Провадження в справах про адміністративні правопорушення

   4. Особлива  група учасників провадження  громадські організації, товариські  суди, трудові колективи, адміністрація  за місцем роботи, навчання або  проживання правопорушників. Вони  співробітничають з державними  органами, допомагаючи їм у здійсненні  виховної роботи. У ряді випадків такі учасники провадження мають бути поінформовані про заходи адміністративного впливу, вжиті до винних. Вони можуть подавати клопотання про скорочення строку позбавлення права. Особа, що вчинила правопорушення, може бути звільнена від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд товариського суду, громадської організації, трудового колективу.

   Учасники  адміністративно-юрисдикційного провадження  за власним розсудом можуть розпоряджатися своїми правами: звертатися чи не звертатися зі скаргами в органи адміністративної юстиції, вони також повинні бути ознайомлені зі складеним протоколом про адміністративне правопорушення. Як передбачено в ст. 256 КПАП, особа вправі відмовитися від підписання протоколу і дати свої пояснення і зауваження по його змісту, а також викласти мотиви відмови від його підписання. Разом з тим на неї не може бути покладений обов'язок доведення, що лежить на органах і посадових особах, які складають протокол і розглядають справу.

    давати  пояснення, заявляти клопотання, подавати докази, витребувати довідки та інші документи; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанови по справах про адміністративні правопорушення.

   Законодавством  визначені відповідні права та гарантії для осіб, які беруть участь у  провадженні, насамперед особи яка  притягується до відповідальності та потерпілого, як центральних фігур  процесу. Також слід зауважити, що законодавством передбачено не тільки певні гарантії, які виникають у особи з набуттям того чи іншого процесуального статусу (правопорушник, потерпілий, свідок тощо), а й такі, що мають однакову силу навіть для “полярних” сторін процесу. До останніх, наприклад, відносяться гарантії, які надані громадянам Законом про звернення. Це передбачені: ст.9 – заборона переслідування громадян за подання звернення і неприпустимість примушування їх до його подання; ст. 10 – заборона розголошення відомостей, що містяться у зверненнях; ст. 25 – відшкодування збитків громадянину у зв`язку з порушенням вимог цього Закону при розгляді його скарги та ін.

    Таким  чином, провадження у справах  про адміністративні правопорушення  складається з дій ряду органів і осіб. Важливу роль у цій діяльності відіграють державні органи і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, що уповноважені приймати передбачені законом заходи для виявлення і попередження адміністративних правопорушень, застосування і виконання стягнень. Органи, що розглядають справу, зобов'язані враховувати позицію учасників процесу і мотивувати в постанові прийняте рішення в справі з урахуванням думки учасників процесу.

   Як  підсумок, можна сказати наступне. Провадження в справах про  адміністративні правопорушення визначається, як низка послідовних дій уповноважених органів (посадових осіб), а у деяких випадках інших суб'єктів, які згідно з нормами адміністративного законодавства здійснюють заходи, спрямовані на притягнення правопорушників до відповідальності і забезпечення виконання винесеної постанови. Адміністративним провадженням розв'язуються два комплексні взаємопов'язані завдання: юрисдикційне (своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи; вирішення її відповідно до законодавства; забезпечення виконання винесеної постанови). Друге - профілактичне виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень; виховання громадян у дусі додержання законів. Провадженню в справах про адміністративні правопорушення значною мірою більше, ніж іншим провадженням, властивий принцип економічності, тобто йому не властива складна процедура розслідування справ, спрощено порядок порушення, а нерідко і розгляду справи. Однак, це не означає, що справи повинні розглядатися поверхово.

   У випадках, прямо передбачених законодавчими  актами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей  і вилучення речей та документів. Ці заходи застосовуються в зв'язку з виявленням ознак правопорушення або при достатніх підставах для припущення про наявність таких ознак. основне призначення цих заходів полягає в тому, щоб створити необхідні умови для реалізації норм матеріального права, які установлюють відповідальність за правопорушення. Причому їхнє застосування служить цілям реалізації переважно адміністративних стягнень.

    Провадження  у справах про адміністративні  правопорушення складається з  дій ряду органів і осіб. Важливу роль у цій діяльності грають державні органи і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, що уповноважені приймати передбачені законом заходи для виявлення і попередження адміністративних правопорушень, застосуванню і виконанню стягнень. Органи, що розглядають справу, зобов'язані враховувати позицію учасників процесу і мотивувати в постанові прийняте рішення в справі з урахуванням думки учасників процесу.

    У  провадженні діють і інші учасники: одні захищають свої інтереси, інші залучаються лише при провадженні окремих процесуальних дій, сприяють провадженню. 
 
 
 
 
 
 

                                             РОЗДІЛ ІІ.

СТАДІЇ  ПРОВАДЖЕННЯ В  СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ  ПРАВОПОРУШЕННЯ

   Діяльність  учасників провадження у справах  про адміністративні правопорушення розвивається у часі як послідовний ряд пов'язаних між особами процесуальних дій щодо реалізації прав та взаємних обов'язків. Весь процес складається з кількох фаз розвитку, що змінюють одна одну. Їх прийнято називати стадіями.

   Стадія - це така порівняно самостійна частина  провадження, яка поряд з його загальними завданнями має властиві тільки їй завдання й особливості. Стадії відрізняються одна від одної  і колом учасників провадження, характером проваджуваних дій та їх юридичною роллю.

   Розв'язання завдань кожної стадії оформлюється спеціальним процесуальним документом, який ніби підсумовує діяльність. Після  прийняття такого акта розпочинається нова стадія. Стадії органічно пов'язані  між собою; наступна, як правило, починається  лише після того, як закінчена попередня, на новій стадії перевіряється те, що було зроблено раніше.

   Провадження у справах про адміністративні  правопорушення за своєю структурою схоже на кримінальний процес, проте, воно значно простіше і містить менше  процесуальних дій.

   2.1. Порушення справи  про адміністративне  правопорушення.

   Порушення справи про адміністративне правопорушення – початкова стадія провадження. Стосовно провадження у справах про адміністративні правопорушення дана стадія має специфічне процесуальне оформлення. Суть його заключається в складенні особливого процесуального документа, а саме протоколу про адміністративне правопорушення (ст. 254).

   наявність протоколу про адміністративне  правопорушення свідчить про порушення  справи, причому протокол повинен бути складений уповноваженою особою з дотриманням визначеної встановленої законом форми. У протилежному випадку справу про адміністративне правопорушення не може бути визнано порушеною.

   а) Протокол

   Кодекс  України про адміністративні  правопорушення передбачає складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. У деяких випадках, передбачених законом (ст.258 КпАП), протокол про адміністративне правопорушення не складається, але якщо правопорушник оспорює накладене на нього стягнення, протокол про адміністративне правопорушення повинен складатися.

   Протокол  це документ, який офіційно засвідчує  факти неправомірних дій, за які передбачена адміністративна відповідальність, і містить дані про особу, що їх вчинила.

   Він є  одним з основних джерел доказів  і служить підставою для подальшого провадження в справі про адміністративне  правопорушення. Тому до нього пред'являються  певні вимоги.

   Посадові  особи і представники громадських  організацій, що складають протоколи, зобов'язані мати відповідні документи  або знаки встановленої форми, що пред'являються за вимогою особи, яка вчинила адміністративне  правопорушення. Якщо порушення супроводжується заподіянням збитку (лісопорушення, незаконний лов риби, незаконне полювання й ін), протокол складається в двох екземплярах, один із яких додається до позовної заяви, яка направляється в суд. Складається протокол у двох екземплярах також при вчиненні правопорушень, передбачених ст. 203 КПАП, іноземними громадянами.

   У справах  про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, визначеними  в статтях 218 - 221 КПАП, протоколи про  правопорушення мають право складати:

   уповноважені  на те посадові особи: органів внутрішніх справ, органів державного енерго- та газового нагляду, органів Міністерства транспорту України, фінансових органів, органів Антимонопольного комітету України, Прикордонних військ України, органів Служби безпеки України, органів податкової служби; а також, адміністрація підприємств, установ і організацій; державні виконавці; слідчий, особа, яка провадить дізнання й інші особи відповідно до ст. 255 КПАП.

   У справах  про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244, 244-1, 244-2 – 244-8 КПАП, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.

   У випадках, прямо передбачених законодавством, протоколи про адміністративні  правопорушення можуть складати також посадові особи інших державних органів, представники громадських організацій і органів громадської самодіяльності.

   У тих  випадках, коли проступок виявляє  особа, що не має права на складання  протоколу, подачею рапорту або  іншим способом вона доводить про це до відома того, хто уповноважений на відповідні заходи. Протокол про адміністративне правопорушення складається у відповідності з вимогами ст. 256 КПАП, в якому зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу порушника; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення порушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

   Протокол  підписується особою, яка його склала, і особою, яка вчинила адміністративне  правопорушення; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

   У разі відмовлення особи, яка вчинила  правопорушення, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про  це.

   Особа, яка вчинила правопорушення, має  право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. До протоколів додаються також пояснення свідків, рапорти працівників міліції, речові докази, що підтверджують винність особи, притягуваної до адміністративної відповідальності, у тому числі фотознімки, звукозаписи, листівки, плакати і те ін.

   При складенні  протоколу порушникові роз'яснюються  його права і обов'язки, передбачені  статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

   Порушнику повинні роз'яснити, що у відповідності  зі ст. 268 КПАП він вправі: знайомитися  з матеріалами справи, давати пояснення, представляти докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися  юридичною допомогою адвоката, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою якою здійснюється провадження; оскаржити постанову в справі.

   Протокол  надсилається органові (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про  адміністративне правопорушення (ст. 257 КПАП). Законодавець не визначив строк, протягом якого повинна бути здійснена передача протоколу адресату. Звичайно він регламентується відомчими актами. Так, відповідно до Інструкції по організації провадження у справах про адміністративні порушення правил дорожнього руху протоколи підлягають направленню для розгляду в п'ятиденний термін. По справах про дрібне хуліганство, а також про розпиття спиртних напоїв у громадських місцях або появу в громадських місцях у п'яному вигляді, за вчинення таких проступків 3 рази протягом року, начальник органа внутрішніх справ (міліції) або його заступник приймають протягом доби одне з рішень, передбачених санкцією ст. 178 ч. III КПАП, або в той же термін направляють справу на розгляд у районний (міський) народний суд із забезпеченням явки порушника. У добовий термін направляються на розгляд народного суду також справи про злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, військовослужбовця або особи, що виконує обов'язки по охороні громадського порядку.

   б) доставлення  правопорушника