Страйковий рух у країнах Центральної та Східної Європи (на прикладі Польщі та Німеччини)

Німецька модель взаємин  профспілок і політичних партій характеризується функціонуванням у межах системи  корпоратизму. Вона передбачає тісну  співпрацю профспілок як представників  соціальної групи найманих працівників  із групами економічних інтересів, що представляють широкі кола підприємців  Німеччини. Партії виступають свого  роду «фіксаторами» загальносуспільних домовленостей, здійснюючи розподіл суспільних ресурсів відповідно до пріоритетів  основних корпорацій: підприємців, найманих працівників, працівників бюджетної  сфери. Зміна балансу у взаєминах  корпорацій призводить до зміни правлячої  коаліції внаслідок переформатування більшості в парламенті. А вона, у свою чергу, змінюється у результаті зміни параметрів соціально-економічного розвитку, що можуть, наприклад, загрожувати  стабільності соціальних гарантій. Рівень консолідації та організаційної взаємодії  профспілок у ФРН залишається  стабільно високим[58].

Специфіка державної регуляції  соціально-трудових відносин у німецьких  умовах цілковито залежить від позиції  земельних та місцевих урядів. Особливістю політичної позиції сучасних німецьких профспілок треба вважати також їхнє двозначне ставлення до питання імміграції. Подеколи позиція профспілок стосовно іммігрантів істотно відрізняється від позиції федеральних органів державної влади. Водночас профспілки не заперечують проти збільшення кількості своїх членів за рахунок іммігрантів.

Союзи роботодавців Німеччини. Роботодавці об'єднані в регіональні  союзи, які, як і профспілки в рамках ОНП, організовані за галузевим принципом. Головною організацією союзів роботодавців є Федеральне об'єднання спілок німецьких роботодавців (ФОСГР). Саме воно так само, як і ОНП, не укладає колективних договорів, а діє як координуючий орган і захищає інтереси своїх членів. Ступінь організованості у роботодавців набагато вище, ніж у найманих працівників, і становить близько 80 відсотків.

 ФОСГР охоплює всі  галузі економіки: від промисловості,  торгівлі, ремесел, банків і страхових  компаній аж до транспорту. Але  підприємців воно представляє  тільки як роботодавців, тобто  в якості партнера у переговорах  з профспілками. Всі інші інтереси, наприклад питання економічної  і податкової політики, відстоюються  підприємцями в інших об'єднаннях. Як приклад можна привести  такі організації підприємців,  як Федеральний союз німецької  промисловості, Центральний союз  німецьких ремесел, Федеральний  союз німецької оптової і зовнішньої  торгівлі.

Колективні договори. Існують  два основних види колективних договорів, що укладаються окремими профспілками з спілками роботодавців або з  окремими роботодавцями. Договори про  тарифну сітку регулюють оплату праці робітників і службовців. Як правило, вони полягають на один рік. У типових колективних договорах, що зазвичай укладається на кілька років, регулюються такі питання  загального характеру, як тривалість робочого часу, відпустки, терміни звільнень (якщо такі передбачаються), оплата понаднормових  робіт і багато іншого.

 Крім того, існують  спеціальні колективні договори. У них регулюються особливі  питання, наприклад професійно-технічного  навчання, додаткового соціального забезпечення по старості, захисту від заходів по раціоналізації виробництва і т. п.

 Сторони в принципі  вільні у визначенні змісту  колективних договорів. У своїх  угодах, однак, вони повинні враховувати  положення Основного закону (Конституції)  і обов'язкове статутне право.  Наприклад, вони зобов'язані враховувати  визначений законом максимальний  робочий час на тиждень, що  становить 48 годин. У дійсності  ж майже в усіх найманих  працівників договірне час менше  40 годин, у деяких навіть 35 годин.  Аналогічним чином справа йде  і з відпусткою, тривалість якого  закон встановлює в 24 робочих  дня, тим часом як за договором  відпустка становить зазвичай 6 тижнів, а іноді і більше[29, c 64].

 Згідно колективними  договорами, майже всім найманим  працівникам виплачуються відпускні  та різдвяні гроші. Фактично  виплачується зарплата і оклади, а також інші виплати в багатьох  галузях економіки помітно вище  тарифних ставок.

2.4 Розвиток профспілок  у незалежній Україні.

Після проголошення незалежності України 6 жовтня 1990 року створено Федерацію  незалежних профспілок України, яка  стала правонаступницею Української  республіканської ради профспілок. Декларацію про заснування Федерації підписали 25 республіканських галузевих профспілок та 24 регіональних міжсоюзних профоб'єднань[49].

Федерація професійних спілок України є найбільш чисельним  профспілковим об’єднанням в  Україні. В її лавах нараховується  понад 10 мільйонів членів профспілок. До складу ФПУ входить 44 всеукраїнських профспілки і 26 територіальних об’єднань  організацій профспілок.

Метою діяльності ФПУ є  вираження, представлення інтересів  і захист прав організацій – членів ФПУ, координація їхніх колективних  дій, представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів  членів профспілок в органах державної  влади і органах місцевого  самоврядування, у відносинах з роботодавцями, їх організаціями і об'єднаннями, а також з іншими об'єднаннями  громадян. (Стаття 8 Статуту ФПУ)[49].

Основними завданнями ФПУ  є захист трудових, соціально-економічних  прав та інтересів членів профспілок; соціальний захист членів профспілок та їхніх сімей; відстоювання духовних, соціально-культурних прав та інтересів  членів профспілок; правовий захист членів профспілок; посилення впливу на політичне  життя і формування громадянського суспільства; вдосконалення системи  соціального партнерства: профспілки, роботодавці, держава; розвиток співпраці  з іншими профспілками та їх об'єднаннями; забезпечення прав та можливостей жінок  і чоловіків; зміцнення ФПУ як найбільшого представницького профцентру України; поглиблення міжнародних  зв'язків ФПУ.

Федерація профспілок України  впевнено продовжує утверджуватись на міжнародній арені як найбільш представницький національний профцентр  України. Міжнародна діяльність Федерації  профспілок України здійснюється відповідно до цілей і завдань, визначених програмними  і статутними документами ФПУ, рішеннями  з'їздів та виборних органів. Своє головне  завдання в галузі міжнародної діяльності Федерація профспілок України вбачає в поглибленні діалогу з міжнародними національними профцентрами, а також  міжнародними й регіональними профоб'єднаннями  на принципах взаємної поваги, взаємодопомоги та рівноправ'я.

ФПУ підтримує зв'язки з  профцентрами країн СНД, Бельгії, Болгарії, В'єтнаму, Данії, Ізраїлю, Кіпру, Китаю, Польщі, Румунії, Сербії, Словенії, Угорщини, Франції та інших країн[49].

Значну увагу Федерація  профспілок України приділяє співробітництву  з Міжнародною організацією праці, бере участь в її заходах, у розробці важливих для профспілкового руху конвенцій, відстоюючи у відповідних комітетах  загальну позицію профспілок, узгоджену  у рамках Групи трудящих Адміністративної ради МОП, активно використовує можливості МОП у галузі експертної оцінки проектів законодавчих актів, які проходять  обговорення у Верховній Раді України.

Федерація активно співпрацює з Загальною конфедерацією профспілок у вирішенні питань, пов'язаних із забезпеченням соціального захисту  трудящих. ФПУ підтримує постійні стосунки з представництвами Всесвітнього банку, Міжнародного валютного фонду, висловлюючи свою точку зору з  приводу політики, яку проводять  ці міжнародні фінансові інститути. У грудні 2005 року Федерація профспілок України ввійшла до складу Міжнародної  конфедерації вільних профспілок. Членство в МКВП відкриває нові можливості для розвитку міжнародного співробітництва  між профспілками на усіх рівнях. Воно також сприятиме подальшій інтеграції профспілок України до міжнародного профспілкового руху.

Законодавство про профспілки складається з Конституції України, Закону України "Про об'єднання  громадян", цього Закону, Кодексу  законів про працю України  та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

Закони та інші нормативно-правові  акти не можуть бути спрямовані на обмеження  прав і гарантій діяльності профспілок, передбачених Конституцією України, цим  Законом, крім випадків, передбачених частиною другою статті 3 цього Закону.

Закон України "Про об'єднання  громадян" застосовується до профспілок, якщо інше не передбачено цим Законом.

Якщо міжнародними договорами, угодами, конвенціями, згода на обов'язковість  яких надана Верховною Радою України, передбачено більш високий рівень гарантій щодо забезпечення діяльності профспілок, то застосовуються норми  міжнародного договору або угоди.

В умовах розвитку демократичного суспільства важливою ланкою взаємодії  профспілок та держави є місцевий рівень. На ньому відбувається більшість  горизонтальних інтеракцій  як між  профспілками та апаратом управління, так і між територіальними  громадами. Як свідчить аналіз, проведений аналітичним управлінням Федерації  профспілок України [469], об’єднання профспілок здатні активно впливати на формування місцевої політики. З поглибленням економічних і соціальних перетворень  в Україні питання регіональної політики та проблеми ефективного використання обмежених бюджетних ресурсів як на державному, так і на місцевому  рівнях вимагають дедалі більшої  уваги. Проблеми соціально-економічного розвитку регіонів загострюються настільки  швидко, що подальше затягування з  їхнім вирішенням ставитиме під  загрозу темпи економічного зростання  та соціальну стабільність у державі.

Складність питань, що потребують вирішення, посилюється зовнішніми факторами, які вже найближчим часом  впливатимуть не тільки на розвиток країни в цілому, а й позначатимуться  на динаміці економічних і соціальних процесів на регіональному і місцевому рівнях. Мається на увазі наближення кордонів ЄС до України та прагнення нашої держави вступити до Світової організації торгівлі і увійти до Єдиного економічного простору.

Першочерговими у цьому  контексті постають проблеми підвищення конкурентоспроможності регіонів в  умовах відкритої економіки, здатності  центральних і місцевих органів  влади до здійснення регіональної політики європейського типу: збалансованого соціально-економічного розвитку України  та її регіонів, підвищення рівня життя  населення, забезпечення гарантованих державою соціальних стандартів для  кожного її громадянина незалежно  від місця проживання, а також  впровадження ефективних механізмів стимулювання діяльності місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та населення.

Поєднання регіональної та державної політики соціального  захисту населення сприяє підвищенню ефективності її забезпечення. Пріоритетними  напрямами, які повинні враховуватись  при формуванні та реалізації державної  політики у сфері соціально-трудових відносин є: забезпечення реалізації законодавчих та договірних прав і гарантій громадян у соціально-трудовій сфері, необхідність їх захисту; удосконалення чинного  законодавства виходячи з наявних  та перспективних потреб соціального  захисту працюючих; формування та розвиток соціально-трудових відносин у державі  відповідно до  принципів соціального  партнерства.

І профспілки, на думку аналітичних служб ФПУ [56], не повинні залишитися осторонь цих процесів. Навпаки, вони мають почати тісніше та ефективніше співпрацювати з органами влади як на регіональному, так і на місцевому рівнях, зокрема, активізуючи свою участь у формуванні місцевих бюджетів.

Така співпраця може здійснюватися  шляхом: укладення регіональних, обласних, районних та місцевих угод між держадміністрацією, роботодавцями і профспілками; участі представників профспілок в обговоренні питань соціально-економічного характеру на колегіальних засіданнях місцевих органів влади; підготовки пропозицій та участі у розгляді ставок місцевих податків і зборів, транспортних тарифів, тарифів на житлово-комунальні послуги, наданні пільг тощо; ініціювання розгляду проектів і програм регіонального (місцевого) рівня, які профспілки та їх об'єднання пропонують врахувати при формуванні бюджетів; внесення пропозицій щодо формування проектів бюджетів відповідних рівнів постійним комісіям і комітетам місцевих рад, відділенням держадміністрацій, які є розпорядниками бюджетних коштів; участі в обговоренні проектів місцевих бюджетів на сесіях рад усіх рівнів.