Шпаргалка по "Менеджменту"

21.Класифікація  управлінських рішень 

 
 

22.Групи  методів прийняття  рішень

Як зазначалось  раніше, технологія прийняття рішень передбачає певну послідовність  управлінських операцій і процедур, які необхідно здійснити для  вирішення проблеми. Вона охоплює  діагностику проблеми, виявлення  можливих способів її вирішення, оцінку варіантів і вибір варіанта, який дасть змогу найвигіднішим для організації способом вирішити проблему. Відповідно до цього виділяють такі методи:• постановки проблеми;

• виявлення  способів вирішення проблеми;• оцінка варіантів і вибір найкращого рішення;

• реалізація рішення.

  Постановка  проблеми, або її діагностика,  потребує застосування методів,  що дають змогу достовірно  й повно описати проблему і  виявити чинники, що її зумовили. Важливе місце тут належить  методам збору, обробки та аналізу  інформації, факторного аналізу, порівняння, аналогії, моделювання тощо. Вибір методів залежить від характеру та змісту проблеми, термінів і коштів, що надаються для її вивчення. Зокрема, значного поширення набули методи економічного аналізу та прогнозування. Вони використовуються для того, щоб об'єктивно оцінити поточний стан фірми як економічного суб'єкта й передбачити, "що буде далі, якщо нічого не змінювати".

Прогнозування — це метод, в якому використовуються як накопичений у минулому досвід, так і поточні припущення щодо майбутнього з метою його визначення. Якщо прогнозування виконане якісно, то результатом стане картина майбутнього, яку цілком можливо використати для планування поступу.

Метод інверсій передбачає використання нестандартних  підходів до розв'язання нової проблеми, а саме: подивитись на функції об'єкта з іншого боку, перевернути об'єкт "догори ногами" тощо. 

Метод вільних  асоціацій використовується тоді, коли проблема не може бути розв'язана в  рамках наявного переліку рішень. У  цьому разі треба спробувати її переформулювати. Для цього можна вибрати якесь слово, поняття, спробувати "викликати" якийсь образ, що може стати стимулом для утворення несподіваних вільних асоціацій, які сприяють виникненню ідеї розв'язання проблеми.

Метод морфологічного аналізу — це психологічна активізація творчого процесу. Його переваги в тому, що він допомагає перебороти труднощі під час вивчення значної кількості комбінацій можливих рішень.

Метод номінальної  групової техніки базується на принципі обмеження міжособистісних комунікацій, тому всі члени групи на початковому етапі викладають свої думки щодо способу вирішення проблеми письмово. Потім кожен учасник доповідає про суть свого проекту, після чого запропоновані варіанти оцінюються членами групи (також письмово) методом ранжирування. Ідея, що отримала найвищу оцінку, ухвалюється як основа рішення

Метод Дельфі використовується у випадках, коли групу експертів неможливо зібрати  разом. Він являє собою багаторівневу  процедуру анкетування з обробкою й повідомленням результатів  кожного туру учасникам, що працюють окремо один від одного. Експертам пропонуються питання й формулювання відповідей без аргументації. Наприклад, у відповідях можуть бути числові оцінки параметрів. Отримані оцінки обробляються з метою одержання середньої і крайньої оцінок. Експертам повідомляються результати обробки першого туру опитування з зазначенням оцінок кожного. При відхиленні оцінки від середнього значення експерт її аргументує.

Метод конференції  ідей відрізняється від методу "розумової  атаки" тим, що допускає доброзичливу критику у формі репліки чи коментаря. Вважається, що така критика допоможе поліпшити ідею.

23.Модель  прийнятя рішень

У процесі  прийняття рішень необхідно враховувати  два моменти:

- приймати  рішення, як правило, порівняно  Легко, але прийняти ефективне рішення складно;

- прийняття  рішення - це психологічний процес, тому способи, використовувані  для цього керівником, можуть  бути й спонтанними, й глибоко  логічними.

Процес прийняття  рішень є складним і багатостороннім. Він включає цілий ряд стадій і операцій. Питання про те, скільки і які стадії повинні мати місце в процесі прийняття рішень, який конкретний зміст кожної з них, вирішуються менеджерами по-різному. Це залежить від кваліфікації керівника, певної ситуації, стилю керівництва й організаційної культури. Процес прийняття рішень включає такі етапи, які можуть бути поєднані один з одним як прямими, так і зворотніми зв'язками. В конкретних випадках, особливо при розробці масових «стандартних» рішень, окремі етапи випадають або інтегруються. Таким чином, фактична кількість етапів визначається проблемою, як такою.

Процес розробки й прийняття управлінських рішень здійснюється в такій послідовності

Модель  процесу прийняття, реалізації й контролю за виконанням управлінських  рішень.

І етап. Діагностика, формулювання й обґрунтування проблеми.  II етап. Формулювання обмежень і критеріїв для прийняття управлінських рішень. III  етап. Формулювання й відбір можливих варіантів рішеньIV етап. Обрання найкращого варіанта рішення. V етап. Після того, як управлінське рішення прийняте, набуло відповідної форми та юридичної сили, наступає етап його реалізації. Значення цього етапу визначається тим, що повнота реалізації прийнятих рішень забезпечує реальні результати й зміст (сенс) функціонування управлінської системи. VI етап. Процес реалізації прийнятого рішення тісно пов'язаний з контролем за його виконанням. Ефективний контроль за виконанням рішення неможливий без чіткого обліку виконання окремих робіт. При цьому використовуються три види обліку: статистичний, бухгалтерський, оперативний.

24. Виробництво послуг  у сферы готельно- ресторанного господарства: поняття, компоненти.

Виробництво послуг на підприємствах готельно-ресторанного бізнесу включає такі основні  компоненти:

- працівники (професійно підготовлений персонал);

- засоби  праці (машини, механізми, інструменти,  споруди, приміщення);

- предмети  праці (матеріали, сировина, інформація);

- енергія  (теплова, електрична, механічна,  світлова);

- інформація (науково-технічна, оперативно-виробнича,  правова, соціально-політична).

Усі виробничі  процеси надання послуг класифікуються за такими ознаками:

- за способом  дії на предмет праці;

- за типом  використовуваного обладнання;

- за мірою  механізації;

- за обсягом  пропонованих послуг;

- за  перервністю   чи безперервністю процесу.

Коли дія  на предмет праці в межах виробничого  процесу здійснюється при безпосередній  участі людей, такий процес визначається як технологічний, якщо без їхньої участі (йдеться про дію природних  сил - бродіння, закисання, окислення), тоді зазначений процес визначається як природний.

За типом  використовуваного обладнання виробничі  процеси поділяються на відкриті й апаратурні. На підприємствах готельно-ресторанного бізнесу переважає застосування відкритих процесів. 

Нині в  готельно-ресторанному бізнесі виділяються такі рівні механізації виробничих процесів: ручний, машинно-ручний й машинний. За обсягом пропонованих послуг підприємства поділяються на малі, середні, великі й дуже великі.

Організація виробничого процесу надання  послуг вимагає дотримання певних принципів, які менеджер повинен опанувати й використовувати у практичній діяльності. Головними з них є: спеціалізація, пропорційність, паралельність, прямоточність, безперервність, ритмічність, циклічність й комплексність. 
 
 
 

25 . Основні завдання функцій менеджменту «організація виробництва послуг» у сфері готельно –ресторанного бізнесу.

Організація виробничого процесу надання  послуг вимагає дотримання певних принципів, які менеджер повинен опанувати  й використовувати у практичній діяльності. Головними з них є: спеціалізація, пропорційність, паралельність, прямоточність, безперервність, ритмічність, циклічність й комплексність. 
 

Організація виробництва й надання послуг з дотриманням основних принципів  виробничих процесів сприяє реалізації функцій менеджменту. 

Основними завданнями функції  менеджменту «організація виробництва послуг»  у сфері готельно-ресторанного бізнесу є: 

- ефективне  ведення технологічних процесів  і оптимальна організація робочих  місць;

- розробка  виробничої програми і обґрунтування асортименту пропонованих послуг і страв;

- раціональне  використання виробничих потужностей,  продовольчих і трудових ресурсів;

- надання  послуг проживання високої якості;

- виготовлення  високоякісної кулінарної продукції;

- забезпечення  дієвих форм контролю за якістю послуг і продукції. 

Виконання зазначених завдань функції «організація»  є найважливішою передумовою  ефективного функціонування підприємств  сфери готельно-ресторанного бізнесу. 
 
 
 
 
 
 
 
 

26. Охарактеризуйте основні принципи організації виробничих процесів: спеціалізація, пропорційність, паралельність, прямоточність, безперервність, ритмічність.

Головними з них є: спеціалізація, пропорційність, паралельність, прямоточність, безперервність, ритмічність, циклічність й комплексність.

Спеціалізація - передбачає організацію виробничого процесу в межах цеху, дільниці, робочого місці. Цей принцип базується на необхідності специфічного використання обладнання, технології, сировини, матеріалів, фахівців, виготовлення послуг різних за споживчим напрямом. Спеціалізація значною мірою підвищує якість вироблених послуг, прискорює виконання робіт, підвищує продуктивність праці, а відтак є економічно ефективною. Недоліком спеціалізації є те, що праця робітників стає монотонною й зумовлює зростання психологічного навантаження на них.

Пропорційність в організації виробничого процесу передбачає дотримання визначеного співвідношення щодо функціонування окремих структурних підрозділів, в результаті чого забезпечується відповідність щодо їх пропускної спроможності, виключаються різного роду затримки, створюються умови для ритмічної роботи.

Під паралельністю виробничих процесів необхідно розуміти одночасність їх здійснення на різних стадіях в часі й просторі, якщо послідовність операцій не має принципового значення. Наприклад, на підприємствах готельно-ресторанного бізнесу водночас здійснюються послуги розміщення гостей, їх харчування, відпочинку і розваг, прибирання гостьових кімнат тощо.

Прямоточність як принцип організації означає забезпечення найкоротшого інтервалу між окремими етапами виробничого процесу з метою скорочення загальних часових витрат на виробництво й надання послуг. Наприклад, розташування окремих цехів та обладнання для виробництва продукції у ресторанах повинне відповідати ходу виробничого процесу. Поряд із складськими приміщеннями розміщуються цехи для первинної обробки сировини, а між окремими цехами встановлюється зручний взаємозв'язок.

Безперервність  виробництва передбачає економію часу (мінімізація або повне усунення перерв), а відтак найефективніше використання обладнання, засобів праці й робочої сили.

Важливим  принципом організації виробничого  процесу є його ритмічність, яка виражається в рівномірному виготовленні послуг (продукції) в однакові проміжки часу на всіх етапах технологічних ланцюгів.

В умовах готельно-ресторанного виробництва всі основні технологічні процеси здійснюються циклічно, тобто  регулярно повторюються в повному  обсязі як сукупність операцій. Виробничий цикл надання послуг визначається за тривалістю й структурою. Він складається з робочого періоду й організаційних перерв.