Ощадна справа в Україні

Такий загальнонаціональний масштаб діяльності і здійснення внутрішніх операцій з безготівкового руху та переводу готівки дає підставу сподіватися, що ощадні банки і надалі відіграватимуть важливу роль в економіці країн і особливо - Центральної і Східної Європи в перехідний період.

Країни з  перехідною економікою і ті, що розвиваються, маючи певні традиції у діяльності банківської системи, які стимулюють розвиток малого і середнього бізнесу, сприяють житловому і промисловому будівництву, і тим забезпечують зростання добробуту своєї клієнтури. Актуальними при цьому стають такі банківські послуги:

• комплексне розрахунково-касове обслуговування, безготівкові розрахунки, внутрішні і міжнародні перекази;

- депозитні рахунки;

   -кредитування малих і середніх підприємств, фермерів, індивідуальних торговців, власників кафе, ресторанів і т.д.;

- споживче фінансування;

- фінансування будівництва і купівлі житла;

- розповсюдження державних цінних паперів, акцій, виплата дивідендів;

- інші продукти банку для дрібної середньої клієнтури [37].

Більшість з наведених  послугу тій чи іншій мірі вже  впроваджено у практику діяльності ощадних банків, але потребують удосконалення. Інші вимагають часу для їх розробки і втілення, а також зростання обороту для зменшення ризику та підвищення життєздатності.

Але, маючи репутацію  чесного і надійного партнера в багатьох країнах світу, ощадні банки будуть найперспективнішою частиною банківської системи для дрібних клієнтів, а також привабливими для середнього бізнесу і в окремих випадках-для корпоративних клієнтів.

Існуюча мережа ощадних  банків здатна в перспективі забезпечити  потрібні кошти та засоби для розробки і вдосконалення таких послуг на масовому фінансово-банківському ринку в максимально короткі терміни.

Основна місія Ощадбанку випливає з його Статусу як загальнонаціонального заощаджувально-інвестиційного інституту і полягає у:

- забезпеченні кожному громадянину України сприятливих організаційних і економічних умов для заощаджень, безпека яких гарантується законом, власними коштами і політикою банку;

- наданні соціально-важливих банківських послуг громадянам незалежно від їх місця проживання і рівня добробуту, переважно на принципах неприбутковості або за мінімально можливими цінами;

- сприянні інвестиціям на розвиток малих і середніх підприємств, 
створенні нових робочих місць і розвитку інфраструктури тієї 
місцевості, тих регіонів, де діють відповідні відділення банку [36].

Свою важливу соціальну місію банк вбачає у вихованні інформованого, економічно грамотного національного інвестора-громадянина на принципах взаємоповаги, відновлення традицій і посилення довіри до банку.

Соціальна відповідальність банку полягає у тому, що:

- згідно із законом банк несе відповідальність за ефективну організацію ощадної справи в країні;

- Ощадбанк фактично представляє державу у відносинах з населенням. Тому довіра до держави неможлива без довіри до Ощадбанку;

- політика держави до Ощадбанку і політика Ощадбанку стосовно 
до безпеки і ефективності заощаджень і кредитів формують певний 
загальнонаціональний соціально-психологічний і економічний клімат, 
що сприяє або, навпаки, перешкоджає ринковим реформам в Україні [36].

Ощадний банк Украінїни – є державним банком, тому держава згідно із законом  „гарантує забезпечення вкладів і цінних паперів громадян в Ощадбанку та їх видачу вкладникам на першу вимогу” [2].

Ця норма  закону повинна бути конкретизована юридично, економічно та організаційно, розгорнута у низку відповідних нормативних актів що регулюють гарантії і відносини щодо них між державою і Ощадбанком, з одного боку, і Ощадним банком та його клієнтами з іншого.

Гарантії можуть виглядати  як дворівнева система. Враховуючи виняткове значення і особливі соціально-економічні функції Ощадбанку в банківській і в цілому в економічній системі, вбачається за необхідне прийняти Закон України "Про ощадну справу і Ощадний банк України".

Згідно із законом держава повинна гарантувати:

- збереження строкових вкладів населення від поточного знецінення шляхом їх індексування відповідно до офіційно визнаних темпів інфляції;

-    відновлення реальних заощаджень населення, які були зроблені в 1992-1993 роках і знецінені інфляційною політикою Верховної Ради, урядів і НБУ шляхом їх відповідної індексації та встановлення тимчасового мораторію на їх використання з поступовим переходом до особливого режиму інвестиційного використання;

- неможливість примусового вилучення заощаджень населення, якщо не доведено у судовому порядку, що джерела цих заощаджень є незаконними;

- державне страхування вкладів населення на 100 відсотків, якщо Ощадбанк залишиться державною власністю, або відсоток, що відповідає частці держави у випадку акціонування банку [28].

Другий рівень гарантії – це, власне, банківські гарантії Ощадбанку  як комерційного, які він бере на себе перед клієнтами – фізичними  і юридичними особами в межах  нормативів Національного банку  і недержавної частки власності [36].

Як ода з соціально-економічних функцій Ощадного банку є відновлення заощаджень громадянам України.

Згідно із Законом  України «Про державні гарантії відновлення  заощаджень громадян України» від 21 листопада 1996 року встановлюються зобов'язання держави  перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та Державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери: облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов'язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР [27].

Компенсації підлягають також грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992-1994 РР- і які були на рахунках Ощадного банку України не менше ніж один повний календарний рік у період 1992-1995 РР- Заощадження громадян, згідно із цим Законом, відновлюються у співвідношенні і карбованець заощаджень на 1,05 гривні станом на і жовтня 1996 року.

Держава гарантує компенсацію  заощаджень громадян у сумі, яка  на і жовтня 1996 року становила 131,96 млрд гривень, у тому числі:

- грошові заощадження - 121,90;

- страхові внески - 7,77;

- облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року - 0,61;

- облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року - 1,05;

- державні казначейські зобов'язання СРСР - 0,21;

- сертифікати Ощадного банку СРСР - 0,42 [33].

Компенсація громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень проводиться за рахунок Державного бюджету України, починаючи з 1997 року. Кошти для компенсації заощаджень громадян визначаються в Державному бюджеті України окремою статтею.

Перерахування коштів на виплату громадянам України грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 року в установи колишнього Ощадного банку СРСР, здійснюється Державним казначейством на кореспондентський рахунок Ощадбанку в Національному банку та на рахунок НАСК «Оранта» згідно з розподілом видатків державного бюджету.

Заощадження повертаються поетапно, залежно від віку вкладника, суми вкладу, інших обставин, у межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік.

Станом на 2 січня 1992 року кількість рахунків вкладників Ощадбанку колишнього СРСР в Україні сягала 53.7 млн, що засвідчує масштабність і соціальну значимість проблеми. Вона зачіпає економічні інтереси переважної більшості громадян України. Індекс споживчих цін із січня 1992 р. по жовтень 1996 р. (до того часу, коли було визначено обсяг заборгованості) у перерахунку на гривні сягнув 409,8%. Це означає, що сума відновлених знецінених заощаджень мала б становити не 131,96 млрд.гри, а 515 мільярдів [33].

Перелік груп вкладників і черговість виплат проіндексованих грошових заощаджень, а також обсяг виплат згідно зі статтею 8 Закону в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, встановлює Кабінет Міністрів України.

На підставі рішення Конституційного Суду від 10 жовтня 2001 року положення статті 7 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» втратили чинність як такі, що визнані неконституційними в частині повернення заощаджень громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, відновлених та проіндексованих згідно з цим законом в установах Ощадного банку України, залежно «від віку вкладника» та «інших обставин». Починаючи з квітня 2002 року, кожному вкладникові виплачується частину проіндексованих заощаджень у розмірі 50 гривень (якщо зазначена сума виплати не перевищує залишку проіндексованого вкладу).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Організаційна структура  Ощадного банку України

 

Організаційна структура  системи Ощадбанку відповідає існуючому адміністративно-територіальному поділу України таким чином, що в кожному адміністративному центрі існує установа Ощадбанку. Структура і мережа банку побудована за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням показана на рис.2.1. [42]

 

 

 

 

Рис. 2.1. Організаційна структура Ощадбанку

 

Головним органом управління Банку є Рада Ощадного банку, яка розташована в м. Києві. До функції Ради банку входить загальне управління мережею установ, затвердження Статуту банку, а також внесення змін до нього та до поточної організації банківської діяльності.

Рада банку обирає свого Голову, також власний виконавчий орган — Правління Банку.

Керівництво діяльністю Банку на території областей здійснюють регіональні обласні управління, які очолюють начальники управлінь.

Управління також користується статусом юридичної особи і виступає від імені Ощадного банку України. Територіальні установи мають власний баланс, який входить складовою до загального балансу банку. Положення про управління затверджує Рада Ощадбанку. Управління виконує всі функції, передбачені Статутом Банку. Зокрема, у встановленому порядку управління має право відкривати або закривати відділення банку. Відділення управляють підпорядкованими ними установами, які залежно від обсягів роботи та виконуваних функцій можуть розділятися на установи трьох типів: операційні відділи (частини), філії, агентства. Вони організовуються в містах та селищах і можуть бути відкриті при підприємстві, установі, організації або радгоспі.

Філії розміщуються, як правило, в окремих будівлях, а операційні частини — при відділеннях. Філії  виконують всі операції, пов'язані  із здійсненням кредитно-розрахунково обслуговуванням населення та юридичних осіб.

Агентства організовуються  на підприємствах зв'язку та інших організаціях. Ними виконуються обслуговування особистих вкладів громадян, безготівкові розрахунки за вимогами вкладників, перекази вкладів в установи Ощадного банку та інші операції. Структуру організаційної побудови мереж і установ Ощадного банку України наведено на рис. 1.3. [7]

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.3. Система управління Ощадного банку України

 

Так, до функцій Головного банку, який розташований в м. Києві, належить:

- розробка стратегічних напрямів розвитку мережі установ банку;

- маркетингові дослідження;

- розробка технологій ощадної справи;

- організація здійснення внутрішніх та зовнішніх розрахунків;

- зовнішньоекономічна діяльність;

- автоматизація ощадної справи;

- матеріально-технічне забезпечення та зовнішні зв'язки [7].

Спостережною Радою  визначаються основні напрями діяльності у сфері розвитку ощадної справи, розрахунково-касового обслуговування населення, депозитної, кредитної, процентної та інвестиційної політики. Крім того, Рада затверджує річні результати діяльності банку, встановлює порядок розподілу прибутку, заслуховує звіти Правління з основних питань діяльності, затверджує зведений баланс банку, граничну кількість його працівників, посадові оклади Голови та членів Правління.

Правління Ощадбанку  розроблює фінансові, кредитні, касові плани, виробляє методологію та технологію операцій інспекції та правила, здійснює нагляд і контроль, готує статистичні звіти [7].

Правління Ощадбанку  як головна контора є також  розрахунковою палатою для підзвітних установ з платежів в Україні та міжнародних платежах у твердій валюті. Окрім цього, Правління здійснює міжбанківське кредитування та регулює кредитні ресурси в системі Ощадбанку.

До складу Ощадбанку  входять 26 обласних дирекцій відповідно до адміністративного розподілу України. Завдання регіональних управлінь зосереджені на управлінні, плануванні, нагляді та контролі; також здійснені розрахунків підзвітних відділень за принципами розрахункової плати. Регіональні управління здійснюють обслуговування корпоративних клієнтів, зокрема обслуговують їх розрахунки та надають їм кредити [7].