Олік готівкових і безготівкових розрахунків

    Вся готівка на підприємствах має  зберігатися у вогнетривких металевих  шафах, а в окремих випадках –  у комбінованих і звичайних металевих  шафах, які після закінчення роботи каси замикаються ключем і опломбовуються сургучною печаткою касира. Ключі  від металевих шаф і печатки  зберігаються у касира.

    Дублікати ключів в опечатаних касиром пакетах  або скриньках зберігаються у  керівника підприємства.

    Керівник  підприємства зобов’язаний забезпечити  зберігання грошових коштів при їх транспортуванні, обладнати касу та забезпечити в ній належне  зберігання грошей.

    У випадку раптової відсутності касира на роботі (з причини хвороби тощо) цінності, що знаходяться у нього  під звітом, негайно перераховуються  іншим касиром, якому вони передаються, у присутності керівника і  головного бухгалтера підприємства або у присутності комісії, призначеної  керівником підприємства, про що складається  відповідний акт.

    При необхідності суб’єкти підприємницької  діяльності одержують готівку з  власних рахунків у банку в  межах наявних на них коштів на цілі, зазначені у чеку на отримання  готівки.

    Підприємства  і організації складають касові заявки, в яких повідомляють установу банку про строки виплати заробітної плати. Банк задовольняє вимоги клієнтів на одержання готівки, однак не допускає видачі грошей на виплату заробітної плати раніше встановлених строків, за винятком окремих випадків.

    Підприємства  та індивідуальні підприємці мають  право здійснювати розрахунки між  собою, а також з фізичними  особами як у готівковій, так і  у безготівковій формах. При цьому  сума платежу готівкою між суб’єктами підприємницької діяльності протягом одного дня не повинна перевищувати 10000 грн.

    Здійснення  готівкових розрахунків обов’язково  має бути підтверджено відповідним  обліково-розрахунковим документом (податкова накладна, рахунок-фактура, товарний чек, акт виконаних робіт  тощо).

      Для видачі заробітної плати, премії і при других масових виплатах, наказом керівника можуть зазначатися спеціальні особи (громадські касири); під розписку вони одержують в відповідності з потребою грошей в касі, а потім звітуються перед касиром.

    Підприємства  можуть мати у касі готівку тільки в межах лімітів залишку. Ліміт залишку готівки – це гранична сума грошових коштів, яка може знаходитися в касі підприємства.

    Всю готівку понад суми встановлених лімітів підприємства повинні здавати  для зарахування на поточний рахунок  у порядку та в строки, встановлені  і узгоджені з установою банку, в якому відкритий поточний рахунок.

    Ліміт залишку готівки в касі для  кожного підприємства встановлюється банками з урахуванням режиму і специфіки роботи підприємства, його віддаленості від установи банку, розміру касових оборотів, встановлених строків і порядку здавання касової  виручки.

    Понадлімітні  залишки готівки в касі підприємства визначаються прямим розрахунком за кожен робочий день шляхом порівняння залишку готівки в касі субєкта  господарювання на кінець дня з встановленням  йому (або самостійно визначеним) обслуговуючою  установою банку лімітом залишку  готівки в касі, незалежно від  того, здійснювались в цей день касові операції (надходження і витрачання готівки) чи ні.

    У випадку, якщо підприємству ліміт залишку  готівки в касі не встановлений, вся наявна в його касі на кінець дня готівка вважається понадлімітною.

    Готівка, видана в підзвіт, але з об’єктивних причин не витрачена (частково або в повній сумі), має бути повернена до каси підприємства одночасно з авансовим звітом не пізніше наступного робочого дня після її видачі.

    Гроші, отримані підприємствами із банку, повинні використовуватись ними суворо по цільовому призначенню.

    Грошовими документами вважаються документи, що знаходяться в касі підприємства: оплачені путівки в санаторії, пансіонати і будинки відпочинку; поштові марки; проїздні квитки тощо.

    Згідно  з Порядком, встановленим Національним банком України бланки акцій також  зберігаються в касі.

    Грошові кошти в дорозі - це гроші, здані  до банку або інкасатором, але  не зараховані на поточний рахунок (до 24-ої години наступного дня).

    Звіт  касира - це документ, який передається  касиром підприємства в бухгалтерію, і представляє собою відривний  листок касової книги з додатком прибуткових та видаткових касових  документів.

    З огляду на той факт, що використання готівки підприємством викликає спокуса витрати їхній не по цільовому  призначенню, держава контролює  даний процес шляхом уведення нормативних  актів. Так, у відповідності зі ст. 40 Закону № 679 Національний банк України  встановлює правила, форми і стандарти  розрахунків банків і інших юридичних  і фізичних осіб в економічному обороті  України з застосуванням як паперових, так і електронних документів і готівки, координує організацію  розрахунків.

    Безготівкові  розрахунки — це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів  на рахунках у банках, коли гроші (кошти) списуються з рахунка платника і  переказуються на рахунок отримувача коштів.

    Безготівкові  розрахунки поділяються на міжбанківські  та міжгосподарські, які обслуговують, відповідно, відносини між банками  та між клієнтами банків. Безготівкові розрахунки є розрахунками (платежами) за продукцію та послуги, що здійснюються двома основними способами: акцептно-інкасовим, коли поставка передує оплаті, та акредитивним, - коли оплата передує відправленню продукції. Акцепт у даному разі виступає як згода на оплату розрахункових документів. Інкасо - це банківська розрахункова операція, завдяки якій банк одержує гроші за дорученням клієнта і зараховує ці гроші на його банківський рахунок на підставі поданих розрахункових документів. Акредитив - це розрахунковий документ, за яким один банк доручає іншому здійснити за рахунок спеціально заброньованих для цього грошових коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажені чи надані послуги.

    Безготівкові  розрахунки здійснюються за двома основними  грошовими потоками. Це по-перше, надходження  грошових коштів на рахунок; по-друге, витрачання коштів з рахунку.

    Як  правило, безготівкові розрахунки поділяються  за об’єктом розрахунків, тобто залежно  вид призначення платежу, на дві  групи:

    • розрахунки за товарні операції - платежі за товарно-матеріальні цінності, надані послуги і виконанні роботи;

    • розрахунки за нетоварні операції - сплата податків та перерахування інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківських позичок, страхових сум тощо.

    В залежності від місця проведення безготівкових розрахунків виділяють:

    • внутрідержавні (внутриміські, що здійснюються в межах одного населеного пункту, і міжміські - за межами цього пункту);

    • міждержавні розрахунки (між господарськими суб’єктами, які знаходяться на територіях різних держав).

    Безготівкові  розрахунки класифікуються також як:

    • гарантовані, тобто, такі що забезпечують гарантію платежу за рахунок депонування грошових засобів;

    • негарантовані, тобто, такі за яких платіж не гарантується;

    Залежно від способу реалізації продукції  безготівкові розрахунки можуть буди:

    • прямі - здійснюються безпосередньо між постачальниками;

    • транзитні - здійснюються за наявності проміжних структур (ланок).

    Безготівкові  розрахунки між підприємствами, організаціями  та установами всіх форм власності, підприємствами без створення юридичної особи  і фізичними особами здійснюються у національній валюті України через  банки шляхом перерахування коштів з рахунка платника на рахунок  одержувача коштів. Кошти з рахунка  клієнта списуються за розпорядженням його власника, крім випадків, у яких чинним законодавством передбачене  безспірне стягування та безакцептне  списання коштів. Розрахункові документи  приймаються банком до виконання  тільки в межах наявних на рахунку  клієнта коштів. Платежі одного клієнта  за рахунок коштів іншого не допускається. Господарські суб’єкти самостійно обирають форми розрахунків та вказують їх при укладенні договорів. Установи банків здійснюють контроль за додержанням  правил розрахунків, а також за станом розрахунків підприємств. Підприємства (платники та одержувачі коштів) зі свого  боку також мають контролювати проведення безготівкових розрахунків.

    Виділяються такі основні принципи організації  безготівкових розрахунків:

    1. Грошові кошти всіх господарських  суб’єктів (як власні, так і  залучені) підлягають обов’язковому  зберіганню на розрахункових,  поточних та інших рахунках  в установах банків. При кризовому  стані економіки недотримання  цього принципу призводить до  відтоку грошей з легальних  каналів грошового обороту і,  як наслідок, до посилення тіньового  характеру економіки.

    2. Грошові розрахунки і платежі  підприємств (організацій) усіх  форм власності здійснюється  через установи банків, як правило,  в безготівковому порядку за  документами, що передбачені правилами  проведення цих розрахунків. Готівкові  розрахунки характерні лише для  невеликих за сумою міжгосподарських  платежів і обмежених витрат  на внутрігосподарські потреби.  В кризовій економіці здійснення  розрахунків між господарськими  суб’єктами готівкою (а часто й валютною іноземних держав), минаючи установи банків і поза їх нім контролем, посилює нелегальний режим функціонування багатьох підприємств і організацій, призводять до розширення дефіциту реальних “живих” грошових коштів.

    3. Розрахунки з покупцями за  товарно-матеріальні цінності і  послуги проводяться, як правило,  після відпуску продукції або  надання послуг. Максимальне наближення  моменту проведення платежу до  терміну відпуску товарів - необхідна  умова забезпечення економічності  безготівкових платежів. Проведення  оплати товарів і послуг після  їх відвантаження (відпускання,  надання) без затримки платежу  свідчить про високу платоспроможність  підприємств і ефективну платіжну  та договірну дисципліну в  народногосподарському обороті  країни.

    4. Платежі за товари і послуги  з рахунка підприємства здійснюються, як правило, за згодою (акцептом) платника (власника рахунка) після  перевірки виконання постачальником  договірних умов. У разі порушення  умов договору платник може  відмовитися від оплати розрахункових  документів, про що повідомляє  постачальника у порядку і  в терміни, непередбачені договором.  Цей принцип організації безготівкових  розрахунків відображає основоположну  роль споживача (покупця) в  системі ринкових відносин.

    5. Безготівкові розрахунки проводяться  за рахунок і в межах коштів, шо є на рахунку платника, або  його права на одержання кредиту  (банківського чи комерційного). Якщо на рахунку покупця немає  достатніх грошових коштів, платежі  не можуть бути здійснені в  принципі “Не постачати, не  маючи гарантій оплати” - правило  ринкових відносин. Банком відкривається  і обслуговується картотека неоплачених  вчасно розрахункових документів. Платежі проводяться в міру  надходження грошових коштів  на рахунок платника.

    6. Зарахування коштів на рахунок  одержувача відбувається після  списання відповідних грошових  сум з рахунка платника. Банк  зобов’язаний проконтролювати ці  рахунки, щоб попередити зловживання,  що мають місце під час оплати  безтоварних документів. Якщо буде  встановлено факт подання в  банк безтоварних розрахункових документів, то банк зобов’язаний стягнути штраф з підприємства (організації), яке виписало такий документ.

    7. Постачальники і покупці (споживачі)  мають право вільного вибору  форми безготівкових розрахунків  і способу платежу, що узгоджується  при укладанні договорів поставок  або договорів підряду. Банк не втручається у договірні відносини та вибір форм розрахунків і способу платежу. Платники й одержувачі коштів контролюють вчасне проведення розрахунків і претензій, що виникають, розглядають їх у встановленому претензійно-позовному порядку без участі банківських установ. Необхідним є використання найраціональних форм і способів безготівкових розрахунків у даних фінансово-господарських умовах.