Шпаргалка по "Менеджменту"

Різновидами структур цього типу є

1.Матрична  структура управління, 2.Проектна структура управління,3.Функціонально-об'єктна структура управління. 4. Основу бригадної структури управління складає групова форма організації праці і виробництва, давно відома і в усьому світі, і в нашій країні. 
 
 
 
 

14.  Опишіть лінійну та функціональну типи організаційних структур.

      Лінійний  тип організаційної структури управління (англ. Line structure).

      Лінійний  тип організаційної структури, у  правління характеризується лінійними  формами зв'язку між ланками управління. Суть лінійного управління полягає в тому, що очолює кожний виробничий підрозділ керівник (орган), який здійснює всі функції управління. Кожний працівник підрозділу безпосередньо підпорядковується тільки цьому керівнику (органу). В свою чергу останній є підзвітним вищому органу. Підлеглі виконують розпорядження тільки свого безпосереднього керівника. Вищий орган (керівник) не має права віддавати розпорядження робітникам, минаючи їх безпосереднього керівника (тобто реалізується принцип єдності керівництва). На цій основі створюється ієрархія даної системи управління (наприклад, майстер дільниці, начальник цеху, директор підприємства). Окремі спеціалісти допомагають лінійному керівникові збирати та обробляти інформацію, аналізувати господарську діяльність, готувати управлінські рішення, але самі вказівок та інструкцій керованому об'єкту не дають. Така схема підпорядкування і звітності основа лінійного управління. При цьому ланки лінійного управління в цілому відповідають ланкам виробництва, між якими

      встановлюються  прості та чіткі взаємозв'язки.

      Функціональний  тип організаційної структури управління. (англ. Funetional departmentation).

      Для сучасного виробництва є поглиблення  спеціалізації виробництва та управління, і реалізація управлінських функцій  розподіляються між керівниками та органами, які передають нижчим рівням управління обов'язкові; функціональне управління передбачає, що кожний орган управління (або виконавець) спеціалізується на виконанні окремих видів управлінської діяльності (функції). Виконанні вказівок функціонального органу в межах його компетенції є обов'язковим для виробничих підрозділів.

      Функціональна організація існує поряд з  лінійною, що створює подвійне підпорядкування  для виконавців. Подвійне підпорядкування  має за мету інтегрувати функції на кожному рівні управління та спеціалізувати їх по окремих ланках. Але як і попередній тип організаційної структури управління виробництвом функціональний має також недоліки і переваги. 

15. Порівняйте лінійну-функціональну  та матричну типи  організаційних структур.

Матрична  структура управління широко використовується у великих зарубіжних корпораціях, яким доводиться розв'язувати багато проблем. Матрична структура характеризується накладенням тимчасових, цільових структур на постійно діючу лінійно-функціональну структуру підприємства. У матричних структурах керівники тимчасових проектів мають певні повноваження й несуть відповідальність за їх реалізацію. На відміну від традиційної лінійно-функціональної структури, матрична структура управління є децентралізованою: вище керівництво організації приймає принципове рішення про розробку проекту, виділяє для цього певні ресурси, а конкретна реалізація проекту забезпечується спеціалістом, який діє автономно. Матрична організаційна структура може одночасно бути гнучкою та жорсткою, постійною та змінною. В ній поєднані відносно висока продуктивність функцій ієрархічної структури з адаптивністю та неформальністю. У матричній структурі співробітники проектної групи підпорядковані як керівникові проекту, так і керівникові тих функціональних відділів, де вони працюють постійно. Побудова матричної структури наводиться на схемі.

       Лінійно-функціональний тип організаційної структури управління (англ. Line and staff departments).

      Даний тип організаційної структури повинен усувати недоліки лінійного та функціонального типів структур управління: функціональні ланки позбавлені права безпосереднього впливу на виконавців; вони готують рішення для лінійного керівника, який здійснює прямий адміністративний вплив на виконавців.Роль функціональних органів (служб) залежить від масштабів господарської діяльності та структури управління фірмою в цілому. При лінійно-функціональній управління має переваги має лінійна організація, але чим вищий рівень управління, тим більшу роль відіграє функціональне управління. Якщо в межах управління дільницею його роль невелика, то в масштабі управління підприємством роль функціональних органів зростає. Функціональні служби здійснюють всю технічну підготовку виробництва, готують варіанти вирішення питань пов'язаних з керівництвом процесу виробництва, звільняють лінійних курівників від планування, фінансових розрахунків. Комбіновані структури забезпечують такий розподіл праці, при якому лінійні ланки управління повинні приймати рішення та контролювати, а функціональні - консультувати, інформувати, організовувати, планувати.

 Лінійно-штабна  структура має тенденцію до  збільшення штату штабних служб  , що є її негативною стороною. Лінійно-штабні структури в готельно-ресторанному  бізнесі можуть створюватись в екстремальних, так званих форсмажорних, ситуаціях, пов'язаних із необхідністю вирішувати питання цивільної оборони населення. 
 
 
 

16. Фактори  та  етапи проектування  організації.

      Проектування  та раціоналізація діючих організаційних структур управління можливе лише на чітко науковій методологічній основі, якою є система принципів формування організаційних структур управління :

      1) Принцип єдності мети: передбачає наявність чітко сформульованої мети або цілей фірми.

      2) Принцип первинності функцій і вторинності структури: побудова організаційної структури повинна базуватись на виявленні складу та змісту функцій управління. Не слід ототожнювати функцію управління з функціями підрозділу апарату управління, оскільки залежно від трудомісткості функції її можуть виконувати кілька підрозділів, або один підрозділ може здійснювати діяльність у межах кількох функцій.

      3) Принцип функціональної замкнутості підрозділів апарату управління: коло завдань для кожного структурного підрозділу повинно бути чітко орієнтоване на досягнення мети управління з відповідної функції.

      4) Простота організаційної структури: чим простіше тим чіткіше побудована структура управління, тим легше персоналові зрозуміти і пристосуватися до даної форми управління та активно брати участь у реалізації мети фірми. Крім того, кілька ланок і рівнів управління повинні бути мінімальними.

      5) Принцип єдності розпорядництва: працівник повинен отримувати накази лише від одного начальника. За словами А. Файоля, для сукупності операцій, що переслідують одну мету, повинен бути один керівник і одна програми. Це необхідна умова єдності дій, координацій зусиль.

      6) Визначення оптимальної норми керованості: кількість підлеглих, що підпорядковані одному робітникові, повинна бути обмеженою. Норма керованості визначається характером роботи керівника та стосунками керівників і підлеглих. Керівник може мати тим більшу кількість підлеглих чим більш однорідними є проблеми, які він вирішує. З цього випливає, що кількість підлеглих повинна бути меншою на вищих рівнях менеджменту та більшою та більшою на нижчих рівнях.7) Принцип зворотного зв'язку: завдяки цьому принципу забезпечується можливість здійснення постійного контролю за результатами функціонування системи та створюються умови для її користування.

      Перелічені  принципи побудови організаційних структур управління взаємопов'язані та взаємозумовлені. Кожен з них має самостійне значення, але тільки спільне їх використання забезпечує комплексний, науковий характер проектування організаційних структур управління виробництвом.

      18 Опишіть концептуальну схему роботи головного менеджера в готелі.

      У короткостроковому періоді вимоги до роботи генеральних менеджерів готелю замикаються навколо щоденних, операційних  питань забезпечення якісного обслуговування гостей, контролю за витратами і збільшення доходів. Тут від генеральних менеджерів потрібна інтенсивна вербальна комунікація та часті спілкування з підлеглими. Вони повинні бути готовими до тієї управлінської ролі, яка передбачає проведення моніторингу та оцінку великої кількості внутрішньої інформації. При цьому генеральні менеджери повинні уникнути помилок і розподілити своє власне обмежений час на вирішення важливих операційних питань. 
 
 У середньостроковому періоді функції генеральних менеджерів полягають у підготовці та розвитку своїх підлеглих, розробці планів і програм, що дозволяють удосконалити операційне управління в готелі, в приведенні у відповідність своєї організаційної структури та стратегії обслуговування із зовнішніми умовами. Все це вимагає також на додаток до внутрішніх взаємин із підлеглими інтенсивну додаткової комунікації і з усією індустрією, і з місцевими громадськими силами для збереження свого місця на ринку, комунікації з вищестоящими організаціями для забезпечення співробітництва з ними при здійсненні планів і програм. 
 
 Тут відведена генеральним менеджерам роль вимагає від них проведення моніторингу та оцінки внутрішньої і зовнішньої інформації, ініціювання розробки різних планів і програм зі збільшення організаційної та операційної ефективності та виділення свого власного часу для вирішення фінансових та кадрових питань. 
 
 У довгостроковому періоді вимоги до роботи генеральних менеджерів пов'язані з грамотним використанням капіталу для довгострокового життєзабезпечення готелю з урахуванням стратегічних намірів по обслуговуванню, а також із забезпеченням організаційної стабільності, яка дозволить готелю здійснити свій стратегічний план. Для здійснення цих функцій від генеральних менеджерів потрібне збільшення комунікацій з вищестоящими організаціями і власниками готелів, а також додаткових комунікацій з широким колом інших членів бізнесу та громадськістю. Таким чином, генеральні менеджери стають сполучною ланкою між готелем і штаб-квартирою корпорації або власниками, а також з усією готельної індустрією та громадськістю. Це передбачає проведення моніторингу різноманітної внутрішньої і зовнішньої інформації. 
 
 Таким чином, генеральні менеджери виконують три різні функції у різному часовому розрізі, проте ці функції не обов'язково виконуються окремо один від одного. Можна з певною часткою впевненості підтвердити, що генеральні менеджери можуть виконувати дві або три функції одночасно, виходячи з того, що багато ролей управлінської праці є загальними для всіх функцій. Так, коли генеральні менеджери залучені в короткострокові операційні справи, вони часто здійснюють їх, виходячи з довгострокових міркувань. Наприклад, при вирішенні короткостроковій операційної проблеми прискорення процесу розміщення гостя в готелі (тут він діє як керуючий операціями) генеральний менеджер може одночасно провести моніторинг та оцінку ефективності програми підготовки співробітника служби портьє (тут він діє як організатор), а також розробити довгостроковий план придбання і удосконалення комп'ютерної системи служби розміщення (тут він діє як підприємець).

      На малюнку по суті зображена модель факторів, що формують роботу генеральних менеджерів. Основними двома елементами, що впливають на їх роботу, є вимоги до роботи і питання взаємин всередині і поза підприємством. Вони відрізняються в залежності від тривалості досліджуваного періоду. Ці два елементи народжують специфічні функції роботи, які генеральні менеджери виконують за допомогою різних своїх ролей, а останні в свою чергу в дійсності визначають роботу генеральних менеджерів. 
 
 
 
 
 
 

20.Управлінські рішення. Зміст і види.

Прийняття рішень - це процес, який відбувається впродовж певного часового періоду  й здійснюється в кілька етапів. Рішення - це результат вибору з кількох  альтернатив, який фіксується письмово чи усно й містить програму дій для досягнення поставленої цілі. Рішення є одним із видів розумової діяльності і є виявом волі людини й характеризуються такими ознаками:

- можливістю  вибору з множини альтернативних  варіантів (якщо відсутні альтернативи, то й відсутній вибір, а відтак - і рішення);

- наявністю  мети (вибір без мети не визначається  як рішення);

- наявністю  вольового акту.

Управлінські  рішення передбачають пошук найбільш ефективного й раціонального  варіанта для досягнення кінцевого  результату. Процес прийняття й реалізації рішень - це послідовна зміна взаємопов'язаних стадій, та етапів дій менеджера, які розкривають технологію розумового пошуку істини й аналізу похибок. До управлінських рішень ставлять такі вимоги, як: всебічна обґрунтованість, своєчасність, необхідна повнота змісту, узгодженість з прийнятими раніше рішеннями.

На підприємствах  готельно-ресторанного бізнесу управлінські рішення повинні охоплювати:- усі  цілі підприємства;- ресурси, які використовуються для досягнення цілей;

- основні  шляхи й способи досягнення  цілей;- часові орієнтири досягнення цілей;- порядок взаємодії окремих підрозділів і виконавців;- організацію виконання робіт на всіх етапах реалізації рішень.

Рішення класифікуються за рядом ознак, а саме :- за функціональним змістом;- за характером завдань;- за рівнем ієрархії;- за характером організації розробки;- за характером цілей;- за причиною виникнення;- за вихідними методами розробки;- за організаційним оформленням.