Сім’я у системі цінностей студентської молоді

Вивчаючи динаміку ціннісних орієнтацій студентської молоді, харківські науковці спробували з’ясувати, якою мірою смисложиттєві цінності характерні для даної соціально-демографічної групи.

Досліджуючи трансформацію  цінностей, у тому числі моральні, студентів різних поколінь, харківські соціологи акцентували увагу на феноменах їх модернізації, в актуалізації потреби особистості в конструктивних інноваціях і т.д. У той же час прагнули визначити, наскільки широко в ціннісній свідомості студентської молоді представлені максими традиційного суспільства, як артикулюються насамперед у націленості на збереження раніше досягнутої ефективності, нормативної незмінності соціальних відносин і т.д., цінності модерного суспільства з їхньою націленістю на досягнення (в особистому житті, професії тощо) Нарешті, вони вимірювали рівень постмодернізації ціннісних орієнтацій студентства, в тому числі, їх постматеріалістічність. Соціологи вважають такий підхід правомірним, оскільки за його допомоги інтерпретується ціннісне поле будь-якої соціальної спільноти (і будь-якого суспільства в цілому) як діалектично єдність цінностей і ціннісних орієнтацій різного типу. Саме ця єдність, з одного боку, забезпечує відносну цілісність, стійкість того чи іншого соціального суб’єкта (суспільства, спільноти, особи), з іншого боку, містить в собі потенціал його розвитку, можливості творчо себе відтворювати, перетворюватися на предмет власної діяльності. Однак при наростанні конфронтації між різними типами цінностей, розвитку ціннісного конфлікту соціальний суб’єкт може бути підданий «потокам руйнівних небезпек, ентропій, дезорганізації ...» (наведено за: [10, c10]). Проте харківські дослідники переконані, що саме конфлікт цінностей зумовлює їх динамічні характеристики, детермінуючи ціннісні зрушення на різних рівнях соціального. З іншого боку, ціннісний консерватизм запобігає, стримує руйнівні тенденції як на особистісному, так і на груповому і загальносоціальному рівні.

Таким чином, харківські соціологи не поділяють позицію  деяких сучасних дослідників, що підкреслюють альтернативний, взаємовиключний характер названих вище типів цінностей. Вони можуть не тільки «співіснувати» у свідомості особистості (або соціальної групи), а й, як справедливо відзначає М. І. Лапін, ефективно взаємодіяти, детермінуючи динамічність і адаптивні здібності ціннісних структур.

У своєму емпіричному  дослідженні, аналізуючи динаміку моральних  цінностей сучасної студентської молоді, ми намагалися з’ясувати, які елементи в їхній суперечливій, конфліктній єдності домінують; в якому напрямку трансформуються цінності різного рівня (макро – і мікросоціального),  яка роль цих змін у консолідації сучасного українського суспільства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Студентська молодь як об’єкт соціологічного дослідження

Центральною проблемою в соціології завжди було і залишається вивчення структури суспільства (в її горизонтальному та вертикальному вимірі) соціальних процесів, в тому числі тих, які зумовлюють зміни цієї структури. Від  Конта і Спенсера до Смелзера і Ядова у фокусі уваги соціологів постають соціальні групи як двигуни суспільного розвитку, суб’єкти всіх соціальних змін. Такою соціальною групою є молодь, зокрема студентство.

Студентство визначається як «особлива соціальна група, що характеризується спеціально організованими, просторово і тимчасово структурованим буттям, умовами праці, побуту і дозвілля, соціальною поведінкою та психологією, системою ціннісних орієнтацій». До системоутворюючих ознак студентства різні дослідники відносять маргінальність всіх сторін його буття, субкультуру, відносну незалежність соціальної психології та поведінки, домінантний вплив напівдорослого фактора [21].

Визначення  вікових меж молоді, а саме верхньої,  має дуже велике значення. Це знання важливе в двох аспектах: по-перше, молодіжний вік – це стадія отримання кваліфікації, завоювання положення в суспільстві. Якщо людина отримала кваліфікацію, то її вже не можна відносити до молоді. По-друге, молодіжний вік – це стадія вибору і прийняття рішень, що торкаються й майбутнього. Незалежно від того, яким буде результат вибору, важливо, що молода людина, перебуваючи в процесі вибору (наприклад, вибору освіти, професії, вирішення питання шлюбу, створення сім’ї), веде себе як доросла людина [22].

Б. Рубін і  Ю. Колесніков визначають студентство як мобільну соціальну групу, основною умовою якої є організована за певною програмою підготовка до виконання високої професійної і соціальної ролі в матеріальному і духовному виробництві [23], а С.М. Іконникова і В.Т. Лісовський вважають, що у соціальній структурі суспільства студентство може бути названо соціальною групою,  по своєму суспільному становищу стоїть близько до інтелігенції, що є її резервом і призначеної в майбутньому до заняття високо кваліфікованою працею в різних галузях науки, техніки, управління, культури і т. д [24].

Студентство –  це величезний інтелектуальний та управлінський  потенціал культурно-духовної, державно-адміністративної, економіко-матеріальної сфер суспільства. Воно, будучи інтелектуальною, духовною елітою молоді, є потенційною елітою суспільства в цілому, майбутньою інтелігенцією, цвітом нації.

Головною функцією студентства є освітня діяльність.  
Студентство як соціальна група, є досить нестійкою структурою та функціями і є «фокус-групою майбутнього соціуму в цілому». Інтенсивна складова структури студентства пов’язана з висотою його потреб, амбіцій, намірів, здібностей і запитів матеріальних, культурних, духовних, політичних та раціональних. А екстенсивний елемент цієї структури корелює з попитом на студентство з боку суспільства [25].      

Студентство у  своїй специфічній ролі явище  суто європейської історії та культури.

Однак у Новий  час соціальний статус студентства  помітно підвищується, що пов’язано, по-перше, з безпрецедентним зростанням статусу наукового пізнання і підвищенням теоретичної якості освіти, а по-друге, зі збільшенням кількості університетів і, відповідно, кількості в них студентів. У цей час студентство стає помітною соціальною силою, у якої виробляється стійка система ідеалів і цінностей. Студентство Нового часу приймає найактивнішу участь в житті суспільства, завжди є теоретичним ініціатором багатьох ліберально-демократичних реформ у суспільстві [26].

Як соціально-демографічна група молодь складається з безлічі соціальних спільнот, тобто сукупностей людей, об’єднаних спільними умовами життя, метою, інтересами і цінностями (субкультурою), а також низкою інших спільних ознак, в першу чергу суб’єктивних. Оскільки частіше за все в контексті суб’єктивних ознак розглядається близькість (або єдність) ціннісно-нормативних систем, то більш коректним є поняття соціокультурна (а не просто соціальна) спільність. В усякому разі по відношенню до студентства використовується саме ця категорія.

Виходячи з  трактування П.О.Сорокіна поняття  соціокультурного, хотілося б підкреслити думку про некоректність розгляду «соціокультурних явищ так, як ніби то вони складаються виключно з людей; крім людей вони включають в себе нематеріальні значення та їх матеріальні носії як одно істотні і універсальні компоненти.

Структура емпіричних соціокультурних явищ, таким чином, складається не з одного, а з трьох компонентів» [27, с. 206]. Таке бачення П. Сорокіним соціокультурних феноменів дозволяє включити в поняття «соціокультурна спільнота» символічний і предметний світ тієї чи іншої сукупності людей, в нашому випадку студентства. Саме символічний (ціннісний) і речовий світ студентської молоді визначають її специфічну субкультуру, що власне і робить її соціокультурною спільністю, відокремлюючи від інших молодіжних спільнот, які, в свою чергу, можуть мати (а можуть і не мати) власний символічний і предметний світ. У цьому ланцюжку варто підкреслити точку зору тих дослідників, які вважають, що творцем, носієм і зберігачем субкультурних традицій виступає звичайно соціокультурна група. Разом з тим далеко не всяка соціальна група володіє власною субкультурою. У якості останньої може бути визнана лише така спільність людей яка має відмінні культурні особливості, що виділяють її серед інших спільнот.

Говорячи про  студентство як про соціокультурну спільність, що володіє специфічною системою цінностей, установок, моделей поведінки, життєвого стилю, тобто власною субкультурою – самостійним цілісним утворенням в рамках домінуючої культури, Л.Сокурянська тим самим підкреслює відносну гомогенність даної спільності (насамперед вікову однорідність, статусну, рольову та ціннісну спільність і т.д.). У цьому сенсі студентство може бути пов’язане з поняттям «peer group», введеним Ш. Ейзенштадтом в 1956 р. Варто зазначити, що це поняття означає не просто вікову гомогенну групу, групу однолітків, але групу рівних (оскільки «peer» походить від латинського «pаr» – рівний), причому мається на увазі не тільки вікова і статусна рівність, а й спільність поглядів, ціннісних орієнтацій, моделей поведінки і т.д. Однак чи можна говорити про єдину студентську субкультуру? Дослідники, що визначають студентство як номінальну (а не реальну) групу, дають негативну відповідь на це питання. З іншої точки зору, є всі підстави для виділення студентської субкультури, ознаками якої є особлива студентська мова (сленг), цінності, в тому числі і освітні, образ і стиль життя, дозвіллєві практики.

І все ж, на думку  Л.Сокурянської, студентство – це відносно гомогенна, диференційована  спільність. У її структурі можна  виділити безліч субкультурних груп як з точки зору «номенклатури» молодіжних субкультур в цілому, так і у зв’язку з наявністю різних студентських субкультур (наприклад, субкультура студентів того чи іншого профілю навчання (спеціальності), конкретного вузу, студентів, що проживають в гуртожитку і т.д.). Останнє, тобто множинність студентських субкультур, пояснюється тим, що, як писав П. Сорокін, матеріально ідентичне часто є абсолютно різним у соціокультурному відношенні завдяки різниці в значеннях або цінностях, що приписуються йому, навпаки, те, що розрізняється біофізично, часто ідентичне за соціокультурними параметрами [27, с. 203].

Субкультурний плюралізм студентства обумовлений  як зовнішніми (об’єктивними) факторами, зокрема соціальним походженням, національною приналежністю, місцем існування в конкретному вузі (факультеті), так і внутрішніми (суб’єктивними), насамперед соціальною ідентифікацією тієї чи іншої студентської спільноти, що проявляється у відповідному соціальному конструюванні та проектуванні реальності.

В сучасних умовах субкультурна диференціація студентської молоді посилюється завдяки множинності соціального позиціонування представників даної групи. Сьогодні соціальна позиція «студент» – це своєрідна ніша, де досить безпроблемно співіснують різні сфери зайнятості: навчання, робота і дозвілля. Як пише Є. Омельченко, «можна вчитися і працювати, тільки працювати або тільки вчитися, і навіть не вчитися і не працювати і при цьому залишатися «студентом»» [29].

І все-таки, незважаючи на існуючі об’єктивні і суб’єктивні (субкультурні) відмінності студентства, у даному дослідженні харківські дослідники розглядають студентство   як відносно гомогенну спільність, що обумовлено цілями і завданнями нашого вивчення, лише в деяких випадках звертаючись до аналізу ціннісного світу студентів різного профілю навчання, регіону проживання, політичних переконань і т.д.

Однак при цьому  вони не акцентують уваги на всій сукупності субкультурних ознак виділених  студентських підмасивів, бо нас насамперед цікавить студентство як соціокультурна цілісність, зокрема, динамічні характеристики його ціннісного світу, а також факторна обумовленість трансформації аксіонормативних феноменів студентської свідомості, розвитку соціальної суб’єктності вузівської молоді.

А тепер наведемо дефініцію студентства, сформульовану Л.Сокурянською. Виходячи з сорокінських концептів соціокультурного, вона визначає студентство як соціокультурну спільноту, яку складають учні вищих навчальних закладів, які освоюють і привласнюють соціальну суб’єктність у когнітивній, професійній, громадській, політичній, моральній та інших сферах життєдіяльності історично конкретного суспільства, завдяки інтеріоризації ціннісно-нормативної системи даного суспільства в цілому, а також такого соціального інституту, як вища школа, а також продукує нові аксіофеномени, що знаходить своє відображення і виявляється в символічному і предметному світі цієї спільноти.

Як відомо, соціологічний  аналіз  неодмінно передбачає якийсь порівняльний ряд (просторовий або  часовий). Тому у дослідженні студентства  харківські соціологи звернулися, з одного боку, до аналізу ціннісних орієнтацій різних поколінь студентської молоді, з іншого, вивчаючи ціннісний світ сучасного українського студентства, здійснили порівняльний аналіз аксіонормативних систем різних груп сьогоднішньої вузівської молоді. При цьому вони використовували як кількісні, так і якісні методи дослідження. До перших харківські соціологи зверталися, розглядаючи студентство як соціокультурну спільноту з типовими об’єктивними (вікова, статусна гомогенність і неоднорідність з точки зору соціального походження, національності, культурного і соціального капіталу сім’ї, регіону проживання до вступу у вуз і т.д.) і суб’єктивними (студентська субкультура) характеристиками. Якісні методи, зокрема біографічний, допомагають не тільки проникнути у внутрішній світ кожного конкретного респондента, але і зрозуміти, як самоідентифікуються молоді люди, які навчаються сьогодні у вищих навчальних закладах. Останнє є особливо важливим при вивченні студентства як носія певних культурних норм і цінностей. Адже будь-яка соціокультурна спільнота конституюється завдяки стійким уявленням про себе і про групу, свою приналежність; самоідентифікації «Я» з групою. Отримана якісна інформація свідчить про те, що, незалежно від мотивації отримання вищої освіти, всі наші респонденти, самоідентифікуються зі студентством, позитивно оцінюють свою приналежність до даної соціальної групи і ставлять її на одне з перших місць в «молодіжній ієрархії».