Роль креативности в профессиональной деятельности менеджеров

Зовнішнє середовище й  умови реалізації менеджменту спричиняють  ту обставину, що такий тип управління може здійснюватися переважно:

- з використанням економічних засобів впливу;

- з використанням мотиваційних механізмів управління.

Крім того, для менеджменту  необхідне використання сучасних інформаційних  технологій. Сучасні інформаційні технології дозволяють швидко передавати й обробляти  інформацію, прораховувати варіанти управлінських рішень, що зовсім необхідно  для швидкого реагування на зміни  в зовнішнім і внутрішнім середовищі організацій.

Необхідність функціонування організації в складному й  рухливому зовнішнім середовищі вимагає оперативного аналізу складної ситуації, виявлення проблем, визначення шляхів їхнього дозволу, вироблення відповідної ситуації поводження й стратегії розвитку. Для рішення цих завдань потрібні гнучкі форми управління, здатні швидко адаптуватися до умов, що змінюються.

Отже, ми відзначили особливості, які є характерними для менеджменту. Вони свідчать про те, що менеджмент є складним типом управління, що вимагає спеціальних знань і навичок, уміння творчо підходити до вирішенню проблем. Для реалізації управлінської діяльності такого роду необхідний професіоналізм.

Таким чином, можна сказати, що менеджмент - це тип управління, що відповідає сучасним вимогам ринкової економіки.

Менеджмент як вид діяльності людини не існує абстрактно, «у безповітряному просторі». Він реалізується в певнім середовищі, використовує накопичені в суспільстві знання, опирається на систему цінностей, традицій, прийнятих у суспільстві, на його культуру.

Інфраструктура менеджменту  характеризує умови, у яких можливо  й необхідно виникнення й формування цього типу управління.

Всі фактори інфраструктури менеджменту можна розділити  на три групи:

- менталітет, що панує в суспільстві;

- рівень наукової свідомості (розуміння проблем розвитку);

- суспільне середовище, у якій здійснюється управління.

Менталітет характеризують цінності, традиції, культура, соціально-психологічна атмосфера, правова свідомість, економічна психологія. Від того, який менталітет суспільства багато в чому залежать які методи й способи застосовує керівник для впливу на своїх підлеглих, як швидко й сумлінно виконують працівники вказівки керівника, як будують відносини  з колегами й керівництвом і т.д.

Наукова свідомість характеризується загальним рівнем функціонуючих  у суспільстві знань у галузі економіки, менеджменту, соціології, психології, інформатики, а також ставленням до соціально-економічних ситуацій і влади. Система знань становить потенціал, що використовує менеджмент.

Отже, суспільне середовище характеризується умовами ринку, характером підприємництва, утворенням, системою державного управління, структурою власності, ресурсами. Суспільне середовище є тим фундаментом, на якому будується менеджмент.

1.3. Менеджер в організації й системі менеджменту

Розглянемо поняття «менеджер», зупинимося на характері, змісті й особливостях управлінської праці, сформулюємо  фактори успішної діяльності менеджера, довідаємося, які ролі грають менеджери  в організаціях й які професійні й особистісні якості необхідні  для успішного виконання функцій  менеджера.

Робота з управління організацією є частиною сукупної праці, що необхідний для того, щоб досягти її цілей. Це один з видів професійної діяльності людини. Реалізація цього виду діяльності здійснюється управлінськими працівниками, ключове місце серед яких займають керівники - менеджери.

Менеджер - це посадова особа, що професійно здійснює управління організацією, що функціонує в ринкових умовах.

Термін менеджер вживається:

- стосовно до керівників організацій різного типу;

- стосовно до організаторів конкретних видів робіт у рамках окремих підрозділів або програмно-цільових груп.

Менеджери можуть займати  в організації різні позиції  за рівнем у посадовій ієрархії, по ролі, що вони грають у процесі  управління, по розв'язуваних завданнях. Це пов'язане з розмаїтістю видів управлінської діяльності, а також з тим, що управлінська праця в більших організаціях підрозділяється по рівнях і функціям.

Управлінська діяльність по виду й характеру надзвичайно  різноманітна. Менеджер приймає управлінські рішення в галузі економіки, організації роботи або в соціально-психологічній сфері; є методологом, людиною, що працює з інформацією.

Розглянемо особливості  управлінської праці. Вони полягають  у характері праці менеджера  й відбиваються в змісті праці, його поділі й кооперації.

Характерними рисами праці  менеджерів є те, що ця праця носить переважно розумовий, творчий характер. Його головний зміст становить виявлення  й усунення проблем у функціонуванні організації. Однак менеджери повинні  не тільки вчасно виявляти проблеми, але  й володіти методами їхнього вирішення, мати чітке уявлення про те, які підходи треба застосувати в кожному конкретному випадку. Приміром, якщо виникла проблема у виробництві, у фінансовому відділі або дослідницькій ланці фірми, її вирішення зажадає обліку особливостей роботи кожного із цих підрозділів, а також вивчення конкретних причин, по яких вона виникла.

Предметом праці в управління, специфічним об'єктом його додатка є інформація. В управлінській праці сполучаються творчі, логічні й технічні операції, пов'язані з обробкою, передачею й зберіганням інформації.

Досягнення мети управління здійснюється шляхом підготовки й реалізації сукупності керуючих впливів.

Керуючий вплив на об'єкт  управління – це і є специфічний продукт управлінської праці. Основною формою такого впливу є управлінське рішення.

Зміст управлінської праці  визначається функціями, які необхідно  виконувати менеджерам, щоб досягти  цілей організації. Виходячи з переліку функцій, можна встановити види робіт, які повинні виконувати менеджери  в процесі своєї діяльності. До них відносяться:

- установлення цілей для організації в цілому, для її підрозділів або окремих працівників;

- розробка й формулювання генеральної лінії розвитку організації. Це може бути зроблене у вигляді концепції розвитку, стратегії, політики, плану. Крім того, керівник повинен визначити, які саме дії необхідно здійснити для реалізації намічуваних шляхів розвитку;

- створення умов для досягнення поставлених цілей. Тобто, розподіл роботи між виконавцями, визначення їм конкретних завдань, організація роботи;

- стимулювання активності працівників, координування їхніх дій і контроль за виконанням завдань.

Робота з управління організацією виконується управлінським персоналом, що у сукупності становить апарат управління.

Поділ управлінської праці  можна розглядати у функціональному, структурному й технологічному аспекті.

Функціональний поділ  праці ґрунтується на формуванні груп працівників управління, що виконують однакові функції менеджменту: планування, організація, мотивація, контроль й ін. Відповідно, одні працівники управління спеціалізуються на роботах по плануванню, інші організовують виконання планів, треті здійснюють контроль і т.д.

З погляду структурного подолу праці в процесі управління менеджерів підрозділяють по рівнях і сферам діяльності - спеціальним функціям. Вертикальний поділ праці менеджерів (по рівнях) дозволяє виділити вищий, середній і первинний рівні управління.

Керівники вищого рівня управління приймають найважливіші для організації рішення, визначають стратегію її поведінки й розвитку. Головними завданнями керівників вищого рівня є:

- визначення бачення, місії й цілей розвитку організації;

- установлення стратегічних цілей і напрямків розвитку організації;

- розробка й проведення політики розвитку ключових підсистем організації: виробництва продукції (послуги), маркетингу, наукових досліджень і нововведень і т.д.;

- розробка фінансової й інвестиційної політики;

- питання соціального розвитку й управління персоналом;

- управління підсистемами, що забезпечують координацію, контроль й оцінку діяльності підрозділів й організації в цілому.

Керівники середнього рівня  координують і контролюють роботу менеджерів більше низьких рівнів. У більших організаціях керівників середнього рівня буває досить багато, тому вони самі можуть підрозділятися по рівнях. Керівники середнього рівня  часто очолюють великі підрозділи організації. Характер їхньої роботи в більшій  мірі визначається змістом роботи підрозділу, ніж організації в цілому. Наприклад, начальник цеху на промисловому підприємстві керує нижчестоящими ланками, взаємодіє з інженерними службами, аналізує дані про роботу свого підрозділу, обмірковує перспективи його розвитку.

Керівники первинного рівня (операційні керівники) - це організаційний рівень, що перебуває безпосередньо  над виконавцями. Молодші менеджери  звичайно безпосередньо відповідають за виділені ресурси, такі як сировина, матеріали, устаткування. Вони розподіляють виробничі завдання, організують  їхнє виконання, здійснюють контроль за роботою підлеглих.

Поділ праці по спеціальних  функціях (горизонтальний поділ праці) припускає виділення функціональних підсистем в управління. Наприклад, управління фінансами, управління збутом готової продукції й т.д.

Технологічний поділ праці  враховує види й складність виконуваних  робіт. За цими критеріями в апарату  управління виділяють три категорії працівників: керівники, фахівці й службовці (технічні виконавці).

1. Керівники. Їхньою головною функцією й головною відмінністю від інших категорій працівників управління є прийняття рішень із всіх питань, що відносяться до їхньої компетенції.

2. Фахівці різних професій - інженери, технологи, економісти, юристи й т.д. Їхнім головним завданням є кваліфіковане пророблення конкретних питань, рішення по яких приймають керівники. При цьому вони збирають й обробляють необхідну інформацію, роблять різного роду розрахунки.

3. Що служать (технічні виконавці) здійснюють інформаційне обслуговування апарата управління, тобто одержують, здійснюють первинну обробку, передають, забезпечують зберігання ділової інформації, необхідної для здійснення управління. До технічних виконавців відносяться: секретарі, друкарки, працівники канцелярії й ін.

Поділ праці в управлінні спричиняється необхідність його кооперації. Кооперація означає спільну роботу для досягнення загальних цілей або призначення організації.

Для того щоб налагодити злагоджену спільну роботу співробітників апарата управління, необхідно знайти сполучні елементи, які дозволять об'єднати зусилля виконавців для досягнення загальної мети. Об'єднання зусиль повинне відбуватися на певній основі. При цьому повинні бути налагоджені механізми кооперації. Як механізми кооперації в управлінні можуть служити:

- загальні цінності й культура організації;

- сформульовані й доведені до відомості виконавців стратегія й плани розвитку організації;

- інформаційна відкритість організації;

- розподіл функцій і закріплення їх в організаційній структурі управління;

- налагодження групової (командної) роботи.

Таким чином, ми розглянули зміст й особливості управлінської  праці. При цьому ми відзначили, що управлінська праця має ряд специфічних  особливостей. Характер і зміст праці  роблять праця керівника складним, різноманітним, вносять у нього  елементи непередбачуваності, ризикованості.

Для того щоб менеджер, незважаючи на відзначені складності, міг успішно  здійснювати управлінську діяльність, необхідно, щоб він мав професійні знання, досвід і володів мистецтвом управління.

Комплекс наукових знань  дозволяє об'єктивно оцінювати ситуацію, грамотно проводити аналіз проблем, ураховувати фактори й тенденції  змін зовнішнього й внутрішнього середовища організації. У той же час наявність знань прискорює придбання професійного досвіду. Досвід управлінської діяльності дозволяє менеджерові заощаджувати час за рахунок того, що багато ситуацій йому вже знайомі й рішення приймаються по типових схемах, багато дій виконуються автоматично. Великий і різнобічний досвід керівника може перерости в мистецтво управління, коли при рішенні проблеми замість «сухого» аналізу й розрахунків (або разом з ними) відбувається багатомірне сприйняття ситуації, включається інтуїція й відчуття того, як це «повинне бути». Мистецтво управління дозволяє також знаходити рішення там, де взагалі неможливо використати раціональні методи прийняття рішень. Наприклад: як вибрати способи ефективного впливу на людину? Як надихнути його на роботу й відповідальне ставлення до справи?

Знання, досвід і володіння  мистецтвом управління дає основу для творчого підходу в управлінні, коли керівник шукає нетрадиційні шляхи рішення виникаючих проблем.