Вдосконалення діючої системи оподаткування в Україн

Згадані науковці зробили значний внесок у розвиток науки про оптимальне оподаткування, однак на сьогодні є необхідність комплексного дослідження проблем надмірного оподаткування та шляхів оптимізації податкової системи в Україні.

Під час визначення податкового навантаження на рівні економіки розрахунки за податками, зборами, обов'язковими платежами до бюджету, а також внесками до Пенсійного та соціальних фондів співвідносяться з ВВП. Водночас в економічній літературі існують різні погляди щодо врахування у чисельнику цього показника нарахованих або сплачених платежів до бюджету і цільових фондів. На рівні галузі Податкового навантаження визначають за аналогією з його розрахунком на рівні економіки, і є відношенням податків, зборів, обов'язкових бюджетних платежів до бюджету та внесків до Пенсійного та соціальних фондів, сплачених підприємствами відповідної галузі, до виробленої у цій галузі доданої вартості (а не ВВП)[15].

 У макроекономічному  масштабі податкове навантаження  визначається як відношення фактичних  податкових надходжень у зведений  бюджет держави до обсягу валового внутрішнього продукту.

Однак такий розрахунок показника є дещо суперечливим. Це пояснюється двома основними моментами:

- він не враховує потенційні податкові надходження, які через різні причини (передусім важкість податкового тягаря) не надійшли у бюджет держави;

- поза розрахунком залишається та частина ВВП, не відображена у офіційній статистиці, тобто вироблена у тіньовому секторі економіки і запропонована на ринку.

Частка фактичних податкових надходжень у зведений бюджет держави до обсягуВВП (макрорівень):

                                                                                                    (1.3.1) 

  

                                                                              (1.3.2)

де ПН - податкове навантаження

ФПН - фактичні податкові надходження до бюджету;

ЗЦФ - збори та платежі до цільових фондів;

ВВП - розмір валового внутрішнього продукту за відповідний рік[59].

ПН на рівні регіону:

                                                                                      (1.3.3)

 

                                                                              (1.3.4)

де ВРП - валовий регіональний продукт.

ПН на рівні галузі (мезорівень):

                                                                                      (1.3.5)

 

                                                                              (1.3.6)

де ВДВ - валова додана вартість.

Визначення та досягнення ефективного показника податкового навантаження є необхідним для кожної країни, тому що завищене податкове навантаження може спричинити пригнічення виробництва, його тінізацію, зменшення податкових надходжень до бюджету країни тощо. Тому податкове навантаження має бути оптимальним для вирішення комплексу завдань, пов’язаних із управлінням економікою, розвитком виробництва, підвищенням життєвого рівня населення[27].

Питання щодо встановлення оптимального рівня податкового навантаження як чітко визначеної норми співвідношення між бюджетами та валовим внутрішнім продуктом розглядаються вже не одне століття. Необхідно зазначити, що на різних історичних етапах розвитку науковці дотримувалися відмінних думок щодо його оптимальності.

Податкове навантаження (віддача) реалізується на таких чотирьох рівнях:

• перший - податковий тиск безпосередньо податкових важелів;
• другий - податковий тиск всієї сукупності податків, зборів і платежів;
• третій - використання механізму пільг платниками, надання пільгових кредитів, дотацій. При цьому податковий тиск переміщується з одних платників податків на інших.
• четвертий - використання податкової техніки, при якій посилюється податковий тиск на платника податку. Наприклад, авансові платежі, які передбачають сплату податку платником до моменту отримання результатів його господарської діяльності[44].

Оптимальність рівня податкового навантаження має визначатися економічними умовами розвитку та складовими системи державного управління, а також тим, наскільки ефективно використовуються податкові надходження при перерозподілі державного бюджету для задоволення соціально-економічних потреб суспільства.

Оптимальним можна вважати рівень податкового навантаження, що передбачає вилучення частини доходів економічних суб’єктів, що не перешкоджає їхньому ефективному індивідуальному розвитку, і водночас, що є достатнім для втручання держави в економічні процеси, необхідні для підвищення ефективності національної економіки в цілому[45].

Рівень податкового навантаження в Україні оцінюється по-різному. Майже всі експерти, які займаються оцінкою інвестиційного клімату в Україні, вважають, що він є несприятливим, оскільки оподаткування реального сектора економіки надто обтяжливе. Воно пригнічує процеси економічного відтворення, а підприємство може працювати рентабельно, як правило, лише за умов приховування своїх доходів від оподаткування. Більшість підприємців також вважають, що сучасна економічна ситуація в нашій країні не сприяє розвитку підприємницької діяльності, що важкий тягар податків приводить до таких негативних наслідків як зниження ділової активності суб’єктів підприємницької діяльності, «тонізація» економіки, відтік національних капіталів за кордон. Унаслідок цього знижуються надходження в бюджет, зростає соціальна напруженість у суспільстві.

Питання методики обчислення рівня податкового навантаження є досить дискусійним. Воно неодноразово розглядалося у працях вітчизняних економістів і є підґрунтям для існування великої різноманітності поглядів щодо розрахунку податкового навантаження[54].

У міжнародній статистиці для виміру загального рівня податкового тиску на економіку використовується податковий коефіцієнт (tax ratio), що розраховується як відношення суми сплачених податків, включаючи обов’язкові відрахування в державні соціальні фонди, до ВВП у ринкових цінах. При цьому обов’язкові відрахування у соціальні фонди враховуються при розрахунку податкового коефіцієнта на тій підставі, що в міжнародній статистиці вони розглядаються як податки, а не як звичайні страхові внески.

В Україні, як стверджує чимало науковців, спостерігається нерівномірне податкове навантаження, що не забезпечує створення однакових умов для ведення бізнесу і порушує основні принципи функціонування податкової системи. Нерівномірність податкового навантаження в Україні спричинена, перш за все, такими явищами як переміщення податкового тягаря і недосконалість механізму надання податкових пільг[46].

Для України характерне переважання непрямих податків, на відміну від країн із розвинутою ринковою економікою, де головна частина припадає на прямі податки. Зміна співвідношення між прямими і непрямими податками на користь перших є наслідком зростання орієнтованості західних держав на соціальні інтереси, що зумовило підпорядкування податкових систем принципу соціальної справедливості. В Україні головними прямими податками є податок на прибуток підприємств і прибутковий податок з громадян. Питома вага другого податку набагато нижча, ніж першого, тоді як у країнах з розвинутою ринковою економікою навпаки, частка прибуткового податку з громадян є значно вищою.

Податкове навантаження здійснює значний вплив на економіку України. Тому для поліпшення свого становища Україні необхідно поступово знижувати податкове навантаження, використовуючи міжнародний досвід, адаптуючи його до специфіки та умов розвитку нашої країни, створювати умови, в яких майже неможливо буде ухилитися від сплати податкових зобов’язань, що призведе до поступового збільшення надходжень до державного бюджету, а також подбати про те, щоб податкові надходження були доцільно розподілені[52].

Також варто зазначити, що податкове навантаження є одним із фінансових показників, який визначає частку валового внутрішнього продукту на макрорівні та валового доходу суб’єкта господарювання (прибутку) на мікрорівні, що перерозподіляється та акумулюється в бюджеті країни у вигляді податків і зборів.

 

 

РОЗДІЛ ІІ. Оцінка податкового навантаження, як важливий  чинник економічної стратегії держави

2.1. Аналіз бюджетно податкової України 

Важливою  складовою фінансової та  дуже важливою ланкою економічної політики являється фіскальна політика.  Фіскальна політика – це сукупність заходів держави у сфері оподаткування та державних витрат шляхом впливу на стан господарської кон’юнктури, перерозподілу національного доходу, нагромадження необхідних ресурсів для фінансування соціальних програм. Фіскальна політика характеризує дії держави щодо централізації частини виробленого ВВП та її суспільного використання. Вона здійснюється шляхом упровадження різноманітних методів мобілізації державних доходів та розподілу цих коштів за окремими напрямами державних видатків[25].

Саме уряд реалізує  фіскальну політику, тому з часом або за певних умов може змінювати норми видатків та ставки оподаткування аби впливати на відносну стабільність реального ВВП. Міністерство фінансів розробляє засади фінансової політики країни в цілому і реалізовує та координує фіскальну політику, складає проект Державного бюджету й забезпечує його виконання. Склад і структура видатків бюджету відображають зміст і напрямки фіскальної політики на поточний рік. Водночас бюджет як фінансовий план складається на основі бюджетної резолюції, що розробляється вищим органом законодавчої влади, який і затверджує бюджет. Тому фіскальна політика держави є відображенням спільних дій законодавчої та виконавчої гілок влади. Законодавча влада визначає засади цієї політики, а виконавча, насамперед в особі Міністерства фінансів, забезпечує її реалізацію.

Фіскальну політику ще називають бюджетною, бюджетно-податковою, бюджетно-фінансовою. Серед чисельних завдань фіскальної політики є стійке зростання національного доходу, помірні темпи інфляції, повна зайнятість та згладжування циклічних коливань економіки. Основною метою фіскальної політики є досягнення макроекономічної стабільності та нормального рівня безробіття на основі розвитку виробництва за допомогою зменшення податків і збільшення державних інвестицій.

Фіскальну політику умовно можна поділити за двома напрямками — на податкову та бюджетну.

Податкова політика характеризує діяльність держави у сфері оподаткування — установлення видів та співвідношення податків, визначення платників та підходів до них (уніфікований чи диференційований), установлення ставок оподаткування, надання податкових пільг тощо. Вона відображає як потреби держави у коштах, так і вплив податків на діяльність підприємств і громадян. Відповідно, бюджетна  політика являє собою діяльність щодо формування бюджету держави, його збалансування, розподіл бюджетних коштів тощо. Залежно від структури бюджетних видатків ця політика може мати соціальне, економічне чи військове спрямування. Крім того, бюджетна політика визначає засади бюджетного устрою країни і побудови її бюджетної системи, а також організацію міжбюджетних відносин.

Аналізуючи реалізацію фіскальної політики в Україні, спочатку зупинимось на характеристиці дохідної та видаткової частин Державного бюджету. Дані щодо надходжень та витрат державного та місцевих бюджетів розкривають конкретні проблеми та вказують на перспективи для основних напрямів державної політики. Згідно Бюджетного кодексу України доходи бюджету – це податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за адміністративні послуги, власні надходження бюджетних установ).  Доходи держави в подальшому формують і видаткову частину майбутнього періоду, тому від їхньої кількості, від розміру національного доходу залежить як стан економіки так і суспільний добробут загалом.

Аналізуючи фактичне виконання Державного бюджету по доходах та видатках, що відображено у таблиці 1, можна зробити наступні висновки. По-перше, починаючи з 2012 року спостерігається недовиконання дохідної частини «див. табл. 2.1.1»

Таблиця 2.1.1

Виконання плану по доходах та видатках Державного бюджету України за 2011-2013 роки*

Роки	Показники	Доходи, млрд.грн	Видатки , млрд.грн
2011	план	313,4	354,2
	факт	314,6	333,5
	абс.зміна	1,2	-20,7
	Викон.,%	100,4	94,1
2012	план	383,0	427,0
	факт	346,1	395,7
	абс.зміна	-36,9	-31,3
	Викон.,%	90,3	92,7
2013	план	351,2	419,8
	факт	339,2	403,4
	абс.зміна	-12	-16,4
	Викон.,%	96,5	95,9