Особенности словообразования дошкольников с онр

 

 

Міністерство освіти і науки України

Державний заклад «Луганський національний університет

імені Тараса Шевченка»

Інститут педагогіки та психології

Кафедра дефектології та психологічної корекції

 

 

 

 

 

 

ОСОБЛИВОСТІ СЛОВОТВОРЕННЯ У СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ

ІЗ ЗНМ III РІВНЯ

 

курсова робота  з логопедії з методикою роботи логопеда

                                                                                                

 

 

 

 

 

 

Виконала:                                                  студентка денної форми навчання

                                                                    напряму підготовки корекційна освіта                                                                     

                                                                   спеціальності логопедія

                                                                   групи 4КОЛ-1

                                                                                                                                                                          

                                                                    Величко Світлана Олександрівна

 

 

 

 

Науковий керівник:                                   старший викладач кафедри

                                                                     дефектології та психокорекції

                                                                     Лазарева Ірина  Анатоліївна

 

 

 

 

 

 

 

Старобільськ

2015

ВСТУП	………………………………………………………………..	3
РОЗДІЛ 1	НАУКОВО – ТЕОРЕТИЧНЕ ПІДГРУНТЯ З ПРОБЛЕМИ ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ СЛОВОТВОРЕННЯ У СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ ІЗ ЗНМ III РІВНЯ
	1.1.Лінгвістичний аспект вивчення явища словотворення……………………………………………….	6
	1.2. Аналіз процесу словотворення  в онтогенезі…………………………………………….............	10
	1.3. Теоретичний аналіз особливостей словотворення у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ III рівня…………………………………………………………..    Висновки за розділом 1……………………………………..	18 23
РОЗДІЛ 2	МЕТОДИКА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ СЛОВОТВОРЕННЯ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ ІЗ ЗНМ III РІВНЯ
	2.1. Аналіз методики дослідження особливостей словотворення у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ III рівня  ………………………………………	24
	2.2. Особливості словотворення у старших дошкільників із ЗНМ III рівня …………………………………………….   Висновки за розділом 2…………………………………….	27 41
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….		43
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………........		47
ДОДАТКИ………………………………………………………………….		48

ЗМІСТ

ЗМІСТ

 

ВСТУП

 

Проблема загального недорозвинення мовлення (ЗНМ) одна з актуальних і маловивчених у сучасній логопедії.

Загальне недорозвинення мовлення включає різні складні мовленнєві розлади, при яких порушується формування всіх компонентів мовленнєвої системи, тобто звукової сторони (фонетики) і смислової сторони (лексики, граматики).

Словотворення - важливий механізм оволодіння багатством лексики рідної мови, а також розвитку та вдосконалення процесів мовленнєвого сприйняття у власній комунікативно-мовленнєвії діяльності дитини. При цьому діти не тільки засвоюють нормативні способи словотворення, а й намагаються застосувати їх у власній словотворчості [9, 480]

Пильний інтерес до проблеми дитячого словотворення виник ще на рубежі XVIII - XIX століть. Аж до теперішнього часу інтерес до цієї проблеми не згасає, оскільки процес словотворення, виконуючи безліч функцій, істотно впливає на розвиток мовленнєвої компетенції і мовленнєвої комунікації дитини в цілому.

Протягом двох століть вчені - лінгвісти, психологи, педагоги, психолінгвісти продовжували вивчення закономірностей, послідовності, етапів і ступенів розвитку словотворчих можливостей при онтогенетичному розвитку мовлення (В.В.Виноградов, Г.О.Винокур, А.Н.Гвоздев, Є. С.Кубрякова, А.А.Леонтьев, Н.М. Юр'єва та ін.).

У той же час в логопедії проблемі словотворення у дітей з мовленнєвою патологією не приділялося достатньої уваги. У 50-ті роки минулого століття Р.Е. Левіна, [8, 122] виділивши особливу категорію дітей, які мають системне недорозвинення всіх компонентів мовлення, тобто "загальне недорозвинення мовлення", вказувала на різні словотворчі можливості цих дітей. Було показано, що оволодіння словотворчими навичками стає доступним лише дітям з III рівнем мовленнєвого розвитку, який отримав визначення "розгорнутого фразового мовлення з елементами лексико-граматичного недорозвитку". З тих пір практично всі дослідники, які вивчали проблему загального недорозвинення мовлення, так чи інакше відзначали недостатні можливості цих дітей в утворенні нових форм слів (Н.С. Жукова, Р.І. Лалаева, Г.А. Каші, Л.Ф. Спірова , Т.Б. Філічева, Г.В. Чиркина, Р.І. Шуйфер, А.В. Ястребова, та ін.). Ці висновки носили, як правило, характер констатації тих окремих труднощів, які відчувають діти із ЗНМ при самостійній побудові похідних найменувань.

Таким чином, залишається невирішеною проблема вивчення стану і розвитку словотворення у дітей із загальним недорозвиненням мовлення III рівня, що визначає актуальність даного дослідження.

Мета даної роботи: вивчення особливостей словотворення у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ III рівня.

Об'єкт дослідження: мовленнєва діяльність старших дошкільників із ЗНМ III рівня.

Предмет дослідження: особливості словотворення у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ III рівня.

У відповідності з метою в дослідженні були поставлені наступні завдання:

1. Провести аналіз наукової психолого-педагогічної літератури, присвяченої вивченню процесу словотворення в онтогенезі;
2. Провести теоретичний аналіз особливостей словотворення у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ III рівня;
3. Вивчити особливості словотворення старших дошкільників із ЗНМ  III рівня у процесі проведення констатуючого експерименту.

            Необхідною умовою досягнення  поставленої  в курсовій роботі  мети є використання в ході проведення дослідження  емпіричних методів :  спостереження, порівняння та експерименту.  

Робота складається з вступу, двох розділів, висновків та додатків.   У першому розділі  висвітлено теоретичні основи вивчення особливостей словотворення дітей дошкільного віку із ЗНМ III рівня.    У другому розділі  описано організацію та проведення експериментального дослідження особливостей словотворення старших дошкільників із ЗНМ III рівня

У висновку проводиться аналіз виконаної роботи та отриманих кількісних та якісних результатів дослідження. В  додатках зібраний матеріал, використаний у ході експериментального дослідження.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

              РОЗДІЛ 1НАУКОВО – ТЕОРЕТИЧНЕ ПІДГРУНТЯ З ПРОБЛЕМИ ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ СЛОВОТВОРЕННЯ У СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ ІЗ ЗНМ III РІВНЯ

 

              1.1.Лінгвістичний аспект вивчення явища словотворення

 

Термін «словотворення» у лінгвістиці вживається у двох значеннях: як назва процесу утворення нових слів у мовленні і як назва розділу мовознавства, що вивчає словотворчу систему мовлення [11, 464].

 Словотворення як особливий розділ науки про мову являє собою вчення про значущі частини в структурі слова і їх взаємодію один з одним, а також про способи утворення слів.

 Словотворення в мовознавстві, як самостійний розділ, був визначений порівняно нещодавно, в останні десятиліття. Словотворення вважали або частиною лексикології, або частиною граматики нарівні з морфологією і синтаксисом, або відносили до морфології. Зараз найчастіше словотворення розглядається як самостійна лінгвістична дисципліна.

 Термін «словотворення» іноді використовується і для позначення словотворчої системи, властивій даній мові.

 Словотворення - процес створення в мові нових лексичних одиниць, і його необхідно відрізняти від формоутворення слів. У ході словотворення в мові створюються самостійні, нові слова: папір – паперовий, а при формоутворенні виникають тільки інші форми одного і того ж слова: папір - паперу. У процесі словотворення на основі одних і тих же слів утворюються інші, з іншим значенням і різною приналежністю до частин мови: поле - польовий (найменування предмета та найменування ознаки предмета). При формоутворенні одне і те ж слово граматично змінює свою форму. Лексичне значення слова при цьому зберігається, і його приналежність до певної частини мови залишається колишньою: вчити, вчу, вчиш, вчить [18, 140]. 

Словотворення, як особливий розділ науки про мову, включає дві складові частини - морфеміку і безпосередньо словотворення. Морфеміка - наука про значущі частинах слова - морфеми, тобто, вчення про будову, структуру слова.

Предметом словотворення є слово, способи його утворення.

Словотворча система мовлення тісно пов'язана з іншими його сторонами (рівнями) - лексикою і граматикою. Зв'язок з лексикою проявляється в тому, що нові слова поповнюють словниковий склад мовлення. Зв'язок з граматикою, зокрема з морфологією, виявляється в тому, що нові слова формуються відповідно до законів граматичного ладу мовлення.

Так,слова, які утворюються в мовленні, завжди виступають, як певні частини мови (іменники, прикметники, дієслова) з усіма граматичними ознаками цієї частини мови. [12, 21].

Е.А. Земська, Е.С. Кубрякова, А.Н. Шахнарович. описують словотворення, як процес або результат утворення нових слів, названих похідними, на базі однокореневих слів або словосполучень за допомогою прийнятих у мові формальних способів, які служать для семантичного переосмислення або уточнення вихідних одиниць [4, 87].

Відповідно до розуміння самого терміна «словотворення» його розглядають не тільки як основний шлях і засіб поповнення словникового складу мовлення новими словами, але і як механізм створення похідних слів. Їх поява в мовленні дитини вказує на значний поступ у пізнанні дійсності і мовленні, тобто відображає перехід на новий рівень когнітивного і мовленнєвого розвитку [13, 22].

Словотворення найтіснішим пов'язане з розвитком когнітивних процесів. З одного боку, вони стимулюють сплеск словотворчої активності, а з іншого, - подальше оволодіння словотворенням вимагає участі все більш складних когнітивних процесів. Така динаміка знаходить відображення в різноманітті функцій, які виконуються словотворенням в нормі:

• Власне номінативна (тобто створення необхідного найменування);
• Конструктивна (зміна синтаксичного побудови мовлення);
• Компресивна (виробництво більш короткої номінації);
• Експресивна (одержання експресивної форми вираження);
• Стилістична (узгодження індивідуального способу вираження з певною сферою мови) [13, 24]

У лінгвістиці в якості основних способів словотворення прийнято розглядати такі:

• Афіксальний (морфологічний);
• Морфолого-синтаксичний;
• Лексико-синтаксичний;
• Лексико-семантичний.

         Зупинимося на кожному із зазначених способів окремо.

1. При афіксальному способі похідне слово утворюється приєднанням словотворчих афіксів (суфіксів, префіксів і т.п.) до похідної основи. У цьому випадку залежно від характеру афікса розрізняють наступні способи словотворення:

• Суфіксальний, або суфіксація - це утворення похідного слова за допомогою словотвірного суфікса. Суфіксація визнається головним способом афіксального словотворення;
• префіксний, або префиксація, - це утворення похідного слова за допомогою префікса;
• префіксально-суфіксальний спосіб, коли нове слово виходить за рахунок одночасного приєднання до основи слова  префікса і суфікса;
• постфіксальний, коли до цілого слова додаються постфікси - либо, - нибудь, - ся, - то і т.д.
• Префіксація в поєднанні з постфіксацією - це утворення, в основному, дієслів за рахунок приєднання до інфінітива словотворчих префікса і постфікса;
• Суфіксація в поєднанні з постфіксацією, коли до основі іменників або прикметників приєднується суфікси - и (ть), - а, - ова / - єва, і постфікс - ся;
• Складання - це об'єднання однієї або кількох основ зі знаменним словом за допомогою интерфікса;
• Складносуфіксальний спосіб - це складання з одночасною суффиксацією;
• Абревіація - додавання скорочених основ і повних слів.

2. Під морфолого-синтаксичним способом словотворення розуміється утворення нових слів в результаті переходу однієї частини в іншу.

3. Лексико-синтаксичний спосіб, або зрощення, являє собою утворення похідного слова з цілого словосполучення.
4. При лексико-семантичному способі відбувається отримання переносного значення слова, яке згодом відривається від початкового значення.

           У класичній лінгвістиці визначені також основні типи словотворення:

• Прямий, наприклад, утворення слів за допомогою суфіксів, префіксів;
• Зворотний, тобто слів шляхом відкидання суфікса, префікса від вихідної форми;
• Замінний, тобто шляхом заміни однієї словотворчої морфеми на іншу в рамках одного слова.