Характеристика періодичних видань національних меншин багатонаціонального краю на прикладі газети «Хронос»

одноплемінників звід актуальних завдань. І в цьому  цінність книги ветерана маріупольської журналістики, який в 1990 року сміливо освіжив маріупольське медіа-простір випуском першої в регіоні розважальної газети для сімейного читання. "Маріупольська тиждень" до цих пір є улюбленою газетою багатьох городян. Газетою для дозвілля, в той же час не опускається до рівня бульварщини. З 1996 р. він випускає газету "Елліни України", яка не просто є офіційним рупором Федерації грецьких товариств України, а й популяризатором історичного, духовної спадщини, сучасного культурного творчості греків, сполучною ланкою між еллінами різних куточків нашої країни - від Львова до Луганська.

     Наше  місто, що має неофіційний статус столиці грецької діаспори України  п'ятого, звітно-виборного з'їзду Федерації  грецьких товариств України, який відбувся в минулу суботу. У переповненому актовому залі Маріупольського державного гуманітарного університету, який визнаний провідним центром еллінізму як на європейському, так і на пострадянському просторі, зібралися депутати, що представляють 102 грецьких суспільства в 19 областях України та АР Крим, народні депутати України, Відомі вчені та бізнесмени, іноземні дипломати, представники міських і обласних властей, а також закордонні гості з Російської Федерації, землі Древньої Еллади.

     Грецька національність зробила великий крок вперед в справі колективізації, в справі національного культурного будівництва. Вперше за

150 років  з дня   переселення   греків  з Криму,   греки   мають  свою газету і

журнал (піонерський), утворена база для випуску  своєї нацлітератури.

     З випуском грецької газети утворився  загін сількорів, звідки висувалися, вирощувалися нові пролетарські кадри  грецьких письменників. З'явилось тяжіння  до утворення свого художнього слова. З кожним днем зростали і міцніли  лави пролетарських письменників національних меншостей. У своїх творах вони відбивали нове грецьке колгоспне село, класову боротьбу, нових людей, героїку громадянської війни.[16, 4]

     В ефірі обласного радіо виходить передача „Слово за слово“, яка знайомить  радіослухачів з життєдіяльністю етнічних національно-культурних товариств регіону; щомісячно українською і польською мовами виходить радіопрограма „Польська хвиля Донбасу“. Періодично в містах і районах області, в яких компактно мешкають представники національних меншин, виходять теле- і радіопередачі, присвячені їх діяльності.[1, 162]

     Маріупольське товариство греків – це єдине національне  об’єднання нашого міста, яке має свій друкований орган ,що регулярно (з невеликим перервами) видається протягом такого вже достатньо великого періоду часу. В цьому – свідоцтво високого інтелектуального та організаційного рівня грецького товариства, розуміння його керівництвом  пріоритетності інформаційного напрямку роботи[8 ,3]

         28 серпня 1830 року Маріупольська окружна газета «Наша правда» вперше випустила додаток  під назвою «Грецька сторінка». Цих додатків грецькою мовою вийшло всього чотири, тому що незабаром, у зв'язку з ліквідацією округів і організацій районів та областей, «Наша правда» припинила своє існування.

     В Приазов'ї видавалися пересувна газета «Махітикос колхознікос», багатотиражка «Махітис», піонерський журнал «Неос махітис», який пізніше був перейменований у «Піонерос». Велику роль грали літературно-художні альманахи, в яких друкувалися твори Г. Костоправа, А. Димитріу, В. Галли, К. Пастура, Л. Кір'якова, і др. Так, у січні вийшов альманах маріупольської грецької літературної групи «Флагомінітрес спітес»(«Іскри, що передбачують

полум’я») та в липні 1934 року – альманах «Неотина»(«Молодість»). [24, 2]

        Слід зазначити, що грецькі періодичні видання протягом усього періоду свого існування виходять виключно за рахунок спонсорів та фінансової допомоги грецької сторони. На сторінках грецьких газет висвітлювалися культурі здобутки різних етносів України – насамперед українського і російського, зосереджувалася увага на взаємозв’язках етнокультур, на творчих  контактах  між  митцями, на перекладацькій   діяльності   грецьких 

 літераторів,  які перекладали кращі зразки  української та російської словесності.  Водночас всі грецькі видання друкувалися не мовою національної спільноти, для задоволення духовних потреб якої воні створені, і не державною мовою, а російською. Тільки окремі матеріали грецьких газет публікувалися новогрецькою чи українською. Це обумовлено тим, що більшість українських греків (88,5%) є російськомовними. [1, 161]

     Засоби  масової інформації, зокрема періодична преса, впливали  і впливають на процес етнокультурного відродження  греків Приазов'я.

     Національна Рада України з питань телебачення  та радіомовлення надала телерадіоорганізаціям Донеччини (ТРК «Україна», маріупольські ТРК «Сигма», «Новый Донбасс», ТВ-7), ліцензії на здійснення мовлення мовами національних меншин. Однак, трансляція телепередач етнічними мовами, зокрема грецькою, практично не здійснюється.

     Отже, єдиним постійним засобом задоволення інформаційних потреб є грецька, переважно російськомовна, преса, а грецьке слово поки що фрагментарно присутнє в національних ЗМІ.[1, 162]

1.5.Аналіз газет «Колективістис» та «Елліни України», як попередників газети «Хронос».

Після припинення існування газети «Наша  правда», одразу почала виходити грецька газета «Коллективістис». Перший номер нової газети прийшов до читача 27 листопада 1930 року. Спочатку газета виходила щотижнево, а потім перейшла на п'ятиднівку. До кінця 1931 року вийшло 78 номерів, а 21 квітня 1932 року газета відсвяткувала свій перший ювілей, видав сотий

номер. Редагував газету Федір Ялі .  В перших числах січня 1932 року нароботу в редакцію нової газети перейшов Георгій Костоправ. У починаючих журналістів накопичувався досвід, навколо газети виник творчий колектив штатних та позаштатних працівників.[17,3]

        З січня 1932 по лютий 1934 року  міська газета виходила українською  мовою, і тепер вона називалася  «Приазовський пролетар». 15 квітня 1932 року газета розмістила публікацію Ф. Ялі «Наші найближчі завдання» про

групу грецьких письменників Приазов'я , яка  входила до складу ВУСПП (Всеукраїнська  спілка пролетарських письменників) – «Забой». Організатором та керівником цієї спілки був поет та журналіст  Георгій Костоправ.  Грецька газета «Коллективістис» випустила за короткий час сім літературних сторінок грецької групи ВУСПП – «Забой» Але «ми ще не зуміли мобілізувати увагу громадськості й широких трудящих мас навколо утворення грецької пролетарської літератури, не провели призиву ударників до літератури, не організували літературних гуртків по селах, колгоспах, підприємствах» - пише редактор газети «Коллективістис» у своїй статті «Наші найближчі завдання»[16, 4].

     Великі  труднощі виникли перед новою  газетою у зв’язку з невистачанням  кадрів газетних працівників і , найголовніше, вважаючи незнання населенням літературної грецької мови. По відношенню до мови, газеті потрібно було взяти такий курс, щоб її наблизити до існуючих діалектів живої мови так, щоб газету могла розуміти колгоспна бідняко-середняцька маса.

         А звідси вже робити подальші  кроки з розвитку культурної  мови газети

Правильність  курсу, який обради редактори газети , помітна з росту її тиражу.

Якщо  в травні тираж газети доходив  ледве до 1000 екземплярів, то в червні та серпні тираж виріс до 3600 екземплярів. Це говорить про підвищення інтересу мас до грецької національної печаті. [17,3] Видавництво «Коллективістис» знаходилося  в Маріуполі на вул. Італьянській,50/52, де у 1935-1936 роках розміщувалося Донецьке обласне грецьке видавництво. Воно грало велику роль в культурному відродженні грецького населення Приазов'я: раніше грецькі культурні просвітницькі установи в Україні користувалися   навчальною літературою,  виданою в Росії, в яких не було

місцевого краєзнавчого матеріалу, не враховувалися  особливості діалектів грецької мови, які формувалися на території  України. В Маріуполі видавалися шкільні підручники для 1-7-х класів українських греко-елінських

шкіл, навчально-методична  література різних напрямів, художня  література.[24, 2]  Однією з відомих періодичних видань нашого краю є газета «Елліни України», яка видається у Маріуполі з 1995 року. У перші роки свого існування газета переживала значні матеріальні труднощі, виходячи раз на 2 місяці за умов майже повної відсутності реклами і штату журналістів. Наприкінці 1990-х років ситуація в газеті стабілізувалася. З'явився постійний штат працівників – діячі культури, науки, учасники національно-культурного руху. З початку 200-х років працівниками газети була здійснена робота з висвітлення діяльності регіональних національних товариств, підготовки інформаційно-аналітичних матеріалів про діяльність грецької діаспори України та її організацій у Всесвітній Раді греків зарубіжжя, що значно збагатило загальну інформаційну картину розвитку грецького руху в Україні. У 2001 році газета отримала підписний індекс і увійшла до всеукраїнського каталогу.[1,160] Високе призначення газети  разом з великим професіоналізмом, творчим даруванням та енергією її редактора Анатолієм Балджи, участю в газеті великої кількості талановитих активістів здобули газеті визнання та авторитет. [29,6]

           Єдине в Україні національне  видання з тиражем 1500 екземплярів  за 10 років проробило величезну роботу з організації національних суспільств в

містах  та селах України, відродженню побутових  традицій та мови греків Приазов'я, вихідців з Криму. Тематика газети присвячена аналізу діяльності нижчих національних суспільств у Федерації загалом.[13, 382-385] 
 
 
 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ 2 ГАЗЕТА «ХРОНОС» ЯК ПЕРІОДИЧНЕ ВИДАННЯ МАРІУПОЛЬСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ МЕНШИНИ.

     2.1.Історія виникнення газети «Хронос»

     Перший  номер газети Маріупольського товариства греків вийшов у грудні 1994 року та був  присвячений приїзду в Маріуполь першої партійно-державної делегації Греції на чолі із заступником міністра закордонних справ Григорісом Ніотісом.  Анатолій Балджи запропонував назву газети - «Елліни Приазов'я». Не випадково, що саме Анатолію Яковичу було доручено створення газети Маріупольського товариства греків, адже серед активістів товариства він був не просто журналістом, але і людиною авторитетною в своїй справі, який здобув відомість в Маріуполі багаторічною працею в інформаційній сфері. Спонсором  першого номеру газети була Віра Миколаївна Черемних, номер був повністю підготовлен у «Приазовському робочому». [8, 3] Після перших випусків номерів видання «Еллінів Приазов'я» було призупинене через відсутність коштів. В 1995 році, коли з ініціативи Маріупольського і Донецького товариств греків була створена Федерація грецьких товариств України, постало питання про її друкований орган. Анатолія Балджи призначили головним редактором газети ФГТУ, яку за його пропозицією назвали «Елліни України». В тому 1995 році, її поява фактично значило, що Маріупольське товариство втратила свій друкований орган, оскільки знайти в Маріуполі гроші на видання двох газет – федеративної і міської – уявлялося нереальним. Іншої думки була Валентина Коноп-Ляшко, яка стала в тому ж році головою Маріупольського товариства греків. Вона доводила, що товариству необхідно мати свою газету та шукала шляхи для її реанімації. В наслідок цих зусиль в жовтні 1996 року «Елліни Приазов'я» поновили свій вихід у світ. З метою мінімізації витрат газета видавалася форматом звичайного листа і невеликим тиражем. Оскільки  Валентина Іллівна керувала роботою над газетою, вона фактично стала і її головним редактором. В 1996-1997 роках в редакцію також входили Олена Коноп та Василь Єфременко, пізніше до них приєдналася Вікторія Іващенко.

     Щоб усунути плутанину з назвами  газет «Елліни Приазов’я» - «Елліни  України», в 1998 році було вирішено перейменувати  газету в «Хронос». До того часу вона вже знайшла свого читача, в  ній сформувався творчий колектив постійних авторів. Кількість смуг збільшилось до шістнадцяти. У 1999 році газета перейшла на випуск у збільшеному форматі (А3), чим і зрівнялася з «Еллінами України» С 2000 року була заключена угода з «Укрпоштой» на адресну доставку газети, і  «Хронос» став приходити до читачів додому. [8, 3]