Молодіжний туризм в Україні

 

 

В Україні велосипедні  мандрівки можна здійснювати  протягом 8-9 місяців у році, тобто  від пізньої весни до пізньої  осені.

На велосипеді можна доїхати  до найбільш недоступних, а одночасно, знаменних місць. Велосипед  не виділяє в атмосферу отруйних газів, є екологічно чистим видом транспорту. Будучи нешкідливим для середовища, він повинен пропагуватися на територіях, які перебувають під охороною держави й пересування якими повинне регулюватися відповідними знаками й виділеними доріжками (шляхами). Траси для велосипедного туризму, які відкриваються на цих місцевостях молоддю разом із учителем, могли б бути певною пропозицією активності на свіжому повітрі для всіх. Заняття з використанням велосипеда варто також трактувати як підготовку молоді до довгих рейдів, таборам і самостійній рекреації.

Прогулянки, розваги  й ігри з використанням велосипеда, що становить великий інтерес  для молоді, повинні також бути певною альтернативою для школи.

Кожне заняття  з використанням велосипеда вчитель повинен проводити відповідно до правил безпеки й дотриманням правил дорожнього руху.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Крім загальних  правил дорожнього руху, група, яка пересувається на велосипедах, повинна знати ряд інших обмежень, які можуть мати вирішальний вплив на безпеку учасників. Стосуються вони:

1) уміння їзди  на велосипеді й володіння  правилами їзди;

2) оптимальної  кількості учасників (близько  15 чоловік);

3) забезпечення  групи двома особами: керівник  їде спереду, особа, що, йому  допомагає (це може бути учень,  що володіє навичками молодіжного організатора зі спорту) розміщається наприкінці колони;

4) дотримання  норм швидкості їзди, без зриву  й різних гальмувань;

5) пристосування  темпу їзди до віку, спорядженню,  місцевості й професійній підготовці  учасників;

6) установлення перед їздою норм згоди в групі, (наприклад, користування дзвінком);

7) дотримання  швидкості їзди (12-15 км/год), орієнтування  на самого слабкого учасника  й територіальні умови. Наприклад,  для молоді 14-16 років і середньої  підготовки середня денна норма - 35-40 км;

8) для відпочинку  варто вибирати спеціально пристосовані  місця, у міру можливості колоритні  й безпечні;

9) особисте спорядження,  перевезення багажу, норми їзди  краєм, у горах, по місту  й при важких атмосферних умовах  вимагають додаткового забезпечення й підготовки групи.

Табл.4 «Велосипедні подорожі»

Вік учасників (років)	Починаючі (км)	Середня підготовка (км)	Гарна підготовка (км)	Швидкість (км/год)
7-10	5-10	10-15	-	У середньому 15-18  км / год
12-14	10-20	20-22	-
14-16	19-25	25-30	30-35
16-18	20-35	35-40	40-50

 

 

Підготовка  дітей до туристичного походу включає  три етапи:

Перший етап - заняття з учасниками по спеціальному тематичному плану. Залежно від  категорії складності походу в програму входить різний об'єм підготовчих робіт, але у будь-якому випадку повинні мати місце загальні медичні аспекти (правила особистої гігієни, гартування, самоконтроль, самообслуговування, уміння надавати долікарську медичну допомогу, користуватися аптечкою, питний режим, живлення, правила приготування їжі і так далі)

 Другий етап - визначення  міри загартованості, фізичній підготовленості  учасників. Доцільно здійснити  перевірку у вигляді різних (з  урахуванням віку) форм змагань  : наприклад, хто краще укладе  рюкзак, точніше перерахує обов'язки чергового по приготуванню туристичного обіду і так далі. Перелік питань, що підлягають вивченню учасниками походу, повідомляється заздалегідь, рекомендується література, ведуться попередні бесіди, консультації.

 Третій етап - повторний  медичний огляд напередодні походу. Первинний медичний огляд виконується при комплектуванні групи. На кожного учасника турпоходу оформляється довідка про стан здоров'я (вона може бути загальною на усю групу). Довідка має бути завірена медичною установою.

 В період підготовки до майбутнього походу доцільно провести батьківські збори, притягнути батьків до його організації. Лікар може скористатися випадком, щоб дати ради з питань гартування, режиму дня і не лише в період походу, але і на кожен день. Турботою лікаря і керівника туристичного походу є гігієнічна характеристика маршруту. Для цього необхідно зв'язатися з центрами гігієни і епідеміології (колишні санітарно-епідеміологічні станції, на території яких прокладений маршрут), погоджувати з ними стан джерел питною води, місця привалів, обговорити питання охорони природи.

 Керівник групи відповідає  за життя і здоров'я дітей  - учасників походу. Після закінчення  походу він підводить підсумки, оцінює оздоровчу дію багатоденного  походу.

Одна з найбільш поширених  форм літнього відпочинку дітей, підлітків і юнацтва є дитячі оздоровчі табори.  Літній табір є, з одного боку, формою організації вільного часу дітей різного віку, статі та рівня розвитку, з іншого - простором для оздоровлення, розвитку художньої, технічної творчості дитини.

 Дитячий  оздоровчий табір має свою  специфіку, що дає йому певні переваги над іншими формами і засобами праці. Перш за все вони в тому, що атмосфера сильно відрізняється від звичної. Це виражається, по-перше, у спільному проживанні дітей. « Пізнання способу спільного проживання в групі однолітків має властивість навчання дітей у колективі, яке рідко де можна знайти» (А. Б. Болл). По-друге , саме тут хлопці більш тісно взаємодіють зі своїми дорослими наставниками, між ними швидше виникає «зона довіри». По-третє, діти долучаються до здорового і безпечного способу життя - в природних умовах соціального і природного середовища. По-четверте, хлопці активно спілкуються з природою, що сприяє зміцненню їх здоров'я та підвищення рівня екологічної культури. По-п'яте, відпочинок, розваги та всілякі хобі дітей дають їм можливість відновити свої фізичні й душевні сили, зайнятися цікавою справою. [8, с. 5-6]. Все це допомагає розвинути нові навички, розкрити потенціал своєї особистості.

 На сьогоднішній  день існує велика різноманітність таборів:

• по майнової приналежності,
• юридичного статусу,
• організаційній структурі,
• за змістом діяльності, що забезпечують кожному право вибору власної стратегії додаткової освіти.

Наявність досить великого числа видів діяльності, можливість їх вільного вибору та складання індивідуальної програми в поєднанні з чітким визначенням кількості обов'язкових занять та розпорядку їх відвідування створюють вдалу комбінацію індивідуального та колективного підходу в організації освітньо-виховного процесу.

Орієнтація  на інтереси дитини, сьогодні одна з  важливих рис дитячого оздоровчого  табору. Дитячий табір створює  сприятливі умови для самовдосконалення  та самореалізації особистості. Дедалі більшої ваги і вплив на діяльність дитячих заміських таборів, як установ додаткової освіти країни, набуває гуманістична психологія. Повага до особистості дитини, до її внутрішнього світу, визнання його права бути самим собою, створення умов для розвитку її здібностей, задоволення індивідуальних потреб і потреб, самореалізації - все це характеризує дитячий оздоровчий табір гуманістичної орієнтації.  Такий табір надає вибір напрямку і темпу розвитку кожному підліткові і шляхів задоволення його потреб.

 Для організації  діяльності дитячих оздоровчих  таборів пріоритетні такі положення:

 · Дитячі  оздоровчі табори є частиною  соціального середовища, в якій  діти реалізують свої можливості, потреби в індивідуальній, фізичної  та соціальної компенсації; 

 · В основі  діяльності дитячого оздоровчого  табору лежать принципи масовості та загальнодоступності заходів за інтересами; розвитку творчості та самодіяльності, соціально значимої спрямованості діяльності; єдності оздоровчої та виховної роботи з дітьми; взаємозв'язку з родиною і соціальним середовищем;

 · Дитячі оздоровчі табори характеризують предметно-практичну діяльність, конкретні життєві ситуації, які допомагають пізнати дитину, вибудувати стосунки між дітьми, дітьми та дорослими.

 При правильно  організованої діяльності дитячий  оздоровчий табір має в своєму розпорядженні сприятливу атмосферу для самопізнання і самовиховання, що зумовлено низкою особливостей. В умовах табору можуть бути організовані всі провідні види діяльності (комунікативна, спортивна, трудова, пізнавальна, естетична, художньо-творча, освітня тощо) . Взаємодія дітей у таборі носить нетрадиційний характер за змістом і формою включення їх у ті чи інші сфери діяльності.

 Виховним фактором, який впливає на роботу з дітьми, є соціальне оточення табору, але допомагає розширити дитячий світогляд, закінчити знання, отримані в школі. Розміщені поруч з табором підприємств, культурно-освітні установи дають можливість познайомити дітей з сучасними виробництвами, історичними пам’яткам, можуть стати "школою” під відкритим небом.

 Характер  розвитку і ступінь оздоровлення дітей в значній мірі залежать від рівня професіоналізму та спеціальної компетентності дорослих, які організовують життєдіяльність дитини в таборі протягом всієї зміни і кожного дня.

 Таким чином, дитячий оздоровчий табір на сьогоднішній день є установою, що не тільки здійснює оздоровлення і відпочинок дітей, а й виконує освітню і виховну функцію.

В Україні розміщуються табори, як правило, за змістом маючи у своєму розпорядженні стаціонарну базу або ж приміщення пансіонатів, санаторіїв, туристичних закладів, а також в наметових містечках.Термін перебування дітей в таборах визначаються профспілковими комітетами із врахуванням рекомендацій органів охорони здоров’я, природньо-кліматичних умов і складають в період літніх канікул 21-26 днів, в період осінніх 7-8 днів, зимових 8-10днів, весняних 10-12 днів.

В таборі з урахуванням  вікових особливостей та інтересів  дітей і учнівської молоді, створюють  я загони, групи та інші об’єднання, чисельність яких, не повинна перевищувати 25 чоловік для дітей віком 6-9 років і 30 чоловік в кожній. Вони об’єднуються в групи чисельність до 35 чоловік в кожній. В Україні різноманітними формами оздоровлення і відпочинку охоплено понад 7 млн. вихованців дитячих дошкільних закладів, учнів загальноосвітніх шкіл та професійно-технічних училищ.В роботі дитячих оздоровчих таборів розумно пропонується відпочинок, праця і спорт, з пізнавальною, систематичною, технічною творчістю школяра, спорт, з пізнавальною естетичною технічною творчістю школяра, педагогічною, продумана організація тимчасового дитячого колективу з індивідуальним охопленням кожної дитини різними видами діяльності.

Дитячі оздоровчі  заклади здійснюють принцип наступності  і безперервності виховання, виконують  по відношенню до школи компенсуючу  функцію, дають можливість дітям не лише відпочити, зняти фізичне і психічне навантаження навчального року, але й створюють нові умови для збагачення їх соціального досвіду отримання перевірки і застосування нових знань і вмінь в різноманітній практичній діяльності, яка наповнена грою, романтикою і базується на розвитку дитячої ініціативи самодіяльності.

 Простий  підрахунок свідчить про те, що  під час літніх канікул діти  можуть використовувати для улюбленої  справи, ігор, спорту, відпочинку 975 годин.  і, як вказують дослідження по інтенсивності спілкування вихователя з дітьми одна табірна зміна (21-26 днів) дорівнює року.

Свої особливості  має  тимчасовий дитячий колектив, який поряд із загальними ознаками має свою специфіку і короткочасність  існування (від 10 днів до2-х місяців, в таборах санаторного типу); здібність (тимчасове об’єднання членів різних постійних колективів); цілодобовий контроль вихованців, різновіковий склад загонів.

У новому товариському оточенні дитині хочеться показати всі  свої здібності, сили і вміння, проявити кращі якості характеру. Під час тісного активного спілкування інтенсивніше і повніше розкривається особистість школяра. Інколи в таких умовах скоріше можна помітити те, що в школі залишається прихованим.

Мета виховання  в літньому оздоровчому таборі (залежно від вікових особливостей зміни) полягає у проведені кожного дня змістовної, цікавої і активної роботи з організації самодіяльності вихованців. Слід працювати так, щоб у загоні не нудьгували. Протягом зміни (21-26 днів) загін має виконати не одну цікаву і важливу справу. Зокрема навчитися корисного ремесла, провести спартакіаду, організувати корисні справи і т. д.

Як правило, табірна зміна триває 21 - 26 табірних днів. В організації чітко визначаються три періоди: організаційний, основний, підсумковий.

Організаційним  періодом називається час від  приїзду дитини в табір свята  відкриття табірної зміни. В цей  термін проходить адаптація дітей  до життя в таборі, закладаються основи створення тимчасового дитячого колективу, формуються органи самоврядування. Даний період надзвичайно насичений різноманітними конкретними справами, які потрібно вирішити на протязі дня педагогічному колективу.

Основний період починається з ранку після  відкриття табірної зміни. За роки своєї  роботи табори визначили найбільш педагогічно виправдану логіку табірного дня, яка співпадає з режимними моментами кожний ранок починається з ранкової гімнастики, потім по самообслуговуванню, ранкова лінійка, сніданок, загонові справи на свіжому повітрі, обід, відпочинок, підвечірок, робота гуртків. Загальнотабірні справи, вечеря, перегляд кінофільмів, загонові вогники, аналіз проведеного дня, сон.

 Підсумковий  період закінчує діяльність табірної  зміни. Діти працюють з табором, збираються додому.

 

 

2.2 Хостел туризм.

Хостел (Hostel) –  в перекладі з англійського - молодіжний готель або база відпочинку. Для молоді різних країн хостели є найпопулярнішим і дешевшим варіантом мешкання за межами своєї країни. Головною рисою, що відрізняє хостел від звичного готелю є економічна складова, значно доступніша вартість проживання, плюс особлива атмосфера перебування, коли  щодня є можливість знайти нових друзів, пізнати нову культуру, та традиції.