Вдосконалення діючої системи оподаткування в Україн

Податкове навантаження у Великій Британії перевищить аналогічний показник Німеччини - країни, яка традиційно розглядають за взірець європейської економічної моделі з високими податками, і великими державними видатками.

За оцінкою Організації економічної та розвитку, в 2013 року податкове навантаження у Великій Британії досягне 42,4 відсотка ВНП тоді як 42,1 відсотки надходжень у Німеччини. Наступного року Великобританія обійде Німеччину за рівнем державних витрат: вони збільшаться до 45,7 відсотка ВНП проти 45 відсотків наГермании. У2012г. податкове навантаження у Великій Британії становила 40,7 відсотка ВНП, у Німеччині - 46,7 відсотка. Як заявив економіст Банку АмерикиХолдер Шмідінг, проаналізувавши дані ОЕСР, уряд Великобританії веде «просто у європейський табір, проти від США», де є більш пільгові умови оподаткування. Аналітики лондонського Сіті вважають, що Великобританії загрожує уповільнення темпів економічного зростання, зростання безробіття і зниження рівня іноземних інвестицій. Міністерство фінансів Великобританії відкидає негативні прогнози, стверджуючи, що податкове навантаження буде вже ніколи рівня, прогнозованого експертами ОЕСР. «Якщо на середню родину або середнього бізнесу у Великій Британії, можна побачити, що вони починають із кращих позицій, ніж у Німеччині, і вони платять менше податків[42].

Розподіл загального тягаря податків за видами їх підстав (сферам діяльності) й категоріям платників реалізується через конкретні види податків, організацію механізмів їх побудови і функціонування, доданню кожному податку тій чи іншій частки загальній сумі податкових зборів.

У деяких країнах різкоснижено податкове навантаження на сферу господарства. По податку доходи корпорацій, наприклад, воно зменшилася, порівняно з 2012 р. в Угорщини виступили з 6,1 до 1,2%; Польщі – з 12,1 до 3,2%.

Впроваджено новий податку доходи фізичних осіб, який перенесена значної частини загальної податкової квоти: в Угорщини – 6,1% ВВП; Польщі – 7,4%.

На цей час з податку доходи корпорацій і податку доходи фізичних осіб  в країнах оцінюється як більше більш-менш стабільне. Особливі претензії до навантаження із них не пред'являється ні з боку платників, ні з боку податкових теоретиків економістів.

Різні схеми податкової оптимізації поширені у Росії, але й кордоном. Причому іноземні платники податків найчастіше використовують несумлінні схеми мінімізації податкові платежі.

Деякі країни, такі як Великобританія, Австралія, Канада, Німеччина, прийняли поправки на національне податкового законодавства й Болгарія запровадили загальні правила протидії мінімізації податкового навантаження. У майбутньому їх візьмуть за приклад й держави.

У країнах, де способи оптимізації і ухиляння від сплати податків законодавчо розмежовані, зокрема можливість використання елементарних схем мінімізації податків відсутня. Як наслідок - схеми оптимізації настільки ускладнилися, що скористатися ними можуть розв'язуватися тільки заможних людей і великі корпорації.

Виходить, що забезпечені платники податків, тобто ті, які можуть скористатися послугами консультантів, можуть провести операцію, зменшивши свої податкові зобов'язання. Зрозуміло, що ситуація неприйнятна. У різних країнах врегулювання на законодавчому рівні мінімізації податкового навантаження відбувається по-різному. Це відмінностями в правовому устрої, ставленням суддів цієї проблеми і законотворчими традиціями[43].

Например, мови у Франції, Німеччини) і Нідерландах основу правової системи лежить концепція запобігання зловживання правом. Суди, зазвичай, застосовують зазначену концепцію при тлумаченні і застосування податкового законодавства надають у суперечках, коли то, можливо доведено, що якась операція є випадок зловживання нормами законодавства чи його неправильного застосування. У цих країнах влада вважає необхідним вносити поправки до законодавства, аби розмежовувати легальні способи мінімізації. Винятком є лише Німеччина, яка прийняла відповідні поправки.

У країнах, де як і концепції протидії зловживання правом, не існує, суди, зазвичай, не за межі тексту законів, щоб визначити, повинна була фактична мінімізація податкового навантаження чи ні. Проте суди США, меншою мірою суди Великобританії, розробили свої умови тлумачення законодавства під час розгляду деяких елементів угод з мінімізації податків. Суди Великобританії встановили цих правил на початку 1980-х років під час розгляду справ (РічРемсей проти Комісарів Податкового управління; Burmah Оіл Co. Ltd. проти Комісарів Податкового управління; Фернисс протиДоусона), що з застосуванням складних та заплутаних схем.

Доводиться констатувати, що на даний час немає такого країни, у якій платники податків не винаходили би більш витончені схеми виведення доходів з-під оподаткування[63].

За межами навіть Великобританії спроби завдати удару схемами через суди успіху мали. Податкові органи цих країн стали тиснути уряд, аби прийняти закони з протидії схемами мінімізації податкового навантаження.

Досвід Австралії.

Законодавча база. ПравилаGAAR, застосовувані нині в Австралії, викладені у частини IV А Закону «Про нарахуванні прибуткового податку» від 1936 року. Ці правила замінили становища, що застосовувалися для протидії використання схемами мінімізації податків раніше. Відповідно до колишніми нормами будь-які договори, угоди, хоч домовленості оголошували недійсними з оподаткування, якщо вонипредусматривали:

- зміна об'єкта оподаткування;

- визволення з обов'язки  сплачувати прибуткового податку  чи подавати податкову декларацію;

- анулювання обов'язків  чи зобов'язань, покладених відповідно  до Законом «Про нарахуванні  прибуткового податку», або відхилення  від них законними чи протизаконними  способами;

- виняток можливість застосування  Закону «Про нарахуванні прибуткового  податку».

Через нечіткості зазначених положень під час розгляду справ суди змушені були запровадити обмеження з їхньої тлумачення. Наприклад, у одному з таких справ суд ухвалив, що положення закону не поширюються на домовленість про передачу якомусь особі права отримання прибутку із джерела, належить платникові податків, якщо учасники угоди діють сумлінно. Після прийняття низки судових рішень на право платника податків вибирати ту форму угоди, що забезпечить йому звільнення від оподаткування, очевидно, що положення закону неефективні. З іншого боку, податкові органи або не мали можливості оспорювати аналізовану угоду й переводити їх у розряд угод, які підлягають оподаткуванню.

У зв'язку з цим у закон було запроваджено частина IV А, що містить правилаGAAR. Основне правило говорить: якщо платник податку було чи може мати простий податкову пільгу у результаті застосування схем, які підпадають під дію частини IV А, податкові органи вправі прийняти один з наступних рішень:

- в цілому або частково  включити податок в оподатковуваний  дохід платника податків, якщо  податкова пільга може бути  зарахована від суми,исключаемой  з його річного оподаткованого  доходу;

- відмовити до прийняття  відрахування в цілому або  частково, якщо податкова пільга  може бути зарахована від суми, прийнятої до відрахуванню з  річного оподаткованого доходу  платника податків;

- відмовити в віднесення  капітальних витрат в цілому  або частково, якщо податкова  пільга може бути зарахована  до капітальним видатках, понесеним  платником податків у протягом  року, або до їх останній частині;

- відмовити при застосуванні  податковий кредит, якщо податкова  пільга може бути зарахована  до кредиту по іноземним податках, застосовуваному платником податків[64].

У розділах частини IV А перераховані ознаки схем, які підпадають під дію цієї маленької частини. Відповідно до даними розділами схемою зізнаються будь-які явно виражені чиподразумеваемие угоди, домовленості чи зобов'язання, які можна доведені у суді. Навіть плани, пропозиції, дії можуть бути визнані схемою, якщо платник податку за її використанні було чи міг отримати податкові пільги, достойні законі. У законі також наведено обставини угод, які податкові органи повинні вивчити у разі виявлення схеми.

Відповідно до частиною IV А до схемою, використовуваної платником податків для мінімізації податків, ставляться угоди, що кількацелей. За умов, що мета оптимізації податків у цих угодах домінуючі.

На користь податкові органи. За визнанням податкові органи Австралії нових норм закону про доходи, які понад чітко сформульовані ознаки схем оптимізації, дозволяють безпомилково виявляти незаконні схеми уникати оподатковування. І це як і раніше, що вплив нововведень на про операції певною мірою нейтралізується яка у Австралії системою попередніх судових рішень.

За таких умов платники податків покладаються те що, що податкові органи ні переслідувати компанії у справі, у яких нечітко встановлено використання схем щоб одержати податкових пільг. У зв'язку з цим у свого часу податкові органи Австралії заявили, що роз'яснення з справам, що стосується застосування положень частини IV А давати старший консультант центрів податкового консультування. При Астралійському податковому управлінні діють два консультаційних центру. Вони працюють виключно тим, що консультують платників податків із питанням застосування податкового законодавства.

 

Щоб заявити у тому, що платник податків несумлінно використовував схему, податковий организучает:

• спосіб ініціювання та її реалізації схеми;
• форму і змістом схеми;
• час початку будівництва і період реалізації схеми;
• вплив реалізації схеми на розмір податкових зобов'язань;
• будь-яка зміна фінансового стану платника податків, що було, буде чи може бути зумовлене реалізацією схеми;
• будь-яка зміна фінансового стану має чи що мав ділові, сімейні чи інші відносини з платником податків особи, що було, буде чи може бути зумовлене реалізацією схеми;
• будь-які інші наслідки ініціювання та її реалізації схеми для платника податків чи іншого особи;
• характер ділових, сімейних чи інших відносин між платником податків і будь-яким іншою особою.

Отже, основні мети податкової політики у інших країнах формулюються досить чітко. Вони полягають у зміцненні ринкових принципів побудови і функціонування податкових систем, зниженні загального тягаря податків й оптимізації його розподілу за окремими категоріями платників податків, на окремі види господарювання та підвищенням податків. Ці принципи більш-менш успішно реалізуються практично. Достатня прозорість і ясність цілей і безкомпромісність дій податкової політики разом з іншими чинниками призводять до того, що забезпечує високу тягар податків й недоліки у його розподілі по платникам податків не надають великого протидії активізації господарської діяльності аналізованих країнах, протидії економічного зростання.

Податкова політика розвинених розвинених країн спрямована насамперед те що щоб для юридичних податки було б вигідно платити, а чи не шукати шляхів відмови відналогообложения.

Але тут слід зазначити, що коли частина податкового навантаження у країнах перенесена на фізичні обличчя і це грунтується на історично цій ситуації.

Резюмуючи, вище сказане, відзначимо, що юридичних осіб в розвинених інших країнах не піддаються того ж таки податковому тягаря як у країні. Ситуація що складається економіки цих країн для юридичних стимулює і сприяє розвитку підприємств, акціонерних товариств, страхових організацій та інших суб'єктів господарювання.

Зазначене сприяє можливості отриманню юридичних осіб високого прибутку, у результаті збільшує податкових надходжень до бюджету.

Податкове планування у своїх активних формах передбачає врахування платником податків сприятливих податкових режимів, що торкається необхідної зміни форми або навіть змісту діяльності як міжнародних корпорацій так і фізичних осіб.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2.Вдосконалення  діючої системи оподаткування  в Україні

      Серед численних  економічних проблем, які постали  перед Україною у період переходу  її від командно-адміністративної  до ринкової форми ведення  господарства, чільне місце посідає  створення ефективної системи  оподаткування юридичних і фізичних  осіб. У цьому зацікавлена як  держава, податкові органи, так і  платники податків. Тому особливої  актуальності набувають дослідження  теоретичних, методологічних і прагматичних  підвалин податкової політики  та формування податкової системи  в державі.

      Діюча сьогодні  в Україні система оподаткування  формувалась протягом останнього  десятиріччя. Вона відіграла свою  позитивну роль на етапі становлення  України як незалежної держави. Однак подальший розвиток ринкових  відносин та поглиблення ринкових  перетворень все більше підкреслюють  наявні в ній недоліки. На жаль, поки що діюча система оподаткування  є не зовсім досконалою і  не повністю відповідає вимогам  часу.       Сьогодні  ще існують неузгодженості та  протиріччя окремих норм податкових  законів, їх нестабільність, безсистемне  надання пільг та перекручування  суті окремих видів податків. Податкова система в кожній  країні є основою економічної  системи. Вона, з одного боку, забезпечує  фінансову базу держави, а з  іншого - виступає головним важелем  реалізації державної економічної  політики. В умовах формування  ринкової економіки виконання  доходної частини Державного  бюджету України є одним із  актуальних завдань, успішне вирішення  якого створює сприятливі умови  для суспільного розвитку[5].