Вдосконалення діючої системи оподаткування в Україн

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ І. МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОДАТКОВОГО НАВАНТАЖЕННЯ ТА МЕТОДИ РОЗРАХУНКУ …………………………….....6

1.1. Теоретико – методичні  засади визначення сутності податкового  навантаження ……………………………………………………………………..…6

1.2. Методичні аспекти  розрахунку податкового навантаження  підприємств різних сфер економіки…………………………………………..…..10

1.3. Теоретичні та методичні  підходи до визначення податкового  навантаження на економіку України…………………………………………...17

РОЗДІЛ ІІ. ОЦІНКА ПОДАТКОВОГО НАВАНТАЖЕННЯ, ЯК ВАЖЛИВИЙ  ЧИННИК ЕКОНОМІЧНОЇ СТРАТЕГІЇ ДЕРЖАВИ…………………………….22

2.1. Аналіз фіскальної  політики України ……………………...…………..22

2.2. Оцінка рівня податкового  навантаження в регіоні (на прикладі  Хмельницької області)……………………………………………………………..30

2.3. Порівняльний аналіз  податкового навантаження в економіці  України та країн з розвинутою  ринковою економікою……………………………...…….39

РОЗДІЛ ІІІ. ВДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ ЯК ВАЖІЛЬ ВПЛИВУ НА ПОДАТКОВЕ НАВАНТАЖЕННЯ……………………………….47

3.1. Зарубіжний досвід  мінімізації податкового навантаження  ………….47

3.2. Вдосконалення діючої  системи оподаткування в Україн………….....56

3.3. Прогнозні показники  бюджетно - податкової політики України  на 2015-2016 роки………………………………………………………………….…..68

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...80

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….....84

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………..90

 

 

 

 

ВСТУП

1.Актуальність теми: Одним із найдієвіших  важелів стимулювання розвитку економіки є податки й оподаткування. Адже податки регулюють основні макроекономічні процеси та пропорції, завдяки податкам відбувається розподіл і перерозподіл у просторі й часі значної частини виробленої вартості. Вони також безпосередньо впливають на результати економічної діяльності платників, тому податкова політика може або зацікавити (стимулювати) платників працювати у певних галузях і на певних територіях.

Податкове  навантаження є доволі актуальним питанням для економіки України на сучасному етапі розвитку, адже показник податкового навантаження є основним критерієм ефективності системи оподаткування країни, формування якої намагаються закласти в проекті Податкового кодексу. Цілком очевидно, що надмірне податкове навантаження поряд із загальною економічною кризою стимулюватиме зростання тінізації економіки, відтоку національних капіталів за кордон, зниженням ділової активності суб'єктів господарювання . За недостатнього рівня податкового навантаження державний бюджет недоотримає кошти, а тому уряд держави не буде в змозі ефективно та в повному обсязі виконувати свої функції. Забезпечити оптимальний рівень податкового навантаження – одне з першочергових завдань податкової системи кожної країни.

Перехід України до соціально орієнтованої економіки ринкового типу зумовлює потребу формування нової податкової політики, яка б поєднувала не тільки фіскальні, але і регулюючі засоби впливу на платників податків, узгоджувала інтереси громадян, суспільства в цілому, держави та бізнесу. Податкове навантаження є одним із важливих інструментів державного управління.

Сучасний характер економічного розвитку країни обумовлений як загальносвітовими (глобалізація економіки, домінування інформації, науки у складі виробничих сил, всебічна соціалізація виробництва), так і внутрішніми чинниками (необхідність подолання економічного спаду, накопичення ресурсів для виконання запланованих соціально-економічних, наукових, гуманітарних програм). Ці та інші чинники потребують удосконалення податкової політики держави, розробки та впровадження ефективного, гнучкого механізму управління оподаткуванням, побудови нової.

Проблема надмірного податкового навантаження та визначення оптимального рівня оподаткування, який би забезпечував стабільні та достатні надходження у Державний бюджет України, а, з іншого боку, не ліквідовував би стимулів до активізації підприємницької діяльності та розвитку національної економіки в цілому. Ідея зниження податкового навантаження є привабливою та має достатньо прихильників, передусім у країнах з перехідною економікою. Розглянемо, чи існують сьогодні в Україні передумови для ефективного вирішення проблеми значного податкового навантаження і якими шляхами це можна здійснити.

Оскільки оподаткування зачіпає інтереси всіх громадян, дискусії про допустимий рівень податкового навантаження та структуру податкової системи, яка б задовольняла як інтереси держави, так і інтереси платників податків, не стихають у наукових колах країни та світу.

Податкове навантаження тоді буде позитивно сприйматися платниками, коли вони отримуватимуть, адекватні податковим стягненням, послуги від держави.

Перелік чинників, які забезпечують сприятливі умови господарювання для підприємств і підприємців, включає: мінімізацію податкового навантаження; створення сприятливого інвестиційного клімату; вільний доступ до банківських кредитів; державну протекціоністську політику щодо захисту інтересів виробників вітчизняної продукції; правову допомогу та захист.

Одне з визначальних місць в цьому переліку займає мінімізація податкового навантаження, так як саме відсоток із зароблених коштів, яким підприємство може розпоряджатися на свій розсуд, визначає його схильність до самовіддачі та ризику.

Однією з актуальних, проблем є проблема оптимізації податкової віддачі, яка ґрунтується на аналізі залежності економічної поведінки від зміни податкового тиску й обов'язково мусить враховувати можливість опортуністичних дій із їхнього боку, вирішення якої дозволить збільшити ефективність виконання дохідної частини бюджетів.

2. Мета і завдання  дослідження.

Метою дипломної роботи є вивчення сутності податкового навантаження та методи його розрахунку на мікро - і макрорівнях, розробка методологічних, методичних і практичних аспектів оцінки.

 Для досягнення поставленої  мети у дипломній роботі визначені  наступні завдання:

- визначення економічної  сутності та змісту поняття  податкового навантаження(податкової  віддачі);

- визначення методичних  підходів до розрахунку та  оцінювання рівня податкового  навантаження;

- провести аналіз податкового  навантаження в регіоні, на прикладі  Хмельницької області;

- дослідити досвід зарубіжних  країн  планування податкового  навантаження;

- визначити прогнозні  показники податкового навантаження.

Інформаційна база дослідження. Для вирішення поставлених завдань сформована на основі нормативно-правових документів України, аналітичних оглядів і робочих матеріалів, міжнародних експертних оцінок щодо функціонування податкових систем, звітності Державної податкової адміністрації України, спеціалізованих наукових журналів і періодичних видань.

 

 

 

 

РОЗДІЛ І.  МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОДАТКОВОГО НАВАНТАЖЕННЯ ТА ШЛЯХИ ВИЗНАЧЕННЯ ЙОГО ОПТИМІЗАЦІЇ

1. Теоретико – методичні засади визначення сутності податкового навантаження

«Податкова віддача», «податкове навантаження» -  як тільки податкові органи не називали суму податку (ПДВ чи податку на прибуток), яку на їхню думку, мають платити суб’єкти , зважаючи на дані поданих ними декларацій.

Думаю, що кожен бухгалтер, який хоч раз приходив у податкову, для того щоб здати звітність з податку на прибуток або з податку на додану вартість знає що таке податкове навантаження.  Навести офіційне визначення цього терміну  не можна, хоча, можливо, воно і існує, проте поясню сутність цього явища, яке стало характерно для економіки України в останній час на прикладах[4].

Термін податкове навантаження можна застосувати для будь якого податку, величина якого не є фіксованою.

Термін «податкове навантаження» замінено терміном «податкова віддача», але суть залишилася старою.

Податкова віддача - це податкове навантаження з податку на прибуток, яке визначається за формулою: сума нарахованого податку на прибуток поділити суму скоригованого валового доходу та помножити 100 %.[60]

Нагадаємо, що податкова віддача з податку на прибуток визначалася у відсотках як відношення нарахованої суми податку на прибуток до доходу, який враховується при визначенні об`єкта оподаткування.

Термін «податкове навантаження» або «податкова віддача» не закріплені законодавчо, а лише є певною розрахунковою величиною, що визначена податковими органами, якби не перевірки.

Методичні рекомендації щодо складання плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання розроблено з метою забезпечення єдиного порядку щоквартального формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання[50].

Положення зазначених Методичних рекомендацій містять формули, за якими визначається податкова віддача з податку на прибуток підприємств як один з критеріїв відбору суб'єктів господарювання для включення до плану-графіка проведення документальних планових перевірок .

Відповідно до листа Комітету з питань податкової та митної політики Верховної Ради України від 20.05.2013 р. N 04-30/10-544 Міністерство доходів і зборів України розглянуло лист і в межах компетенції повідомляє наступне.

Відзначаємо, що Податковий кодекс України (далі - Кодекс) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків і зборів, що стягуються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства[49].

Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності органів державної податкової служби (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Органи державної податкової служби виконують такі функції, зокрема:

- здійснюють контроль  за своєчасністю, достовірністю, повнотою  нарахування і сплати податків  та зборів, установлених цим Кодексом;

- здійснюють контроль  за своєчасністю подання передбаченої  законом звітності (податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків  та зборів), а також перевіряють  достовірність цих документів  щодо правильності визначення  об’єктів оподаткування і обчислення  податків та зборів (підпункти 191.1.1 та 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 Кодексу).

Згідно з підпунктом 20.1.1 пункту 20.1 статті 20 Кодексу органи державної податкової служби мають право, зокрема, запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби[2].

Главою 8 Кодексу врегульовано порядок проведення перевірок платників податків органами державної податкової служби. Зокрема, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові;  виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 Кодексу).

Відповідно до пункту 77.1 статті 77 Кодексу документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. У план-графік проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Згідно з підпунктом 14.1.221 пункту 14.1 статті 14 Кодексу ризик - це ймовірність недекларування (неповного декларування) платником податків податкових зобов'язань, невиконання платником податків іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби[1].

При цьому Кодекс не оперує терміном "податкова віддача".

Водночас зазначаємо, що термін "податкова віддача" використовується, зокрема, у наказі Державної податкової адміністрації України від 23 серпня 2011 року № 495, яким затверджено Методичні рекомендації щодо складання плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання.

Методичні рекомендації щодо складання плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання розроблено з метою забезпечення єдиного порядку щоквартального формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання.

Положення зазначених Методичних рекомендацій містять формули, за якими визначається податкова віддача з податку на прибуток підприємств як один з критеріїв відбору суб'єктів господарювання для включення до плану-графіка проведення документальних планових перевірок[24].

Разом з тим зазначаємо, що згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Кодексу органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до статті 52 цього Кодексу за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом[60].