Роль креативности в профессиональной деятельности менеджеров

Результати порівняння структури творчого мислення у успішних та не успішних в професійної діяльності менеджерів представлені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 – Порівняння структури творчого мислення в залежності від успішності менеджерів

	Середні значення		t-критерий Стьюдента	Значимість (двостороння)
	Успішні менеджери	Неуспішні менеджери
Швидкість	9,87	9,86	0,05
Гнучкість	8,93	8,00	2,10	0,05
Оригінальність	8,87	8,57	0,17
Розробленість	53,14	43,07	2,30	0,05

В ході математичної статистики, встановлено, що у успішних менеджерів перевищують показники гнучкості (t=2,10 при р≤0,05) та розробленості (t=2,3 при р≤0,05) мислення.

Таким чином, в ході дослідження, встановлено, що успішні менеджери вміють краще варіювати способами дій, легше оперують наявними знаннями та краще переходять від однієї дії до іншого, в порівнянні з неуспішними в торгівлі менеджерами. Крім того, вони володіють кращою здатністю мислити в різних напрямках, проявляючи не спрямоване мислення, а здатність мислити вшир, тобто бачити інші атрибути об'єктів.

З допомогою методики діагностики  рівня невербальної креативності дозволила  визначити рівень креативних здібностей менеджерів.

Результати проведеного  дослідження відображені на мал. 2.2

 

 

Рисунок. 2.2. Рівні креативності у опитаних менеджерів (%)

 

 

Аналізуючи малюнок 2.2, можна  зробити висновок, що для більшості  менеджерів характерний середній та високий рівень креативності. Можливо  це пов’язано з тим, що специфіка  роботи менеджера пов’язана з  щоденним рішенням креативних завдань, які потребують творчого підходу  та навичок оперативно та оригінально  вирішення конфліктів з клієнтами, та збільшенням прибутку, при постійній  конкуренції зі сторони інших  підприємств.

Поняття креативність фіксує сукупність тих особливостей психіки, які забезпечують продуктивні перетворення в діяльності особистості, розвиваючись, з’єднуючись з її провідними мотивами і виявляючись як здатність до продуктивних змін [25]. Креативні ідеї розробляються у такій послідовності [12]:

1)   виникнення нестандартної ситуації, яка потребує креативного рішення: виникнення проблеми, діагноз проблеми, формування вимог до інформації;

2)   вивчення проблеми: проведення дослідження, збір інформації, встановлення чітких критеріїв, які повинна задовольняти креативна ідея;

3)    розробка і вибір креативної ідеї: відмова від стереотипного способу мислення, генерування ідей, акумулювання ідей і їх критичний аналіз, логічне обґрунтування ідеї, визначення реальності ідеї серед інших можливостей;

4)    планування нововведення: обговорення креативної ідеї, затвердження ідеї, оформлення і видача розпорядження про її впровадження, визначення ролі кожного виконавця у загальній системі впровадження;

5)   впровадження креативної ідеї: впровадження креативної ідеї, контроль за впровадженням креативної ідеї та оцінка її ефективності, регулярний аналіз досягнутих успіхів.

Креативність є властивістю, що актуалізується лише тоді, коли це дозволяє оточуюче середовище. Цю властивість можна розглядати як властивість, що формується за принципом: «якщо…, то…». Середовище, в якому креативність могла б актуалізуватися, має високий ступінь невизначеності і потенційної багатоваріативності (багатство можливостей). Невизначеність стимулює пошук власних орієнтирів, багатоваріантність забезпечує можливість їх накопичення [23].

Результати порівняння рівнів креативності у успішних та не успішних в професійної діяльності менеджерів представлені в таблиці 2.2.

 

Таблиця 2.2 – Порівняння рівнів креативності в залежності від успішності менеджерів

	Успішні менеджери	Неуспішні менеджери	φ критерій Фішера	Рівень значимості
Низький рівень креативності	15,9%	23,2%	0,918	-
Середній рівень креативності	38,6%	48,2%	0,961	-
Високий рівень креативності	45,5%	28,6%	1,747	0,05

 

В ході математичної статистики, встановлено, що у успішних менеджерів перевищують показники високого рівня креативності (φ =1,747 при р≤0,05).

Таким чином, в ході дослідження, встановлено, що успішність в професійній  діяльності менеджерів пов’язана з  високим рівнем креативності. Можливо  розвиток креативності проходить при  щоденному виконанні важких та незвичайних  завдань, успіх рішення котрих напряму  впливає на підвищення рівнів продаж, що підвищує успішність діяльності.

Підходи до вивчення креативності полягають у розгляді креативного процесу, який відбувається в окремій особистості у певний момент часу; в аналізі продукту творчої діяльності; у вивченні особистості творця; у дослідженні умов середовища.

Підходи до трактування поняття  «креативний менеджмент» [2]:

- системний. Креативний менеджмент – підсистема інноваційного менеджменту, що забезпечує здатність суб’єктів управління висувати та розвивати нові ідеї, які набирають форми наукової або технологічної інформації;

- функціональний. Креативний менеджмент – одна з функцій менеджменту, яка спрямована на забезпечення здатності суб’єктів управління висувати та розвивати нові ідеї, які набирають форми наукової, технологічної інформації та акумулювання нових ідей;

- ситуаційний. Креативний менеджмент – сукупність сприятливих умов, що створюються керівниками підприємства для творчого розвитку трудового колективу й окремих працівників із метою акумулювання креативних ідей щодо вирішення виробничо-господарських проблем, подолання їх наслідків;

- поведінковий. Креативний менеджмент – сукупність цілеспрямованих дій і вчинків керівників підприємства, спрямованих на акумулювання креативних ідей щодо розв’язання виробничо-господарських проблем, подолання їх наслідків тощо, а також сприяння творчому розвитку трудового колективу й окремих працівників;

- адміністративний. Креативний менеджмент – сукупність управлінських відносин між керівниками та підлеглими на предмет встановлення цілей стосовно пошуку креативних ідей, їх виконання, пов’язаних із вирішенням виробничо-господарських проблем, подоланням їх наслідків, тощо.

До зовнішніх чинників, що впливають на креативний процес, належать: соціально-психологічний  клімат, мотивування особистості, створення  робочих груп для прояву ініціативи,

Креативний процес має  свої фази:

1)    рецесія (спад). Втрата інтересу до роботи, низький рівень мотивації породжують зниження рівня креативності серед працівників. Ця фаза характеризується здатністю до продуктивного породження несподіваних ідей, не переймаючись можливостями їх доцільності;

2)    депресія (дно). Відсутність організаційної підтримки, страх критики виказаних нестандартних думок, переживання невдач породжує незадоволення умовами праці і призводить до небажання працівників мислити креативно і пропонувати неординарні рішення. Ця фаза характеризується стандартністю і шаблонністю щодо генерування ідей;

3)    пожвавлення. Виникнення спрямованого інтересу і готовності до створення та дослідницької реалізації принципово нових і незвичайних ідей. Ця фаза характеризується загостреною реакцією на виникаючі суперечності самооцінки і об’єктивних результатів діяльності та є важливим стимулом для породження креативних ідей;

4)    пік. Легкість і швидкість генерування оригінальних, неповторних, продуманих та деталізованих нестандартних ідей, підпорядкованість творчості духовній мотивації, стійкий інтерес до певної роботи.

Внутрішніми чинниками, які  сприяють креативному мисленню у  бізнесі, є мотиваційно-особистісні (пов’язані з усвідомленням необхідності або бажанням розвивати нові напрями  діяльності організації, підвищувати  продуктивність праці, покращувати  якість та після продажне обслуговування, розширювати асортимент продукції, зміцнювати позиції на ринку тощо та професійно важливі якості працівника) та когнітивно-операційні (інтелектуальний  рівень, стиль мислення, компетентність у виконанні завдань).

Отже, провівши дослідження  даної тематики можна зробити  висновок, що креативні керівники надають перевагу новаторським рішенням, відрізняються оригінальністю поглядів, гнучкістю і конструктивністю дій у нестандартних ситуаціях, незалежністю суджень. Такі управлінці цінують творчий підхід в інших людях, створюють умови для творчого прояву ініціативи. Вони настирливі у виконанні завдань, прагнуть вчитись на помилках і готові ризикувати. Креативні керівники роблять працю яскравішою, цікавішою, перетворюючи усе на щось нове і неповторне.

2.3 Особливості самоактуалізації успішного в професійній діяльності менеджера

 

Результати дослідження  самоактуалізації особистості відображені на рисунку 2.3.

Підкреслено, що сутністю самоактуалізації менеджерів в професійно-управлінській діяльності є процес реалізації особистісно-професійного потенціалу менеджера (з використанням доступних йому управлінських, організаційних, суспільних ресурсів) з метою досягнення особистісної та професійно-управлінської зрілості, організаційних та соціально-значущих досягнень.

Самоактуалізація особистості – це цілісний, багатосторонній, багатофакторний процес, в ході якого здійснюється реалізація й подальший розвиток особистісного потенціалу.

Самоактуалізація менеджерів середнього рівня комерційних організацій в професійно-управлінській діяльності – це процес реалізації особистісно-професійного потенціалу менеджера (з використанням доступних йому управлінських, організаційних, суспільних ресурсів) з метою досягнення особистісної та професійно-управлінської зрілості, примноження організаційних та суспільно-корисних здобутків.

Модель самоактуалізації менеджерів комерційних організацій в професійно-управлінській діяльності складається з трьох основних компонентів, до яких належать ресурс, процес та результат. До ресурсів належать: ресурси особистості менеджера (особистісно-професійний потенціал); ресурси управлінської діяльності; ресурси організації, в якій працює менеджер; ресурси суспільства. Процес самоактуалізації в професійно-управлінській діяльності включає такі основні етапи: 1) самовизначення; 2) самовираження; 3) особистісна самоактуалізація; 4) досягнення професійного „акме". Результатами самоактуалізації в професійно-управлінській діяльності є досягнення особистісної та професійно-управлінської зрілості, організаційні досягнення, соціально-корисні досягнення.

До психолого-організаційних детермінант самоактуалізації належать ресурси цього процесу, а саме особистісний, управлінський, організаційний, соціальний потенціал, які обумовлюють розвиток процесу самоактуалізації. Серед них більшої уваги заслуговують, на наш погляд, такі детермінанти:

1) вікові й гендерні особливості (особистісні ресурси);

2) задоволеність менеджерів професійною  діяльністю (управлінські ресурси);

3) сфера діяльності комерційної  організації (організаційні ресурси).

 

 

 

Рисунок 2.3. Показники самоактуалізації особистості

Примітка: 1  - шкала орієнтації, 2 - шкала цінностей, 3 - природа людини,  
4 - потреба в пізнанні, 5 - прагнення до творчості, 6 – автономність, 7 - спонтанність, 8 - само розуміння, 9 – ауто симпатія, 10 - шкала контактності, 11 - шкала гнучкості в спілкуванні, 12 - шкала гнучкості в спілкуванні

 

 

Аналізуючи отримані результати, можна зазначити що незалежно  від успішності в професійній  діяльності, менеджери виявляють прагнення до гармонійного буття, здоровим відносинам з людьми та творчим ставленням до життя. До того ж у успішних менеджерів бали по шкалі цінностей, автономність, спонтанність, само розуміння, ауто симпатія бали вищі, ніж у неуспішних менеджерів. В свою чергу у неуспішних менеджерів бали вищі по таким шкалам як, шкала орієнтації, потреба в пізнанні, прагнення до творчості, шкала контактності, шкала гнучкості в спілкуванні.

Порівняння показників самоактуалізації особистості у успішних та не успішних в професійної діяльності менеджерів приведене в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 – Порівняння показників самоактуалізації особистості менеджерів

Шкали само актуалізації	Сума рангів		Статистика U Манна-Уітни	Значимість (двостороння)
	Успішні менеджери	Неуспішні менеджери
Шкала орієнтації	616,5	658,5	252,5	-
Шкала цінностей	650,5	624,5	218,5	-
Природа людини	567,5	707,5	301,5	-
Потреба в пізнанні	603,0	672,0	266,0	-
Прагнення до творчості	578,5	696,5	290,5	-
Автономність	710,0	565,0	159,0	0,01
Спонтанність	663,5	611,5	205,5	0,05
Саморозуміння	646,5	628,5	222,5	-
Аутосимпатія	686,5	588,5	182,5	0,01
Шкала контактності	566,0	709,0	303,0	-
Шкала гнучкості в спілкуванні	607,5	667,5	261,5	-