Шпаргалка по "Менеджменту"

8. Сучасні тенденції  розвитку індустрії  гостинності.

  В останнє  десятиріччя ХХ ст. найбільше збільшення кіль-кості номерів спостерігається  у Південній Азії, з 111,1 тис. до 171,5 тис., друге місце займає Східна Азія і Тихоокеанський реґіон, де нараховувалось 3,5 млн. номерів і збільшення ста-новило 45,3 %. У період 1997 — 1998 рр. кількість номерів у реґіоні Близького Сходу зросла на 6,9 %, водночас в Африці їхня кількість зменшилась на 0,4 %. На фоні швидкого за-гального збільшення кількості готельних підприємств, сучас-на світова сфера гостинності перетворилась в індустрію з ба-гатомільярдними доходами у всіх сегментах ринку.

  Серед головних тенденцій сучасного розвитку індустрії гостинності можна  виділити:

  1.         Поглиблення спеціалізації та диверсифікація готельних послуг;

  2.         Утворення значних за розмірами  корпоративних форм — готельних  ланцюгів, які стають транснаціональними  компа-ніями;

  3.         Широке використання в індустрії  гостинності інформа-ційних систем  управління, технологічного забезпечення, мар-кетингу;

  4.         Інтеграція капіталу готельних  підприємств з капіталом фінансових, страхових, будівельних, транспортних  та інших сфер економіки;

  5.         Широке використання наукового  менеджменту в органі-зації та  управлінні готельним бізнесом;

  6.         Розвиток мережі невеликих готельних  підприємств зорі-єнтованих на  конкретний сегмент ринку.

  У сучасній структурі готельних підприємств  поряд з типо-вими повносервісними  готелями активно розвиваються спе-ціалізовані заклади розміщення зорієнтовані на обслугову-вання певного сегменту туристичного ринку. Спеціалізованіпідприємства згідно профілю виробничої діяльності орієнту-ються на обслуговування певної категорії гостей, формують вузький перелік послуг, наприклад, зорієнтований на клієн-тів, які приймають участь у конференціях, конгресах, прово-дять активний відпочинок та ін. Головне завдання спеціалізо-ваних підприємств полягає у створенні максимального задоволення і комфорту під час відпочинку.

  Важливим  напрямком оптимізації технологічного процесу у готельному бізнесі є диверсифікація виробництва, що пов’язується з розширенням виробничих можливостей го-тельного підприємства за рахунок раціонального викорис-тання ресурсів. Сьогодні готельні підприємства диверсифі-кують як окремі послуги — пропонують клієнтові згідно попиту та ціни найбільш прийнятний її варіант, водночас ін-формують клієнтів про нові форми діяльності у цьому виді сервісу. При спорудженні фешенебельних готелів та готелів середнього класу, сьогодні обов’язковими є розважальні, спортивні, оздоровчі послуги, послуги гастрономічних закла-дів, плавального басейну, фітнес-клубу, сауни, солярію, ніч-них клубів, косметичних салонів та інших закладів з надання додаткових послуг.

  Сьогодні  у готельній сфері широко використовують інфор-маційні електронні системи управління і резервування місць. Спеціальні системи розроблені для готельного сервісу забез-печують виконання систем управління і контролю номерним фондом, використання технічних засобів, ведення рахунків, безпеки тощо. 

  9.Поняття  цілей та завдань  підприємств готельно-ресторанного  господарства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

10. Поняття організаційних  структур.

 Організаційна  структура управління уособлює  побудову та устрій суб'єкта  управління, спосіб його внутрішнього підпорядкування, зв'язки структурних елементів управління між собою (порядок розміщення, специфічність окремих ланок управлінського апарату), які дозволяють виконувати необхідні управлінські функції.

Організаційна структура  будь-якого підприємства відбиває упорядковане розташування його управлінських елементів та форму їх взаємозв'язку, перетворюючи діючу структуру на систему.

Структура є своєрідним каркасом, навколо якого будуються  всі складові підприємства. Керувати структурою, стежити за тим, щоб вона була адекватною до стратегії - дуже складно.

Сучасні теоретики  менеджменту високо оцінюють значимість організаційних структур і їхній  вплив на ефективність діяльності підприємства, тому, що устрій підприємства завжди був  одним із головних пріоритетів управління.

Підприємства створюються  і реконструюються менеджерами  вищого рівня, тому структура завжди відбиває пріорітети та цінності її керівництва (а не працівників чи споживачів). У структурі втілюється уява керівника  про бізнес, ефективність окремих  структурних підрозділів та про способи управління ними.

Організаційні структури  створюються насамперед для того, щоб просувати корпоративні інтереси, а не інтереси окремих груп чи працівників  підприємства.

При обранні організаційної структури підприємства завдання менеджерів полягає у тому, щоб обрана структура найкраще відповідала цілям та завданням організації, а також внутрішнім та зовнішнім факторам впливу. Оптимальною є структура, що дозволяє підприємству ефективно взаємодіяти з зовнішнім середовищем, продуктивно та доцільно розподіляти та спрямовувати зусилля працівників, а відтак задовольняти попит споживачів послуг та продукції та досягати визначених цілей з високою ефективністю.

Для того, щоб створити організаційну структуру необхідно;

- визначити робочі місця під конкретні функції (вертикальну структуру);

- згрупувати робочі  місця у відділи та структурні  підрозділи (структурна ієрархія);

-скоординувати функціональну  діяльність (сформувати горизонтальну  структуру).

  В органіграмах  виділяються такі зв'язки:

- лінійні (зображуються  безперервною лінією);

- функціональні (зображуються  переривчастою лінією);

- зв'язки пов'язані  з передачею спеціалізованих  повноважень.

У літературних джерелах широко представлені різні види організаційних структур управління. Організаційні структури сучасних підприємств готельно-ресторанного бізнесу зводяться до модифікацій таких основних видів структур, як лінійна, функціональна та лінійно-функціональна. 

11.Функціональна  структура туристського  підприємства.

Функціональна структура управління будується на ієрархії органів, що забезпечують виконання кожної функції управління на всіх рівнях. Керівники спеціалізуються на окремих управлінських функціях, що виконують відповідні спеціалісти.

Функціональній  структурі управління притаманна підпорядкованість виробничих підрозділів (виконавців) одночасно лінійним керівникам та управлінцям вищого рівня. Це традиційний та перевірений спосіб побудови організаційної структури підприємств готельно-ресторанного бізнесу. Будь-яке підприємство по мірі зростання розширює число відділів (департаментів). Як правило, відділяють ту частину співробітників, діяльність яких об'єднана певною функцією підприємств (реалізація послуг чи продукції, облік, безпека тощо). Перелік видів діяльності підприємств готельно-ресторанної сфери, як правило, є досить широким, проте всі вони зводяться до кількох основних функцій. Функціональна спеціалізація найчастіше виступає першорядною причиною при впорядкуванні діяльності. Функціональна організаційна структура дозволяє згрупувати працівників відповідно до їхньої професійної компетенції завдяки чому полегшується управління персоналом, оскільки функціональний розподіл обов'язків працівників передбачає певну відповідальність. При цьому створюється реальна можливість для професійного зростання. Відділи, в яких працюють працівники одного напряму, організуються в ієрархії, що сприяє процесу професійного просування співробітника та реалізації поняття «кар'єра». Функціональна структура легко піддається таким непростим маніпуляціям, як згортання та розширення активності. Функціональний розподіл надає неоціненну можливість контролювати всю діяльність організацій централізовано. З іншого (негативного) боку, спеціалісти насамперед переслідують інтереси своїхпідрозділів, що є перепоною для досягнення масштабних корпоративних цілей.

Функціональна структура управління 

....- функціональні  зв'язки; 

А1, А2, Б1, Б2, В1, В2 - управлінці нижчої ланки, підпорядковані функціональним керівникам 1, 2, 3.

 

 
 
 
 
 
 
 
 

12.Основні  організаційні структурні  та управлінські підходи.

Організаційні структури сучасних підприємств  готельно-ресторанного бізнесу зводяться  до модифікацій таких основних видів  структур, як лінійна, функціональна  та  лінійно-функціональна.

Лінійна структура  управління  базується на зосередженні всіх виробничих та управлінських функцій в руках одного керівника. Тут усі повноваження є прямими (лінійними) й виходять від вищої ланки управління. До переваг лінійної організаційної структури відносяться:

- одноосібність  щодо відповідальності й зобов'язань;

- чіткий  розподіл обов'язків та повноважень;

- оперативний  процес прийняття рішень;

- можливість  підтримання високого рівня дисципліни. 

 Цей вид  організаційної структури є сприятливим  для стабільної та міцної організації,  тому що кожен управлінець підпорядковується лише одному керівникові. 

 До недоліків  лінійної організаційної структури  відносять:

- непристосованість  до подальшого розширення підприємства;

- негнучкість;

- надто високі  вимоги до компетентності керівника  з усіх питань.

Функціональній  структурі управління притаманна підпорядкованість  виробничих підрозділів (виконавців) одночасно  лінійним керівникам та управлінцям  вищого рівня. Це традиційний та перевірений спосіб побудови організаційної структури підприємств готельно-ресторанного бізнесу. Будь-яке підприємство по мірі зростання розширює число відділів (департаментів). Як правило, відділяють ту частину співробітників, діяльність яких об'єднана певною функцією підприємств (реалізація послуг чи продукції, облік, безпека тощо). Лінійно-функціональна структура  управління відрізняється від функціональної тим, що зв'язки між функціональними службами або керівниками не є зв'язками керівництва й підпорядкованості. Будь-які накази, розпорядження, обов'язкові для виконання, працівники одержують лише від безпосередніх лінійних керівників. Функціональні служби у межах своєї компетенції аналізують проблеми, консультують керівника, надають методичну допомогу виконавцям у їхній діяльності. Лінійно-функціональна структура поєднує лінійну й функціональну структури (схема 3.3). Проте лінійно-функціональній структурі управління притаманні певні недоліки. Насамперед - це інерційність і недостатня гнучкість. Потрібен час, поки сигнал про виникнення проблеми у первинній 

 ланці  керованої системи дійде через функціональні підрозділи до лінійного керівника, який має повноваження вносити певні корективи. При цьому корегуючий вплив може запізнитись і незначні негаразди перетворяться на серйозну проблему. 

13. Порівняльна  характеристика ієрархічноїита органічного типу структу організацій. 

На  сьогоднішній день основним принципом побудови будь-яких організаційних систем є ієрархія.

У сучасній теорії організації поняття "ієрархія" застосовується, в основному, для  відображення вертикального підпорядкування між різними рівнями управління організацією: ієрархія владних повноважень, ієрархія функцій і функціональних обов'язків - відповідно підпорядкування по службі, функціональне підпорядкування.

Ієрархічна  структура управління - організаційна  структура, яка характеризується багаторівневим управлінням і незначним обсягом управління на кожному рівні. Сучасний тип ієрархічної структури управління має багато різновидів.

До таких  структур належать: 1. Лінійна структура  управління 2. Функціональна структура3. Лінійно-функціональна структура управління. 4. дивізіональної структурою 5. Програмно-цільова структура управління передбачає створення спеціальних органів управління короткостроковими і довгостроковими програмами. Вона орієнтована на забезпечення всієї повноти лінійних повноважень в рамках реалізованих програм. 6. 6. Продуктова структура управління

Органічні структури управління організаціями.

Органічний  тип структур управління має порівняно  недовгу історію і виник, як антипод  бюрократичній організації, модель якої перестала задовольняти багато підприємств, які відчувають необхідність у більш гнучких і адаптованих структурах. Новий підхід відкидає представлення про ефективність організації як "організованої" і працюючої з чіткістю годинного механізму; навпроти, вважається, що ця модель проводити радикальні зміни, що забезпечують пристосовність організації до об'єктивних вимог реальної дійсності.

Розглянутий тип структури припускає істотні  зміни відносин всередині організації: відпадає необхідність в функціональному розподілі праці, підвищується відповідальність кожного працюючого за загальний успіх.

Необхідно відзначити, що органічний тип структури  управління знаходиться лише в початковій фазі свого розвитку, і в "чистому" вигляді його використовують поки небагато організацій. Але елементи цього підходу до структури управління отримали досить широке розповсюдження, особливо в тих компаніях, які прагнуть пристосуватися до динамічно змінюється середовищі.