ПСИХОЛОГІЧНА  ХАРАКТЕРИСТИКА НЕГАТИВНИХ ПСИХІЧНИХ СТАНІВ  МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ТА ЇХ КОРЕКЦІЯ 
 

 

ЗМІСТ

 
 

ВСТУП............................................................................................................................... 

РОЗДІЛ  І. проблемА негативних психічних станів особистості В молодшоМУ шкільноМУ віЦІ В ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ................................................................................... 

1.1. Негативні  психічні стани особистості та  їх характеристика.....................

2. Вікові особливості розвитку негативних психічних станів

        учнів 1-4-х класів.......................................................................................... 

РОЗДІЛ  ІІ. Експериментальне дослідження негативних психічних станів у молодших школярів.......................................... 

             2.1. Методика вивчення негативних психічних станів в учнів

         1-4-х класів....................................................................................................

2.2. Динаміка перебігу негативних психічних станів в учнів

    початкових  класів......................................................................................

3. Корекція негативних психічних станів молодших школярів.............
4. Аналіз результатів дослідження...........................................................

 

ВИСНОВКИ.................................................................................................................

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...............................................................

 

ДОДАТКИ....................................................................................................................

 

ВСТУП 

      Актуальність  дослідження. Важливим завданням сучасної початкової школи є формування гармонійно розвиненої, фізично та психічно здорової особистості. Проте на успішність розв’язання цього завдання сьогодні негативно впливають ряд чинників: проблеми нестабільного соціально-економічного становлення держави, складність соціальної ситуації розвитку дитини, внутрішньо сімейна атмосфера та особливості взаємин батьків, рівень професійності та психологічної освіченості вчителів, різноманітні соціальні впливи, емоційні нестабільність та вразливість дітей, вікові, індивідуально-типологічні властивості тощо. Окремі з цих чинників зумовлюють появу у дітей молодшого шкільного віку негативних психічних станів, які, при відсутності належної психологічної  корекції, адекватних змін умов навчання та виховання, можуть формуватись у стійкі властивості особистості та деформувати її подальший розвиток, стати причиною погіршення успішності навчальної діяльності, поведінки, зумовити порушення взаємин з учнями.

      Психічні  стани, як базове поняття, стали вперше предметом системного наукового  аналізу у дослідженнях М.Д. Левітова. Окремим проблемам  психічних станів особистості присвячені праці багатьох інших вітчизняних, а також зарубіжних вчених-психологів (Л.Берковітц, В.М.Бехтєрев, В.К.Вілюнас, Б.І.Додонов, К.Ізард, Є.П.Ільїн, О.Г.Ковальов, К.К.Платонов, С.Л.Рубінштейн, О.Я.Чебикін, П.М.Якобсон та ін.). У психолого-педагогічній літературі висвітлені зміст та підходи до класифікації психічних станів особистості (В.О.Ганзен, Г.Б.Леонова, А.О.Прохоров, Ю.Є.Сосновікова, В.М.Юрченко); вивчені особливості розвитку емоційної сфери у дітей молодшого шкільного віку (Л.А.Венгер, О.В.Запорожець, В.К.Котирло, В.С.Мухіна, О.Л.Кононко); описуються особливості негативних психічних станів у дітей з невротичними проявами (М.І.Буянов, О.І.Захаров, Х.Р.Копистянська та ін.). Негативні психічні стани молодших школярів досліджувалися психологами О.Л.Венгером, Т.П.Гавриловою, А.К.Дусавицьким, С.В.Крюковою, І.М.Нікольською, А.М.Прихожан, Т.П.Смірновою, Н.П.Слободяник, Л.М.Співак та ін.

      Об’єкт  дослідження – психічні стани молодших школярів.

      Предмет дослідження - корекція негативних психічних станів учнів молодшого шкільного віку.

        Мета дослідження - теоретико-експериментальне вивчення динаміки розвитку та особливостей прояву негативних психічних станів в учнів молодшого шкільного віку та їх психокорекція.

      В основу дослідження було покладено  гіпотезу: попередити прояв негативних психічних станів у молодших школярів можна за умови своєчасної діагностики та корекції цих станів у дітей в перший рік навчання в школі.

      Мета  та гіпотеза дослідження зумовили постановку завдань дослідження:

1. Здійснити теоретичний аналіз категорії психічних станів, а також особливостей походження, розвитку та критеріїв диференціації негативних психічних станів особистості.
2. Уточнити класифікацію негативних психічних станів.
3. Вивчити негативні психічні стани у молодшому шкільному віці - динаміку розвитку, особливості прояву та перебігу.
4. Розробити програму корекції та негативних психічних станів в учнів початкової школи.

       У дослідженні використано комплекс теоретичних та емпіричних методів:

     -  загальнонаукові методи теоретичного  та емпіричного дослідження (аналіз  та систематизація наукових літературних  джерел, порівняння та узагальнення  даних теоретичних та експериментальних  досліджень, моделювання та ін.);

   - спостереження, бесіди, аналіз результатів навчальної діяльності, документації, метод експертних оцінок, анкетування, тестування (опитувальник Г. Айзенка (дитячий варіант); тест-опитувальник дитячих неврозів, проективні методики - тест тривожності Р. Темпл, М. Дорки; дитячий апперцептивний тест, малюнкові тести: „Неіснуюча тварина”, „Дім-дерево-людина”, „Малюнок сім’ї”, „Що мені подобається в школі” та ін.); констатувальний та формувальний експерименти, групова та індивідуальна корекційна робота, тренінгова робота, психотехнічні, психогімнастичні ігри, вправи на відреагування та релаксацію, робота з проекціями (малювання, ліплення), методи моделювання та ін.; 

          Експериментальна  база дослідження. Дослідно-експериментальна робота  проводилася на базі багатопрофільної гімназії №2, м. Бердянська. В дослідженні взяли участь учні молодших класів віком 6 – 10 років. 

 

Розділ  І

аналіз  проблеми негативних психічних станів особистості  молодшого  шкільного віку 

1.1. Негативні психічні  стани особистості  та їх характеристика 

      Вивчення  психічних станів в силу особливостей їх прояву та впливу на особистість  набувають дедалі більшого наукового  та практичного значення. В нинішніх складних соціально-економічних умовах розвитку люди різних вікових категорій, в тому числі і діти, відчувають на собі вплив  багатьох емоціогенних факторів, які призводять до дезадаптації, зниження продуктивності діяльності і навіть до погіршення здоров’я.

      Психічні  стани - це особлива категорія в психології, яка об'єднує велику групу психічних  явищ, та є однією з основих складових, що входять до визначення психіки. Дослідження проблеми психічних станів особистості було і залишається актуальним для теоретичної та практичної психології, оскільки вони мають вагомий вплив на діяльність, поведінку, розвиток особистості впродовж всіх етапів онтогенезу.

      Історія дослідження проблеми психічних  станів має глибокі історичні  корені. На думку Т.А. Немчіної, перший системний аналіз  психічних станів починається ще в Індії ще у 2-3 тисячолітті до н. е., предметом якого був стан нірвани. Пізніше цієї проблеми торкалися також філософи Давньої Греції (Аристотель) [33]. Систематичне вивчення психічних станів у психології розпочалося в працях американського психолога У. Джемса. Під станами свідомості він розумів такі явища, як відчуття, бажання, емоції, пізнавальні процеси, судження тощо. Вагомий внесок у вивчення психічних станів зробив К.Д. Ушинський.   У своїй праці "Людина як предмет виховання" [57] він відрізняє від відчуттів “почуттєві стани душі”, під якими розуміє почуття, які поєднані з окремими уявленнями.

      Психічні  стани у фізіологічному аспекті  вивчались І.М. Сеченовим, І.П. Павловим, О.О. Ухтомським, В.М. Бехтєревим. У їх працях розкрито, що в основі всіх психічних  станів лежать два базових нервових процеси (збудження і гальмування), простежено їх динаміку, обґрунтовано  умовнорефлекторні механізми психічних станів. 

      Найбільш  вдалим та ґрунтовним, як на нашу думку, є визначення психічних станів М.Д. Левітовим. Він дав перший глибокий теоретичний аналіз питання психічних станів. З його позицій, психічний стан - це цілісна характеристика психічної діяльності за певний період часу, що показує своєрідність протікання психічних процесів у залежності від предметів та явищ дійсності, які відображаються, попереднього стану та психічних властивостей особистості [24].

      Психічні  стани мають і ряд істотних ознак.

      Полярність. Для більшості психічних станів властивий протилежний стан.

      Рухливість  та відносна стійкість. Психічні стани носять тимчасовий характер, тобто мають початок, кінець та певну динаміку (стадії протікання). Бувають стани, які тривають значний проміжок часу, наприклад депресивні.

      Взаємозв'язок з психічними процесами  та властивостями  особистості. Психічні стани в силу своїх ознак займають умовно проміжне положення в структурі психіки, розташовуючись поміж процесами та властивостями особистості. Стани формуються на основі психічних процесів (пізнавальних, емоційних, вольових), закріпившись на їхній основі можуть виникнути особливі властивості та якості особистості. [41].

      Індивідуальна своєрідність.  Психічні стани нерозривно   пов'язані   з   індивідуальними особливостями особистості, її спрямованістю, ціннісними переконаннями, з особливостями її попереднього досвіду. Так, людині з меланхолічним темпераментом властиво перебільшувати невдачі, тлумачити всі події песимістично, бо переважаючим для неї є пригнічений, тривожний психічний стан. [41].

      Типовість. Незалежно від особливостей виховання, індивідуально-психологічних відмінностей, досвіду людей у більшості випадків зустрічаються психічні стани, які є схожими, типовими.

      Цілісність. Психічний стан як особливе психічне явище справляє вплив та охоплює всю психіку людини в цілому, впливаючи як на її когнітивну сферу, так і на емоційно-почуттєву та вольову сфери.

      Багатоманітність  станів. Виділяють велику кількість психічних станів, їх різновидів [41].

      Психічні  стани знаходять своє об’єктивне відображення у переживаннях та поведінці  людини, спонукаючи її на ті чи інші дії, вчинки. Зміна ситуації призводить до переходу індивіда в інший психічний стан. Одна і та ж ситуація може викликати суттєво відмінні психічні стани у двох різних людей. 

        Різні за особливостями впливу  на особистість психічні стани  поділяються науковцями на позитивні  та негативні. 

      Негативні психічні стани – це саме ті, які призводять до дезгармоній в особистісному розвитку, до помітних негативних зрушень у поведінці, в діяльності, у міжособистісних взаєминах. Порушення поведінки у випадку закріплення окремих негативних психічних станів може проявлятися у певній спрямованості особистості на їх уникання, недотриманні соціальних та правових норм, у девіантній і навіть у асоціальній поведінці. Ця спрямованість є похідним утворенням від власне негативних психічних станів. Вплив негативних психічних станів на діяльність призводить до зниження її продуктивності,  ефективності, раціональності. Негативно позначаються такі стани на процесах спілкування та міжособистісної взаємодії. Найчастіше наслідками цього є прояви у людей конфліктності, протистояння у стосунках з іншими, вербальна і навіть фізична агресія. Подібні стани можуть призводити також до порушення процесів емоційної саморегуляції, до підвищення збудливості, неврівноваженості, тривожності.

      Однією  з суттєвих ознак негативних психічних  станів є те, що більшість з них важко піддаються контролю та регуляції, носять афективний характер, вимагають значних вольових зусиль щодо їх гальмування. Від рівня сформованості навичок емоційної саморегуляції, вольових якостей прямо залежать кількісні та якісні показники перебігу негативних психічних станів особистості за різних обставин.

      Загалом у психології всі психічні стани, в тому числі й емоції, поділяються  на стенічні (мобілізуючі та такі, які  підвищують ефективність діяльності) та на астенічні (демобілізуючі, тобто такі, які призводять до перенапруження, виснаження нервової системи і, як наслідок, знижують продуктивність будь-якої діяльності) [46].

      Більшість негативних психічних станів за своїм  змістом та наслідками є астенічними  і тривалий та систематичний їх вплив на особистість може призвести до нервово-психічного перенапруження, а в окремих випадках аж до складних невротичних змін індивіда.