В кінці 2009 року міністрами
фінансів була погоджена структура органів
банківського, фінансового і страхового
нагляду: Європейська система фінансового
регулювання, що складається з чотирьох
загальноєвропейських наглядових відомств,
Європейської банківської організації,
Європейської організації по коштовних
паперах і ринках, Європейської організації
страхування і пенсійного забезпечення
і підлеглої Європейському центральному
банку едіної Європейської ради з системних
ризиків. Регулювальники почали роботу
1 січня 2011 року.
ЄС працює у напрямі розвитку
загальноєвропейської інфраструктури,
наприклад, за допомогою транс'європейських
мереж (TEN). Так проекти в рамках TEN включають
Євротунель, LGV Est, Мон-Сенісський тунель,
Ересуннський міст, тунель Бреннер і міст
через Мессинський пролив. За оцінкою
2001 року мережа повинна була до 2010 року
покрити: 75200 км. доріг, 76000 км. залізничного
полотна, 330 аеропортів, 270 морських портів
і 210 портів усередині континенту.
Транспортна політика Євросоюзу
розвивається, збільшує навантаження
на довкілля із-за розширення транспортних
мереж в багатьох регіонах. До п'ятої хвилі
розширення 2004 роки основними транспортними
завданнями були зробити транспорт стійким,
як в екологічному відношенні (забруднення
повітря, шум), так і відносно перевантаженості
(затори). Розширення додало до існуючих
проблем також проблему загальнодоступності.
Зокрема, Європейський інвестиційний
банк виділив у 2006 році 650 мільйонів євро
на розвиток дорожньої системи Польщі,
всього з 1990 року надавши Польщі кредитів
на 12 млрд. євро, з яких приблизно 40 % було
направлено на розвиток транспортної
інфраструктури.
Інший інфраструктурний проект
ЄС – система навігації «Галілео». Будучи
супутниковою системою навігації, «Галілео»
розробляється Європейським союзом спільно
з Європейським космічним агентством
і планувалося до запуску в експлуатацію
в 2014 році. Завершення формування супутникового
угрупування призначене на 2019 рік. Проект
націлений, частково, щоб понизити залежність
від контрольованої США GPS, частково, щоб
забезпечити краще покриття і точність
сигналу в порівнянні із старіючою американською
системою. В процесі розробки проект «Галілео»
зазнав безліч фінансових, технічних і
політичних труднощів.
Єдина сільськогосподарська
політика – одна з найстарших програм
Європейського економічного співтовариства.
Політика ставить за мету збільшення сільськогосподарської
продуктивності, забезпечення стабільності
постачання продовольчих товарів, забезпечення
гідного рівня життя сільського населення,
стабілізацію ринків, а також забезпечення
розумних цін на продукцію. До недавнього
часу здійснювалася за допомогою субсидій
та втручання в ринок. У 70-х і 80-х роках
на потреби сільськогосподарської політики
виділялося близько двох третин бюджету
Європейського співтовариства, на 2007-2013
роки частка цієї статті витрат знизилася
до 34 %.
В даний час, крім високого боргового
навантаження розвинені країни і в особливості
країни Єврозони зіштовхнулися з уповільненням
економічного зростання. За прогнозом
МВФ у другому півріччі 2011 р. темп зростання
реального ВВП Єврозони сповільниться
до 0,25%, порівняно з 2% у першому півріччі
2011 р. Про майбутнє скорочення економічного
зростання також свідчать випереджаючі
економічні індикатори, такі як індекс
PMI (індекс менеджерів із закупівель), який
з серпня 2011 р. знаходиться в негативній
зоні (нижче 50) у більшості країн Єврозони.
В даний час немає скоординованого
плану з порятунку і фінансової стабілізації
країн єврозони, які зіткнулися з серйозними
фінансовими труднощами. Однак коло осіб,
що беруть участь у ньому вже визначився.
У ньому чотири сторони. З одного боку
стоять міжнародні фінансові організації,
де єдиним учасником є Міжнародний валютний
фонд (МВФ). Узгоджений пакет допомоги
становить €78,5 млрд. Також ймовірно виділення
додаткових сум у рамках другого пакету
заходів допомоги Греції.
За винятком Греції, допомога
якої надається у рамках міждержавних
кредитів, фінансування Ірландії та Португалії
здійснювалося в рамках нових механізмів
для підтримки фінансової стабільності
в зоні євро, схвалених урядами країн Єврозони.
Найважливішим з них на сьогоднішній день
є EFSF (Європейського фонду фінансової
стабільності). Третій учасник порятунку
периферійних європейських країн ЄЦБ,
який запустив у минулому році програму
SMP (Security Market Programme), по покупці з вторинного
ринку держоблігацій країн PIIGS, для підтримки
більш низьких ставок по ним. На кінець
вересня ЄЦБ придбав понад 160 млрд. держоблігацій
периферійних країн Єврозони. Четвертим
учасником стануть приватні інвестори,
які ,швидше за все, будуть змушені списати
значну частину боргу Греції, і можливо
Ірландії та Португалії.
Країни PIIGS – Португалія, Італія,
Ірландія, Греція та Іспанія становлять
34% ВВП Єврозони, в них зосереджено 30 % усіх
банківських активів, 41 % населення і 40
% держборгу. Всі ці країни, за винятком
Ірландії представляють південь Європи,
і різняться своїм менталітетом від своїх
північних сусідів, які більш схильні
до ощадливості. Ці країни, швидше за все,
ніколи не накопичили б такий обсяг держборгу,
якщо б не стали членами Єврозони.
Заощадження приватного сектора
стовпів Єврозони Німеччини і Франції,
вкладалися в сусідні країни, які за рахунок
того, що складалися в єдиному економічному
блоці і не мали валютного ризику для європейців,
мали високий рівень надійності.
В даний час перед Єврозоною
стоїть серйозний виклик, чи зможуть європейські
політики виробити спільне рішення щодо
боргових проблем країн членів. Повільність
політиків вже призвела до втрати довіри
учасників ринку, що призвело до падіння
вартості боргових зобов'язань країн боржників.
В результаті вартість залучення боргу
для більшості членів групи PIIGS (Греція,
Португалія, Ірландія) стала настільки
високою, що борговий ринок для них фактично
закритий. Відсутність суттєвого прогресу
щодо порятунку Греції призвело до того,
що країна тепер не в змозі позичати гроші
на ринку (прибутковість дворічних грецьких
облігаціях в даний час досягають 61 %) і
повністю залежить від допомоги з боку
Єврогрупи, ЄЦБ і МВФ.
У свою чергу виділення траншів
від міжнародних інститутів залежить
від прогресу в області урізання держвитрат,
що тягне за собою наростання соціального
невдоволення в країні. Основними власниками
грецького боргу є іноземні інвестори,
включаючи ЄЦБ, на яких припадає близько
65 % грецького боргу. В даний час це складає
близько 210 млрд. євро. При цьому на ЄЦБ
припадає близько 60 млрд. євро. Європейським
банкам належить близько 83 млрд. євро.
Інше (67 млрд. євро) у приватних інвесторів.
Серед європейських банків 2/3 грецького
боргу тримають французькі та німецькі
банки.
Вартість запозичення для Іспанії
та Італії істотно збільшилася в серпні‐вересні і була максимальною
з моменту вступу цих країн до зони євро.
ЄЦБ навіть довелося вдатися до скуповування
облігацій цих країн на вторинному ринку,
щоб прибутковості за цими паперами не
стали занадто високими. Для того, щоб
відновити довіру учасників ринку влади
країн Єврозони повинні будуть застосувати
комбінацію заходів зі скорочення держвитрат,
стимулювання економіки та антикризового
менеджменту. Високий рівень держборгу,
хронічні дефіцити бюджетів і низькі темпи
зростання економіки є головними причинами
високої вартості запозичення.
3 ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ
КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
3.1 Проблеми країн Європейського
Союзу
Незважаючи на те, що Європейський
Союз є найпотужнішим економічним блоком
Європи і впливовим учасником міжнародних
відносин, він стикається з низкою проблем.
- проблема низької еластичності
ринку праці ЄС, що склалася не тільки
внаслідок низької мобільності робочої
сили, але також з-за сильного впливу профспілок
на політику щодо заробітної плати;
- проблеми реформування системи
соціального забезпечення країн ЄС;
- проблеми державного боргу
країн ЄС;
- проблеми, пов'язані з введення
«євро» в готівковий обіг;
- великі витрати на підготовку
країн-кандидатів на вступ до ЄС.
Лорд Паттен Канцлер Оксфордського
і Ньюкаслського університетів, колишній
комісар Ради Європи з зовнішніх зв'язків
заявив, що невірно вважати Європу «відсталим»
регіоном у порівнянні з США. Він зазначив,
що європейська продуктивність праці
в розрахунку на одну людину навіть трохи
вище, ніж у США, а ВВП в перерахунку на
одну годину приблизно рівні.
Головна проблема Європи –
це зміна демографічної ситуації. Населення
скорочується і старіє, внаслідок чого
все менша кількість працюючих буде змушена
забезпечувати більшу кількість пенсіонерів.
Європа також відстає від США в розробці
та впровадженні інформаційних технологій;
більш того, у силу глобалізації підвищується
конкуренція, особливо з боку Індії і Китаю.
[9, c.112]
Розширення Європейського союзу
– ще один фактор, що вимагає прискорення
економічного розвитку, щоб виправдати
законні сподівання нових країн-членів
ЄС. І хоча економіка країн, що приєдналися
зростає швидше середнього показника,
необхідно забезпечити більш високі темпи
економічного зростання в Євросоюзі в
цілому. Це дозволить країнам Центральної
та Східної Європи позбутися відчуття
соціальної несправедливості, а нинішніх
членів ЄС – послабити напруженість у
відносинах один з одним, оскільки більш
низькі податки і зарплати в країнах, які
нещодавно приєдналися залучають більший
обсяг інвестицій і створюють більше робочих
місць.
Перед лицем цих проблем глави
європейських держав домовилися 2000 року
про прийняття десятирічної Лісабонської
програми по стимулюванню інновацій, підтримки
підприємництва і розширення досліджень
і розробок. Реалізація програми зіткнулася
з труднощами через те, що вона охоплює
такі хворобливі з політичної точки зору
питання, як гнучкість ринку праці, реформа
пенсійного забезпечення та охорони здоров'я,
а також створення електронного уряду.
Тим не менше можна зробити ряд «прямих
та практичних» дій, спрямованих на збільшення
інвестицій у наукові дослідження і розробки
(НДР), що допоможе підвищити конкурентоспроможність
Європи, уникнувши великих політичних
проблем.
Проблема освіти в Європі, вища
освіта в Європі в цілому знаходиться
в жахливому стані. У відсотковому відношенні
до ВВП США витрачають на НДР і вищу освіту
вдвічі більше, ніж Європа, і тому європейські
країни мають менше можливостей для того,
щоб утримати кадри дослідників і вчених,
які формуються в європейській науці.
Фактично лише чверть європейців, які
навчаються в аспірантурі американських
університетів, повертається в Європу.
[13, c.271]
У зв'язку з цим Лорд Паттен
закликав європейські країни витрачати
на НДР більш значну частину своїх бюджетів.
Зазначивши, що 44 % бюджету Євросоюзу витрачається
на сільське господарство – сектор, у
якому зайнято лише 7 % робочої сили. Не
потрібно створювати кордонів для знань.
Європейському Союзу слід провести дослідницьку
роботу в Європі більш привабливою для
європейців, а саму Європу – більш привабливою
для людей з інших країн.
Наступна проблема Європейського
Союзу – мовна проблема. Для того щоб ЄС
став добре чинним демократичним союзом,
в якому громадяни ЄС підтримували б його
солідарність і неупередженість, потрібно
межевропейская дискусія, а може бути
також, на федеральному рівні, дискусії
серед європейських партій. Для того, щоб
вони відбулися, поряд з різними національними
мовами потрібна спільна мова ЄС. Якщо
ми отримаємо загальну легко вивчаєму
мову ЄС, мову, на якій зможуть спілкуватися
всі громадяни ЄС, ми отримаємо незабаром
європейські газети і межевропейскую
дискусію. На сьогоднішній день 23 офіційні
робочі мови в ЄС.[17, c.147]
Проблема імміграції в Європейському
Союзі. Держави-члени Європейського союзу
стикаються з проблемою імміграції, з
припливом громадян з колишніх республік
Радянського Союзу. Держави-члени Європейського
союзу намагалися вирішити цю проблему,
домовившись про спільну стратегію, яку
вони намагаються реалізувати.
Існує також торгівля іммігрантами,
що здійснюється організованими бандами,
які наживаються на цьому. Молоді жінки
і дівчата часто змушені працювати в якості
повій на ці банди. Злочинці перевозять
мігрантів і рабів по всій Європі в задній
частині вантажних автомобілів, суден
і вони можуть залишатися непоміченими
до тих пір, поки вони досягнуть пункту
свого призначення. Кошти, отримані в результаті
злочинної діяльності злочинці використовують
як фінансування тероризму.
Нелегальна імміграція також
чинить негативний вплив на економіку
країн ЄС, державна скарбниця отримує
менше грошей, тому що існує так багато
людей, хто працює і не платить податки.
Нелегальні іммігранти, які приїжджають
в країни ЄС в пошуках кращих умов життя,
також більшою мірою готові працювати
за менші. Це, як правило, викликає напруженість
і невдоволення корінних жителів.
Проблеми європейської та міжнародної
безпеки є найважливішими для ЄС. Наступна
проблема Європейського Союзу екологічна
проблема. До ЄС входить 27 країн Європи,
і багато з цих країн мають безкрайні ліси,
чудові гірські ландшафти. З точки зору
екологів, розширення ЄС становить величезну
небезпеку. Природі погрожують, наприклад,
будівництво нових автодоріг та здійснення
інших інфраструктурних проектів, а також
зростання виробництва автомобілів. Крім
того, скасування внутрішніх кордонів
полегшить контрабанду рідкісних тварин
і рослин. Не кажучи вже про те, що на території
ЄС опиняться атомні реактори, подібні
до того, який вибухнув на Чорнобильській
АЕС. 26 квітня 2015 р. виповнилося 29 років
з дня цієї трагедії. Її наслідки на одній
тільки Україні коштували життя 4400 осіб.
З моменту катастрофи в результаті захворювань,
викликаних наслідками радіоактивного
забруднення, було госпіталізовано 2,32
мільйона жителів цієї країни. [24, c.22]
Таким чином, можна виділити
наступні проблеми ЄС:
- проблема низької еластичності
ринку праці ЄС, що склалася не тільки
внаслідок низької мобільності робочої
сили, але також з-за сильного впливу профспілок
на політику щодо заробітної плати;
- проблеми реформування системи
соціального забезпечення країн ЄС;
- проблеми державного боргу
країн ЄС;
- проблеми, пов'язані з введення
«євро» в готівковий обіг;
- великі витрати на підготовку
країн-кандидатів на вступ до ЄС;
- демографічна проблема, пов'язана
з зменшенням і старінням населення, і
екологічна проблема країн ЄС;
- проблема розширення Європейського
Союзу;
- проблема освіти в Європейському
Союзі, пов'язана з введенням єдиних стандартів
навчання;
- проблема мови в ЄС і проблема
нелегальної імміграції;
- проблеми європейської та міжнародної
безпеки в ЄС.