Сім’я у системі цінностей студентської молоді

За  даними Державного інституту проблем  сім’ї та молоді, 2003 [6, с.21]

Ці відмінності  можна вважати певною мірою традиційними, тому що вони відображають домінуючі  соціальні стереотипи щодо гендерних  сімейних смаків. У цілому ж відмінності  в уявленнях чоловіків і жінок  про сімейні функції незначні, і це дає підставу стверджувати, що у свідомості молоді домінує установка на створення демократичної, рівноправної сім’ї, в якій функції членів родини дуже близькі або навіть взаємозамінні. Разом з тим виявлені незначні, на перший погляд, гендерні відмінності уявлень про сім’ю можуть згодом призвести до сімейного конфлікту.

Рівень підготовленості  молоді до подружнього життя визначається усвідомленням важливості і відповідальності цього кроку і необхідності грунтовного  обговорення питань майбутнього  життя з партнером. Цілеспрямоване спілкування дає можливість краще усвідомити актуальні проблеми і труднощі в сімейному житті, виробити перші спільні плани, глибше пізнати і зрозуміти молодим людям одне одного.

Результати  опитування свідчать, що досить значна частина молодих людей (майже третина) взагалі не обговорювала питання майбутнього сімейного життя зі своїми дружинами. Рівень освіти респондентів також не впливає на усвідомлення ними важливості подружнього спілкування.

Чим ширше коло обговорюваних питань, чим частіше  молоді люди вдаються до їх обговорення, тим більша ймовірність побудови ними в майбутньому гармонійних відносин у родині (див. табл. 2.2).

За  даними Державного інституту проблем  сім’ї та молоді, 2003 зробити [6, с.22]

Вони впливають  на духовний, психологічний клімат у сім’ї та задоволеність сімейним життям кожного з членів сім’ї. Секс останнім часом набув більш самодостатнє, ніж раніше, ціннісне значення в духовному житті людини, у відносинах між чоловіком і жінкою. Загальновідомо, що великий відсоток розлучень відбувається на грунті сексуальної незадоволеності членів сім’ї. Тому наявність дошлюбних сексуальних відносин у подружжя в повному сенсі можна розглядати як позитивний момент у підготовці до сімейного життя. Згідно з відповідями переважної більшості опитуваних, їх шлюбному союзу передувала сексуальні близькість. На питання анкети «Чи були у Вас з нареченою / нареченим дошлюбні сексуальні стосунки?» Ствердно відповіли 76% сімей. Щодо тривалості власних дошлюбних сексуальних відносин подружжя, відповіді респондентів розподілилися таким чином (див.табл.2.3)

Таблиця 2.3 Тривалість дошлюбних сексуальних стосунків, %

За  даними Державного інституту проблем сім’ї та молоді, 2003 [6, с. 23]

Отже, як би сьогодні не змінювалися ціннісні орієнтації молоді, якими б не були теоретично демократичними їхні погляди на шлюб і сім’ю і ліберальними міжстатеві стосунки, створення сім’ї для них залишається головною передумовою і складовою щасливого життя.

Рівень підготовленості  до сімейного життя визначається у подальшому стабільністю і тривалістю існування сім’ї [6, с. 20-24]. На жаль, результати соціологічного опитування свідчать про недостатню психологічної готовності сучасної молоді до створення сім’ї. Спостерігається підвищений рівень розлучень, що свідчить про нестабільність і «крихкості» сім’ї. Зменшується кількість зареєстрованих шлюбів, спостерігається поширення консенсуальних шлюбів, відкладення шлюбів до «кращих часів». У молоді змінюються світоглядні установки щодо сім’ї та сімейного життя, послаблюються установки на взяття шлюбу. Зменшення частини приросту молодих подружніх пар призводить до зниження темпів омолодження шлюбно-сімейної структури населення та негативно впливає на демографічну ситуацію в Україні.

Гендерна  специфіка сімейних цінностей

Гендерні ідеали втілюють культурні уявлення про  чоловічу і жіночу поведінці. Важливим компонентом статевої ідентичності є сексуальні ролі, пов’язані з поділом праці, правами та обов’язками чоловіків і жінок. [8, с.37]

Поняття «гендер» походить від грецького і означає матеріальний носій спадщини, яка відповідає українськими поняттями «рід», «досвід роду». Поняття «гендер» потрапив в ужиток на початку 90-х років з англо-американського фемінізму. [2, с. 140]

У сучасних умовах життєдіяльності суспільства проблема гендерно-рольового розподілу в  сім’ї є вкрай важливою, оскільки на даному етапі розвитку сімейно-шлюбних відносин відбувається трансформація як самого інституту сім’ї, так і його складових. Процеси переходу від одних форм сім’ї до інших і зміни гендерно-рольових установок є досить складними процесами, саме тому вони потребують подальшого вивчення. Вдаючись до аналізу науково-дослідної літератури і проводячи смислову артикуляцію «гендеру» і «сім’ї», потрібно відзначити, що відповідні явища соціального життя як соціальні інститути нерозривно пов’язані один з одним. Гендерні відносини найбільш яскраво проявляються саме в сімейно-шлюбних відносинах, де чоловік і жінка максимально тісно співіснують один з одним, розподіляючи між собою соціальні ролі. Однак, зважаючи популярності гендерної тематики, кількість робіт, присвячених дослідженню взаємозв’язку гендеру з родиною, є недостатнім. Серед українських дослідників, які займалися вивченням цієї теми, найбільш детально вона представлена ​​в дослідженнях Н. Лавриненко, С. Оксамитової, Ю. Галустяна. Взаємини чоловіка і жінки завжди (в явному або в латентному вигляді) грунтуються на способі розподілу влади між ними. Залежно від розподілу влади в сім’ї розрізняють три види сімей - патріархальні, матріархальні і егалітарний. У патріархальної сім’ї головою сім’ї є батько, лише він наділений функцією розподілу матеріальних ресурсів, приймає важливі рішення (наприклад, вибір місця проживання або рішення про купівлю) і несе за них відповідальність. У матріархальних сім’ях главою сім’ї вважається мати і сааме вона виконує всі вище перераховані функції. У егалітарної сім’ї ніхто з членів сім’ї не домінує, обов’язки розподіляються ситуативно, а рішення приймаються шляхом пошуку узгодженого рішення, або це доручають тому, хто є найбільш компетентним у вирішенні певної проблеми. Відповідні види сімей перебувають у певному співвідношенні в сучасному європейському просторі і в українському суспільстві, яке формує одне з найважливіших завдань для сучасних досліджень.

На сьогодні склалися два соціологічних підходу - в межах функціональної та конфліктологічної парадигми. Згідно концепцією функціоналізму чоловік виконує інструментальну функцію (пов’язує сім’ю із зовнішнім світом, забезпечує її матеріально), а дружина бере на себе експресивну роль (регулює взаємини всередині сім’ї шляхом емоційної, психологічної підтримки чоловіка і дітей). Прихильники цієї теорії, зокрема Т. Парсонс, пояснюють експресивну роль дружини її здатністю до народження та виховання дітей. Представники відповідної системи поглядів також стверджували, що одним з факторів стабільності сімейних відносин і гармонійного суспільного функціонування є обмеження прав жінки на самореалізацію в будь-яких інших сферах, крім сімейної. Відповідно до теорії конфлікту більшу владу мають ті члени сім’ї, які мають великі ресурси. Крім матеріальних ресурсів, з теорії Р.Блуда і Д.Вольфа, такими ресурсами також явялються високий освітній і професійний статуси. Дана ідея, закладена в основу конфліктологічної парадигми, знайшла свій розвиток у роботах К. Маркса і Ф. Енгельса, які намагалися викрити аспект експлуатації в гендерно-рольової структурі сімейних відносин. Закордонні дослідники також зазначають, що навіть сила такого почуття як любов впливає на розподіл влади. Наприклад, С.Сафіліос-Ротшильд вважає, що шлюб можна розглядати як своєрідний обмін - дружина віддає любов, проявляє ласку і занепокоєння в обмін на доступ до соціально-економічних благ, яких більше у чоловіка. За сучасних умов ця концепція підходить лише в ситуації, коли жінка не працює і знаходиться на утриманні чоловіка. Однак у даний момент є дуже поширеними ситуації, коли жінка працює нарівні з чоловіком і іноді навіть заробляє більше його, тому конфліктологічна концепція не завжди застосовувана для трактування гендерних відносин в сім’ї в совремнном світі.

Наприкінці  ХХ століття цікавою теорією, побудованою  на основі гендерного підходу, визнається «шокова теорія шлюбу» Джессі Бернард. У цій теорії доводиться, що для жінок шлюб практично завжди є важким психологічним випробуванням. Цей висновок дослідниця зробила на основі трьох спостережень. По-перше, відразу ж після весілля відбувається зміна ролей: з об’єкта залицяння дошлюбного періоду жінка як дружина бере на себе функції обслуговування чоловіки .. По-друге, дружина часто розчаровується в чоловікові не тому, що він поганий, а через занадто завищених, стереотипних уявлень про те, яким повинен бути «справжній» чоловік, замість якого вона згодом бачить поруч з собою звичайної людини, іноді слабкого і ледачого. По-третє, у шлюбі жінці доведеться пристосовуватися до свого партнера, нерідко ціною відмови від власних особистісних амбіцій, інтелектуальних і культурних запитів. Безліч домашніх справ, а потім і поява дітей часто змушують жінку жертвувати професійним покликанням і кар’єрою. Також Дж. Бернард ідентифікувала два різних види одруження: «його» і «її». І, як стверджує дослідник, «його» шлюб є ​​набагато краще, ніж «її», адже найбільшу вигоду від шлюбу отримують саме чоловіки. З усіх психологічних оцінювань показників щастя і депресії випливає, що одружені чоловіки набагато щасливішими неодружених чоловіків, тоді як незаміжні жінки трохи щасливішими заміжніх жінок (найбільша різниця спостерігається між неодруженими і одруженими чоловіками). Більший відсоток чоловіків, якщо порівнювати з жінками, зрештою, одружується; одружені чоловіки живуть довше і відчувають себе здоровішими холостяків - більш здорові вони і в порівнянні з заміжніми жінками. Крім того, таких чоловіків, які роблять спробу розірвати шлюб, виступаючи ініціатором розлучення, менше ніж жінок. Після розлучення чоловіки одружуються вдруге значно швидше, ніж жінки, а вдівці вмирають швидше після смерті своєї дружини, ніж вдови після смерті власного чоловіка. Справедливість теорії Дж. Бернард доводить також досить велику кількість досліджень інших соціологів. Ще Е. Дюркгейм в ХІХ столітті зафіксував, що число самогубств вище серед заміжніх жінок і самотніх чоловіків, ніж серед самотніх жінок і одружених чоловіків. Сучасними західними дослідниками, які вивчали зв’язок між гендерними ролями та проявами психопатології, з’ясовано, наприклад, що заміжніх жінок з невротичними симптомами втричі більше, ніж незаміжніх.

Щодо українського суспільства, всупереч поширеним стереотипам про те, що заміжній жінці живеться легше, бо про неї піклується чоловік, соціологічні опитування показують, наскільки часто це не відповідає дійсності. За даними опитування населення України, яке проводилося в 2003 році, з числа опитаних жінок кожна четверта незадоволена своїм шлюбом, а серед чоловіків-тільки кожен шостий. Більшість жінок, навіть з числа тих, хто задоволений своїм шлюбом, згадують про труднощі подружнього життя, особливо підкреслюючи свою завантаженість домашніми справами, що призводить до постійної втоми. У сучасному українському суспільстві спостерігається орієнтація на егалітарний тип сім’ї, хоча традиційні патріархальні установки ще досить популярні серед населення. Егалітарний орієнтації підтверджують соціологічні опитування населення України, яке показало, що більшу частину українських сімей можна віднести до демократичних, виходячи з участі чоловіка і жінки у прийнятті рішень щодо важливих проблем сімейного життя і реального розподілу сімейних доходів.

Цінність сім’ї була і залишається пріоритетною у свідомості молоді майже стільки, скільки існує людство як свідоме співтовариство. Отже, уявлення молодих людей щодо шлюбно-сімейних відносин, зокрема, про гендерні ролі, досить традиційні. Так, за даними опитування «За рівні права та можливості», проведеного канадсько-українським гендерним фондом та Українським інститутом соціальних досліджень у 2002 році, практично всі з опитаних жителів України (97%) вважають, що жінка є відповідальною за виховання дитини в сім’ї і тільки 59% переконані в тому, що чоловік теж відповідальний і має цей обов’язок. Під впливом цього стереотипу формується уявлення і про роль чоловіка у вихованні дітей. Тільки 63% серед опитаних вважають важливою для чоловіка роль вихователя своїх дітей, тоді як для жінка ця роль вважається дуже важливою (95%) [31].

Все більш популярним як серед жінок, так і серед  чоловіків стає стиль життя, не пов’язаний з шлюбом і народженням дітей: деякі жінки не хочуть переривати кар’єру заради народження дитини. Демографами та соціологами зафіксовано явище «свідомої бездітності», правда його прояви частіше в групі чоловіків, ніж жінок. За результатами соціально-демографічного дослідження «Сім’я і діти», проведеного Українським інститутом демографії та соціальних досліджень в квітні 2008 року, 1,2% респондентів вважають найкращою сім’ю без дітей. Однак серед них переважали респонденти, які вважали недостатність матеріального забезпечення та невирішеність житлової проблеми основними перепонами для народження дитини. «Бажання зосередитися на власних інтересах» і «бажання мати більше вільного часу» висловили 35% тих респондентів, які вважають, що сім’я без дітей є ідеальною [27, с. 223].