Провадження в справах про адміністративні правопорушення

   Провадження може бути прискореним при обов'язковій  наявності відразу трьох умов: якщо зроблено одне з правопорушень, що вважається незначним; якщо за дане діяння на винного може бути накладене таке стягнення, як попередження чи штраф; якщо громадянин не заперечує стягнення, що накладається на нього.

   Законом встановлений і визначений порядок  розгляду справи, а також оскарження і перегляду винесеної постанови. Відповідно до закону отримання й оцінка всіх необхідних доказів здійснюються компетентним органом чи посадовою особою, правомочним вирішити дану справу. Правом представляти докази користуються особи, що беруть участь у провадженні в справі (особа, що притягується до відповідальності, потерпілий, законні представники, адвокат), і інші особи.

   Отже, Провадження в справах про  адміністративні правопорушення визначається, як низка послідовних дій уповноважених органів (посадових осіб), а у деяких випадках інших суб'єктів, які згідно з нормами адміністративного законодавства здійснюють заходи, спрямовані на притягнення правопорушників до відповідальності і забезпечення виконання винесеної постанови. Адміністративним провадженням розв'язуються два комплексні взаємопов'язані завдання: юрисдикційне (своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи; вирішення її відповідно до законодавства; забезпечення виконання винесеної постанови). Друге - профілактичне виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень; виховання громадян у дусі додержання законів.

   Провадженню в справах про адміністративні  правопорушення значною мірою більше, ніж іншим провадженням, властивий  принцип економічності, тобто йому не властива складна процедура розслідування справ, спрощено порядок порушення, а нерідко і розгляду справи. Однак, це не означає, що справи повинні розглядатися поверхово.

І.2. Заходи процесуального забезпечення провадження.

   З метою  забезпечення своєчасного і правильного  розгляду справ про адміністративні  правопорушення, а також виконання  по ним постанов законодавство передбачає можливість застосування заходів процесуального забезпечення провадження. За своїм  юридичним характером вони представляють собою різновидність адміністративно – попереджувальних і адміністративно – припинювальних заходів.

   Відповідно  до ст. 260 КПАП, у випадках, прямо передбачених законодавчими актами України, з  метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів.

   Вищезазначені заходи застосовуються в зв'язку з  виявленням ознак правопорушення або при достатніх підставах для припущення про наявність таких ознак. Вказані заходи застосовуються з метою виявлення правопорушень, встановлення особи порушника, виявлення і закріплення доказів правопорушення, створення інших умов, необхідних для всебічного й об'єктивного розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також своєчасного і повного виконання накладеного стягнення.

   У кінцевому  рахунку основне призначення  цих заходів полягає в тому, щоб створити необхідні умови  для реалізації норм матеріального права, які установлюють відповідальність за правопорушення. Причому їхнє застосування служить цілям реалізації переважно адміністративних стягнень.

   а) Затримання правопорушника

   Порядок адміністративного затримання визначається Кодексом про адміністративні правопорушення України та іншими актами законодавства України.

   Про адміністративне  затримання, відповідно до вимог ст. 261 КПАП складається протокол, в якому  зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про затриману особу; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмови затриманого від підписання протоколу в ньому робиться про це запис.

   На  прохання особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, про місце її перебування повідомляються її родичі, адміністрація за місцем роботи або навчання. Про затримання неповнолітнього повідомлення його батьків або осіб, які їх заміняють, є обов'язковим.

   Підстави  і порядок утримання особи  залежать від характеру правопорушення. Адміністративне затримання передбачає короткочасне обмеження волі правопорушників  і пов'язане з примусовим утриманням їх протягом встановленого законом  строку в спеціальних приміщеннях органів внутрішніх справ.

   відповідно  до вимог ст. 263 КПАП може тривати  не більше трьох годин. У виняткових випадках, у зв'язку з особливою  потребою законодавчими актами України  можуть бути встановлені інші строки адміністративного затримання.

   Адміністративне затримання допускається з метою  припинення адміністративних правопорушень, складання протоколів, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ і виконання постанов по справах про адміністративні  правопорушення.

   Виключенням є затримання психічно хворих, перебування яких у громадських місцях становить небезпеку для навколишніх і для самих хворих, а також затримання малолітніх.

   Не  підлягають затриманню іноземні громадяни, що скоїли правопорушення, які користуються дипломатичним імунітетом і пред'явили в підтвердження цього дипломатичний паспорт, дипломатичну чи консульську картку або службове посвідчення.

   У випадку  вчинення зазначеною особою проступку, що тягне адміністративну відповідальність, співробітники міліції записують  номер документу, який посвідчує особу і державу, яку ця особа представляє, а потім складають рапорт про факт правопорушення і передають його начальнику органу внутрішніх справ.

   Як  правило, не підлягають затриманню військовослужбовці. Однак при вчиненні в громадських місцях серйозних правопорушень військовослужбовці можуть бути затримані працівниками міліції для негайної передачі їх і матеріалів про правопорушення в комендатуру або черговому по військовій частині. Не підлягають адміністративному затриманню депутати місцевих Рад, народні депутати, прокурори, судді.

   Виходячи  з загального змісту правових норм, які аналізуються, часом затримання правопорушника варто вважати момент його доставлення в штаб добровільної народної дружини.

   Затриманий  може оскаржити адміністративне затримання у вищий орган внутрішніх справ чи прокурору. Адміністративне затримання проводиться і реалізується в рамках правоохоронної діяльності компетентних органів:

   1) органами  внутрішніх справ; 2) прикордонними  військами;

    3) старшою  у місці розташування охоронюваного об'єкта посадовою особою воєнізованої охорони;

   4) посадовими  особами військової інспекції  безпеки дорожнього руху, у випадках, прямо передбачених законодавчими  актами України.

б) Особистий  огляд та огляд речей

   Згідно  ст. 264 КПАП особистий огляд може проводитись уповноваженими на те посадовими особами органів внутрішніх справ, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митних установ і прикордонних військ, а у випадках, прямо передбачених законодавчими актами України, також і інших органів.

   Особистий огляд може проводитись уповноваженою  на те особою однієї статі з оглядуваним  і в присутності двох понятих  тієї ж статі.

   Огляд речей може проводитись уповноваженими на те посадовими особами органів  внутрішніх справ, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митних установ, прикордонних військ, природоохоронних органів, органів лісоохорони, органів рибоохорони, органів, які здійснюють державний нагляд за дотриманням правил полювання, а у випадках, прямо передбачених законодавчими актами України, також і інших органів. Огляд речей, ручної кладі, багажу, знарядь полювання і лову риби, добутої продукції, транспортних засобів та інших предметів здійснюється, як правило, у присутності особи, у власності (володінні) якої вони знаходяться. У невідкладних випадках зазначені речі, предмети може бути піддано огляду за участю двох понятих під час відсутності власника (володільця).

   Про особистий  огляд, огляд речей складається  протокол або про це робиться відповідний  запис у протоколі про адміністративне  правопорушення або в протоколі про адміністративне затримання.

   Особистий огляд, огляд речей у митних установах  проводиться в порядку, визначеному  Митним кодексом України.

   Особистий огляд і огляд речей є заходами забезпечення провадження у справах  про адміністративні правопорушення. Підстави і мета застосування цих заходів передбачені ст. 260 КПАП.

   На  відміну від інших заходів  забезпечення, їх головне призначення  у виявленні необхідних у справі доказів, головним чином речових. Огляд  встановлений законом чи виданими відповідно до нього іншими нормативними актами правовий обов'язок громадян пред'явити за вимогою органів і осіб, зазначених у зазначеній статті, відповідні предмети (речі), документи. У випадку відмови від огляду громадяни можуть бути піддані особистому примусовому огляду або обстеженню майна для перевірки заяв, наданих ними, про відсутність у них предметів, які є об'єктами правопорушення. Тому огляду повинна передувати пропозиція уповноважених працівників особі, у відношенні якої є дані про вчинення правопорушення (чи в інших, передбачених законом випадках), пред'явити речі, інші предмети, які є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення, а також документи, які підтверджують особу затриманого й ін.

   в) Вилучення  речей і документів

   Речі  і документи, що є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених у КПАП: державної контрольно-ревізійної служби, державної податкової служби, державного комітету по захисту прав споживачів, посадові особи, уповноважені здійснювати адміністративне затримання і посадові особи, уповноважені здійснювати особистий огляд та огляд речей. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у місцях, що їх визначають органи (посадові особи), яким надано право проводити вилучення речей і документів, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують.

   Про вилучення  речей і документів складається  протокол або робиться відповідний  запис у протоколі про адміністративне  правопорушення, про огляд речей  або адміністративне затримання.

   Вилучення речей і документів реалізується шляхом примусового припинення володіння (користування, розпорядження) особою, яка вчинила адміністративне  правопорушення, визначеною річчю (предметом) або документом.

   Ці  заходи вправі здійснювати посадові особи органів внутрішніх справ, прикордонних військ, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митних установ, органів охорони природи (лісоохорони, рибоохорони, які здійснюють державний нагляд за дотриманням правил полювання), а також інших органів, уповноважених на те законодавчими актами України.

   Отож, У випадках, прямо передбачених законодавчими  актами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів. Ці заходи застосовуються в зв'язку з виявленням ознак правопорушення або при достатніх підставах для припущення про наявність таких ознак. основне призначення цих заходів полягає в тому, щоб створити необхідні умови для реалізації норм матеріального права, які установлюють відповідальність за правопорушення. Причому їхнє застосування служить цілям реалізації переважно адміністративних стягнень.

   І.3. Особи, що беруть участь в провадженні.

   Провадження у справах про адміністративні правопорушення складаються з дій ряду органів та осіб, які беруть участь у провадженні.

   Роль  і призначення, зміст і обсяг  повноважень, форми і методи участі органів (посадових осіб) і громадян у справі різні. Їх можна поділити на кілька груп:

   1. Компетентні  органи і посадові особи, наділені  правом приймати владні акти, складати правові документи, що  визначають рух і долю справи.

   2. Суб'єкти, що мають особистий інтерес  у справі: особа, яка притягається  до відповідальності, потерпілий  та його законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники, адвокати). На відміну від суб'єктів першої групи, ніхто з представників даної групи не користується владними повноваженнями.

   3. Особи  і органи, що сприяють здійсненню  провадження: свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, поняті. Одні з них (свідки, експерти) повідомляють дані повноважному органу або посадовій особі. Інші (перекладачі, поняті) потрібні для закріплення доказів або забезпечення необхідних умов адміністративного провадження.