Характеристика періодичних видань національних меншин багатонаціонального краю на прикладі газети «Хронос»

      МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

    МАРІУПОЛЬСЬКИЙ  ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

    КАФЕДРА СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ 
 
 
 
 

    Курсова робота:

    «Характеристика періодичних видань національних меншин багатонаціонального  краю на прикладі газети «Хронос» 
 
 
 
 
 
 
 
 

             Студентки 3 курсу

    Спеціальності «Журналістика»

    Марини  Кемічаджи

    Науковий  керівник: М. А.Корольова 

Маріуполь, 2010                                           

    Зміст

Вступ………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1СПЕЦИФІКА ПЕРІОДИЧНИХ  ВИДАНЬ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН

1. Дефініція термінів «національна меншина» та «етнічна меншина»………………………………………………………………………….6
2. Огляд національних меншин, що проживають на території Приазов’я.  Заселення греків…………………………………………………………………..8
3. Історія відродження національної культури та освіти  еллінів Приазов’я. Специфіка національних свят та фестивалів………………………………………………………………………..11
4. Причини створення перших періодичних видань національних меншин Приазов’я…………………………………………………………………………14
5. Аналіз газет «Коллективістис» та «Елліни України», як попередників газети «Хронос»……………………………………………………………….....17

 

РОЗДІЛ 2 ГАЗЕТА «ХРОНОС» ЯК ПЕРІОДИЧНЕ ВИДАННЯ  МАРІУПОЛЬСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ МЕНШИНИ

 2.1    Історія виникнення газети «Хронос»…………………………………..  20

 2.2. Аналіз тематики публікацій газети «Хронос» та її основних рубрик…………………………………………………………………………….21

 2.3  Авторська категорія в газеті «Хронос» за роки її існування……………23

 2.4.  Роль  газети «Хронос» на регіональному та міжнародному рівні……...26

  2.5 Недоліки газети «Хронос» та перспективи розвитку……………………28

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..30

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………………...........................................33 
 
 
 
 

     Вступ

     Зростання рівня свідомості етнічних меншин, пошук ними свого місця в сьогоднішньому поліетнічному суспільстві – це невід'ємні складові національних інтересів в Україні. У цьому контексті дослідження минувшини окремих етносів, аналіз сучасних проблем збереження і розвитку їх самобутності не тільки є необхідними умовами комплексного вивчення історії країни, але й закладають підґрунтя для формування виваженої державної політики, спрямованої на забезпечення гармонійного співіснування всіх етнічних спільнот.

            Греки України не належать до групи найбільш чисельних національних меншин. Втім досвід їх буття на українських теренах, започаткований ще античною колонізацією Північного Причорноморя, демонструє як специфіку етнокультурного, соціального розвитку цієї спільноти у відриві від основного ядра, так і значну роль греків у культурному і суспільному житті окремих регіонів. [18,5]

     Одним з основних джерел з вивчання національно-культурного  руху на сучасному етапі є газети грецьких товариств - «Елліни України» (газета Федерації грецьких товариств  України), «Хронос» (газета маріупольського  товариства греків) [1, 216]

     Актуальність  теми. Для Маріуполя питання національних меншин є перманентно актуальним і потребує постійного вивчення та аналізу. Тема актуалізується і тим, що на сучасному етапі спостерігається зростання ролі національних меншин в національно-культурному розвитку  Маріуполя. Підтвердженням цього є створення товариств,періодичних видань окремими національними меншинами (наприклад, греками) та їх участь в суспільному та культурному житті, як самостійних суб’єктів.

     Сьогодні  національні меншини борються за розвиток своєї культури, освіти. І тому тема цього дослідження актуальна, адже для реалізації своїх планів національна меншина випускає свою газету, яка є інформатором для великої частини греків Маріуполя про історію, культуру, побут Греції,

про розвиток грецько-українських відносин, про події, пов’язані з греками Маріуполя.

     Предмет дослідження: передумови і обставини формування періодичного видання національної меншини, умови і проблеми його існування.

     Об’єкт дослідження: газета «Хронос» як періодичне видання національної меншини греків Приазов'я.

     Мета  роботи полягає у аналізі газета «Хронос» як періодичне видання національної меншини греків Приазов'я.

         У відповідності до поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:

• дати визначення поняттям «національна меншина» та «етнічна меншина»
• дослідити етапи заселення греків  в Приазов’ї.
• проаналізувати етапи відродження національної культури греків Приазов’я.
• виявити причини створення перших грецьких періодичних видань на території Приазов'я.
• охарактеризувати інші грецькі газети, що видавалися на території Приазов'я.
• дослідити історію виникнення газети «Хронос»
• визначити тематику публікацій, основні рубрики газети «Хронос»
• ознайомитись з авторами публікацій газети «Хронос»
• виявити роль газети «Хронос» на регіональному та міжнародному рівні.
• Відзначити недоліки газети «Хронос» та перспективи її розвитку.

     Хронологічні  межі роботи охоплюють період з 1779-го до 2010 року.

     Під час написання курсової роботи були використанні наукові праці К. Балабанова, Н. Пахоменко, Н.Терентьєвої, І. Папуш, С. Темір, І. Пономарьової, Д. Табачника, Т. Сороки, В. Кондрашової, Ю. Пряхина, статті В. Єфременко, В. Помазан, П. Мазура, А. Балджи, О. Смирнової, Л. Кириченко.

     Протягом  написання роботи були використані  такі методи дослідження: діалектичний, дедуктивний, синтетичний – для визначення поняття «національна меншина» та «етнічна меншина», аналізу етапів відродження національної культури греків Приазов’я, виявлення причини створення перших грецьких періодичних видань на території Приазов'я, характеристики інших грецьких газет, що видавалися на території Приазов'я, статистичний, синтез, аналіз, метод моніторингу, систематизація, інтерв'ю, математичний метод - для дослідження історії виникнення газети «Хронос», визначення тематики публікацій, основних рубрик газети «Хронос»,ознайомлення з авторами публікацій газети «Хронос»,виявлення ролі газети «Хронос» на регіональному та міжнародному рівні, відзначення недоліків газети «Хронос» та перспектив її розвитку.

     Курсова робота складається з вступу, основної частини, яка містить два розділи: теоретичний та практичний, висновку та списку використаної літератури. Список використаної літератури налічує 32 назви. 
 
 
 
 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ 1 СПЕЦИФІКА ПЕРІОДИЧНИХ  ВИДАНЬ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН.

    1.1.Дефініція термінів «національна меншина», «етнічна меншина». Термін "меншина" з´явився в 1947 р., коли Економічна та Соціальна Рада уповноважила Комісію з прав людини ООН розробити рекомендації щодо захисту прав національних меншин. Так, уперше в документах ООН згадуються права етнічних, релігійних та мовних меншин. Визначення ж меншини було розроблене Франческо Капоторті (членом цієї Ради) в 1971 р. і виглядає в перекладі на українську так: "Меншина - порівняно з іншою частиною населення це менша за кількістю, така, що не займає панівного становища, група, члени якої, громадяни цієї держави, володіють з етнічної, релігійної та мовної точок зору характеристиками, які й відрізняються від характеристик іншої частини населення і виявляють нехай не безпосередньо, почуття солідарності з метою збереження своєї культури, традицій, релігії та мови". Таке визначення існує й донині в різних інтерпретаціях. Отже, меншина етнічна - це спільнота людей, яка: 1) існує в поліетнічному суспільстві; 2) якій властиве уявлення про спільне походження (напр., країна первісного проживання), спільні мовно-культурні та національно-психологічні особливості; 3) яка в порівняні з місцевим аборигенним етносом становить меншу кількість. [30]У проекті Декларації Центральноєвропейської ініціативи про захист прав меншин було зроблено спробу юридичного визначення: «Термін 'національна меншина' означає групу, яка має чисельність, меншу ніж решта населення країни, члени якої є громадянами цієї країни, мають етнічні, релігійні або мовні характеристики, відмінні від решти населення і бажають зберегти свою культуру, традиції, релігію або мову». Це визначення дуже схоже на визначення Капоторті, але воно не згадує про здоміноване (дискриміноване) становище меншин. Це визначення стосується тільки національних меншин, і тільки громадян певної країни, а тому може бути інтерпретоване як таке, що не поширюється на інші типи меншин (мовні або релігійні), а також на іммігрантів (негромадян)[31]

    Різні підходи сучасних українських дослідників  щодо тлумачення терміна «національна меншина» можна об’єднати у дві групи. Перша включає такі визначення, яким притаманна диференціація понять «національна» і «етнічна» меншина. Так, В. Архіпов вважає етнічною меншиною групу з власною мовою, культурою й історією, що усвідомлює себе як група і чиї члени бажають підтримувати її особливості. Національній меншині, на думку дослідника, притаманні риси етнічної меншини в поєднанні з бажанням брати участь у процесі визначення політики.[1,8]

     Інший підхід до визначення поняття національні меншини є більш широким. Так, на думку М. Панчука, «…національні меншини – це групи, які відрізняються своєю національною належністю від більшості населення країни»

     У словнику-довіднику «Міжнаціональні  відносини: терміни та визначення»  національними меншинами названі ті групи населення, які складають меншість основної маси населення держави. Вони мають спільну матеріальну та духовну культуру, побут, психічний склад характеру, можуть мати спільну територію, релігію, загальну самосвідомість про уявлення свого національного походження.[1,8]

     Закон України «Про національні меншини  в Україні» інформує, що до  національних  меншин  належать  групи  громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють  почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.

     Національні меншини, тобто історично усталені спільноти, мають свою власну мову, культуру чи релігію. Дуже часто вони стають меншинами в результаті змін міжнародних кордонів і передачі територій їхнього мешкання від однієї країни до іншої; або ж вони є такими етнічними групами, які з тих чи інших причин не дійшли до створення власної державності і замість того складають частину однієї чи кількох більших країн.[30]

     Кандидат  політичних наук, Галина Іванівна Луцишин  пропонує таке визначення поняття національні меншини. Це групи населення, осілі в даній

державі, які перебувають у кількісній та фактичний меншості щодо титульної нації або становлять менше 50% усього населення, культивують свою національну окремішність, відрізняються від більшості громадян своїм етнічним походженням, мовними, культурними або релігійними ознаками, усвідомлюють свою етнічну окремішність.[29]

     Віл Кімлічка дає своє визначення поняттю. Національні меншини – це «групи, які сформували повні функціональні суспільства на своїй історичній батьківщині, перш ніж опинилися інкорпорованими у більшу державу. Їх можна поділити на субдержавні нації та корінні народи. Субдержавні нації – це нації, які на даний момент не мають власної держави, в якій вони б становили більшість, але які чи то мали таку державу в минулому, чи то прагнуть утворити таку державу. Натомість корінні народи – це народи, чиї традиційні території виявилися захоплені поселенцями, а їх самих силою інкорпорували до держав, що ними керують народи, яких вони вважають чужинцями» [32]