Олік готівкових і безготівкових розрахунків

    Табл..1.3. Огляд навчально-практичної літератури

    Як  ми побачили в таблиці 1.3 облік грошових коштів в навчально-практичній літературі досить широко розкрито. Детально розглядаються: основні завдання організації обліку грошових коштів і документування операцій з грошовими коштами, організація  обліку грошових коштів в касі та на рахунках в банках, інвентаризація грошових коштів тощо. 

    1.4. Облік грошових  коштів в зарубіжних  країнах 

    З розвитком бухгалтерського обліку в кожній країні складались власні стандарти обліку та  звітності, які повинні буди відповідати  вимогам, що висувалися до звітності  її основними користувачами. Але  починаючи з початку 90-х рр. в  процесі переходу до ринкової економіки  в нашій країні відбулися докорінні  перетворення. Зміни не могли не торкнутися такі найважливіші елементи управління як облік, фінансовий контроль та аналіз і постала проблема реформування обліку відповідно до загальноприйнятої  в усьому світі практикою.  Перехід на міжнародну практику обліку істотно повинен був полегшити взаємини з іноземними інвесторами, сприяти збільшенню кількості спільних проектів. Необхідно підкреслити, що приведення системи обліку відповідно до міжнародних стандартів не є тільки українською проблемою; процес гармонізації та стандартизації системи бухобліку носить глобальний характер. З цією метою і було розроблено міжнародні стандарти бухгалтерського обліку(МСФЗ)

       На сучасному етапі впровадження Міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні – питання часу. Вже сьогодні Мінфін поступово вносить зміни до Національних стандартів, наближуючи їх до міжнародних та зменшуючи прогалину між вітчизняною системою обліку та загальноприйнятою європейською.

       До того ж, навіть поверхневий  аналіз вакансій показує, що  знання та досвід роботи за  МСФЗ не тільки підвищує якісний  рівень бухгалтера, а також забезпечує  зацікавленість у вашій кандидатурі  не тільки з боку найкращих  українських роботодавців, а і  з боку міжнародних компаній.

    Слід  зазначити, що майже всі спільні  підприємства так чи інакше, але  ведуть «західний бухгалтерський облік» за методами, які використовуються підприємствами-співзасновниками з-за кордону. Але ведуть його як паралельний, не пов'язаний з національною системою обліку, за їх нормам, правилам, формам. Все б нічого, тільки й фінансові  результати в цьому випадку виходять різні, а треба забезпечити їх абсолютну тотожність з «національно»  розраховує. Це природно, адже в остаточному  підсумку такі основні показники, як прибуток і дивіденди, податки повинні  збігатися. А як пояснити інвесторові, що статутний капітал підприємства в іноземній валюті і сума інвестора  в ньому з кожним днем стає все  менше, оскільки він зафіксований в  національній валюті? Питань багато, причому  основна їх частина повинна вирішуватися на державному рівні, оскільки міжнародне співтовариство постійно вимагає від  країни і наших підприємств введення міжнародної облікової системи. Причому наслідки неуваги до вимог  можуть бути сумні не тільки для  конкретних підприємств, а й для  економіки окремих галузей і  країни в цілому. Цілком очевидно, що підуть санкції за демпінг, неминуча втрата частини валютної виручки.

       Міжнародні стандарти фінансової  звітності (МСФЗ) - це Стандарти  та Тлумачення, прийняті комітетом  (Радою) за міжнародними стандартами  фінансової звітності КМСФО (СМСФО). Вони включають в себе:

    1. Міжнародні стандарти фінансової  звітності IFRS;

    2. Міжнародні стандарти фінансової  звітності IAS;

    3. Тлумачення, зроблені Комітетом  з тлумачень міжнародної фінансової 

    звітності (IFRIC) або колишнім Постійним Комітетом  з інтерпретацій 

    (SIC).

       Головними вимогами до обліку  та звітності при цьому є  зрозумілість, простота і прозорість  для користувачів. Однак передбачається, що користувачі повинні мати  достатні знання в сфері ділової  та економічної діяльності, бухгалтерського  обліку і готовність вивчати  представлену інформацію з належним  старанням. 

       Міжнародне регулювання бухгалтерського  обліку та фінансової звітності  здійснюється з метою встановлення  єдиних правил ведення бухгалтерського  обліку та складання фінансової  звітності, обов'язкових для всіх  компаній. Це має послужити захистом  інтересів усіх користувачів  звітності, оскільки в уніфікованої  системи розібратися легше, ніж  у випадку застосування безлічі  різноманітних систем. Проте ні  Комітет з міжнародним стандартам, ні одна бухгалтерська організація  не мають права вимагати дотримання  міжнародних стандартів.  

      Розглянемо облік в країнах Бенілюксу.  В Нідерландах при складанні звітності інвестор кожен об'єкт своїх вкладень за кордоном або як іноземне підприємством, або як зовнішньоекономічну діяльність. В першому випадку діяльність такого підприємства здійснюється незалежно від роботи інвестора, та грошові потоки обох підприємств практично не перетинаються. При трансформації балансу іноземного підприємства використовується курс на кінець звітного періоду. При цьому курсову різницю, пов'язану з чистими інвестиціями в іноземне підприємство, не початок періоду списують безпосередньо на рахунок резервів інвестора, або за рахунок спеціального резерву, або за рахунок загальних резервів. При трансформації звіту про прибутки та збитки використовується курс, який діяв на дату угоди, або середній курс за період. Рада з складання річної звітності не наполягає на відображенні відкладених сукупних курсових різниць по якості доходів або витрат при ліквідації іноземного підприємства.

         Якщо використовується первісна  вартість, активи, пасиви, доходи та  ні прати трансформуються так,  ніби то вони є частиною  бухгалтерської звітності інвестора.  Це означає, що основні засоби  та запаси трансформуються за  курсом, то діяв на дату оцінки  відповідної статті, а інші активи  та пасиви - за курсом на кінець  періоду. Різниці при цьому  відображаються в звіті про  прибутки та збитки як частина  результатів від звичайної діяльності. В звіті про прибутки та  збитки балансові статті, перераховані  за історичним курсом, трансформуються  за таким же курсом. Інші ж  статті трансформуються за курсом, що діяв на дату розрахунків,  або за середнім курсом, що  узгоджується з МСБО.

        Операції в іноземній валюті відображаються в бухгалтерській звітності за курсом, що діяв на дату розрахунків. Якщо розрахунки на дату складання звітності не завершені, активи та пасиви, пов'язані з такими операціями, відображаються в балансі за курсом на кінець звітного періоду. Якщо ж валютний ризик страхують, то це слід враховувати при визначенні результату.

        Курсові доходи по довгострокових операціях, як правило, обліковуються таким же чином, однак можна нерозподілену його частину відображати в балансові як відкладений прибуток, списуючи його в майбутні звітні періоди. Наступні курсові втрати по довгострокових операціях вираховуються з цього відкладеного прибутку. Між нідерландськими правилами та МСБО існує важлива відмінність: МСБО не допускає відстрочки при списанні збитків або прибутків.

    Бельгія має більш гнучкі правила щодо перерахунку іноземної валюти порівняно  з іншими країнами. Для такого перерахунку  дозволяється використовувати один із двох методів: метод обмінного  курсу закриття балансу, або монетарно-немонетарний метод (для дочірніх підприємств  використовується постійно).    Другий метод не регулюється ніякими правилами і нормативами. Перерахунок іноземної валюти у власних облікових документах компанії здійснюється за обмінним курсом на день перерахунку. Різниця в обмін переноситься до звіту про прибутки і збитки. Перерахунок іноземної валюти для державних підприємств обчислюється як різниця між ціною, сплаченою за дочірнє підприємство, та балансовою вартістю його придбаних чистих активів на день відображення в обліку (позитивний гудвіл повинен амортизуватися не більше ніж за 5 років, від'ємний, зазвичай, не оформлюється).

        Люксембург донедавна був найменшою країною ЄС (тепер такою є Мальта). У країні склалася традиція слабкого юридичного регулювання бухгалтерських питань, і, хоча директиви ЄС формально вводяться в законодавство, воно надає широкі права у діях на розсуд користувачів.

        До введення директив ЄЕС (нині  ЄС) єдині юридичні норми в  Люксембурзі, що стосуються регулювання  бухгалтерських питань, містилися  в "Законі про діяльність  компаній" від 1915 р., доповнення  до якого були прийняті в  1933 р. Крім вимоги про включення  в річні звітні документів  балансового звіту і звіту  про прибутки та збитки, інших  вимог не було.

        У 1984 р. була встановлена кваліфікація  ревізора підприємства, що відповідає статусу кваліфікованого аудитора в інших країнах. Діяльність цих фахівців контролюється міністерством юстиції, і для того, щоб ним стати, необхідно бути випускником університету, пройти трирічний курс практичної підготовки і скласти необхідні іспити. Кваліфіковані аудитори з інших країн ЄС можуть бути також допущені для роботи в країні після перевірки їхніх знань із законодавства, податків і стандартів, що діють у Люксембурзі. Одержавши дозвіл у міністерстві юстиції, кожен аудитор стає членом Інституту ревізорів підприємств — професійної організації, завданням якої є здійснення контроль за діяльністю аудиторів.

        Обсяг аудиторських і бухгалтерських  вимог залежить від розмірів  компаній. Надання консолідованих  бухгалтерських звітних документів привело до великих змін у законодавстві Люксембургу. Однак із 7400 зареєстрованих на фондових біржах компаній 5800 є фінансовими холдингами, яким надається виняток із цієї вимоги. Крім цього, частина холдингових компаній країни, у свою чергу, є дочірніми структурами інших іноземних холдингів, і тому останні мають подавати консолідовані бухгалтерські звітні документи. Консолідація проводиться звичайно методом придбання — постатейно, хоча в деяких випадках дозволяється використовувати метод злиття.

        Особливістю люксембурзької бухгалтерської  системи є те, що звітні документи  можуть подаватися в будь-якій  вільно конвертованій валюті. Тому  немає ніяких розпоряджень стосовно перерахування іноземної валюти, але на практиці застосовуються два методи — обмінного курсу закриття балансу і тимчасовий. 
 

   Висновки до 1 розділу