Послідовність виконання тригранного-виїмчастого різьблення

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

     Перебудова  всіх сфер нашого суспільства, активне  залучення людського фактору  як важливого чинника у діяльності усіх структур, призводить до нових  підходів вирішення найрізноманітніших проблем, які постають перед нашою  державою сьогодні. Національна система  не стала винятком. Вона перебуває  у постійному розвитку, що обумовлено багатьма чинниками: економічними, політичними, соціальними. Серед найбільш важливих загальних проблем сучасної освіти можна назвати невідповідність  якості сучасним вимогам, прагматичну  орієнтацію освіти, що не сприяє розвитку особистості, недостатню доступність  якісної освіти для широких мас  населення .

     Сучасна школа перетворилась на «сходинку» до вступу у вищий навчальний заклад. Предмет «Трудове навчання», безперечно, є одним із тих, що готують учнів  до дорослого життя. Під час вивчення трудового навчання учні отримують, як загальні, так і спеціальні знання та вміння, що будуть їм необхідні і  під час вибору професії, і в  домашньому господарстві.

     Метою трудової підготовки школярів є формування у них готовності до праці в  народному господарстві, тобто сукупності якостей, що дають змогу працювати  успішно з користю для суспільства  і із задоволенням для себе. Саме тому освітня галузь «Технологія» є  однією з обов’язкових освітніх галузей , що утворюють інваріативну складову змісту шкільної освіти. Разом із іншими освітніми галузями вона визначає зміст  загальнокультурної, загальнонаукової і технологічної підготовки учнів.

     У Законі України «Про загальну середню  освіту» зазначено, що освіта має  бути спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості.

     Реалізація  цих завдань може здійснюватись  лише за умови здійснення особистісно  орієнтованого навчання, виховання  і розвитку.

     Індивідуалізація  навчально-виховного процесу як складова особистісно орієнтованої моделі освіти привертала увагу видатних педагогів – 

     Я.А. Коменського, Д. Локка, Ж.-Ж. Руссо, Г. Песталоцці, К. Ушинського, Б. Грінченка.

     Активно досліджували питання індивідуалізації з середини ХХ століття, що знайшло  своє відображення в працях Ш.О. Амонашвілі, В.О. Сухомлинського, О.Я. Савченко, Н.М. Бібік, Д.О. Тхоржевський.

     Більше  трьох століть тому Я.А. Коменський із властивою йому проникливістю  писав, що той наставник досягне  успіху, який викладатиметься відповідно до ступеня сприймання.

     Великий внесок у творчу розробку внутрішнього диференціювання зробив український  педагог К.Д.Ушинський, який вказував на необхідність працювати на уроці  з учнями різного рівня знань. Він писав: «Такий поділ класу  на групи, із яких одна сильніша другої, не тільки не шкідливий, а навіть корисний, якщо наставник вміє працювати з  однією групою сам, даючи іншим самостійні вправи».

     Думку про необхідність диференційованого  підходу до навчальної діяльності школярів не раз висловлював у своїх  працях В.О.Сухомлинський: «До кожного  учня треба підійти, побачити його труднощі, кожному необхідно дати тільки призначене йому завдання» .

     Таким чином актуальність проблеми, недостатність  її розробки в теорії і практиці трудового навчання у поєднанні  їх практичною значимістю визначили  тему нашого дослідження: «Оздоблення  виробів різними техніками».

     Дана  кваліфікаційна робота дає широкі можливості для вивчення важливої теми в трудовому навчанні “ Оздоблення виробів ”.

     Мета дослідження полягає в розробці методики використання поєднаних технік виготовлення обєктів праці (різьблення на деревині, карбування на металі, гончарство) та підвищення ефективності процесів навчання й виховання.

        Відповідно до мети вирішувались такі завдання роботи:

     –  проаналізувати стан проблеми та дослідити різні підходи до її розв’язання;

     – з’ясувати художньо-естетичну природу оздоблення виробів, їх місце в територіально-мистецькій культурі народу; проаналізувати техніки виконання;

     РОЗДІЛ 1. РЕТРОПРОДУКТИВНИЙ АНАЛІЗ РОЗВИТОКУ ТЕХНОЛОГІЙ ОЗДОБЛЕННЯ ВИРОБІВ

1. Історія розвитку різьблення по дереву

     Первісні  вироби з дерева, мабуть, появилися  вже в епоху мезоліту внаслідок  застосування кремінного долота, тесла  й сокири. Знаряддя і посуд з  дерева, яке значно податливіше обробці, ніж кістка чи камінь, ще ширше розповсюдилися у побуті неолітичних племен Східної  Європи, оскільки вдосконалювалися інструменти. Однак для дослідників залишається  нез'ясованим ранній етап розвитку деревообробного  виробництва через малу кількість  дерев'яних археологічних знахідок. Слабка тривкість деревини і руйнівна сила часу спричинили до цілковитої втрати більшості дерев'яних виробів найдавніших  епох.

     Товари первісного мистецтва з Мезинської, Кирилівської та інших стоянок, виготовлені з мамонтових бивнів, декоровані гравійованим орнаментом, дозволяють припустити застосування у ті часи аналогічної техніки контурного різьблення до виробів з дерева.

     У житті людини часів неоліту важливе  значення мав винахід засобів  пересування: човна і саней, їх виготовляли  із товстого стовбура дерева, випалюючи  відповідні заглибини та видаляючи  горілий шар кам'яним теслом. Сліди  такої обробки дуже добре простежуються  на внутрішніх стінах човна, знайденого під багатометровою товщею відкладів  р. Оскол на Харківщині. Рештки саней  і лиж виявлено при розкопках  неолітичних поселень на Уралі і  в Скандинавії. Вони можуть служити  аналогією деревообробного виробництва  людей, які жили на віддалених територіях, у різних природних умовах, але  перебували на однаковій стадії історичного  розвитку. Чимало матеріалів для гіпотетичних міркувань щодо виготовлення й оздоблення виробів з дерева дають розкопки поселень епохи міді—бронзи.

     Первісне  ремесло і мистецтво, тісно переплітаючись з міфологією і релігією, утворювали первісний синкретичний комплекс. Лише в класовому рабовласницькому суспільстві  ремесла і художня творчість  стали самостійними видами професійної  трудової діяльності. У цей час  зростали технічні можливості виробництва, розвивалася функціональність форми, збагачувався декор тощо.

     Літературні джерела та археологічні матеріали, знайдені на території України при  розкопках скіфських поселень і  поховань, засвідчують майстерне  володіння скіфськими ремісниками-деревообробниками техніками видовбування витесування, столярними з'єднаннями, плоскорельєфним та об'ємним різьбленням, інкрустацією тощо. При кочовому способі ведення господарства скіфи надавали перевагу виробам із дерева — практично зручнішим і значно дешевшим від металевих.

     Рештки  дерев'яного посуду (ковші, тарілки, чаші, черпаки) знайдені при розкопках  кургану Солоха поблизу м. Велика Знаменка Запорізької області, кургану  Баби в околицях м. Апостолове, Першої Завадської Могили і Холминої Могили біля м. Орджоні-кідзе на Дніпропетровщині та ін.

     Масового  характеру набуло у Скіфії виробництво  зброї і транспортних засобів. Зброярі  виготовляли з дерева списи, луки, стріли, піхви для мечів, щити, горити і подібні предмети військового  обладунку, оздоблюючи їх золотими і  бронзовими бляшками з орнаментальними  та міфічними зображеннями. Не менш важливе значення для кочового життя  скіфів мали виготовлені з дерева засоби пересування: сани, вози, човни, сідла, ярма, які також прикрашували.

     Сарматські  племена населяли південь нашої  країни в II ст. до н. е.—IV ст. н. е. і також  користувалися дерев'яними виробами: предмети військового обладунку, посуд  і т. п. Деякі з них пофарбовані  у червоний колір, оздоблені поліхромним  розписом, різьбленням, вставками із різноколірних камінців і скла.

     Після землеробства і скотарства важливою галуззю виробничої діяльності стародавніх  слов'ян у VI—IX ст. були ремесла, передусім  обробка дерева, каменю і металу, гончарство, ткацтво. Широкий набір  теслярських, столярних і різьбярських інструментів (сокири, струги, тесла, пили, сверла, долота, різці тощо) свідчить про диференціацію вже на той  час деревообробного ремесла  і появу майстрів-професіоналів. Вони виготовляли й оздоблювали  речі хатнього вжитку, знаряддя праці, зброю, засоби пересування та сакральні предмети, пов'язані із поганським культом.

     За  функціонально-художнім вирішенням усі  вироби умовно можна поділити на три  групи. До першої, найбільшої, належать ужиткові предмети побуту широких мас  народу з майже відсутнім декором, їхні художні переваги практично  зведені до утилітарне вмотивованої форми. Побутові вироби та обладунок, що належить до другої групи, мали вишукану форму, оздоблювалися різьбленням, розписом та інкрустацією, засвідчуючи  цим панівне становище їх власників  у суспільстві. Третя група виробів  — це старанно виконані і прикрашені культові предмети, обереги, які використовувалися  для релігійних ритуалів. Такі функціонально  художні відміни виробів виникли  в часи формування класового устрою і зберігалися протягом наступних  століть феодальної і капіталістичної  формацій.

     Літописні відомості і археологічні знахідки засвідчують широке застосування у  Древній Русі возів і саней. Вози були двоколісними й чотириколісними  та нагадували сучасні. Однак ця подібність лише зовнішня. Конструкція воза не мала теперішньої досконалості. Основа складалася з двох довгих жердин, з'єднаних  поперечними перекладинами, дишла  кріпилися нерухомо, що затруднювало повороти. Колесо, знайдене при розкопках  у Києві, складалося з дерев'яного  обода і 13 дубових спиць.

     Сани  залежно від застосування були трьох  типів, про що свідчать їх знайдені в Києві рештки. Великими саньми перевозили вантажі, менші мали короби, служили для різноманітних подорожей, їх часто прикрашували різьбленням  і розписом, а формою вони нагадували залубні і гренджоли, поширені наприкінці XIX—на початку XX ст. Третій тип —  легкі санки для швидкої їзди і, мабуть, для полювання, нагадували сучасні нарти. Полози саней —  дубові, гнуті.

     Предмети  внутрішнього обладнання хат також  виготовляли з дерева й оздоблювали  різьбленням. Бідняцькі, напівземлянкові  житла обставляли пристінними лавами, їх доповнювали стіл і стільці, рідше  ліжка. Меблі феодальної знаті різноманітні і вишукано декоровані пласким геометричним різьбленням та інкрустацією. У письмових джерелах цього часу згадуються деякі види меблів: «стіл», «столец», «стулья», «скамья», «кровать», «постель» «ложе» та ін. Ліжка мали неоднакове призначення, форму, а відтак і різні назви: ложе, кровать, постіль, одр. У скринях (коробицях) зберігали одяг та коштовності. Про зовнішній вигляд князівського престолу довідуємось зі срібняків Володимира Святославовича. Його красу, пишність відзначив арабський мандрівник Ібн-Фадлан: «Престоль же его великь й украшень драгоценньїми камнями» . Загалом предмети хатнього обладнання князівсько-боярської знаті вирізнялися багатим оздобленням і, за справедливим зауваженням дослідників, їхні художні особливості характеризуються деяким впливом візантійського та романського стилів.

     У побуті різних верств населення Древньої Русі набув широкого вжитку різноманітний  дерев'яний посуд. Великооб'ємні посудини — бочки («бочька», «бчелка») і діжки («кадки») служили для зберігання зерна і рідини, їх виробляли майстри  «древодельци» із клепок, стягуючи виріб дерев'яними обручами. У  той же спосіб виготовляли посуд  середніх розмірів — цеберко («ушат») і відро для води. Ночви («корита» видовбували з однієї товстої  колоди. Столовий дерев'яний посуд поділявся  на посуд для пиття — ковші, братини, корці, чаші та для гарячої  страви — ставці, миски й тарілки.

     Більшість дерев'яного посуду виготовляли  із клепок, видовбуванням і лише частина виточувалася на токарному  верстаті з лучковим приводом. На посуді добре помітні густі концентричні кола, які утворилися внаслідок обробки. Залишки дерев'яного точеного посуду, прикрашеного пласким різьбленням  та поліхромним розписом, знайдені при розкопках у схованці Десятинної церкви в Києві, у «будинку токаря»  на Подолі, на Житньому ринку і Красній  площі (Київ). Уламки дерев'яних точених  мисок з лінійно різьбленими  візерунками виявлені на Райковецькому  городищі, Колодяж-ному, Городці Житомирської області.