Управління продуктивністю роботи підприємства

    За  допомогою торгівлі за роздрібними  цінами найчастіше обслуговуються кінцеві  споживачі, домашні господарства,  громадяни.

    Роздрібна ціна звичайно вище оптової на величину торговельної надбавки, за рахунок якої компенсуються витрати звертання в роздрібній торгівлі і створюється прибуток організацій і установ роздрібної торгівлі.

    Закупівельні  ціни – це ціни державних закупівель продукції в підприємств, організацій, населення. В  економічній практиці були і деякою мірою продовжують бути розповсюдженими державні закупівлі сільськогосподарської продукції в її виробників за закупівельними цінами для продовольчого постачання міського населення, віддалених районів, армії і створення державних резервів. Однак у принципі термін «закупівельні ціни» можна трактувати набагато більш широко, стосовно до усіх видів державних закупівель [14, c. 344 - 356].

    Визначеною  специфікою володіють ціни на послуги, що представляють види діяльності, при яких не створюється продукт у його матеріально-речовинній формі, але змінюється якість наявного продукту. Найчастіше виробництво послуги збігається з початком її споживання. Специфічність послуг як виду діяльності накладає відбиток на формування цін на послуги, іменованих тарифами (розцінками). При встановленні тарифів на послуги враховується не тільки обсяг робіт, але і часовий фактор, істотну роль грає якість. Типовими прикладами тарифів є рівень оплати комунальних і побутових послуг, плата за телефон, за користування радіо і телебаченням.

    2). Види цін, що  розрізняються ступенем  і способами регулювання

    По  ступені і способові регулювання  ціни розділяються на групи:

• твердофіксовані (призначувані);
• регульовані (змінювані);
• договірні (контрактні);
• вільні (ринкові).

    Твердофіксовані, тверді ціни призначаються органами ціноутворення або інших державних органів, їхній рівень фіксується документально. Ні виробники, ні продавці товару не мають право змінити величину такої ціни в яку-небудь сторону, така зміна переслідується за законом. У централізовано керованій економіці призначувані ціни мають широке поширення, вони відомі за назвою державних. Державні органи ціноутворення мають монопольне право призначати і змінювати державні ціни, підвищувати або знижувати них. Система державного ціноутворення широко використовувалася в Радянському Союзі. Не слід думати, що державні ціни призначалися довільним образом. В основі такого ціноутворення звичайно лежить витратний принцип, тобто ціна розраховується як сума витрат на виробництво і звертання одиниці продукції, до яких додається нормативний прибуток або з яких віднімається державна цінова дотація [14, c. 344 - 356].

    Регульовані ціни називаються так тому, що їхня величина регулюється державними органами. При регулюванні вплив з боку держави на ціни носить обмежений, непрямий характер, здійснюється за допомогою впливу на зміну попиту та пропозиції товару. Приміром, при необхідності встановлення більш високої ціни на товар з метою стимулювання розвитку даного виду виробництва держава може зменшити податки, що сплачуються покупцями, споживачами цієї групи товарів, що приведе до розширення попиту на товар і відповідно  до підвищення цін на нього. У такий же спосіб можна сприяти зниженню цін. Іноді регулювання зводиться до обмеження величини цін на визначені групи товарів верхньою межею з метою розширення купівельної спроможності споживачів або нижньою межею з метою стимулювання розвитку виробництва.

    Однак і той і інший шлях мають  ряд істотних недоліків, що і приводить до рідкого використання цього методу. Уся справа в тім, що держава, установлюючи, наприклад, верхня межа ціни, установлює його на більш низькому рівні, чим рівноважний рівень ціни, що приводить до скорочення пропозиції і росту попиту на товар. Підсумком такого встановлення ціни є перевищення попиту над пропозиціями товарів, тобто товарний дефіцит, а отже, природне бажання покупця купити відсутній товар навіть по більш високій ціні, що породжує чорний ринок, на якому ціни будуть вище рівноважних через додаткові витрати продавців, що нелегальним шляхом продають товар (хабара, витрати, зв'язані з придбанням товару). У цьому випадку страждають як покупці, що в умовах нерегульованості цін купували б товар у кінцевому рахунку дешевше, так і сама держава, тому що в умовах створеного дефіциту воно займається розподільними функціями, друкуванням талонів, карток, що приводить до додаткових грошових витрат і соціальних колізій. Визначена втрата наносить і виробникам – за низькими цінами не вигідно продавати свою продукцію, і вони починають скорочувати виробництво. Аналогічно несприятлива картина складається і при встановленні нижньої межі ціни [14, c. 344 -356].

    Регулювання цін по величині може також проводитися  шляхом твердження державними органами граничного рівня рентабельності (прибутковості). Що більш відповідає тенденціям впливу на ціни в централізованій економіці. Це означає, що відношення прибутку до собівартості (витратам) або до ціни не повинна перевершувати заданого рівня, скажемо, 50%. Тим самим, якщо, приміром, собівартість одиниці товару склала для продавця 1000 грн, він не має права продавати його за ціною вище 1500 грн. Обмеження за рівнем рентабельності звичайно вводяться для підприємств-монополістів. В окремих випадках задається припустимий ступінь відхилення реальної ціни від фіксованої, базисної.

    Відзначимо, що твердий вплив державних органів  на ціни за допомогою регулювання  здійснюється не тільки в централізовано керованої, але й у ринковій економіці. Найчастіше в умовах економіки ринкового типу регулювання поширює сферу своєї дії на товари і послуги, що мають життєво важливе значення для держави і суспільства (земля, стратегічна сировина, паливо, енергія, суспільний транспорт, споживчі товари першої необхідності). На жаль, приходиться спостерігати і регулювання цін з боку мафіозних структур, що підкоряють собі ринок.

    Договірні ціни – це ціни, величина яких визначена, що випереджає акт купівлі-продажу, угодою, документально зафіксованим контрактом між продавцями і покупцями. У сучасній практиці ділового співробітництва прийнято виділяти в договорах спеціальний розділ, у якому обмовляється рівень цін. У ряді випадків у договорі фіксується не абсолютна величина цін, а діапазон цін (у межах від і до), верхній або нижній рівень (не вище або не нижче)  або зв'язок з державними, ринковими, світовими цінами. Обмовляється також допустимість зміни закріплених контрактом цін унаслідок, скажемо, інфляції, виникнення форс-мажорних обставин, прийняття нових законів [14, c. 344- 356].

    Вільні  ринкові ціни, як ясно з їхньої назви, звільнені від безпосереднього цінового втручання державних органів, формуються по впливом кон'юнктури ринку, законів попиту та пропозиції і звуться рівноважних цін, тобто таких цін, при яких обсяг попиту дорівнює обсягові пропозиції товарів на ринку. Теоретично, в ідеалі ринкові ціни повинні складатися в процесі вільного торгу між покупцями і продавцями. Однак реально не вдається уникнути впливу на процес установлення ринкових цін ряду факторів не тільки економічної, але і психологічної природи, зв'язаних з поводженням, інтересами покупців і продавців. У цьому смислі коректно визначити вільні ринкові або рівноважні ціни як ціну, рівну з одної сторони, цінності для споживачів додаткової одиниці блага, що здобувається, і, з іншого боку, витратам виробництва і продажу додаткової одиниці даного блага для продавця.

    Перехід від фіксованих державних цін  до вільних, ринкових цін називають  лібералізацією цін.

    3). Інші види цін

    Поряд з охарактеризованими вище основними  видами цін в економічній практиці застосовується ряд інших груп цін, виділюваних по найрізноманітніших ознаках [14, c. 344 - 356].

    В економічному аналізі, плануванні і  статистиці, а також у дослідницьких  цілях, поряд з поточними, діючими, фактично використовуються порівнянні або, як іноді називають, незмінні ціни. Використання таких цін об'єктивно необхідно в зв'язку з природною зміною багатьох цін, процесами інфляції. Приміром, якщо відомо, що родина витрачала на харчування 300 грн., а потім стала витрачати 600 грн., це зовсім не свідчить про те, що члени родини стали їсти вдвічі більше і вдвічі краще. Можливо, уся справа в дворазовому росту цін на продовольство. Щоб врахувати зміну цін, треба установити, скільки грошей ішло б на харчування родини в умовах, якби ціни залишалися незмінними. Звідси і прагнення застосовувати при аналізі порівнянні, незмінні ціни, використовуючи індекс цін, тобто коефіцієнт перерахунку, що відбиває зміна цін. В міру переходу в зону стрибкоподібного, найчастіше некерованого підйому цін замість або на додаток до індексу цін став частіше застосовуватися показник рівня інфляції, що характеризує, на скільки відсотків збільшуються ціни за визначений період. Показник рівня інфляції у відсотках дорівнює процентному індексові росту цін за відповідний період, зменшеному на 100%. Індекс цін є показник росту, а рівень інфляції – приросту цін.

    У ці ж цілях іноді застосовуються реальні ціни, що являють собою ціну в грошовому вираженні щодо загального рівня цін. У ході прийняття споживчих рішень покупця цікавлять і відносні (порівнянні) ціни, тобто ціна даного товару в порівнянні з ціною деякого іншого родинного товару або того ж товару в іншому регіоні. З цією метою установлюється відношення цін. Найчастіше визначається відношення цін взаємозамінних товарів, іменованих субститутами.

    У процесі проектування нових видів  виробів і об'єктів для виробництва  знову освоюваної продукції, товарів, послуг, матеріалів, напівфабрикатів, енергії використовуються проектні ціни. З обліком їх наближеного, орієнтованого характеру часто визначається граничний рівень таких нових цін у виді лімітних цін.

    Стосовно  до об'єктів будівельної індустрії на етапі їхнього проектування визначається ціна будівництва об'єкта, обумовлена з урахуванням усіх видів витрат на створення й оснащення. Таку ціну прийнято називати кошторисною вартістю, тому що вона обчислюється на основі кошторисів, у яких просумовані витрати на створення готового будівельного об'єкта.

    У більш широкому плані усі види цін, обумовлені за допомогою розрахунків, називають розрахунковими, а ціни, очікувані в майбутньому, - очікуваними [14, c. 344 -356].

    Ряд цін на товари і послуги фіксується в документальній формі у виді прейскурантів, тобто покажчиків цін. Величини цін, представлених у таких документах, називають прейскурантними. В умовах державного ціноутворення прейскурант, цінник був основним, іноді первинним документом. У ринковій економіці прейскурант стає довідковим документом.

    У ході здійснення планово-управлінських  робіт використовуються прогнозні і планові ціни, зміст і призначення яких ясні з їхньої назви. Цікаво, що відповідно до економічної теорії, що сповідалася в радянський період, вважалося, що при державно-плановій системі господарювання величина державних цін, що складали гнітючу більшість усіх цінових арсеналів, визначається державними планами, тобто в господарстві діють планові ціни. У дійсності ціни не встановлювалися планами, а були об'єктом оперативного керування з боку державних органів ціноутворення. У той же час державні плани економічного і соціального розвитку складалися на визначеній ціновій базі, що була скоріше прогнозно-аналітичної, чим планової. Безсумнівно, що й в економіці ринкового типу широко використовуються прогнозні ціни, на основі яких складаються бізнеси-проекти, бізнес-плани, плани фірм, індикативні державні плани-прогнози.

    Досить  часто вид ціни визначався видом  ринку, на якому вона утвориться. За цією ознакою виділяються біржові, аукціонні, комісійні ціни.

    Наявність різних цін на однотипні товари в  різних країнах приводить до необхідності використання світових цін, тобто цін світового ринку. Світові ціни являють собою або реально діючі на всесвітньому ринку ціни на товари динячої групи, або ціни, визнані на визначений період з боку організацій, що відають міжнародною торгівлею, або середні значення цін на ті самі товари, що установилися в різних країнах і регіонах. У радянській практиці світові ціни мали вкрай обмежене застосування, тому що на внутрішніх ринках діяли тільки державні ціни на імпортні товари, а ходіння іноземної валюти було заборонено. Світові ціни обчислюються звичайно у вільно конвертованих валютах.

    Ну  й особливу категорію цін представляють ціни неофіційного, так називаного чорного або тіньового ринку. Найчастіше це ціни на заборонені у відкритому продажі товари або на дефіцитні товари, по різних причинах відсутні в даний момент у вільному продажі [14, c. 344- 356]. 

    1.3 Фактори, що впливають на формування ціни 

    Ринки  - це сцена, на якій розігрується велика частина дії, називаного «взаємозалежними процесами економічного вибору». Ціни відіграють центральну роль у здійсненні ринкового вибору, однак при реалізації сценічної дії мають значення й інші розуміння економічного порядку. Механізмом економічних зв'язків, що з'єднують і координує складові частини внутрішнього ринку, є структура цін на товари, кредити, цінні папери, робочу силу, іноземну валюту, земельні ділянки й іншу нерухомість. Між усіма цими видами цін існує тісний взаємозв'язок.

    Отже, на рішення керівництва фірми  в області ціноутворення впливають  багато зовнішніх і внутрішніх факторів.

    До  внутрішніх факторів відносяться:

• реклама (чим вдаліше, оригінальніше реклама, тим ціна товарів виробника вище);
• специфіка виробленої продукції (чим вище ступінь її обробки, чим вища  якість, тим ціна вище);
• особливості виробничого процесу (продукція дрібносерійного  й індивідуального виробництва має більш високу собівартість, товари масового виробництва мають відносно низькі витрати і не настільки високі ціни);
• ринкова стратегія і тактика виробника (орієнтація на один або кілька ринкових сегментів);
• специфіка життєвого циклу продукції;
• мобільність виробничого процесу;
• тривалість просування товару по ланцюжку від виробника до споживача;
• організація сервісу при продажі й у наступному періоді;
• обсяг ринку;
• імідж виробника як на зовнішньому так  і на внутрішньому ринку.