Ощадна справа в Україні

Позитивний  імідж банку формується під впливом концепції соціально-етичного маркетингу, яка є єдністю інтересів суспільства, клієнтів, самого банку. Гальмом створення позитивного іміджу банків є політична ситуація в країні і політичні ризики, банкрутство банків і негативна оцінка їхньої діяльності.

У роботі з  населенням банкам необхідно вивчати  досвід зарубіжних країн і знаходити можливості адаптації цього досвіду в Україні, враховуючи реалії розвитку української економіки. Так, тенденції розвитку роздрібного бізнесу в США свідчать про постійне розширення мережі банківських відділень. Опублікована в 2004 р. доповідь FDIC (Federal Deposit Insuranse Corporation - Федеральна корпорація із страхування депозитів) свідчить про те, що хоча кількість комерційних банків у США скоротилася на 29% протягом 1994-2003 рр., тоді як кількість відділень за цей же період навпаки виросла на 15% - до 67 тисяч. Не зважаючи на активну банківську консолідацію, для фінансових інституцій відділення залишаються важливим джерелом додаткових доходів. Станом на 01.07.2004 р. 9066 банків США, де FDIC страхує депозити, мали 89814 відділень [14]. Розширення мережі банківських відділень у США відбувається, насамперед, за рахунок збільшення кількості традиційних відділень (відкриті протягом 12 годин на добу, повністю укомплектовані персоналом, перебувають у власності чи лізингу у фінансових інституцій), а також роздрібнених офісів (тобто відділень, розташованих у торгових точках, наприклад, у супермаркетах) [34].

Вирішуючи питання  доцільності зберігання своїх заощаджених коштів у банківських установах, населення усвідомлює, що воно буде обмежене депозитним ризиком. Депозитний ризик - це можливість повного чи часткового неповернення вкладів або затримка щодо їхнього повернення через можливе банкрутство банку. Цей ризик може бути спричинений неправильним оцінюванням та невдалим вибором банківської установи для здійснення депозитних операцій. У потенційного вкладника немає впевненості щодо правильності і доцільності вкладення коштів у банк. Відсутність єдиної методики визначення надійності банків в Україні призвела до суб'єктивного підходу у вирішенні цієї задачі. Вкладники орієнтуються на солідність банку, важливу роль відіграє реклама, а іноді просто чутки про діяльність того чи іншого банку. Мало хто звертає увагу на його фінансові показники.

За останні  роки в Україні спостерігається  зменшення вартості депозитних ресурсів для банків. Вартість ресурсів або ставка залучення депозитів безпосередньо залежить від грошово-кредитної політики держави і формується в умовах постійного зниження облікової ставки Національного банку України. Облікова ставка встановлюється з урахуванням реального стану економіки, динаміки індексу споживчих цін, ситуації в різних сегментах грошового ринку з метою сприяння закріпленню позитивних тенденцій економічного розвитку. Так, рівень облікової ставки Національного банку України знизився з 13% на початок 2002 р. до 9% на початок 2005 р., середньозважена процентна ставка за депозитами фізичних осіб знизилася відповідно з 23,4% до 17,2% [34]. Якщо в країнах з розвиненою ринковою економікою зміни рівня процентних ставок за вкладами безпосередньо впливають на обсяги залучених ресурсів, регулюючи розподіл коштів населення між депозитами банків і фондовим ринком, то в умовах України спостерігається стабільний приріст депозитів в умовах зниження процентних ставок.

Як підсумок, проведеного  аналізу відносно удосконалення  ощадної справи, можна виділити наступні пункти:

- ощадні кошти населення можуть бути залучені банками шляхом здійснення депозитних операцій за умов зміцнення довіри до банків, розвитку маркетингу депозитного ринку, удосконалення послуг для роздрібних клієнтів.

- невизначеність поняття «ощадний вклад» пов'язана з тим, що вклади населення мають багатоцільовий характер і залежать від конкретної економічної ситуації в країні.

-  необхідність подальшого дослідження даної проблеми зумовлена специфікою створення інвестиційного потенціалу України на сучасному етапі та формування ефективного механізму акумулювання банками грошових коштів населення банками з урахуванням світового досвіду.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2.Перспективи та напрямки  розвитку Ощадного банку України

 

У сучасній науці приділяється чимало уваги проблемам та перспективам розвитку банків та банківської системи в Україні, однак питання, пов'язані з функціонуванням та розвитком Ощадного банку, фактично не досліджені.

Дослідивши український  банківський ринок, відзначимо, що конкуренція  в ньому існує не тільки на рівні  українські - іноземні банки, а й  між вітчизняними банківськими установами. Основними інструментами в цій конкуренції виступають процентні ставки за кредитами та депозитами. Особливістю нашого банківського ринку є незначні обсяги операцій з цінними паперами (вони становлять лише 7% загального обсягу активних операцій та 0,5% пасивних), що суттєво обмежує сферу конкуренції банків.

Щодо Ощадного банку, то існуюча структура управління не сприяє його становленню як загальнодержавного універсального банку, що забезпечує надання якісних послуг своїм клієнтам: фізичним особам, представникам малого та середнього бізнесу, громадськім організаціям, великим підприємствам. Держава, в особі Кабінету Міністрів, будучи власником банку, не має вагомих важелів для контролю за його діяльністю, не сприяє його розвитку. Незважаючи на статус державного банку, у ньому не обслуговується жодна бюджетна установа, окрім Пенсійного фонду України [39].

Невизначеність стратегії  банку, невідповідна ринковим вимогам  структура Управління негативно  впливають на імідж банку в  фінансових колах, серед населення та представників бізнесу. Банк регулярно втрачає кваліфікованих працівників, які переходять на роботу в інші банки, до клієнтів. Все це обмежує конкурентоспроможність банку на ринку фінансових послуг.

Протягом усього існування  Ощадного банку України точиться дискусія стосовно його долі. Існували такі, абсолютно протилежні позиції:

- створити на його основі бюджетний банк;

- обмежити його права в обслуговуванні юридичних осіб, залишивши лише функцію обслуговування населення (що намагаються запровадити нині);

- ліквідувати Ощадний банк взагалі, передавши його функції комерційним банкам [39].

Однак, ураховуючи світовий досвід розвитку ощадних банків, можна  однозначно стверджувати, що Ощадний банк України повинен існувати. Він має зайняти свою нішу на ринку банківських послуг, як це зробив, наприклад, Сбєрбанк Російської Федерації. У Росії він фактично монополізував роздрібний ринок. Значна філійна мережа, яка збереглась з радянських років стала запорукою процвітання Сбєрбанку, забезпечивши йому колосальний відрив від найближчих конкурентів на всіх сегментах роботи з фізичними особами на багато років уперед.

Для підвищення конкурентоспроможності Ощадного банку України потрібна, перш за все, реформа структури його управління. Для цього необхідно  здійснити його приватизацію. Основним акціонером (власником контрольного пакета акцій) має стати держава в особі Кабінету Міністрів. Пакет акцій держави повинен формуватись за рахунок вартості основних фондів за станом на 1 січня 1992 р [39].

Основні фонди, створені після цієї дати за рахунок фонду нагромадження, є власністю трудового колективу і, відповідно, повинні стати його часткою у статутному фонді. Це обумовлюється значною роботою щодо нагромадження трудовим колективом коштів та матеріально-технічної бази банку. Такий підхід до акціонування також підвищить ефективність роботи працівників банку, створивши їм додаткову мотивацію.

Питання розподілу акцій  між членами трудового колективу  повинно передбачатись окремим положенням. Він може здійснюватись на безоплатних засадах або з урахуванням обґрунтованих знижок, залежно від стажу роботи працівників банку [7].

Однак процес приватизації сам по собі не вирішить проблем, пов'язаних із низькою конкурентоспроможністю банку на ринку. Для цього потрібна розробка обґрунтованої та ефективної стратегії діяльності банку. До неї мають увійти такі розділи:

1. Мета та завдання діяльності банку (з урахуванням його державного статусу).
2. Позиціювання банку на ринку.
3. Набір конкурентних переваг та шляхи їх застосування.
4. Принципи та конкретні напрями державної підтримки банку [39].

Аналіз позицій Ощадного банку на ринку банківських послуг України за станом на початок 2005 р. (порівняно  з іншими представниками групи найбільших банків), проведений з метою виявлення конкурентних переваг та слабких сторін його діяльності, надав такі результати:

1. За обсягом залучених  коштів населення Ощадбанк посідає  лише третю позицію - 3,5 млрд. грн. (збільшення за рік - на 0,5%). Найбільший  обсяг залучених коштів населення  (5,6 млрд. грн.) належить Приватбанку (приріст за 2004 р. - 29,6%) та банку Аваль - 5,0 млрд. грн. (17,0%). Приріст залишкіув строкових коштів фізичних осіб становив лише 26 млн. грн.,  тоді як у Приватбанку - 1026 млн. грн.

2. Балансовий капітал Ощадного банку за 2004 р. збільшився на 101 млн. грн., тоді як у Приватбанку - на 508 млн. грн., Укрсиббанку - на 499 млн. грн.
3. Обсяг чистих активів Ощадбанку зменшився на 537 млн. грн., або на 9.6%. Він є єдиним з найбільших банків, де зменшились активи. Натомість активи Приватбанку зросли на 5036 млн. грн., або на 52,3%.

4. Регулятивний  капітал банку був найменшим  серед учасників групи найбільших банків і становив 265 млн. грн. Регулятивний капітал банку «Аваль» становив - 1244 млн. грн.

5.  За обсягами отриманого прибутку Ощадбанк займав останню позицію (167,5 млн. грн.). Найбільший прибуток отримав Приватбанк - 653 млн. грн.

6. В Ощадбанку - один з найнижчих рівнів співвідношення результату торгівлі іноземною валютою до активів (0,6%). Для прикладу, в Приватбанку цей показник становить 1,3%.

У цілому, результати аналізу показують суттєве послаблення позицій Ощадного банку на ринку, що є наслідком використання застарілих технологій та низько конкурентоспроможних ставок / тарифів у роботі з клієнтами.

Найбільшою його стратегічною перевагою є розвинена філійна мережа, але, враховуючи її неефективне використання, вона протягом досліджуваного періоду була швидше тягарем, зважаючи на значні витрати на утримання матеріальної бази.

Подальше посилення  виявлених тенденцій може призвести  до повної втрати банком своїх ринкових позицій, а далі - й до його витіснення з ринку.

Відтак, виникає об'єктивна потреба підвищення конкурентоспрo-можності Ощадного банку України та відновлення його позицій на ринку. Для цього, перш за все, потрібно розробити та впровадити ефективну стратегію його подальшого розвитку. У світовій практиці банківської діяльності виділяють три основні типи банківських стратегій: агресивну, нейтральну та захисну. Захисна застосовується для втримання своїх позицій, нейтральна - за умови невизначеності на ринку банківських послуг, агресивна - якщо банк хоче збільшити свою частку на ринку. Зважаючи на основне завдання Ощадного банку - відновлення своїх ринкових позицій, тобто збільшення своєї частки, йому потрібно обрати агресивну стратегію. Після цього потрібно зробити вибір між двома напрямами просування банківських продуктів на ринок: «лідерством у цінах» або ж «лідерством у якості». Перший напрям потребує суттєвого зниження затрат на проведення банківських операцій, що можливо при застосуванні нових технологій або шляхом оптимізації процесу здійснення операцій. Другий напрям потребує значного розширення спектра банківських операцій та залучення провідних спеціалістів у банківській галузі, що пов'язано зі значними фінансовими затратами [39].

Обидва ці напрями можуть бути застосовані Ощадним банком, однак вони вимагають значних фінансових витрат. Виходом із цієї ситуації міг би стати продаж частини акцій зарубіжному інвестору (важливою проблемою тут є визначення «ваги» цієї частки: з одного боку, вона не повинна суттєво знижувати права Держави та українських акціонерів, а з іншого, - має бути достатньо великою, Щоб зацікавити закордонних інвесторів). Це допомогло би залучити потрібні банку Фінансові ресурси та сучасні банківські технології з-за кордону.

Однак, жоден із зазначених заходів, сам по собі, не в стані забезпечити вирішення поставленого перед Ощадним банком завдання. Для цього потрібно також правильно визначити пріоритетні напрями його стратегії. Враховуючи світовий досвід банківської діяльності та сучасні умови банківської конкуренції в країні, вони повинні бути такими:

- розвиток і просування на ринок нових банківських продуктів;

- створення і підтримка репутації надійного банку з високою якістю обслуговування і конкурентоспроможними тарифами;

- розвиток професійних якостей персоналу, заохочення кадрів до підвищення професіоналізму та кваліфікації, стимулювання продуктивності праці;

- побудова ефективної системи управління ризиками;

- удосконалення організаційної структури, функціональності політики та технології виконання операцій;

- підвищення рентабельності, збільшення статутного фонду, зменшення резервного фонду;   

- раціоналізація організаційної структури, визначення її базових складових [39].

Держава, зважаючи на державний  статус Ощадного банку та відповідну зацікавленість у його функціонуванні, повинна створити економічне підґрунтя для його розвитку. Потрібно розробити механізм залучення на рахунки банку коштів бюджетних установ та державних підприємств, у свою чергу, банк повинен створити для цього відповідні фінансові стимули.

Діяльність Ощадного банку у подальшому повинна мати також соціальну спрямованість, підтримувати фінансово державні проекти  стосовно розбудови комунікаційної та соціальної інфраструктури, фінансувати економічні програми.

Невирішеним залишається  також питання стосовно статусу  Ощадного банку на ринку банківських  послуг. Яким він повинен бути: універсальним  чи спеціалізованим? Тобто: він повинен пропонувати значний спектр послуг для широкого кола клієнтів чи вузький спектр - для визначеного кола клієнтури [7].

Виходячи із світового  досвіду універсалізація та спеціалізація  банків мають свої як позитивні, так  і негативні аспекти. Вища стабільність універсалізованих банків пояснюється  тим, що вони завдяки великому асортименту послуг можуть уникати продажу тих чи інших активів у несприятливий для них час, тобто коли ціна на них тимчасово знижена. Крім того, внаслідок вищої диверсифікації активів вони менше вражаються ринковим ризиком.