Планування цільового розміру прибутку на плановий період

     У табл. 4.4 представлені різні сценарії розвитку економічних показників, що забезпечують отримання цільового прибутку від реалізації товарів у розмірі 7228 тис. грн.

     Цільовий прибуток у розмірі 7228 тис. грн. можна отримати, як це прогнозує метод цільового планування, шляхом збільшення в порівнянні з звітним роком обсягу товарообігу на 33,33% при зрості рівня валового доходу на 0,63% до обороту, яке обумовлене відносної економією витрат обігу за рахунок зниження їх рівня на 0,61%. Це цілком реальний варіант розвитку показників.

     Але можливі й інші шляхи. Наприклад, якщо підприємство не буде міняти в порівнянні з звітним роком цінову політику і, відповідно, рівень чистого доходу від реалізації, а також не зможе забезпечити режим економії витрат обігу і зниження їх рівня, тоді приріст прибутку від реалізації товарів може бути забезпечене винятково за рахунок збільшення обсягу роздрібного товарообігу. Приймемо за «X₁» планову величину роздрібного товарообігу і визначимо її значення з рівності: ДХ - ВО = ПР. При рівні чистого доходу від реалізації 43,93% його суму можна представити як 0,4393Х₁. Зберігши рівень витрат обігу звітного року в розмірі 12,11%, їх суму висловимо як 0,1211Х₁.

     Тоді  0,4393Х₁ - 0,1211Х₁ = 7228;

     Х₁ = 22715,27 тис. грн.

     З урахуванням нової планової суми товарообігу, рівня чистого доходу від реалізації і витрат обігу звітного року розрахуємо II варіант плану отримання цільової прибутку.

     Третій варіант передбачає планову суму товарообігу у розмірі 82 900 тис. грн. і рівень витрат обігу звітного року. Визначимо, якими мають бути сума і рівень чистого доходу від реалізації для отримання цільового прибутку. Приймемо суму чистого доходу від реалізації «Х₂»:

     Х₂ - 20834,67 * 0,1211 = 7228;

     Х₂ =9751,08.

     Таким чином, в таблиці 4.4 відображені різні  варіанти розвитку економічних показників, які формують прибуток.

     У цілому, розрахунок оптимального розміру  планової суми прибутку - найважливіший елемент не тільки планування, але і управління підприємницькою діяльністю господарюючих суб'єктів.

 

     5. ОЦІНКА РИЗИКУ  ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «ТРАНССТРОЙ»

 
 

     В умовах ринкової економіки, коли підприємства здобувають самостійність, як суб’єкт  господарської діяльності, особливу актуальність здобуває формування в  студентів системи знань сутності економічних ризиків, методів їхньої оцінки і мінімізації.

     Звичайно  ризик асоціює лише з несприятливими економічними наслідками господарювання, що ведуть до витрат ресурсів і прибутку. І в цьому змісті скасування ризику корисно і необхідно. За допомогою  вивчення джерел і факторів ризику можна запобігти ризик, виключити  його чи піти з ринкової зони.

     Але такий однобічний підхід до ризику базується лише на здоровому глузді, а не на науковій підставі. Якби господарський  ризик був зв’язаний тільки з  негативними результатами, то виявилася  б зовсім незрозумілою готовність до нього підприємців. Насправді підприємець  йде на ризик, незважаючи на можливі втрати, оскільки тут існує могутній стимул – підвищений прибуток [8].

     Підприємець виявляє готовність йти на ризик в умовах невизначеності, оскільки поряд з ризиком втрат існує можливість додаткових доходів. І. Шум Петер у книзі «Теорія економічного розвитку (Дослідження підприємницького прибутку, капіталу, відсотка і циклу кон'юнктури)» пише про те, що якщо ризики не враховуються в господарському плані, тоді вони стають джерелом, з одного боку, збитків, а з іншого - прибутків. Можна вибрати рішення, що містять менше ризику, але при цьому менше буде і отримує прибуток. На рис. 5.1 показу на залежність ризику і прибутку. Більш високий ризик пов'язаний з імовірнісного вилучення більш високого доходу.

 

     

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Рисунок 5.1 Залежність ризику і прибутку

     З графіка видно, що нульовий ризик забезпечує найнижчий дохід (0; П1), а при самому високому ризику Р = Р2. прибуток має найбільш високе значення П = П3 (П3> П2> П1) [14].

     В нашому випадку на ТОВ «Трансстрой» існує необхідність оцінки ризику можливості не отримання запланованої суми прибутку. Для цього найефективнішим є  використання методу аналізу доцільності  витрат.

     Сутність  цього методу ґрунтується на тому факті, що витрати за кожним напрямом діяльності, а також за окремими її елементами, мають різний ступінь  ризику. Наприклад, ступінь ризику за витратами, пов'язаними з купівлею сировини, буде вищим, ніж за витратами  на зарплату.

     Визначення  ступеня ризику шляхом аналізу доцільності  витрат орієнтоване на ідентифікацію  потенційних зон ризику. Для цього  стан за кожним з елементів витрат поділяється на області ризику, що являють собою зону загальних  втрат, у межах яких конкретні  втрати не перевищують граничного значення встановленого рівня ризику:

• область абсолютної стійкості;
• область нормальної стійкості;
• область нестійкого стану;
• область критичного стану;
• область кризового стану.

     У першій області ступінь ризику за елементом витрат відповідає нульовому  ризику. Ця область характеризується відсутністю будь-яких втрат з  гарантованим одержанням планового  прибутку, розмір якого теоретично не обмежений.

     Елемент витрат у другій області характеризується мінімальним ступенем ризику. Для  цієї області максимальні втрати не мають перевищувати межу планового  чистого прибутку (тобто прибутку, що залишається після оподаткування  всіх інших виплат, що здійснюються з прибутку). Таким чином, мінімальний  ступінь ризику забезпечує фірмі  покриття всіх її витрат і одержання  тієї частини прибутку, що дає змогу  сплатити податки. В умовах ринкової економіки цей напрям пов'язаний із роллю держави як основного  контрагента. Основні форми діяльності тут: здійснення операцій з цінними  паперами уряду чи муніципальних  органів, участь у виконанні робіт, фінансованих за рахунок державних чи муніципальних коштів і т. п.

     Третя область характеризується підвищеним ризиком, при цьому рівень втрат  не перевищує розміру розрахункового прибутку (тобто тієї його частини, що залишається після усіх виплат у бюджет, сплати відсотків за кредит, штрафів і неустойок). При такому ступені ризику суб'єкт підприємницької Дальності ризикує тим, що він у гіршому випадку дістане прибуток, величина буде меншою від її розрахункового рівня, але при цьому залишиться можливість покрити всіх витрати Четвертій області відповідає критичний ступінь ризику, за якого можливі втрати в межах валового прибутку (тобто загальної суми прибутку, що отримана до здійснення всіх відрахувань). Такий ризик небажаний, тому щ0 пов'язаний з можливістю для фірми не просто втратити прибуток, а й не покрити повністю своїх витрат.

     П'ята  обдасть відповідає області кризового  стану, що допускає можливість не покриття усіх витрат, пов'язаних з даним напрямком  діяльності.

     Ступінь ризику в цьому випадку зручно характеризувати таблицею 5.1.

     Таблиця 5.1

     Ризикові  області діяльності фірми

     Метод аналізу доцільності витрат орієнтований на ідентифікації потенційних зон ризику і покликаний звести до мінімуму розмір капіталу, що піддається ризику. Аналіз засобів, що піддаються ризику, може допомогти прийняти рішення про припинення інвестицій.

       Перевага даного методу полягає в тому, що, знаючи статті витрат з максимальним ризиком, можна знайти шляхи його зниження. Наприклад, знаючи, що ризик пов'язаний з орендою транспортного засобу, можна переглянути питання про перевезення товару.

     Основний  недолік методу полягає в тому, що (як і при статистичному методі) фірма не аналізує джерела ризику, а приймає ризик як цілісну  величину, ігноруючи його мультискладові.

     Пропонуються  наступні показники визначення ступеня  ризику фінансових засобів:

• надлишок чи недостатність власних засобів (+ Есс);
• надлишок чи недостатність власних і позикових джерел формування запасів (+Е);
• надлишок чи недостатність загальної величини основних джерел для формування запасів і витрат (+Ео).

     Балансова модель стійкості фінансового стану  підприємства має наступний вид:

     ОФ + ПА + ГК = ВК + КР + КТЗ    (5.1)

     Де  ОФ - основні засоби і вкладення; ПА - поточні активи, запаси і витрати; ГК - грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення, дебіторська заборгованість та інші активи; КР - кредити і позикові кошти; КТЗ - кредиторська заборгованість і позикові кошти; ВК - власні кошти.

     Обчислення  трьох показників фінансової стійкості  дозволяє визначити для кожної фінансової області ступінь їхньої стійкості.

     Наявність власних оборотних коштів дорівнює різниці величини джерел власних коштів і величини основних засобів і вкладень:

     Есс = ВК – ОФ

     Тоді  надлишок чи недостатність власних коштів: + Есс = Есс - ПА

     Надлишок  чи недостатність власних і позикових  джерел формування запасів:

     + Е = (Есс + КР) - ПА

     Надлишок  чи недостатність загальної величини джерел для формування запасів:

     + Ео = (Есс + КР + КТЗ) – ПА

     Розрахунки  всіх показників наведені у таблиці 5.2

     Таблиця 5.2

     Розрахунок показників діяльності ТОВ «Трансстрой»

     

     Продовження таблиці 5.2

       

     Як  бачимо, з таблиці 5.2 підприємство має  велику недостатність власних коштів та власних і позикових джерел формування запасів, які відповідно складають 980, 35 тис. грн. та 322 тис. грн. Однак має місце надлишок загальної величини джерел для формування запасів в сумі 2281,35 тис. грн.