Негативные эмоциональные состояния

     Висновки  до першого розділу 

     Отже, вивчення негативних психічних станів особистості без ґрунтовного  аналізу вікових особливостей є  малоефективним, оскільки для кожного  вікового періоду онтогенезу є свої якісно своєрідні чинники їх прояву. Для молодшого шкільного віку поява негативних психічних станів та їх динаміка можуть бути пов’язані з проблемою соціально-психологічної адаптації до навчання в школі, у зв’язку з зміною соціальної ситуації розвитку, статусу, новими вимогами та обов’язками, навчальними навантаженнями тощо.

     Теоретичний аналіз негативних психічних станів у молодшому шкільному віці дозволив зробити наступні висновки: в системі  негативних психічних станів молодших школярів провідне місце посідають  емоційні негативні стани, що обумовлено віковими особливостями розвитку їх психіки та поведінкового реагування; базовим станом по відношенню до інших негативних психічних станів є тривога, яка може  трансформуватись у молодших школярів у такі негативні стани, як страх, депресію (субдепресію), астенію, гнів, агресію та інші; негативні психічні стани особистості у молодшому шкільному віці можуть бути вивчені експериментальним чином, а  також їх вплив на самооцінку, поведінку, статусне положення в класі, успішність навчання, спілкування тощо. 

РОЗДІЛ ІІ

  Експериментальне дослідження негативних психічних станів у молодших школярів 

2.1. Методи та процедура  вивчення негативних  психічних станів  в учнів  

1-4-х  класів 

      Діагностика психічних станів особистості, в  тому числі й негативних, є достатньо складною методологічною та практичною проблемою для сучасної психології. Всі психічні стани людини багатьма вченими розглядаються, як синдроми, в структурі яких виділяють певні симптоми, а саме: внутрішні суб’єктивні переживання, зміни в психічній активності щодо спілкування, поведінки, діяльності, зміни в сфері емоційно-вольової саморегуляції та в соматичних проявах [6; 22; 37]. Таким чином, стани, як синдроми, проявляються переважно на емоційному, поведінковому та фізіологічному рівнях. Відповідно і діагностика психічних станів повинна проводитись у трьох напрямках:

1. Вивчення компонентів, реакцій, які можуть бути усвідомлені, як особливі суб’єктивні переживання;
2. Дослідження переважно зовнішніх компонентів, які проявляються в особливостях спілкування, поведінки, пантоміміки, а також в результатах діяльності;

3. Вивчення  неусвідомлених проявів, які відображаються на роботі соматовегетативної системи.

      Недоліком більшості методів та методик  є те, що вони не спроможні дослідити  всі компоненти того чи іншого негативного психічного стану на всіх рівнях його прояву. На сьогодні в психології використовуються різні підходи щодо принципів, змісту, процедур використання методів та методик дослідження особистості [8; 9; 16; 17 та ін.].

      Так, використання вербальних психологічних тестів, на думку багатьох науковців є переважно  малоефективним серед дітей перших і навіть других класів [31]. Це пов’язано з тим, що в них, як і у дошкільників, ще недостатньо розвинена довільність пізнавальних процесів (пам’яті, мислення, уяви та ін.). Учні в другому та особливо в першому класі ще не завжди здатні контролювати свою діяльність, дотримуватись інструкцій та завдань тесту, що часто може призвести до неправильних відповідей, до їх стереотипності (всі відповіді „Так”, або всі „Ні”). Учні початкової школи можуть давати у багатьох випадках уявні, бажані відповіді, а не ті, які відповідають їх реальній поведінці. Молодші школярі також часто не розуміють складні запитання та швидко втомлюються, що також може викликати появу значної кількості механічних помилок та неточностей у відповідях.

      Нами  встановлено, що враховуючи вікові особливості  уваги молодших школярів, її обсяг, проведення діагностичної роботи з  ними повинно бути по можливості більш  поетапним (проводитися декілька днів). Відповідно, з врахуванням особливостей конкретної методики, тестування, опитування учнів 1-4-х класів не повинно тривати довше, ніж 15-20 хвилин.    

     При діагностиці дітей молодшого  шкільного віку також необхідно дотримуватись наступних вимог:

     1. При контактах з незнайомими людьми у молодших школярів підвищується тривога. Це може суттєво вплинути на результати діагностики інших станів, тому досліднику необхідно створити таку ситуацію, яка б сприяла розвитку довірливих стосунків між ним та дитиною. Для цього на початку психодіагностики можна застосувати метод бесіди чи гру.

     2. Діяльність, яку виконує молодший  школяр при діагностиці, повинна бути для нього привабливою, викликати інтерес, а не опір.

     3. Перш ніж застосувати ту чи іншу психодіагностичну методику у роботі з дітьми молодшого шкільного віку, необхідно переконатися у тому, що вона 
є для них інтелектуально доступною.

     4. Завершення кожного завдання повинно супроводжуватись успіхом, позитивним підкріпленням.

     5. У молодшому шкільному віці, за  умов вибору, краще застосовувати психодіагностичні методики в індивідуальній формі роботи [31, с. 164].

     Перед тим, як проводити психодіагностичне  обстеження, ми дотримувалися наступних  рекомендацій:

1. Знайомилися зі змістом (текстом) методики, з метою усвідомлення її призначення та характерних особливостей.
2. Аналізували наявні коментарі до даної методики.
3. Готували необхідні для проведення методики матеріали (для молодших школярів обов’язково необхідно зробити максимально доступні та зрозумілі бланки для відповідей, роздатковий матеріал).
4. Проводили повну апробацію даної методики хоча б на одній дитині  та аналізували її результати, робили необхідну корекцію. 

      Особливої уваги заслуговують проективні тести, оскільки ця група методів дослідження  найбільш оптимально відповідає віковим особливостям молодших школярів. Застосування психомалюнків для виявлення негативних психічних станів у дітей та дорослих базується на принципі проекції, суть якого полягає в тому, що особистість, зображаючи той чи інший об’єкт або ситуацію, переважно неусвідомлено передає своє ставлення до них, виносить назовні,  опосередковано через малюнок, свої внутрішні переживання, конфлікти, хвилювання, страхи, образи тощо. [9].

      Малюнкові проективні тести дуже  інформативні. Вони дають можливість виявити негативні психічні стани та ряд інших особливостей психіки дітей. Водночас, вони відрізняються своєю простотою, є зрозумілими для молодших школярів, вимагають незначних затрат часу для їх проведення та не потребують жодних спеціальних матеріалів та обладнання. Малювання - це також зручний спосіб зняття зайвої напруженості та включення дитини у невимушену бесіду.

        Такі психомалюнки, як „Неіснуюча  тварина”, „Малюнок людини”, „Автопортрет”  та інші, дають можливість дослідити  різні особливості психіки дитини та її психічні стани. Насамперед, це можливість виявити такі стани, як астенія, тривога, страх, агресія, депресія, впевненість (невпевненість), а також дослідити рівень активності особистості, імпульсивність, особливості самоконтролю, рівень загального розумового розвитку тощо [9].

      Оскільки  негативні психічні стани мають  свої прояви не лише на внутрішньому рівні, але й на рівні фізіологічному, моторному та поведінковому, то їх дослідження  може також бути ефективним за умови  застосування спостереження. Спостереження дає можливість зібрати різного роду інформацію про конкретні прояви негативних психічних станів у поведінці та діяльності учнів навіть у тих випадках, коли такі стани не усвідомлюються ними. Однак використання методу спостереження вимагає значних затрат часу дослідником та максимальної об’єктивності щодо інтерпретації конкретних результатів, оскільки в даному методі відсутні чіткі стандартизовані процедури обробки даних. З метою отримання більш об’єктивних результатів за умов використання спостереження ми дотримувалися цілого ряду вимог:

-   цілеспрямованість, чіткість визначення  мети та завдань дослідження;

- спостереження  за негативними психічними станами  молодших школярів має проходити  в декілька етапів;

-  природність (звичність) умов  спостереження – бажано, щоб молодші школярі не знали про те, що за ними спостерігають (приблизно після другого-третього відвідування вже можна проводити спостереження);

- чітка  фіксація результатів спостереження  (ведення щоденника спостереження);

      При діагностиці негативних психічних станів молодших школярів основним завданням спостереження є виділення, так званої, „групи ризику”, тобто дітей, які за поведінковими проявами та особливостями діяльності різко відрізняються від переважної більшості. Спостереження у цьому випадку варто використовувати як протягом уроку, так і в позаурочний час (зокрема на перервах), на різних уроках, які проводяться різними педагогами.   

      Достатньо ефективним у комплексі зі спостереженням є використання методу експертних оцінок. Цей метод збору інформації базується на судженнях педагогів, психологів, які є компетентними в психолого-педагогічних аспектах. Оскільки вчителі початкових класів, шкільні психологи є тими, хто найбільше спілкується та взаємодіє з дітьми, то саме  вони  виступали у нас у ролі експертів.

      При застосуванні методу спостереження  та методу експертних оцінок ми звертали увагу на такі критерії та типові прояви негативних психічних станів, як погіршення соматичного здоров’я дитини, скарги на головні болі, запаморочення, болі в животі, надмірна сумлінність та охайність при виконанні навчальних завдань, відмова у виконанні суб’єктивно нездоланних завдань, дратівливість, агресивні та афективні прояви, зниження самоконтролю, прояви конфліктності, нонконформізму, негативізму щодо однолітків чи вчителя, надмірна чутливість до зміни ситуацій та зовнішніх подразників, надмірна втомлюваність, виснажливість, надлишкова активність чи пасивність протягом уроку (перерви), відволікання, неуважність, незібраність, наявність сильних та значної кількості страхів (страх запізнитися в школу, отримати низьку оцінку, виступати перед класом, страх покарання батьками і т.п.), небажання та відмова відповідати на уроках, відповідь тихим, невпевненим, ледве чутним голосом, різке зниження результативності навчальної діяльності в ситуації перевірки знань, окремі порушення пам’яті (погане запам’ятовування матеріалу, ускладнення пригадування та відтворення), знижений настрій, беземоційність, неадекватність емоційного реагування, надмірна скутість, напруженість тіла, нав’язливі рухи (посмикування рук, ніг, брів і т.п.), обкушування нігтів, інтровертованість, порушення спілкування тощо. На це вказують й інші дослідники [18; 29].

      Дослідження негативних психічних станів особистості  у молодшому шкільному віці проводилося  нами у декілька етапів. На першому  етапі шляхом спостережень, аналізу  процесу спілкування, навчальної діяльності учнів, експертних оцінок вивчалася вся гамма негативних психічних станів, які характерні для учнів молодшого шкільного віку. Був проведений добір  адекватних методів та психодіагностичних методик, спрямованих на їх вивчення. Також було проаналізовано та виділено певну обмежену сукупність негативних психічних станів, які були характерні для молодших школярів та є базовими психічними станами.

      На  другому етапі дослідження проведено  констатувальний експеримент з  вивчення негативних психічних станів учнів. Всього в експерименті на другому етапі дослідження взяло участь 53 учні 1-4-х класів. У якості експертів виступали вчителі початкових класів та практичні психологи шкіл, які мали відповідну підготовку та великий досвід роботи з учнями  початкових класів.

         Зупинимося більш детально на  процедурі та сутності методик,  використаних у нашому дослідженні.  Так, для вивчення таких негативних  психічних станів, як тривога,  агресія, астенія та депресія, нами був використаний тест-опитувальник дитячих неврозів [17]. У даному тесті виділяються наступні шкали,  які використані у нашому дослідженні. Шкала депресії – описує основні прояви депресивного стану з врахуванням вікової специфіки особистості молодшого шкільного віку. Шкала астенії дозволяла виявляти найбільш типові порушення уваги, мислення, пам’яті  та працездатності, які характерні для вікових особливостей астенічного синдрому дітей молодшого шкільного віку. Шкала порушень поведінки – спрямована на виявлення найбільш яскравих гіперстенічних форм порушень поведінки, які проявляються в різних видах агресії, в нонконформізмі і т.п.   Шкала тривоги – дозволяла оцінити загальний стан емоційного напруження, очікування неблагополучних ситуацій, відчуття загрози, як показників успішності проходження адаптаційного процесу в умовах навчально-виховної діяльності учнів. Ступінь прояву зазначених вище негативних психічних станів визначався за шкалами, які описані в роботі [17].

        Для дослідження негативних психічних  станів використовувалися також проективні малюнкові методики: „Неіснуюча тварина”, „Малюнок людини”,  „Дім-дерево-людина”, „Малюнок сім’ї”,  „Що мені подобається в школі”, „Я в школі – я вдома” та ряд інших тематичних психомалюнків [9; 44] . Цінність перерахованих методик полягає в тому, що вони давали можливість прослідкувати характер та динаміку прояву негативних психічних станів в учнів початкових класів у цікавій для них формі.