Олік готівкових і безготівкових розрахунків

    Розділ 1.

    Теоретичні  основи обліку готівкових і безготівкових розрахунків 

1. Економічна  сутність грошових операцій

    Гроші — складна економічна категорія, спеціальною особливістю якої є  її системний багатофункціональний характер. Зрозуміти складну економічну сутність грошей можна лише на основі всебічного розуміння закономірностей  із виникнення. Діалектика економічного життя і розвиток відносин невіддільні  від об'єктивного процесу саморозвитку грошей і грошових відносин. Національні  гроші сьогодні є неодмінним атрибутом  державності. Гроші закономірно  виникають у процесі генезису сфери товарного обміну. Теоретична ідея про саморозвиток грошей підтверджується  й сучасною практикою розвитку конкретно-історичних функціональних грошових форм, насамперед появою так званих електронних грошей. Економічна сутність і закономірності виникнення й розвитку грошей взаємопов'язані  і взаємозумовлені. В економічній  науці традиційно виділяють дві  основні концепції походження грошей:

1. раціоналістична;
2. еволюційна.

    Наявність різних точок зору на походження грошей свідчить про складність і наявність, таємничість ( про що писали багато економістів) цієї економічної категорії.

    не  штучна соціальна умовність" (П.Самуельсон). Питання про механізм еволюції грошей, про те, звідкіля й куди „йдуть" і як „змінюються" гроші як економічна категорія залишається відкритим  також для сучасної науки. Виникнення грошей було закономірним об'єктивним економічним процесом, завдяки якому  з'явився ефективний прискорювач руху товарної маси, інструмент достовірної  оцінки економічної інформації. Людство  з давніх-давен і до нашого часу випробувало на роль грошей чимало різних товарів, відшукуючи такий з  них, що найліпше відповідав своєму призначенню. Такі гроші мають назву „Товарні гроші". Наприклад, у давнину на Русі в цій якості деякий час застосовували хутро соболя. Але хутро соболя дуже стійке, та вже ж із часом зношувалось, що знижувало його вартість. Фізично стійкішою була така грошова одиниця, як „гривня" — зливок срібла вагою 200г. Але такі гроші були по-перше, надто важкі й інколи завеликі як одиниця міри вартості. Тому, починаючи з ХНІ сторіччя, в Новгороді входить в обіг „рубель", який отримували, перерубуючи гривню навпіл. Звідси й назва. Але й такі „гроші" були важкуваті, та й відрубувати було не завжди зручно. У Північній Європі роль „потрібного" всім товару певний час відігравали сокира та стріли, у Африці - худоба, у американських індіанців - намисто із черепашок або бісеру, в ескімосів - кістки риби. І цей перелік далеко не повний. Не так вже й давно (першими американськими колоністами) в якості грошей використовувалися такі товари, як тютюн та віски, шоколад та сигарети - в Європі під час другої світової війни (особливо в таборах полонених, в яких можна було одержувати посилки з шоколадом, сигаретами, сиром тощо). Упродовж не одного сторіччя люди зробили чимало експериментів у цьому напрямку, відхиляючи одним за одним можливих претендентів на роль грошей. Бо гроші повинні мати певні властивості для реалізації своїх основних функцій. Виконання грошових функцій історично здійснювалося різними видами і формами грошей. Гроші пройшли складний процес свого розвитку, зміни форм і видів. Роль грошового товару виконували різноманітні речі. Повне закріплення за золотом ролі грошей і панування золотого монометалізму стало можливим тоді, коли у світі

    Раціоналістична концепція виходить з того, що гроші  виникли як результат певної раціональної угоди між людьми; з огляду на необхідність виділення спеціального інструмента для обслуговування сфери товарного обігу і підвищення ефективності її функціонування. Конкретна грошова форма виникає тоді, коли люди усвідомлюють її необхідність і організаційно забезпечують її впровадження в господарський оборот. Еволюційна концепція підкреслює об'єктивний характер виникнення грошей. Гроші виділяються із загальної товарної маси як найбільш придатні для виконання функціональної ролі грошового товару. Той чи інший товар стає грішми лише в межах певної особливої суспільної форми товарного виробництва в обігу. Тільки на цій основі гроші стають ефективним інструментом контролю за рухом товарів. Виникнення золотих грошей, як це показали ще А.Сміт і К.Маркс, відбувається в процесі еволюції товарного обміну і форм вартості. Грошова форма вартості - це кінцева підсумкова форма товарного світу. Проте, якщо виникнення золотих грошей було в основному стихійним об'єктивним процесом, то поява паперових грошей не могла відбутися поза свідомої об'єктивної раціональної діяльності державних структур. Поява грошей невіддільна від виділення із маси товарів золота, яке починає виконувати роль і функції грошового товару. Проте історія грошового обігу показала, що роль золота як грошей є минущою. У сучасних умовах золото і срібло як реальні, повноцінні гроші вже не функціонують, їхнє місце зайняли паперові, кредитні гроші, які не мають власної вартості. їх поява стала можливою лише на основі певної суспільної угоди - державної гарантії щодо їх повноцінності. Зникнення золота як основи (золотого вмісту) сучасної грошової одиниці, відсутність її реальної матеріальної субстанції роблять на ділі гроші економічною (соціальною) умовністю, яка підтримується тільки угодою, яка підтримується тільки угодою між людьми. „У всіх цивілізованих народів гроші стали загальним знаряддям торгівлі, завдяки якому продаються і купуються всякого роду товари або обмінюються один на одного" (А.Сміт). „Гроші - як гроші, а не як товар - потрібні не самі по собі, а заради тих речей, які на них можна купити. Гроші - з'явились в обігу 25 і 50 карбованців. У складі Радянського Союзу Україна не мала власних національних українських державних грошей. Після 1991 р. Доводилося друкувати національні гроші за кордоном. Лише з березня 1994 р. Почалося друкування національних грошей - гривні і карбованця - в Україні, на Банкнотній фабриці Національного банку України. В сучасних умовах відбувається широке впровадження електронних платіжних засобів (так званих електронних грошей) в системі безготівкових розрахунків. Електронні гроші - це умовна назва коштів, які використовуються їх власниками на основі електронної системи банківських послуг. Електронні гроші застосовуються завдяки впровадженню у розрахунках комп'ютерної техніки і сучасних систем зв'язку. На сьогодні це найбільш прогресивний, економічний і зручний носій грошових функцій. Основними компонентами системи електронних грошей є банківські автомати, кредитові і дебетові картки, електронна система розрахунків у торгових пунктах тощо. Поява електронних грошей була б неможлива без надійного захисту від несанкціонованого доступу до бази даних, запобіжних заходів щодо занесення вірусі і електронну систему, достовірного і правильного використання магнітних карток. Електронні платіжні засоби діють у рамках спеціального каналу зв'язку з банком, тим самим вони значно прискорюють взаєморозрахунки, а отже й обіг товарів і грошей. Перехід на сучасні технології безготівкових розрахунків здійснюється на основі впровадження „пластикових" грошей - особливих магнітних карток.

     Дослідженню питань обліку і контролю грошових коштів присвячені праці відомих  вітчизняних та зарубіжних економістів, зокрема  
М.Т. Білухи, І.О. Бланка, Ф.Ф. Бутинця, Л.О. Лігоненко, А.А. Мазаракі,  
Є.В. Мниха, Л.В. Нападовської, Ю.І. Осадчого, П.Г. Пономаренка,  
Г.В. Ситника, В.В. Сопка, В.Т. Сусіденка та ін. Проте динамічна система грошового обігу в Україні в умовах ринкових відносин та розвитку інформаційних технологій потребує подальшого поглибленого наукового вирішення питань управління економікою торгівлі, підвищення інформатизації через облік і контроль із метою оптимізації економічних взаємовідносин.

    Питання обліку, аналізу та контролю операцій, пов’язаних з безготівковими розрахунками розглядалися в роботах ряду як вітчизняних (М. Білухи, І. Бланка, Ф. Бутинця, С. Голова, В. Горелкіна, В. Завгороднього, А. Кузьмінського, А. Мазаракі, Є. Мниха, В. Сопка та ін.), так і закордонних науковців (Д. Блейка, Ф. Вуда, Є. Брігхема, Глена А. Велша, Деніела Г. Шорта та ін.).

      У процесі господарської та іншої діяльності підприємства постійно вступають у взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання при здійсненні угод, що оформлюються і закріплюються договорами: з постачальниками - за одержані від них товарно-матеріальні цінності, з покупцями - за придбані ними товари, з банками - за одержання коштів і погашення кредитів, з іншими юридичними та фізичними особами - за транспортні та інші послуги, електроенергію, паливо тощо, з працівниками - із заробітної плати, наданих їм позик тощо.

    Відносини між підприємствами, які виникають внаслідок кругообігу господарських засобів, називаються розрахунками. Розрахунки – одне з найбільш масових явищ у господарському житті кожного підприємства. Вони опосередковують розподіл і перерозподіл суспільного продукту, перехід його з товарної форми в грошову, і навпаки. Необхідно зайважити, що існує три види розрахунків (рис 1.1.) 

    Рис. 1.1. Види розрахунків

       Таким чином, розрахунки між  підприємствами, організаціями та  установами є однією з необхідних  ланок розширеного відтворення.  Вони опосередковують розподіл  та перерозподіл суспільного  продукту, перетворення його з  товарної форми на грошову  та навпаки, яке пов’язане  при цьому із зміною форм  власності. Розрахунки здійснюються  на економічній основі кругообороту засобів у процесі виробництва та є суспільним визнанням того, що продукція підприємства має попит у споживачів.

    Розрахунки  становлять собою відносини, що виникають  між підприємствами, організаціями  та підприємцями в процесі реалізації, розподілу та перерозподілу суспільного  продукту на підставі здійснення статутної  діяльності. Розрахунки базуються на переміщенні товарів у відповідності  до укладених договорів. Господарські договори укладаються безпосередньо  підприємствами, а розрахунки за продукцію, що відпускається за цим договорами, як правило, здійснюються через банк.

    Грошові платежі здійснюються за допомогою  готівки чи в безготівковій формі. Сукупність усіх грошових платежів, незалежно  від їх форми, складає грошовий або  платіжний оборот.

    Грошовий  оборот – це виявлення сутності грошей у русі. На обсяг і структуру грошового обороту на підприємстві впливають стадії виробництва та споживання.

    Грошові розрахунки можна класифікувати  на внутрішні – пов’язані з  виплатою заробітної плати та підзвітних сум працівникам, дивідендів акціонерам та ін.; та зовнішні – обумовлені фінансовими  взаємовідносинами у процесі  реалізації продукції (робіт, послуг), закупівлі сировини та матеріалів, сплати податків та платежів до позабюджетних  фондів, отримання та повернення кредиту  та ін.

    Грошовий  оборот на підприємстві пов’язаний з  такими основними напрямками:

    забезпечення  процесу виробництва (закупівля  сировини, матеріалів, комплектуючих, виплата заробітної плати);

• реалізація продукції (відшкодування витрат, формування доходів);
• сплата податків, обов’язкових відрахувань, зборів;
• забезпечення спільної діяльності підприємств;
• забезпечення функціонування кредитних договорів.
• отримання і погашення кредитів і сплата відсотків за кредит кредитним установам.

    Грошовий оборот класифікується на безготівковий та готівковий. Це розмежування грошового обороту стає інструментом регулювання об’єкта грошового обороту – грошової маси.

    Грошові кошти підприємства підрозділяються  на два види:

1. кошти в касі підприємства. При необхідності на тому чи іншому конкретному підприємстві може відкриватися відразу кілька рахунків (субрахунків) обліку готівки. Наприклад:
1. каса підприємства (при бухгалтерії підприємства);
2. операційна каса (що знаходиться в тому чи іншому підрозділі).
3. валютна каса (вводиться при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності і направленні працівників у закордонні відрядження);
4. каса філії (вводиться при наявності відособленої чи філії представництва, виділеної на окремий баланс).
2. кошти на рахунках у банках:
1. поточні рахунки в національній валюті відкриваються юридичним особам в установах банків для зберігання вільних коштів і ведення безготівкових розрахунків у національній валюті;
2. поточні рахунки в іноземній валюті, призначені для збереження вільних коштів і здійснення безготівкових розрахунків в іноземній валюті;
3. спеціальні рахунки для безготівкових розрахунків з контрагентами (рахунок акредитива, рахунок лімітованої чекової книжки);
4. спеціальні рахунки для бюджетного фінансування і цільових надходжень (бюджетні рахунки для цільових заходів);
5. позикові рахунки, що відкриваються для обліку позик шляхом оплати розрахункових чи документів перерахування позикових коштів на поточні, акредитивний чи інші рахунки відповідно до умов кредитної угоди;
6. депозитні рахунки відкриваються на певний строк для збереження вільних коштів, що перелічуються з поточних рахунків на рахунок депозиту, а після закінчення терміну збереження відповідно до депозитного договору повертаються на той же рахунок з відсоток по депозитних вкладах.

    Отже  грошові розрахунки можуть набирати як готівкової, так і безготівкової  форми.  Безготівковим грошовим розрахункам, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється  тим, що за використання безготівкових  розрахунків досягають значної  економії витрат на їх здійснення. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків  сприяють банківські установи, у них  також заінтересована держава —  не тільки з погляду економного витрачання коштів, а й з погляду вивчення, регулювання і контролю грошового обороту.

    Сферу готівкових і безготівкових розрахунків  розмежовано. Готівкова форма розрахунків  застосовується за обслуговування населення  — виплата заробітної плати, матеріального  заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги. Отримуючи грошові доходи, населення витрачає їх на купівлю  товарів, продуктів харчування, оплачує  послуги і здійснює інші платежі.

      Звичайно, що існують певні правила, установлений порядок для здійснення операцій з готівкою. Це - касова дисципліна. Основним документом бухгалтерського обліку встановленої форми, що застосовується для здійснення обліку готівки в касі підприємства є касова книга. Приміщення або місце, що призначене для приймання, видачі та зберігання готівкових коштів, інших цінностей і касових документів де, як правило, ведеться касова книга називається касою підприємства.

    Касові  операції - операції підприємств між  собою та з підприємцями i фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівкових коштів при проведенні розрахунків через касу підприємства, спеціально ізольоване приміщення, обладнане сигналізацією, сейфами, незгораючими шафами для зберігання грошей та цінних паперів. з відображенням цих операцій у касовій книзі, книзі обліковому регістрі, призначеному для обліку касових операцій касиром підприємства. Касир несе повну матеріальну відповідальність за прийняті на зберігання гроші і цінні папери і за збитки, скоєні організації, підприємству, як в результаті навмисних дій так і недбалого або недобросовісного відношення до своїх обов'язків. Тому при прийнятгі касира на роботу з ним заключається договір про повну матеріальну відповідальність. Касиру забороняється передовіряти доручену йому роботу іншим особам. Головні бухгалтера та інші працівники, які користуються правом підпису касових документів, не можуть виконувати обов'язки касира.

    Під час здійснення операцій двері до приміщення каси мають бути замкнуті з середини. Доступ до приміщення каси особам, які не мають відношення до її роботи, забороняється.