Ощадна справа в Україні

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

 

 

 

 

 

НАУКОВО-ДОСЛІДНА РОБОТА

 

ОЩАДНА СПРАВ В УКРАЇНІ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Науковий керівник

Викладач кафедри «Банківська справа »                                   Ю. В. Прохорова

 

Студентки 3 курсу, 10 групи

фінансового факультету

спеціальності 6.050105

«Банківська справа»                                                                     А. Г. Жданова

 

 

 

 

 

 

 

 

Харків, ХНЕУ, 2008

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дана робота містить  основи організації ощадної справи в Україні: зародження та розвиток ощадної справи в Україні, роль Ощадного банку в соціально економічному розвитку країни. Проведено фінансовий аналіз діяльності Ощадного банку, розглянуто особливості та методи надання депозитних послуг. Висвітлені проблеми розвитку ощадної справи, та шляхи удосконалення, які запропоновують видатні вчені з банківської справи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

    Вступ.....................................................................................................................3

1      Основи  організації ощадної справи в  Україні..............................................7

1.1.  Зародження та  розвиток ощадних установ в  Україні...................................7

1.2.  Роль Ощадного  банку в соціально економічному  розвитку України.......24

1.3.  Організаційна  структура Ощадного банку України...................................30

2      Аналіз, структура та динаміка операцій  Ощадного банку .......................36

2.1.  Види та особливості  надання ощадних послуг...........................................36

2.2.  Аналіз депозитних  операцій Ощадного банку...........................................45

2.3.  Аналіз фінансового  стану Ощадбанку........................................................51

3      Шляхи  удосконалення ощадної справи в України.....................................61

3.1.  Удосконалення  напрямків розвитку ощадної справи................................61

3.2.  Перспективи та  напрямки розвитку Ощадного банку  України................67

3.3.  Порядок роботи  з картками міжнародних платіжних систем VISA, EROPAY в установах Ощадного банку...............................................................74

Висновки................................................................................................................80

Література..............................................................................................................84

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Фінансова діяльність окремих  суб'єктів господарювання формується під впливом загального стану сфери економіки. Протягом 2000-2007 років закріпилися тенденції до зростання основних показників діяльності українських банків, посилення їхнього позитивного впливу на процеси економічного розвитку, підвищення довіри населення до банківської системи. Про це свідчать такі дані: активи банків збільшилися в 2,3 рази, зобов'язання — в 2,5 рази; обсяги кредитних вкладень в економіку України в 2,9 рази; обсяги депозитів фізичних осіб, які є найнадійнішим і найстабільнішим джерелом кредитних ресурсів банків, збільшилися в 3,8 рази; капітал банківського сектору склав 5,5% до ВВП, а депозити суб'єктів господарювання — 10 % до ВВП.

7 грудня 2000 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про банки і банківську діяльність», який значно розширює можливості ведення банківського бізнесу, розвитку ощадної справи, сприяючи підвищенню її прозорості та надійності.

Останнім часом у  суспільстві закономірно утверджується  розуміння того, що головну роль у фінансуванні потреб суб'єктів господарювання мають відігравати внутрішні джерела грошових ресурсів, до яких належать і заощадження населення. Це потенційно важливе інвестиційне джерело за посередництва банківської системи.      

Історія розвитку форм заощаджень нараховує тисячоліття, принаймні, цей період можна сміливо ототожнювати з часом існування грошей з притаманними їм функціями. Економічна історія на різних етапах має безліч прикладів механізмів та видів збереження грошей для використання їх у майбутньому.

Ощадна справа — це діяльність, яка безпосередньо пов'язана із заощадженням, накопиченням і використанням грошових коштів. Кожна людина зацікавлена в ефективному заощадженні коштів та збільшенні свого добробуту. З огляду на історію виникнення ощадних кас можна зробити висновок, що і два століття тому люди піклувалися про покращення свого життя так само, як і зараз, і не остання роль у цьому належала саме ощадній справі.

Ощадна справа як сфера  суспільної діяльності почала зароджуватися разом з розвитком капіталістичних відносин. Першу ощадкасу було відкрито в Гамбурзі у 1778 р. Батьківщиною поширення ощадної справи стала Англія, в якій розпочалася промислова революція, а разом з нею все більшого значення набували грошові відносини.  

Проте сучасна ощадна справа веде відлік часу від створення  установ, діяльність яких безпосередньо була пов'язана із заощадженням, накопиченням і використанням грошей. І хоча Україна не претендує на історичну першість, окружні каси губернаторства в Західній Україні було відкрито понад два з половиною сторіччя тому. Зміна економічних та соціальних устроїв, державних ладів, розвиток способів господарювання знайшли відображення в розвитку ощадної справи в Україні та її сьогоденні. Найдавніше на теренах нашої держави працює Ощадний банк. 31 грудня 1991 року Ощадбанк зареєстровано як самостійну банківську установу в Національному банку незалежної України. Він успадкував історію, досвід та авторитет державних трудових ощадних кас СРСР, які створювались у 20-х роках минулого сторіччя. На сьогодні Ощадбанк входить до групи найбільших банків України.

Макроекономічна роль залучення заощаджень громадян полягає  у можливості зменшення потреби у джерелах зовнішніх інвестицій. Важливим чинником для економіки України є також антиінфляційна роль ощадної справи. Вклади населення в банківській системі формуються у потужні грошові потоки та спрямовуються за економічною потребою та доцільністю, що знижує безконтрольний тиск на споживчий ринок та сприяє стабільності ціноутворення і стабільності гривні. Національний банк України вживає заходів щодо зменшення готівкового обігу та заохочення повернення коштів до банківської системи, але, поряд з цим, для вирішення такого завдання необхідно проводити роз'яснювальну роботу на державному рівні. Крім того, негативно впливають на темпи зростання залишків вкладів інфляційні очікування населення, пов'язані з пережитою втратою заощаджень через гіперінфляційні процеси, що відбувались на початку 90-х років.

Заощадження населення  можна вважати ресурсом, сталим до кон'юнктурних коливань. До того ж  їм притаманна така важлива інвестиційна риса, як довгостроковість. Тому особливо важливим державним питанням є стабільність та розвиток банківської системи. Банківські кризи, банкрутство окремих банків є яскравим свідченням негативних наслідків, яких може завдати невпевненість у захищеності власних коштів. Державною політикою багатьох країн світу є створення систем гарантування вкладів. Існує така система і в Україні. Вона складається з державної спеціалізованої установи — Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який гарантує повернення вкладів громадян, розміщених в банках-учасниках, та закріплених законодавчо державних гарантій по вкладах, розміщених у ВАТ «Ощадбанк» у повній сумі. Крім того, Національний банк України наділений регуляторними, наглядовими та контролюючими функціями щодо діяльності банківської системи.

Розвиток ощадної справи в Україні впливає також на формування банківського законодавства держави. Швидкий розвиток банківської системи вимагає постійного удосконалення та розширення чинного законодавства та нормативно-методологічної бази Національного банку.

Невпинне прагнення  населення жити краще спонукає подальший  розвиток ощадної справи.

На сьогодні Ощадбанк – один з єдиних серед українських  банків, який має закріплену законом  державну гарантію збереження вкладів громадян та їх видачі за першою вимогою.

Актуальність даної  теми міститься в тому, що ощадна справа на сьогодні є однією з головних складових банківської діяльності, дослідження цієї теми триває й до сьогодні.

Мета даної роботи є всебічне дослідження проблем ощадної справи,  аналіз Ощадного банку України, а також розробка практичних рекомендацій з удосконалення ощадної справи України. Основними завданнями вивчення є:    - зародження та розвиток Ощадної справи в Україні;

- виявити принципи здійснення, особливості надання депозитні операції з вкладами населення;

- аналіз фінансового  стану Ощадбанку; 

- виявити проблеми  розвитку ощадної справи;

- розробити шляхи вдосконалення  ощадної справи в Україні; 

- встановити порядок  роботи з картками міжнародних  платіжних систем VISA, EROPAY в установах Ощадного банку.

Об’єкт дослідження  є діяльність ВАТ «Ощадний банк України».

Предметом дослідження  даної теми є аналіз діяльність ВАТ  «Ощадний банк України», дослідження  проблеми розвитку Ощадного банку України  на ринку банківських послуг, визначити основні переваги та недоліки конкурентної боротьби з іншими банками. Проаналізувати операції Ощадбанку, та визначити проблеми і перспективи розвитку ощадної справи в Україні.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу роботи складають дослідження вчених щодо функціонування ощадної справи та Ощадного банку в Україні. У роботі використано системний аналіз, порівняльний аналіз, методи статистичного аналізу.

Для написання роботи використовувалися  нормативно-правові  акти України, періодичні видання, статистична звітність, підручники та інша література в якій розглянуто історію виникнення, удосконалення та проблеми і перспективи ощадної справи.

 

1 ЗАРОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК ОЩАДНОЇ СПРАВИ В УКРАЇНІ

 

1. Зародження та розвиток ощадних установ в Україні

 

Історично первинні форми  заощаджень з погляду їхньої інстуційної  організації спиралися на традиційні структури суспільства, якими були, наприклад, храми для рабів, які намагалися зібрати кошти для свого викупу, чи так звані сімейні „каси” поміщиків для вільних грошей кріпаків.

З початку ІХ століття з відокремленням виробника від  засобів виробництва  і появою нового соціального стану саме життя  сприяло нижчим прошаркам суспільства  у використанні різних форм об’єднання коштів для виживання шляхом реалізації механізму самодопомоги за рахунок заощаджених внесків у загальну касу коштів [20].

Вперше ощадні інститути  виникли в Англії. Ця країна, раніше від інших країн стикнулася із соціальними проблемами вживання працівників, які „виштовхувалися” тенденціями первинного і наступного нагромадження капіталу. Проте сама ідея ощадних установ на основі взаємодопомоги  належить французькому державному діячеві Хуго Делестру, який ще в 1611р. Вважав можливою „організацію для простих людей нагромаджень під процентну винагороду” [20].

У процесі історичного  розвитку як за кордоном, так і у  вітчизняній практиці  ощадні інститути  формувалися у двох напрямках:

- ощадні інститути банківської системи;

- ощадні інститути, що діють рамках пара банківської системи.

Велику групу  ощадних установ за кордоном складають ощадні каси. Вважається, що ощадні каси у великих капіталістичних країнах виникли до кінця ХVIII-ХІ ст.

Пріоритет створення  першої ощадної каси дослідники віддають Німеччині, а саме, Гамбурзькій ощадній касі, заснованій приватним товариством у 1778 р. Гамбурзька ощадна каса являла собою "великий торгівельний центр, де раніше від інших укоренилася потреба в захисті людини, яка часто залишається поза межами благополуччя, через панування принципу свободи особистості і праці" [20].

Сьогодні  у промислово розвинутих країнах  діють три види ощадних кас:

- державні ощадні каси;

- приватні ощадні каси;

- муніципальні ощадні каси.

Організаційна структура ощадних кас у різних країнах формувалася по-різному: у Великій Британії, Німеччині, Італії, Японії - це державні ощадні каси; у Франції - приватні ощадні каси (або частки товариства); у США - так звані "взаємні" [20].

Так, наприклад, у систему ощадних кас Німеччини входить близько 710 ощадних кас у 12 регіональних об'єднаннях, 13 земельних банків (жироцентрів), 13 земельних будівельних ощадних кас. Система ощадних кас мала федеральну структуру.

Ощадні каси Німеччини склалися з "позикових і ощадних кас", що існували в XVIII ст. їхнє завдання полягало в захисті бідних від лихварства і фінансової експлуатації. Із заощаджень робітників, ремісників і селян вони одержували дешеві кредити. На початку XI століття з цих допоміжних установ виникли ощадні каси в містах. Завдання, що виконувалися ощадними касами в минулому, збереглися і до сьогоднішнього дня. Хоча продуктивність і масштаби ощадних кас і земельних банків (жироцентрів) значно зросли, проте, їхнє головне завдання полягає, як і колись, у тому, щоб надати всім верствам населення, а також економіці великий обсяг дешевих кредитних послуг [20].