Найбільш  інформативною проективною методикою  щодо змісту та особливостей прояву негативних психічних станів в учнів виявилася методика “Неіснуюча тварина”. Після проведення дослідження за цією методикою нами проводилася бесіда з чітко визначеним переліком питань, в деяких випадках учні 3-4-х класів  самостійно складали відповідні їм оповідання. Бесіда у доступній для молодших школярів формі проводилася на основі наступних запитань:

• Що це за тварина? Як її звати?
• Де живе твоя тварина? Чи має вона свою домівку? Чи є у неї батьки, рідні?
• Яка вона (радісна, щаслива-нещаслива, зла, добра, ображена)?
• Чи є в неї вороги? Хто вони?
• Чи є в неї друзі? Хто є друзями тварини та скільки їх?
• Чим харчується тваринка?
• Що полюбляє робити?
• За що хвилюється, чого боїться твоя неіснуюча тварина?
• Про що вона мріє? Що хотіла б змінити в свому житті? та ін.

      У дослідженні також використані проективні тести: тест тривожності    Р. Темпл, М. Дорки, дитячий апперцептивний тест (ДАТ), а також тест кольорових виборів Люшера, а саме, використана семантика кольорів при аналізі малюнкових проективних тестів [39; 52].   

           Для вивчення та аналізу негативних психічних станів у дітей нами використовувалися методики: шкала ефективності педагогічного стилю Н.О. Амінової та Н.І. Шелєхівої та тест-опитувальник батьківського ставлення (Г.Я. Варга, В.В. Столін), методика Г. Айзенка (дитячий варіант) [1; 35; 44].

         З метою вивчення соціального  статусу учнів з негативними  станами нами використана соціометрична  методика. 

          На третьому етапі дослідження  був проведений формувальний  експеримент, у якому взяли  участь дві групи учнів 1-4-х класів: експериментальна група складала 18 осіб та контрольна група учнів, яка складала  19 учнів. Програма формувального експерименту передбачала використання методів групової та індивідуальної роботи, які були спрямовані на зниження деструктивного впливу негативних психічних станів учнів на їх навчальну діяльність, спілкування та соціальний статус у групі однолітків. 

  2.2. Динаміка розвитку негативних психічних станів в учнів початкових класів 

       Дослідження негативних психічних станів дітей проводилося за допомогою підібраних нами ряду методик, які складались з тесту-опитувальника дитячих неврозів, ряду проективних методик („Неіснуюча тварина”, „Малюнок людини”, „Що мені подобається в школі”), а також на основі спостережень, експертних оцінок, аналізу документації, результатів діяльності, спілкування, навчання учнів та ін. Детально сутність зазначених методик описана в ряді робіт [9; 17; 27; 39].

       За  результатами проведеного нами констатувального експерименту на базі багатопрофільної гімназії № 2,  серед учнів було виявлено складний спектр негативних психічних станів, які характерні для даного віку. Вони представлені в  узагальненому вигляді в таблиці 2.1.

       Таблиця 2.1.

Особливості прояву негативних психічних  станів в учнів 1-4-х  класів

       Як  видно з таблиці 2.1. та мал. 2.2., в учнів початкових класів чітко прослідковується динаміка розвитку виокремлених нами психічних станів протягом їх навчання у початковій школі. Найбільш вираженими  у них є стани тривоги та страху. В середньому, майже в 2 рази рідше, ніж тривога та страх,  у них проявляються стани астенії, депресії та агресії. Стан тривоги у дітей впродовж навчання в початковій школі за показником інтенсивності стрімко знижується від класу до класу. Водночас, виявлено незначне зростання у 4-му класі кількості тривожних дітей, що напряму пов’язано, на нашу думку, з ситуацією переходу дітей від початкової до базової школи та з усвідомленням ними  змін  умов навчання (збільшення числа нових педагогів, розставання зі своїм першим вчителем, поява нових навчальних дисциплін, нових учнів у 5-му класі тощо).

Мал.2.2. Особливості прояву негативних психічних  станів в учнів 1-4-х класів

      Найбільш  інтенсивний стан тривоги, який характерний  для учнів першого класу,  обумовлений складністю адаптаційного періоду навчання в школі. Поряд з цим в учнів першого класу високий відсоток  щодо прояву такого стану, як страх, який вже у другому класі суттєво знижується та залишається майже на одному рівні у третьому та четвертому класах.

      Депресивні  стани, що проявляються переважно у  стійкому зниженні настрою, найменш  представлені в учнів 1-го класу і  найбільш характерні для учнів 2, 3 та 4-го класів. Стан астенії, який виникає  переважно, як наслідок нервово-психічного перенапруження та втоми, був нами зафіксований у значної кількості дітей 1-го та 2-го класу. У 3-му та 4-му класах відсоток таких дітей значно зменшився, що на нашу думку, пов’язано з певним розширенням їх адаптаційних можливостей.

      Науково значущим було вивчення динаміки розвитку такого психічного стану особистості. як агресія, яка за умов адаптаційного періоду в 1-му класі проявляється зовсім у незначної кількості дітей, проте значно збільшується її вагомість у 2-му класі та знову спадає у 3-му та 4-му класах. На нашу думку, така динаміка зниження прояву агресії у передвипускному та випускному класах початкової школи, а також таких станів, як тривога та страх, пов’язана з появою та формуванням такого новоутворення цього віку, як довільність психічних функцій. Відбувається поступове зростання в учнів здатності до самоконтролю та вольової саморегуляції психічних станів, що призводить до зменшення у дітей показників агресивності, страху та ін.

      Виявлено, що учні  першого та другого класів характеризуються значними дезадаптаційними проявами внаслідок розширення спектру представленості та інтенсивності їх негативних психічних станів. У другому класі внаслідок наявності ще високого рівня тривоги та у зв’язку із зростанням показника агресивності для значної кількості учнів характерні дезадаптаційні, деструктивні прояви у спілкуванні та міжособистісній взаємодії.

      У молодшому шкільному віці негативні  психічні стани є мінливими, але  у випадку частого повторення психогенних, психотравмуючих ситуацій, які провокують їх виникнення, вони можуть закріплюватись у стійкі психічні властивості та якості особистості. Останні, як вже зазначалося в підрозділі 1.2., викликають дизгармонію особистісного розвитку дитини, порушення її взаємин з однолітками та вчителями, зниження успішності навчання. В такому випадку є конче необхідним проведення психокорекційної роботи з метою призупинення деструктивного розвитку особистості.

Дезадаптаційні  наслідки впливу на учнів негативних психічних станів

      Проведений  нами аналіз змісту, істотних ознак  та наслідків негативного впливу психічних станів на поведінку та навчання молодших школярів дозволяє стверджувати, що вони, у випадку їх значної представленості та частих проявів, можуть призвести до появи стійкої особистісної дезадаптації.

      В учнів молодших класів, як вже вказувалося нами в підрозділі 1.2., негативні психічні стани є основним фактором розвитку “шкільної дезадаптації”, яка прояв-ляється в погіршені показників навчальної діяльності, у порушеннях дисципліни, у девіантній поведінці, конфліктних взаємовідносинах у групі однолітків. У внутріш-ньому, суб’єктивному аспекті окремі негативні психічні стани можуть призвести до психогенних порушень. На це також вказують й інші дослідники [34; 60].

      Негативні психічні стани у молодшому шкільному  віці є переважно ситуативними, але у випадку несприятливих умов розвитку у навчальному процесі вони можуть стати більш стійкими та закріпитись у відповідні негативні психічні властивості, а згодом і у риси характеру особистості учня, що, в свою чергу, призведе до трансформації ситуативної дезадаптації особистості у стійку.

      За  результатами дослідження підтвердилося  наше припущення про те, що негативні  психічні стани деструктивно позначаються на життєдіяльності дитини, зокрема, на показниках  успішності її навчання та поведінки в школі, а також на міжособистісних взаєминах, соціальному статусі у дитячому колективі. Показники успішності навчання та поведінки учнів визначалися як за аналізом шкільної документації, так і за оцінкою діяльності, поведінки, психічних станів  експертами, якими виступали шкільні психологи та вчителі початкових класів. Успішність навчання дітей з 12-бальної переводилася нами для зручності у 5-бальну систему.

        Так встановлено, що у дітей  з чітко вираженими негативними  психічними станами успішність  навчання значно гірша, ніж у дітей норми (див. Табл. 2.3.).

      Встановлено, що близько 56%  дітей з негативними  психічними станами  навчаються на “задовільно” та “незадовільно” з  переважної більшості дисциплін. Кількість  дітей з негативними психічними станами, що навчаються на “добре” складає всього 41%, а на - “відмінно” навчаються лише 3% таких учнів.

      Серед учнів, у яких не було виявлено негативних психічних станів,  навчається переважно  на “відмінно”  41%, на “добре” – 42%, а на “задовільно” та “незадовільно” лише 17% молодших школярів. 
 

                  Таблиця 2.3.

Успішність  навчання учнів молодшого  шкільного віку в  залежності від наявності  в них негативних психічних станів

      Отже, як видно з таблиці 2.3., серед молодших школярів, які мають низький рівень успішності (навчаються на “задовільно” та “незадовільно”) майже на 39% більше тих, у яких виявлені негативні психічні стани, порівняно з учнями норми, а відмінників навчання серед них – відповідно менше на 38%. 

      На  основі аналізу спостережень та експертних оцінок щодо поведінки дітей молодшого  шкільного віку нами були виявлені наступні тенденції, а саме: для  67% учнів з негативними психічними станами характерною є незадовільна  поведінка, у групі норми така поведінка виявлена  лише у 21% учнів, що  більше, ніж у 3 рази.

Негативні психічні стани дітей деструктивно позначаються й на успішності їх навчання та спілкування. Зазначене ще раз підтверджує необхідність проведення з такою категорією дітей психокорекційної, профілактичної роботи.

2.3. Корекція негативних психічних станів  молодших школярів

      Ситуація  початку систематичного навчання в масовій школі є стресовою для переважної більшості учнів молодшого шкільного віку, вимагає від них значних адаптаційних можливостей, зрілості, високої готовності їх психофізіологічних процесів, функцій організму, що пов’язано із значними розумовими, емоційними та фізичними навантаженнями дитини. Це призводить до нервово-психічного перенапруження особистості молодшого школяра, викликає появу цілої низки негативних психічних станів. Останні позначаються на всьому розвитку дитини. У випадку систематичного перебування молодшого школяра у таких психічних станах, останні мають властивість ставати більш стійкими та закріплюватись у негативні психічні властивості особистості й у відповідні риси характеру. Саме тому актуальною науково-практичною проблемою є обгрунтування ефективних способів і засобів корекції негативних психічних станів у молодшому шкільному віці, що і стало одним із завдань нашого дослідження на етапі формувального експерименту.