Зовнішньоекономічні проблеми
Європейського Союзу пов'язані з веденням
економічної діяльності ЄС. Безліч сучасних
зовнішньоекономічних проблем і питань,
з якими зіткнувся ЄС:
По-перше, розвинені західноєвропейські
економіки зіткнулися з проблемою фінансування
державної соціальної сфери. В основному
викликає тривогу складна демографічна
ситуація. Народжуваність падає, тривалість
життя зростає порівняно з попередніми
десятиліттями. Для економічної системи
це означає, що все менше коштів для виплати
пенсій, допомоги по безробіттю, соціальних
допомог надходить за рахунок відрахувань
із заробітної плати. Все менше стає працівників,
що фінансують системи страхування. У
Німеччині, приміром, у часи заснування
Федеративної Республіки, 7 працівників
фінансували 1 пенсіонера. В останні роки
вже 2 працівника повинні робити відрахування
на виплату пенсії 1 пенсіонера. [20, c.45]
Зрештою, такий розвиток показує,
що сучасна система соціальних гарантій
у теперішньому її вигляді вже не може
існувати. Відрахування із заробітної
плати повинні бути настільки великими,
що виникне небезпека втрати конкурентоспроможності
економіки Німеччини та її експорту на
міжнародних ринках.
По-друге, наскільки важливий
ЄЦБ, можна наочно побачити на прикладі
державної заборгованості і дефіциті
держбюджету Німеччини і Франції. Уряди
цих країн перевищили критерії ЄС по заборгованості,
і якби не втручання та попередження про
можливі штрафні санкції ЄЦБ, то державний
борг продовжував зростати. [39, c.3]
По-третє, тривогу викликає
аграрна політика ЄС. Незважаючи на те,
що країни ЄС орієнтуються на дотримання
принципів ринкової економіки, аграрна
політика ЄС однозначно знаходиться в
повному протиріччі з цими принципами.
З прийняттям нових держав до ЄС ця проблема
тільки ускладниться. В ЄС селянам і фермерам
гарантована купівля сільськогосподарської
продукції за стабільною ціною. При цьому
механізм ринкового регулювання цін перестає
діяти з подальшими негативними наслідками.
Приблизно 50 % бюджету ЄС витрачається
на субсидії сільському господарству.
[19, c.17]
Подібні дії призводять до надвиробництва
сільськогосподарської продукції. Нові
країни-учасниці, такі як Польща, Угорщина,
з розвиненим аграрним сектором, загострять
проблему перевиробництва і розподілу
в кілька разів. Виходячи з цього, стратегічно
важливим завданням наступних років стане
переорієнтація сільського господарства
на принципи ринкової економіки.
По-четверте, необхідна реформа
механізмів прийняття рішення в ЄС, так
як перш за все важливі рішення в ЄС вимагали
консенсусу, або одностайності. Без запровадження
механізму прийняття рішень більшістю
голосів в органах ЄС виникає небезпека
недієздатності ЄС.
По-п'яте, якщо в найближчому
майбутньому не вдасться підвищити рівень
життя в нових країнах-учасницях (Польщі,
Угорщини, Чехії, Словаччини тощо) до рівня
розвинених країн Європи, то багато жителів
нових країн переселяться в Західну Європу.
Разом з цим посиляться існуючі проблеми
на ринку робочої сили в західноєвропейських
країнах.[39, c.5]
По-шосте, вступ нових країн
до ЄС, які у зв'язку з економічною ситуацією
всередині цих країн можуть розраховувати
на підтримку регіональних і структурних
фондів, може призвести до конфліктів
з приводу перерозподілу коштів. З одного
боку, розвинені країни чинять опір додаткових
відрахувань у ці фонди. З іншого боку,
країни, яким в ЄС досі сприяли, такі як
Ірландія, Іспанія, Португалія, хочуть
і надалі отримувати кошти з фондів. [22,
c.36]
В-сьомих, провідні політики
ЄС під м'яким тиском США дали Туреччини
надію на прийняття її в ЄС при виконанні
певних умов. Як і багато політиків в ЄС,
ми дотримуємося думки, що вступ Туреччини
в ЄС може підірвати успішний процес інтеграції.
Туреччина не є країною з християнськими
і західноєвропейськими традиціями; конституція
країни не заснована на демократичних
принципах; права національних меншин
не дотримуються до цих пір (наприклад,
не вирішена проблема курдів); права людини,
і жінок зокрема, не дотримано, а також
немає свободи вибору релігії.
Необхідно розвивати і зміцнювати
політичні та економічні зв'язки з Туреччиною.
Вступ Росії в ЄС – також дуже важке завдання
для Союзу. Зрозуміло, необхідно розширювати
і поглиблювати взаємини та кооперацію
в галузі політики, економіки і культури
між ЄС і Росією.
До зовнішньоекономічних проблем
ЄС відносять – проблему гармонізації
податків у країнах ЄС. [21, c.57]
Наступна фінансова проблема
в єврозоні, яка розколола ЄС.
Єврозона – поняття, що позначає
16 країн Європейського союзу, офіційною
валютою яких є євро. Ці держави мають
право випускати монети і банкноти, номіновані
в євро. Європейський Центральний банк
відповідає за грошово-кредитну політику
країн єврозони.
Євро – офіційна валюта низки
країн ЄС, є також єдиною валютою для більш
ніж 318 млн. європейців. У вигляді готівкових
банкнот і монет євро існує з 2002 р., а вперше
ця валюта була представлена на фінансових
ринках в якості розрахункової 1999 р. В
зону євро мають право увійти всі члени
ЄС, які відповідають певним вимогам до
кредитно-грошової політики, а для всіх
нових членів Євросоюзу зобов'язання рано
чи пізно перейти на євро є неодмінною
умовою вступу в союз. Одинадцять країн
Європейського союзу, поки що не використовують
євро: Данія, Швеція, Великобританія, Болгарія,
Чехія, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва,
Польща, Румунія в цьому і полягає проблема.[13,
c.273]
Данія та Великобританія отримали
спеціальне послаблення чинного Маастрихтського
договору. Від обох країн не потрібно в
обов'язковому порядку приєднання до єврозони
до тих пір, поки їх уряди не вирішать це
питання: або голосуванням у парламенті,
або провівши референдум. Чинний уряд
Данії оголосив плани про проведення референдуму
з питання прийняття лісабонської угоди.
Швеції фактично було дозволено
використовувати правову лазівку, що дозволяє
їй не відповідати Маастрихтським критеріям
і не працювати в напрямку усунення виявлених
невідповідностей, хоча ця держава і зобов'язана
вступити в єврозону. Причиною тому служить
відмова шведського суспільства від вступу
в єврозону, виражена на проведеному в
країні референдумі, до результатів якого
Комісія ставиться толерантно. Однак,
Комісією було заявлено, що вона не потерпить
такого курсу від майбутніх членів єврозони.
До того, як країна зможе вступити
в єврозону, вона повинна як мінімум два
роки пропрацювати в складі європейського
механізму встановлення обмінних курсів.
На 1 січня 2008 року п'ять Національних Центральних
Банків беруть участь у такому механізмі.
Валюти інших країн будуть брати участь
у цьому механізмі після того, як стануть
відповідати необхідним критеріям.[36,
c.15]
Польща і Румунія планували
вступити в єврозону пізніше за всіх –
після 2013 року. Інші країни, які не вступили
в єврозону, зіткнулися з проблемою інфляції,
яка змусила їх (зокрема, Естонію) перенести
плани вступу з 2007 року приблизно на 2011
рік. Проблеми економічного і фінансового
характеру також зажадали від інших європейських
держав переглянути терміни вступу до
єврозони.[19, c.21]
Таким чином, до зовнішньоекономічних
проблем Європейського Союзу відносять:
- проблеми фінансування державної
соціальної сфери країн ЄС;
- проблеми державного боргу
країн ЄС та дефіциту бюджету деяких країн
ЄС;
- проблема перевиробництва сільськогосподарської
продукції країн ЄС;
- фінансова проблема в єврозоні, яка розколола ЄС;
- проблема гармонізації та приведення
до одноманітності торговельно-економічного
законодавства країн ЄС;
- проблеми, пов'язані з введення
«євро» в готівковий обіг.
3.2 Перспективи Європейського
Союзу
Інтеграційна взаємодія країн
ЄС ґрунтується на взаємодоповнюваності
економік, спільному використанні економічного
потенціалу, розвитку технологій, ресурсів
і фінансових коштів. Перспективи європейської
економіки пов'язані, з одного боку, з вирішенням
ряду складних взаємопов'язаних проблем,
які уособлюють соціальні досягнення
і успіхи традиційної Європи, з іншого
– консервуючих неефективну в сучасних
умовах економічну структуру. Зокрема,
підтримку чинної системи соціальних
гарантій потребує значних державних
видатків, що, в свою чергу, утримує податкові
ставки на високому рівні та гальмує економічне
зростання. Інші найважливіші завдання
пов'язані з реформуванням пенсійних систем
і переглядом політики щодо держвласності
і регулювання ринків. Перспективи Європейського
Союзу великі, завдяки об'єднанню капіталу,
людських ресурсів, обміну інформацією,
досвіду країн ЄС [38, c.12]:
- впевнено зростають такі надійні
показники, як індекси ділової довіри.
Це говорить про впевненість інвесторів
у здатності політичного керівництва
провідних європейських країн досягти
певного прогресу в проведенні структурних
реформ;
- зростає обсяг замовлень на
продукцію європейських виробників, в
першу чергу на товари виробничого призначення.
Це означає підвищення внутрішнього попиту
і пожвавлення інвестиційної активності;
- представлені в Європейську
комісію «програми стабільності» країн
ЕВС свідчать про намір фінансових влад більшості країн проводити
нейтральну бюджетну політику, не перешкоджає
економічному зростанню;
- створення кращих умов життя
в країнах ЄС, з метою залучення працездатних
молодих людей з закордону;
- забезпечення більш високих
темпів економічного зростання в ЄС в
цілому, це дозволить країнам Центральної
та Східної Європи позбутися відчуття
соціальної несправедливості, а нинішніх
членів ЄС – послабити напруженість у
відносинах один з одним, оскільки більш
низькі податки і зарплати в країнах, які
нещодавно приєдналися, залучають більший обсяг інвестицій і створюють більше робочих місць;
- зміцнення співробітництва
країн ЄС у багатьох сферах: енергетика,
транспорт, інформаційні технології, комунікації,
сільське господарство, космос, авіація,
наукові дослідження, фінансові послуги,
право на інтелектуальну власність, інвестиції,
навколишнє середовище;
- розвиток енергетичного діалогу
з Росією з метою встановлення постійних
поставок енергоресурсів;
- вдосконалення правових основ
енергетики і транспорту країн ЄС.
Стійке зростання економік
країн ЄС створює сприятливі можливості
для співробітництва їх один з одним. Європейський
Союз і надалі буде зміцнювати і розвивати
всебічне співробітництво, постійно збагачувати
і вдосконалювати відносини стратегічного
партнерства з тим, щоб вони досягли ще
більш високого рівня. У нинішній ситуації
слід особливо звернути увагу на розвиток
співробітництва за такими напрямами:
- продовжувати розвивати двостороннє
та багатостороннє торговельно–економічне
співробітництво між країнами ЄС;
- активніше проводити консультації,
координувати свої зусилля, розвивати
співробітництво між країнами ЄС;
- залучення високих технологій
і ноу–хау, досвіду менеджменту;
- вжиття заходів з боку ЄС щодо
захисту суверенітету, незалежності, єдності
і територіальної цілісності з метою підтримання
миру і стабільності у всьому світі;
- розгортання інвестиційної
активності, в країнах ЄС, в тому числі
створення належного інвестиційного клімату
для стимулювання припливу іноземних
капіталовкладень;
- розширення спільних наукових
досліджень, обмін фахівцями в країнах
ЄС;
- формування в довгостроковій
перспективі інтегрованого економічного
об'єднання країн ЄС, що забезпечує ефективний
розвиток кожного;
- вироблення стратегії і спеціальних
заходів ЄС для підтримки економічної
стабільності, зміцнення відносин між
державами, заснованого на повазі до інтересів
один одного, підвищенні конкурентоспроможності
країн;
- всебічний розвиток співробітництва
з неофіційними каналами, включаючи обмін і співробітництво в галузі
культури, інформації, освіти, науки і техніки, туризму, необхідно участь і підтримка широких верств суспільства, не лише правлячих кіл.
Важливо підкреслити, що Європейський
Союз на сьогоднішній день розвивається
досить швидкими темпами, особливо у сфері
торгівлі. Економічні відносини між країнами
ЄС поступово піднімаються на новий ступінь
розвитку, засновану на взаємній повазі
інтересів і прискоренні інтеграційних
процесів між країнами. Країни ЄС демонструють
щире бажання до співпраці, завдяки наявності
економічної основи, могутності та впливу
в світі.
ВИСНОВКИ
ЄС – унікальне утворення у
системі світових відносин, має потужну
економічну і політичну силу. Економіці
Євросоюзу характерна відкритість, завдяки
чому долається обмеженість національної
бази ресурсів, вузькість внутрішнього
ринку, збільшуються можливості накопичення,
індустріалізації, підвищуються темпи
економічного зростання, а також (за рахунок
збільшення експорту) створюються нові
робочі місця.
За допомогою спільної торговельної
політики Європейський Союз послідовно
розширює свою зовнішньоекономічну експансію
у світі і зміцнює завойовані позиції
у взаємовідносинах з третіми країнами
та міжнародними економічними організаціями.
ЄС є найбільшим у світі донором розвитку.
Економічна інтеграція в ЄС
має кілька цілей, таких як збереження
миру, соціальна стабільність, створення
економічного і політичного союзу. Центральним
пунктом економічної інтеграції є єдиний
внутрішній ринок, заснований країнами-учасницями
для того, щоб створити об'єднану економічну
територію, не розділену ні звичаями, ні
торговими бар'єрами, що супроводжується
впровадженням загальної економічної
і валютної політики. В основі єдиного
ринку лежать такі чотири принципи – вільний
рух товарів, робочої сили, послуг і капіталу.
Процес економічної інтеграції
буде підштовхувати європейську інтеграцію
у сфері зовнішньої політики та безпеки.
До 2015 р. в основному сформувалася нова
структура системи зовнішньополітичного
взаємодії у вигляді багатоярусної Європи
з твердим ядром. США залишаться основним
зовнішньополітичним і військовим партнером
Західної Європи.
В центрі загальної зовнішньої
політики і політики безпеки Європейського
Союзу на найближчі 15 років будуть перебувати
три пріоритети – Росія і країни СНД (пошук
шляхів співпраці та стратегічного партнерства),
Південно-Східна Європа (зміцнення миру
на Балканах) та Середземномор'я (розширення
асоціації за типом угод з Марокко, Тунісом
та Ізраїлем, а також створення зони співробітництва
і безпеки від загрози з півдня).
З розвитком процесу європейської
інтеграції ЄС істотно розширив рамки
і форми використання «м'якої сили» з тим,
щоб стати впливовим гравцем у системі
міжнародних відносин. За розмірами своєї
економіки ЄС займає друге місце в світі
серед держав і перше серед інтеграційних
угруповань. З введенням єдиної європейської
валюти, вплив ЄС на міжнародні економічні
процеси істотно зросла. «М'яка сила» ЄС
базується на привабливості «загальноєвропейських
цінностей»: економічного процвітання,
політичної стабільності, соціальної
справедливості, демократичного управління,
верховенства закону, дотримання прав
людини. ЄС є впливовим гравцем і в міжнародних
організаціях, активно відстоюючи свої
інтереси на різного роду міжнародних
форумах та зустрічах на вищому рівні.
Також ЄС має в своєму складі різного роду
організації, які так чи інакше впливають
на систему міжнародних відносин: Європейський
Суд, Інтерпол, Червоний Хрест.