Страйковий рух у країнах Центральної та Східної Європи (на прикладі Польщі та Німеччини)

Одержавлені профспілки, в  яких одночасно членами є і  адміністрація, і персонал підприємства, втрачають здатність до захисту  економічних інтересів найманих робітників. У цьому ми мали можливість пересвідчитися як на досвіді радянських часів, так і перших років ринкових реформ. Стаючи частиною системи державного управління, вони перестають керуватися інтересами своїх членів і підпорядковуються  інтересам держави, займаються невластивими функціями: господарськими, управлінськими, соціальними. Одержавлені профспілки працюють не на захист економічних  інтересів своїх членів, а на виконання  стратегічних завдань економічної  політики держави і поточних виробничих планів. Захист ними прав робітників, якщо про такий можне йтися, являє  собою випрошування милостині в  розподільчої системи держави і  відбувається лише за умови лояльності до влади, за що від неї отримується  заступництво. Часто вони стають засобом  тиску у боротьбі директорату  з урядом за вибивання додаткових бюджетних коштів або розмінною  монетою у грі бізнес–інтересів чи політичних партій.

Те ж саме можна сказати  і про так звані "змішані" профспілки. Співіснування власника і найманого працівника в одному утворенні також не може вважатися  повноцінним профспілковим союзом. Практика підтверджує, що "спілки з  робітників і хазяїв створюються  для кращої експлуатації робітників" [57, с. 149]. Поширення змішаних профспілок було типовим для фашизму. Тоді економічні інтереси найманих робітників представляли рейхсгрупи, створені державою на базі підприємницьких організацій. Саме у взаємодії з цими, вбудованими  до системи господарського управління організаціями, вироблялись і приймались основні господарсько–політичні рішення, причому суворо витриманий примат політики сполучався з принципом представництва інтересів приватних груп перед  державою [57, 160].

До справжніх профспілок не відносяться також об'єднання  працівників кооперативів, малих  підприємств і підприємців. Сама по собі активність об'єднань кооператорів і дрібних підприємців, що називають  себе профспілками, може бути корисною, але до справжніх профспілок найманих робітників і робітничого руху вона має лише опосередковане відношення [37, с. 56]. Ці організації можуть бути віднесені до профспілок у загальновизнаному розумінні з великою натяжкою. "З одного боку, – говорить В.В.Комаровський, – профспілка власників – це нонсенс, оскільки умови її діяльності не можуть регулюватися трудовим законодавством. З іншого боку цілі таких організацій хоча і зорієнтовані на захист інтересів своїх членів, але не можуть бути визнані професійними інтересами" [37, с. 56].

Незалежність профспілок, як і добровільність, має суттєвий вплив на наступну рису профспілок –  демократичність, щоправда, різною мірою. Добровільність служить демократичності  профспілок знизу, зсередини, незалежність – згори, ззовні. Через те демократичність  профспілок прямо пов'язана з  добровільністю, а зв'язок між незалежністю і демократичністю не такий очевидний. У першому випадку демократичність  профспілки залежить від самих її членів, у другому – від сили впливу підприємців, держави, політичних партій. Заради збереження незалежності від них профспілки нерідко застосовуються обмеження демократичності всередині  профспілкової організації, що вказує на необхідність, але недостатність  незалежності як засадничого чинника  побудови профспілок.

Головна, органічна особливість  профспілок – обов'язковий і пріоритетний захист ними економічних і, особливо, в сучасних умовах соціальних інтересів  найманих робітників. Першорядним призначенням профспілок в усі часи був саме захист ними інтересів найманих робітників перед роботодавцями, насамперед, у  питаннях заробітної плати, умов праці, допомоги з безробіття тощо. Виконання  цього завдання зумовлюється вже  вищезгаданими принципами профспілок. 

Висунення на перший план принципу захисту економічних і соціальних інтересів здатне згуртувати на розв'язання практичних питань широкі кола найманих працівників, перетворити профспілки на міцний і серйозний чинник суспільного  життя, який може запропонувати громадянському суспільству позитивну програму розв'язання багатьох актуальних проблем  на основі дотримання корінних інтересів  трудящої більшості населення, яка  працює за наймом. Однак, його не можна  абсолютизувати, оскільки це розвиватиме  в профспілках схильність до корпоративізму, антидемократизму, входження у протиріччя з інтересами суспільства. Захист економічних  інтересів, який зводиться в абсолют, може штовхати профспілку до антидемократичних  дій. Однак, розвиток суспільної діяльності профспілок і зростання ними розуміння  необхідності пов'язувати свою економічну боротьбу з інтересами всього суспільства  сприяє послабленню цього протиріччя [57, с. 161].

Таким чином, профспілки, будучи організаціями захисту економічних  та соціальних інтересів найманих робітників, одночасно є важливим інститутом громадянського суспільства, покликаним представляти, виражати і захищати інтереси найманих робітників як громадян. Їхня роль у громадянському суспільстві  визначається ступенем наділення і  розширення завдяки їхнім діям і  боротьбі громадянських прав і свобод найманих робітників, утвердження і  розвитку у ньому практики соціального  партнерства і стимулювання профспілкового самоврядування. Оскільки у різні  часи профспілки так чи інакше сприяли  цьому, можна стверджувати, що вони завжди брали участь у становленні  громадянського суспільства, відіграючи у цьому процесі вагому роль.

1.3 Функції профспілок.

Витоки розвитку профспілок пов'язані з асиметрією реальних прав окремих найманих робітників і  підприємців. Якщо робочий відмовляється  від запропонованих підприємцем  умов, то він ризикує бути звільненим і стати безробітним. Якщо ж підприємець  відмовляється від вимог працівника, то він може його звільнити і найняти  нового, майже нічого не втративши. Щоб добитися деякого вирівнювання реальних прав, робітник повинен мати можливість в конфліктній ситуації заручитися підтримкою колег по роботі. Підприємцю немає необхідності реагувати  на окремі виступи і протести робітників. Але коли робітники об'єднуються  і виробництву загрожує масовий  простий, то роботодавець змушений не лише вислухати вимоги робітників, але і як-то на них прореагувати. Таким чином, профспілка давав у  руки робітників ту владу, якої вони були позбавлені, діючи поодинці. Тому одним  з головних вимог профспілок був  перехід від індивідуальних трудових угод до колективних договорів підприємця з профспілкою, які виступають від  імені всіх його членів.

З плином часу функції профспілок дещо видозмінилися. У наші дні профспілки впливають не тільки на наймачів, але  і на фінансову і законодавчу  політику уряду.

 Сучасні вчені, які  займаються проблемами профспілок, виділяють дві їх основні функції  - захисну (взаємовідносини «профспілка  - підприємці») і представницьку (взаємовідносини «профспілка - держава»). Деякі економісти додають до  цих двох ще і третю функцію,  економічну - турботу про підвищення  ефективності виробництва. 

 Захисна функція найбільш  традиційна, вона прямо пов'язана  із соціально-трудовими правами  працівників. Мова йде не тільки  про попередження порушень підприємцями  трудових прав працівників, але  й про відновлення вже порушених  прав. Зрівнюючи позиції робітників  і роботодавця, профспілка захищає найманого працівника від свавілля роботодавця.

Найсильнішим знаряддям  профспілкової боротьби довгий час  були страйки. Наявність профспілок на перших порах практично не було пов'язано з частотою і організацією страйків, які залишалися спонтанним явищем. Докорінно ситуація змінилася  після Першої Світової війни, коли страйки  об'єднаних профспілками робітників стали головним інструментом їхньої боротьби за свої права. Демонстрацією  цього стала, наприклад, очолена  Конгресом тред-юніонів загальнонаціональна  загальний страйк в травні 1926, яка  охопила всі провідні галузі економіки  Великобританії.

Слід зазначити, що в боротьбі за інтереси своїх членів профспілки часто виявляють байдужість до інтересів  інших працівників, що не входять  у профспілки. Так, у США профспілки ведуть активну боротьбу за обмеження  міграції, оскільки іноземні робітники  «перебивають» роботу у корінних американців. Інший практикований  профспілками метод обмеження пропозиції праці - це вимоги суворо ліцензувати  багато видів діяльності. У результаті профспілки забезпечують своїм членам більш високу зарплату, ніж не перебувають  у профспілках (у США - на 20-30%), але  цей виграш, як вважають деякі економісти, багато в чому досягається за рахунок  погіршення оплати праці не числяться  в профспілках.

 В останні десятиліття  розуміння захисної функції профспілок  дещо змінилося. Якщо раніше  основним завданням профспілки  вважали підвищення оплати та  умов праці, то сьогодні їх  основна практична завдання полягає  в тому, щоб не допустити збільшення  рівня безробіття і підвищити  зайнятість. Це означає зсув пріоритетів  від захисту вже працюючих  до захисту інтересів всіх  осіб найманої праці.

У міру розвитку НТР профспілки прагнуть впливати не тільки на зарплату та зайнятість, як було спочатку, але  і на умови праці, пов'язані з  експлуатацією нового обладнання. Так, з ініціативи Шведської конфедерації профспілок у 1990-і в усьому світі  стали впроваджувати засновані  на вимогах ергономіки стандарти комп'ютерної техніки, які жорстко регламентують рівень електромагнітного випромінювання та шуму, якість зображення на моніторі.

 Функція представництва  пов'язана з відстоюванням інтересів  працівників не на рівні фірми,  а в державних і громадських  органах. Метою представництва  є створення додаткових (у порівнянні  з вже існуючими) пільг та  послуг (по соціальному обслуговуванню, соціальному забезпеченню, додатковому  медичного страхування і т.д.). Профспілки можуть представляти  інтереси працівників, беручи  участь у виборах органів державної  влади та органів місцевого  самоврядування, виступаючи з пропозиціями  про прийняття законів, що стосуються  соціально-трудової сфери, Беручи  участь у розробці державної  політики і державних програм  у галузі сприяння зайнятості  населення, беручи участь у  розробці державних програм охорони  праці і т.д.

Включаючись у політичну  боротьбу, профспілки активно займаються лобізмом - захищають перш за все  ті рішення, які підвищують попит  на вироблені працівниками товари і, тим самим, попит на робочу силу. Так, американські профспілки завжди активно  виступали за заходи протекціонізму - обмеження ввезення в США закордонних  товарів.

Для реалізації представницьких  функцій профспілки підтримують  тісні зв'язки з політичними партіями. Далі всього пішли англійські профспілки, які ще в 1900 створили свою власну політичну  партію - Комітет робочого представництва, з 1906 - Лейбористська партія (у перекладі - партія праці). Профспілки прямо фінансують цю партію. Схожа ситуація спостерігається  в Швеції, де об'єднує переважну  більшість найманих працівників  Шведська конфедерація профспілок забезпечує політичне верховенство Шведської  соціал-демократичної партії. У більшості  країн, однак, профспілковий рух  розділене на об'єднання з різною політичною орієнтацією. Наприклад, у  Німеччині поряд з орієнтованим на співпрацю з соціал-демократами  Об'єднанням німецьких профспілок (9 млн. чол.) Діє більш нечисленне Об'єднання християнських профспілок (0,3 млн. чол.), Близьке до християнських демократів.

В умовах загострення конкурентної боротьби профспілки стали усвідомлювати, що добробут працівників залежить не тільки від протиборства з підприємцями, але і від зростання ефективності праці. Тому сучасні профспілкові організації  майже не вдаються до страйків, беруть активну участь у підвищенні професійної  підготовки своїх членів і в удосконаленні  самого виробництва. Дослідження американських  економістів доводять, що в більшості  галузей члени профспілок демонструють вищу продуктивність (приблизно на 20-30%).

Розділ 2 УЧАСТЬ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОМУ ЖИТТІ, НА ПРИКЛАДІ ДЕЯКИХ КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ

2.1 Профспілки у партійній  системі Угорщини.

Ілюстративним прикладом  зміни традиційного партнерства  ідеологічно лівих політичних сил  та профспілок в умовах трансформаційного  суспільства є Угорщина. Еволюція політичної системи Угорщини з 1990 року виразно засвідчує, що профспілки в  період історичних перетворень відіграють надзвичайно важливу роль, впливаючи  на формування нової якості політичних інститутів [40]. Намагання окремих теоретиків позбавити профспілки права називатися політичними об’єднаннями спростовуються сучасною практикою, яка недвозначно вказує на політичну суб’єктність профспілок.