Вдосконалення діючої системи оподаткування в Україн

*Джерело: побудовано за [30]

Державного бюджету. Обсяги недовиконання 2012 року сягають майже 37 млрд.грн., що за показниками рівня виконання становить 9,7% , і хоча за попередніми даними Міністерства фінансів України обсяг недовиконання доходів Державного бюджету становив майже 12 млрд.грн., рівень недовиконання- 3,5 %, це є досить попередньою інформацією. По-друге, тенденція недовиконання видаткової частини Державного бюджету спостерігається  з 2011 року, якщо в даному році обсяг недовиконання сягав 20,7 млрд.грн., то вже в наступному – 31,3 млрд. грн., і хоча за попередніми даними в 2013 році обсяг недовиконання зменшився вдвічі і сягнув 16,4 млрд.грн., можемо стверджувати про неефективну бюджетну політику. Звітна інформація Держкомстату та Держказначейства свідчить,що починаючи з червня 2012 року, в Україні спостерігається зменшення темпів промислового виробництва, що, безумовно, є чинником, який призводитиме до економічного спаду та ускладнюватиме вирішення проблем у соціальній сфері.

За інформацією Міністерства фінансів України індекс інфляції за досліджуваний період складав 104.6%, 99.8% та 100.5% відповідно, що значно вплинуло на невідповідності між плановими та фактичними показниками.

На основі даних таблиці 2, констатуємо, що більше половини державних надходжень займає податок на додану вартість, який впродовж досліджуваного періоду приймає межі 53,4-55,0% і має більш менш постійний характер. Зростання даного показника вказує на  підвищення ролі податкового регулювання у системі бюджетного регулювання. За даними Міністерства доходів і зборів України, збільшення частки ПДВ відбувається за рахунок зменшення підприємницької заборгованості щодо ПДВ та скорочення податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів , що приводить до зростання надходжень  та виведення значної частини ПДВ з тіні. На другому місці – податок на прибуток підприємств – 16,0%-17,4%, на третьому- акцизний податок, що говорить про те, що найбільш контрольованою сферою економіки зі сторони держави є кінцеве споживання, чого не скажеш про сфери виробництва та розподілу. Щодо акцизного податку, слід зауважити, що його обсяг впродовж 2011-2013 років був майже однаковим, проте, його питома вага збільшувалась,що пояснюється підвищенням ставок акцизного збору з метою збалансування Державного бюджету України, бо в умовах фінансової  кризи непрямі податки є менш вразливими до зменшення у порівнянні із прямими (табл.А.2.1.2).

На основі таблиць 2.1.2 і 2.1.3 , розраховуючи відношення загальної суми доходів відповідного року до ВВП номінального того ж року, необхідно підкреслити, що через дохідну частину Державного бюджету за останні три роки перерозподіляється від 23,5% до 24,6% валового внутрішнього продукту.

Як бачимо, левову частку у Державному бюджеті України займають  податкові надходження, які є основним джерелом доходів держави в цивілізованому суспільстві. Податки за економічним змістом – фінансові відносини між державою та платником податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій «див. табл. 2.1.3»

Таблиця 2.1.3

Зміна податкового навантаження в Україні за 2011-2013 роки*

*Джерело: побудовано за [51]

В економічній літературі існує думка про те, що чим менша питома вага податкових надходжень у ВВП, тим швидшими темпами розвивається економіка. У 2011 році податки складали 83,15% доходів Державного бюджету, у 2012 році – 83,4%, а в 2013 – 70,17%, на основі чого можна стверджувати, що в Україні основним джерелом доходів бюджету являються податки, що означає, що економіка має вповільнені темпи розвитку. Тобто, країна орієнтується на збільшення дохідної  частини за рахунок підвищення рівня податкової ставки, хоча мали б покладатися надії  на дохід , для прикладу, від підприємницької діяльності, експортних операцій тощо.

З 1 січня 2014 року набули чинності зміни до Податкового кодексу України. Зниження ставки податку на додану вартість (ПДВ) з 20% до 17% Кабінет міністрів вирішив  відтермінувати, а ставку податку на прибуток підприємств вирішили знижувати до 18% замість запланованих 16% , точніше  у 2014 році ставка податку на прибуток становить 18%, у 2015 році становитиме 17%, а в 2016 році – 16%, що в подальшому значно вплине на розвиток економіки країни.

Прихильники «економіки пропозиції» на чолі з А. Лаффером вважали, що високий рівень податкового навантаження є причиною високих і непередбачуваних темпів інфляції, гальмуючи при цьому економічний розвиток.

Аналіз рівня податкового навантаження в Україні показує , що він є доволі низьким. За цим критерієм Україна з рівнем податкового навантаження (без врахування  відрахувань до цільових позабюджетних фондів) 16,48% знаходиться в одній групі з такими країнами як США (26,4%), Японія (25,8), Португалія (33,9),  Ірландія (28,4), Австралія (31,5), Туреччина (31,1). Такі дані не  відповідають дійсності, рівень податкового навантаження в Україні  є значно заниженим, це пояснюється тим, що офіційний валовий внутрішній продукт в Україні – це приблизно лише половина реально одержаних у вітчизняній економіці господарських  результатів та при обчисленні податкового коефіцієнта наявне неврахування суми  витрат, пов’язаних із застосуванням податків.  Справжній рівень податкового навантаження в Україні складає 70–80% від отриманого доходу без урахування податкового навантаження на заробітну плату та собівартість продукції .

За інформацією останніх досліджень проведених Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), податкове навантаження розвинених країн поступово зростає. Середній показник податкового навантаження на індивідуальних платників податків, які проживають у розвинутих країнах світу, в 2012 р. збільшився  на 0,1% і досяг  рекордного за своїм розміром рівня — 35,6%.

На підставі наведених даних таблиці 2.1.4, ми можемо зробити висновок про те, що на протязі досліджуваного періоду відбулося зростання видатків бюджету в абсолютній величині на 69 млрд. 943,7 млн. грн. Найбільше зростання витрат відбулося у 2012 році –  зростання видатків державного бюджету, в порівнянні з попереднім роком, склало 62 млрд. 222  млн.грн. або  15,72%, що було насамперед спричинено збільшенням витрат на загальнодержавні функції та міжбюджетні трансферти. На протязі 2011-2013 років найбільш вагомими в структурі бюджету були видатки на міжбюджетні трансферти, на соціальний захист та соціальне забезпечення, економічну діяльність (табл.Б.2.1.4)

Спрямування витрат на людський капітал є дуже важливим економічним показником,вони забезпечують отримання мінімальних соціальних гарантій з боку держави та покращення освітнього та культурного рівня життя населення. Але зростання частки витрат соціального призначення повинно відбуватись не за рахунок зменшення розміру інших видатків слід знаходити додаткові джерела фінансування,це стосується не тільки соціальної допомоги та соціального захисту, а і освіти, науки, охорони здоров’я.

Значна частка бюджетних коштів була спрямована на загальнодержавні функції, що пов’язано з борговим навантаженням на бюджет у вигляді обслуговування боргу. Варто наголосити на тому, що у зв’язку з поточною економічною ситуацією в Україні та зовнішніми загрозами нашій державі існує об’єктивна необхідність у застосуванні адекватних та ефективних заходів фіскальної політики. Так, внесено зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», що стосуються обсягу бюджетних видатків. Так, згідно Закону України від 31 липня 2014 р. № 1622-VII  попри незначне зростання загального планового обсягу видатків державного бюджету зі 436,7 млрд. грн. до 441,6 млрд. грн. (згідно початкової редакції закону  видатки державного бюджету становили 462,2 млрд. грн.), відбулося суттєве їхнє скорочення за окремими статтями згідно відомчої класифікації (табл.В.2.1.5).

Також Законом України від 31 липня 2014 р. № 1622-VII  встановлено, що членам Кабінету Міністрів України, керівникам центральних органів виконавчої влади та інших державних органів (крім органів, підрозділи яких беруть участь у проведенні антитерористичної операції), народним депутатам України до завершення антитерористичної операції місячна заробітна плата нараховується лише в розмірі посадового окладу[53]. 

Також для підтримки оборонної діяльності держави запроваджено тимчасово до 1 січня 2015 року військовий збір. Так, об’єктом оподаткування збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Ставка збору становить 1,5% від об’єкта оподаткування. Платниками військового збору є фізичні особи - резиденти та нерезиденти.

Відтак, попри окреслені заходи фіскальної політики, спрямовані на вирішення тактичних завдань, стратегічними цілями фіскальної політики України мають стати: детінізація економіки, створення сприятливого інвестиційного клімату, оптимізація структури бюджетних видатків, зміцнення їхньої економічної та оборонної складових, забезпечення інвестицій у людський капітал та проведення виваженої боргової політики.

Проаналізувавши динаміку і структуру інструментів та вище поданих показників на основі даних Державного бюджету України впродовж 2011-2013 років, можна стверджувати, що економіка України знаходиться на даний час не в найкращому становищі. На це впливає низка факторів, які заключаються, перш за все, в неефективній бюджетній політиці, це випливає на основі аналізу доходної частини бюджету, основним джерелом якої є податки, які складають приблизно 4/5 її частини, що вказує на низький рівень прибутковості державних підприємств, експортних операцій, тобто нераціональне використання можливостей. Прихованість достовірного відсотка податкового навантаження тільки погіршить ситуацію, зважаючи на свідому відмову від покращення даної ситуації. Що стосується видаткової частини, по скільки Україна – соціально-орієнтована держава, відповідно потрібно збільшувати фінансування показників зорієнтованих  на людину як основну ланку виробництва, розподілу,обміну та споживання, і при цьому не зменшуючи достатнє забезпечення інших показників. Тобто, необхідно раціонально використовувати кошти, а саме залучати в діяльність, яка б приносила прибуток, а не тільки задовольняла інтереси суспільства[55].

2.2. Оцінка рівня  податкового навантаження в регіоні 

(на прикладі  Хмельницької області)

За підсумками роботи у 2011 року до бюджетів усіх рівнів забезпечено надходження понад 2,4 млрд. грн.  Додатково бюджет отримав 368 млн. грн. Повністю забезпечено виконання доведених планових показників: до загального фонду держбюджету -  на 107%, додаткові надходження становлять 62,4 млн. грн., до місцевих бюджетів - на 109%, додаткові надходження - 124 млн. грн. Виконано завдання з податку на прибуток на 117%, з ПДВ - на  104%, з податку на доходи фізичних осіб - на 105%. Забезпечено виконання розрахункової бази всіма інспекціями області. «див. рис. 2.2.1».

За підсумками 2012 року можна сказати, що рентабельність підприємств Хмельниччини зросла на 140 мільйонів гривень. Про це свідчать подані бізнесом регіону декларації з податку на прибуток підприємств за перший квартал 2013 року. У загальному заліку за чотири місяці 2012 року державний бюджет отримав більше 89 мільйонів гривень податку. Понад план до казни спрямовано майже 4 мільйони гривень. Аналіз звітності з податку на прибуток засвідчив, що в регіоні поменшало збиткових підприємств -  якщо за підсумком першого кварталу минулого року їх налічувалось 96, то наразі їх кількість становить 75 підприємств. Задекларовані збитки зменшились з 472 до 326 мільйонів гривень.

У першій половині 2013 року підприємства Хмельниччини сплатили до державного бюджету 154 мільйони гривень податку на прибуток. Це на 14 мільйонів гривень більше, порівняно із першим півріччям 2012 року.

 Третину з цих грошей  спрямували підприємства - виробники  цементу, мінеральної води, трансформаторів, солоду, вимірювального й навігаційного  обладнання, будівельних матеріалів  та розподілення електроенергії.

«Зростання надходжень до державної скарбниці стало перш за все можливим завдяки новаціям у законодавстві, а саме: запровадженню авансової сплати податку на прибуток великим бізнесом. До того ж збільшенню бази оподаткування цьогоріч сприяло й зменшення ставки податку до 19 відсотків. А це у свою чергу позитивний сигнал і для інвесторів».

Податкова віддача по податку на прибуток розраховується відношенням суми нарахованого податку на прибуток  до суми скоригованих валових доходів (рядок 3 декларації).

Аналізуючи декларації з податку на прибуток суб’єкта господарської діяльності у 2013 році, фахівцями податкових органів визначається рівень податкової віддачі в динаміці, проводиться порівняння його із середнім рівнем податкової віддачі по галузі, у якій здійснює свою діяльність платник. Це дає можливість зробити висновок про рівень сплати податку та ймовірність застосування підприємством схем мінімізації податкових зобов’язань.

Підприємствам Хмельничинни, яке працює в галузі «Роздрібна торгівля» в декларації по податку на прибуток задекларовано валових доходів  у сумі 1 млн.грн., а нарахована сума податку становить 1 тис.грн.

Величина податкової віддачі становить Рівень податкової віддачі по підприємству (0,1 відс.) має значно нижче значення порівняно з середньоукраїнським таким показником по галузі «Роздрібна торгівля» (1,13 відс.), а також менше мінімального одновідсоткового рівня.

Простіше кажучи, велика фірма, яка починає працювати через мережу фіктивних підприємств, переносить податкові зобов’язання за цими операціями не на себе, а на структури, формально з нею ніяк не пов’язані. І коли зобов’язання перенесено, фіктивні підприємства лопаються як мильні бульбашки. Фірма декларує видатки і збитки, з яких податків не візьмеш. А борги перед податковою мають фіктивні підприємства, відкриті на якогось громадянина, котрий найменшого поняття не має про роботу фірми. Це одна з можливих схем.