Характеристика періодичних видань національних меншин багатонаціонального краю на прикладі газети «Хронос»

готові  матеріали для своїх публікацій з світового інформаційного павутиння

Цим грішить  і «Хронос». Але, тем не менше, редакція намагається робити і свої ексклюзивні матеріали, залучаючи до їх написання вчених, краєзнавців, творчих особистостей-ентузіастів в тій чи іншій сфері культури. [12,1]

     Кожне видання «Хроноса» вимагає численних  фінансовів, які Маріупольське товариство греків регулярно відриває від інших, не менш важливих справ. Газета «Хронос» є для багатьох єдиною зв’язкою з товариством. [12, 1]

     Проблеми  з версткою теж наявні в газеті. Тут розміщуються великі статті на цілу сторінку, що не є практичним для  використання і це тягне за собою наступний недолік газети: «Хронос» не є читабельною газетою. Такі статті «на сторінку» тяжкі для сприйняття звичайного читача і зазвичай вони не дочитуються до кінця.

     Ще  одним недоліком для газети, я  вважаю, є практично одностороння тематична спрямованість. Майже половина статей «Хроноса» присвячена темі політичного становища сучасної Греції, багато праць в газеті присвячені мові, при цьому в одному номері газети, може бути декілька статей, присвячених мовній тематиці.

     Відсутність професіоналізму позначається і на тому, що при написанні матеріалів зовсім не розмежуються  жанри. І тому немає в газеті жанрового розмаїття, завдяки якому читати газету було б цікавіше. Необхідна наявність постійного моніторингу як культурних, так і політичних подій; не випадкових, час від часу, не позв’язаних із будь-якими подіями та ювілеями. Необхідна постійно діюча сторінка професійної критики. Думка про газету формується, якщо читач бачить, що є якесь «критичне око», дієвість та ефективність газети підвищується. Це просто обов’язок журналіста (не роздача компліментів або зведення рахунків) — створити, нарешті, практику критичної оцінки. «Хронос» не продається на прилавках, його можна придбати лише за підпискою. Перспективи розвитку газети поки що туманні,

тому  що видання газети - річ дорога, і немає впевненості, що в найближчому

 майбутньому редакція зможе знаходити гроші. Такий прогноз дає майбутньому газети Василь Єфременко. Але, проаналізувавши газету, я дійшла висновку, що роботи над нею ще дуже багато: можна змінити концепцію газети, залучати до її випуску професіональних журналістів, замислитися над зміною чи чергуванням деяких тематик «Хроноса», зробити газету більш доступною та цікавою до читача, та ін. Можна давати більше цікавої інформації щодо національних свят, традицій, а меншу частину приділяти політиці, щоб люди, читаючи газету, могли відпочивати.

     Розвиватися «Хроносу», безперечно, треба. Тому що ця газета висвітлює життя своєї громади та відтворює рівень існуючого життя. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

           ВИСНОВКИ

     Етнічна історія греків України неодноразово привертала увагу дослідників і тепер має чисельну репрезентативність в історіографії. Необхідність усебічного системного погляду на комплекс проблем, пов’язаних із збереженням і розвитком періодичних видань, культурної самобутності греків Приазов’я у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. стала мотиваційним чинником здійсненого дослідження.

     Зростання уваги до національних потреб етнічних меншин у роки перебудови супроводжувалося формуванням політико-правових основ  їх суспільного буття і спричинило розширення офіційних меж функціонування культури греків Приазов’я та спектру засобів збереження народних традицій.

     Підвищення  загального інтересу до національної проблематики, а також фінансування і видання робіт грецькими  товариствами обумовило значну орієнтацію місцевих краєзнавців, не лише греків за походженням, на грецьку тематику. Співдружність ФГТУ, Маріупольського товариства греків з маріупольськими краєзнавцями позначилася виданням низки книг та статей, що висвітлювали окремі аспекти грецької історії на Маріупольщині. За своєю тематикою вони вписувались в три основних сюжети: висвітлення історії окремих сіл та селищ, біографії видатних представників грецького етносу, дослідження історії грецьких культурних закладів. [1, 214]

     Проаналізувавши періодичне видання національної меншини  Маріуполя, я дійшла висновку, що грецька  меншина намагається відроджувати і зберігати свою культуру, традиції, звичаї, намагається бути обізнаною  про суспільне життя свого  народу і робить вона за допомогою створення товариств і періодичних видань.

     Газета  займається культурно-просвітницькою діяльністю, відображає діяльність Маріупольського  товариства греків, розповідає про  легендарні особистості епохи еллінізму, про яскраві моменти історії  грецького народу та її вплив на сучасне життя греків, які живуть в Україні і за кордоном.

     Але сьогодні ще є багато проблем, пов’язаних з недостатнім фінансуванням  друкованого періодичного видання, з нестачею професіоналів для  того, щоб робити газету більш читабельною і думати про подальші перспективи розвитку.  

     Основним  змістом етнокультурного відродження  грецької спільноти є багатоаспектність  національно-культурної самореалізації її представників, а саме: освіта, культурно-просвітня  робота, інформаційно-видавнича діяльність, фольклорне мистецтво, а також створення і функціонування культурно-освітньої інфраструктури для задоволення потреб етнічного розвитку. Найрозвиненішою ця інфраструктура є на Донеччині (особливо, у Приазов'ї із її центром у Маріуполі), де сконцентровано значну кількість її елементів (Маріупольський державний гуманітарний університет, національно-культурні товариства, самодіяльні художні колективи), діє найвпливовіше громадське об’єднання грецької меншини – Федерація грецьких товариств України і відбуваються активні культурно-освітні зв’язки з Грецькою Республікою та Республікою Кіпр.[1, 216]

     Слід  зазначити, що грецькі періодичні видання  протягом усього періоду свого існування  виходять виключно за рахунок спонсорів  та фінансової допомоги грецької сторони. На сторінках грецьких газет висвітлювалися культурі здобутки різних етносів України – насамперед українського і російського, зосереджувалася увага на взаємозв’язках етнокультур, на творчих контактах між митцями, на перекладацькій діяльності грецьких літераторів, які перекладали кращі зразки української та російської словесності. Водночас всі грецькі видання друкувалися не мовою національної спільноти, для задоволення духовних потреб якої воні створені, і не державною мовою, а російською. Тільки окремі матеріали грецьких газет публікувалися новогрецькою чи українською. Це обумовлено тим, що більшість українських греків (88,5%) є російськомовними. [1, 161]

     Професійні  досягнення греків регіону в різних царинах життя є невід’ємною  частиною сучасного наукового, політичного, економічного, освітнього потенціалу та культурного розмаїття Маріуполя.[7, 35]

     Підвищення  результативності національно-культурного  розвитку залежить від вирішення  наступних актуальних завдань:

• вдосконалення правової бази щодо національних меншин;
• віднаходження нових і підтримка вже існуючих джерел матеріально-фінансового забезпечення повноцінного функціонування національної культури;
• вироблення і послідовна реалізація культурними силами грецької спільноти Приазов'я програми щодо збереження румейської та урумської мов, обрання такоо шляху діяльності в цьому напрямку (дослідження мов, використання їх у інформаційній діяльності тощо), який би запобіг втраті цих етнокультурних особливостей, а з іншого боку – не сприяв би культурно-мовній ізоляції приазовських греків від історичної батьківщини.

 
 
 

               
 

          
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Балабанов К. , Пахоменко С. Національно-культурне та громадське життя греків України у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. /К. В. Балабанов, С. П. Пахоменко.– Маріуполь, 2006. – 260 с.

2. Балджи А. Музей Сартани – про грекыв Приазов'я //Приазовский рабочий. – 1998. - №53. – С. 4

3. Бондаренко А. В гостях у Леля Кузьменкова // Приазовский рабочий. – 2005. - №148. – С. 16

4. Бородинов В. Политология / Бородинов В. Д. // Учебное пособие. – Донецк: КИТИС, 2000. – 392 с.

5. Вареник Н. Наша сестра – Греція // Освіта. – 2003. - № 12. – С. 4

6. Говорунов Л. Нова книга про греків Приазов'я / Л. Говорунов// Азовский машиностроитель. – 2005. - № 99. - С. 4

7. Дегтеренко А. Етнічна індивідуальність у відсотках / А. Дегтеренко // Зовнішні справи. – 2008. - № 11. – С. 34-35

8. Джувага В. «Хронос» маріупольських греків // Ильичевец. – 2007. - № 47. – С. 17

 9. Єфременко В. Из Афин – с призом // Хронос. – 2003. - № 7. – С. 3

10. Єфременко В. Газета «Хронос» - лауреат регіонального фестивалю ЗМІ // Хронос. – 2003. - № 3. – С. 1

11.Єфременко  В. Газеті Маріупольськог товариства  греків – 10 років // Хронос. –  2004. - № 10. – С. 3

12. Єфременко В.  Є 100-й номер // Хронос. – 2007. -  № 4. - Т.3. – С. 1

13. Кондрашова В. Греки в Приазов’ї: декотрі аспекти і проблеми. – Т.1, 4, 2. – С. 382 - 385

14. Кириченко Л. Газета «Эллины Украины», издающаяся в Мариуполе, - во всеукраинском «Созвездии дружбы» // Приазовский рабочий. -  2006. -  № 14. - С. 4

15. Лукашевич М., Туленков М. Соціологія. Загальний курс: Підручник. – К.: Каравела, 2004. – 456 с.

16. Мазур П. Листая старые газеты // Хронос. -  2005. -  № 10. -  С. 4

17. Мазур П. Листая старые газеты // Хронос. -  2005. -  № 8. -  С. 3

18. Мазур П. Грецька гілка маріупольського краєзнавства/П. Мазур // Хронос. – 2005. - № 4. – С. 6

19. Папуш І. Творча діяльність греків Приазов'я. – Маріуполь, 2000. – 112 с.

20. Папуш І. Історія и творчість греків Приазов’я.— Мариуполь, 2005. — 338с.

21. Пилипенко Т., Осадленко А. Національні меншини України. Інформаційний довідник / Упоряд.: Пилипенко Т. І., Осадленко А. І. – К. – 135 с.

22. Пономарьова І. Етнічна історія Греків Приазов'я. – К., 2006. – 300 с.

23. Пономарьова І. Хто ми, звідки ми: До витоків етнічної історії урюмов та румеїв // Эллины Украины. – 2004. - № 4. – С. 5

24. Смирнова Е. Издательство «Колективистис» было в этом доме // Мариупольское время. – 2008. - №33. – С. 2, 3

25 Сорока Т., Пономарьова І. До проблеми етнічної історії маріупольських греків. – Маріуполь, 1993. – С. 121-124

26 Табачник Д. Українці зарубіжжя та Україна. – К.: Знання, 2007. – 399 с.

27. Темір С. К., Греки Приазов’я: нариси з історії та культури. – Маріуполь. – 2001. – 112 с.

28. . Терентьєва Н., Балабанов К. Греки в Україні: історія та сучасність. – К., 2007.- Т.1. – 354 с.

29. Темир С. Юбилей газеты // Елліни України. – 2001. -  № 4. -  С.1, 6. 
 
 
 
 
 
 

Інтернет-джерела:

30. Етнологія України: Філософсько-теоретичний та етнорелігієзнавчий аспект: [Електронний ресурс] / Г. С. Лозко // Навчальний посібник - 2001.- С. 304 Режим доступу до книги:

 http://www.info-library.com.ua/books-text-2461.html

31. Права меншин:Декларація ліберально-демократичних принципів стосовно етнокультурних, національних меншин

та корінних народів [Електронний ресурс] / У. Кімлічка, Х. Лекс, Е. Мендес, Г. Райхле, Б. Родд, Р. Джонстон, Е. Шандор, Д. Спіннер, А. Вілджоен // Декларація – 2000. – Режим доступу до декларації: http://www.cidct.org.ua/uk/studii/7/14.html

32. http://uk.wikipedia.org/wiki/