Міжнародно-правовий механізм захисту прав і свобод людини і громадянина

в) забезпечення юридичної експертизи законопроектів;

г) забезпечення професійної підготовки з питань вивчення Конвенції та практики Суду прокурорів, адвокатів, працівників правоохоронних органів, працівників імміграційних служб, інших категорій працівників, професійна діяльність яких пов'язана із правозастосуванням, а також з триманням людей в умовах позбавлення свободи;

д) інші заходи, які визначаються - за умови нагляду з боку Комітету міністрів Ради Європи - державою-відповідачем відповідно до Рішення з метою забезпечення усунення недоліків системного характеру, припинення спричинених цими недоліками порушень Конвенції та забезпечення максимального відшкодування наслідків цих порушень.

Упродовж одного місяця з дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного Уповноважена особа з представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень готує та надсилає до Кабінету Міністрів України подання щодо вжиття заходів загального характеру, яке включає пропозиції щодо вирішення зазначеної в Рішенні системної проблеми та усунення її першопричини, зокрема:

а) аналіз обставин, що призвели до порушення Конвенції;

б) пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства;

в) пропозиції щодо внесення змін до адміністративної практики;

г) пропозиції для врахування під час підготовки законопроектів;

д) пропозиції щодо забезпечення професійної підготовки з питань вивчення Конвенції та практики Європейського суду з прав людини для суддів, прокурорів, адвокатів, працівників правоохоронних органів, імміграційних служб, інших категорій працівників, професійна діяльність яких пов'язана із правозастосуванням, а також з триманням людей в умовах позбавлення свободи;

е) пропозиції щодо здійснення інших заходів загального характеру, спрямованих на усунення недоліків системного характеру, припинення спричиненого цими недоліками порушення Конвенції та забезпечення максимального відшкодування наслідків цих порушень;

є) перелік центральних органів виконавчої влади, які є відповідальними за вжиття кожного з пропонованих у поданні заходів.

Одночасно з поданням Уповноважена особа з представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень готує аналітичний огляд для Верховного Суду України, який включає:

а) аналіз обставин, що спричинили порушення Конвенції;

б) пропозиції щодо приведення судової практики у відповідність з вимогами Конвенції.

Прем'єр-міністр України визначає центральні органи виконавчої влади, які є відповідальними за виконання заходів загального характеру, та невідкладно дає їм відповідні доручення. Кабінет Міністрів України видає в межах своєї компетенції акти на виконання заходів загального характеру та вносить у порядку законодавчої ініціативи до Верховної Ради України законопроекти щодо прийняття нових, скасування чинних законів або внесення до них змін.

Слід зазначити ще наступне, що умови і порядок  виконання  рішень  судів  та  інших  органів (посадових  осіб),  що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку,  визначає Закон України "Про виконавче провадження". Відповідно до  статті  20-1 даного Закону на Відділ примусового виконання  рішень  Департаменту  державної  виконавчої служби  покладається  виконання  рішень,  за  якими  боржниками є, зокрема, вищий чи центральні органи виконавчої влади.

З  огляду на викладене виконання рішень Європейського  суду  з прав  людини  покладається  на Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби.

Таким чином при надходженні на виконання до  регіональних  чи територіальних   органів   державної   виконавчої   служби  рішень Європейського суду з прав людини державний виконавець відмовляє  у відкритті  виконавчого  провадження  на  підставі пункту 4 частини першої статті  26  Закону  України  "Про  виконавче   провадження" та  надає  стягувачу  роз'яснення  щодо  пред'явлення виконавчого документа  за  підвідомчістю  до  Відділу  примусового виконання   рішень  Департаменту  державної  виконавчої  служби  в порядку та строки, встановлені вказаним Законом.

Нагляд за виконанням Україною, а так само й іншими державами-учасницями Конвенції рішень Європейського суду з прав людини здійснює Комітет міністрів Ради Європи в порядку, встановленому Правилами застосування параграфа 2 статті 46 Європейської Конвенції з Прав Людини.

Під час нагляду за виконанням рішень Суду Комітет міністрів розглядає:

• чи була виплачена справедлива компенсація, призначена Судом, у тому числі пеня, якщо вона була нарахована;
• чи були вжиті індивідуальні заходи з метою припинення порушення й повернення потерпілого настільки, наскільки це можливо, до стану, що існував до порушенням Конвенції;
• чи були вжиті загальні заходи для запобігання новим порушенням, подібним тим, які були виявлені, або для припинення продовження порушень.

Підсумовуючи викладене, необхідно відзначити, що хоча Конвенція закріплює обов'язок щодо усунення порушення прав людини тільки державою-відповідачем у конкретній справі, однак на практиці інші держави-учасниці у багатьох випадках також проводять законодавчі, адміністративні та інші заходи з метою недопущення в подальшому аналогічних порушень конвенційних норм. У цьому й полягає, хоча і опосередкований, проте найбільш дієвий соціально-правовий результат діяльності Суду [34 c.77].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.3. Вдосконалення організаційних механізмів взаємовідносин

України та Європейського Суду з прав людини

 

З метою забезпечення належного й ефективного захисту прав та інтересів України під час урегулювання спорів за участю іноземного суб'єкта, розгляду у закордонних юрисдикційних органах справ, учасником яких є Україна, тобто Європейському Суді з прав людини та Міжнародному Суді ООН Указом Президента України від 25 червня 2002 року № 581 затверджений «Порядок здійснення захисту прав та інтересів України під час урегулювання спорів, розгляду у закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб'єкта та України» [11 c.75].

Міністерство закордонних справ України, заінтересовані органи та організації вживають усіх можливих заходів для своєчасного одержання інформації та/або документів щодо спору за участю іноземного суб'єкта, стосовно якого існує загроза пред'явлення або пред'явлено до Європейського Суду з прав людини позов до України.

У разі одержання інформації про пред'явлення до Європейського Суду з прав людини позов до України позову до України Міністерство закордонних справ України готує і вносить висновок про наявність імунітету України у справі, порушеній у Європейському Суді за позовом до України, а також погоджені з Міністерством юстиції України пропозиції щодо забезпечення такого імунітету. Кабінет Міністрів України розглядає зазначені пропозиції та висновок, за результатами розгляду визначає відповідальний орган і доручає центральним органам виконавчої влади здійснити заходи щодо забезпечення імунітету України у справі, порушеній у Європейському Суді за позовом до України, вносить у разі потреби відповідні пропозиції Президентові України.

Відповідальним органом визначається:

- за наявності спору за участю  іноземного суб'єкта, стосовно якого існує загроза пред'явлення до Європейського Суду позову до України, - Міністерство юстиції України;

- у випадку розгляду у Європейському  Суді справи, порушеної за позовом  до України як держави, до Президента  України або до Кабінету Міністрів України, - Міністерство юстиції України;

- у випадку розгляду у Європейському  Суді справи, порушеної за позовом  до міністерства або іншого  центрального органу виконавчої  влади України, - відповідно це  міністерство або інший центральний  орган виконавчої влади України.

У випадку порушення у Європейському Суді справи за позовом до України  відповідальний орган готує рекомендації щодо досудового врегулювання спору під час попереднього розгляду справи у Європейському Суді; проводить юридичну експертизу можливих результатів розгляду справи у Європейському Суді; затверджує за погодженням з Міністерством закордонних справ України (а у випадках коли відповідальним органом є не Міністерство юстиції України, - також і з цим Міністерством) план організаційно-правових заходів щодо забезпечення захисту прав та інтересів України під час розгляду у Європейському Суді справи за участю іноземного суб'єкта та України.

З метою координації заходів та підвищення взаємодії заінтересованих органів та організацій, підготовки пропозицій з організаційно-правових, процедурних та інших питань, пов'язаних із здійсненням захисту прав та інтересів України під час урегулювання спору, розгляду у Європейському Суді справи за участю іноземного суб'єкта та України, відповідальним органом утворюється міжвідомча робоча група, яку  очолює один із керівників відповідального органу, до її складу включаються керівники заінтересованих органів та організацій.

У разі ухвалення Європейським Судом рішення проти держави, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства, іншого центрального, органу виконавчої влади України з порушенням норм та принципів міжнародного права Міністерство юстиції України разом із Міністерством закордонних справ України готує спільний висновок про наявність відповідного порушення. На підставі спільного висновку Міністерство закордонних справ України вживає заходів дипломатичного характеру для припинення такого порушення. Якщо порушення триває, Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства закордонних справ України, погодженим із Міністерством юстиції України та іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади України, може бути згідно із законами України застосовано відповідні заходи до іноземної держави та її майна.

Ратифікація Україною 17 червня 1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод стала важливим етапом на шляху входження нашої держави у європейський політико-правовий простір. Виконання Україною Резолюції Ради Європи №190 щодо вступу України створило принципово нову ситуацію щодо забезпечення в державі прав і свобод людини. Конвенція згідно з Конституцією України набула статусу частини національного законодавства. Україна визнала також обов язковою без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини, даючи, таким чином, можливість кожної особі, що знаходиться під юрисдикцією України, звертатися за захистом своїх прав у випадку порушення Україною положень, закріплених в Конвенції, до Європейського суду. Відповідно до прийнятих Україною зобов язань у звязку з вступом до Ради Європи і підписанням Конвенції про захист прав людини та основних свобод останнім часом відбувається правова і судова реформи. Зовнішньополітичний курс України, спрямований на вступ до Європейського Союзу, також визначає питання про ефективність створених в державі правових процедур захисту прав людини [14 c.75].

Виникли протиріччя норм Конвенції з українським законодавством, що потребує додаткового вивчення шляхів їх розвязання, існує також необхідність подальшого правового аналізу можливості застосування у судовій практиці рішень Європейського суду з прав людини. У зв язку з цим залишається необхідність подальшої національної імплементації в Україні норм Конвенції про захист прав людини та основних свобод та дослідження особливостей правових заходів, пов’язаних з такою імплементацією, а також використання положень Конвенції в правозастосовчій практиці.

На сьогодні в Україні виконано всі без винятку рішення Європейського суду з прав людини, щодо яких було винесено рішення проти держава Україна, і які набули чинності. Усього рішень проти України було 7. З них виконано 6, що стосуються умов утримання осіб, засуджених до смертної кари, а потім до довічного ув‘язнення [57 c.80].

Норми, передбачені статтею 10 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, мають безумовно враховуватися і застосовуватися українськими суддями, оскільки, згідно з Конституцією України, Конвенція є частиною національного законодавства. Крім того, ці норми мають активніше впроваджуватися в вітчизняне судочинство з огляду на досить поширену практику застосування цієї статті Європейським судом з прав людини [43 c.78].

Зараз Україна набуває досвіду виконання перших рішень, винесених щодо неї. Ще немає чітко розробленої процедури виконання, крім положення про те, що виконанням рішень Європейського суду з прав людини займається Державна виконавча служба України. Однак якщо Державна виконавча служба може провести стягнення за рішенням Суду, то вжиття заходів індивідуального та загального характеру за рішенням вимагає спільної роботи багатьох органів держави, і на сьогодні ще чітко не врегульовано, хто координуватиме цю діяльність та відповідатиме за вжиття цих заходів. Незважаючи на це, виконання рішень Європейського суду з прав людини є обов’язковим і у кожному випадку повинне проводитися у якомога коротші строки [20 c.76].

На сьогодні виконання рішень Суду в частині виплати коштів, присуджених рішеннями Суду, не викликає особливих проблем. Здебільшого кошти сплачуються вчасно (суми сплачується заявникам як справедлива сатисфакція у випадках констатації Судом порушення Україною її зобов’язань за Конвенцією та протоколами до неї).

Також рішення міжнародної судової установи є підставою для порушення касаційного провадження у справі за винятковими обставинами, що передбачено Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, Кримінально-процесуального кодексу, а також Кодексу адміністративного судочинства України. Більше того, у п. 3 ст. 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачається можливість таких заходів: