Організація праці менеджерів підприємства

 

За даними підрахунками бачимо, що продуктивність працівників відповідає виробничим результатам підприємства.

 

 

РОЗДІЛ 3. ОБГРУНТУВАННЯ ЗАХОДІВ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РОБОТИ МЕНЕДЖЕРІВ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ «ОБРІЙ»

Бути організованим, незалежно від того, чи відноситься це до навколишнього простору або до вашого часу, - означає бути підготовленим. Це означає відчувати себе зібраним, володіти ситуацією, бути готовим використовувати все наявні можливості і впоратися з будь-якими сюрпризами і несподіванками, які життя створює на вашому шляху. Ми живемо в складному світі, який повний безмежних можливостей, що швидко розвивається.

Менеджмент - це область управлінської про діяльність, спрямованої для досягнення цілей організації шляхом раціонального використання матеріальних й трудових ресурсів.

Підвищення ефективності управління необхідною складовою успішну діяльність будь-якого підприємства.

Нині є безліч способів підвищення ефективності менеджменту, кожен із яких спрямований чи самого керівника, його власні та професійні якості, чи будь-якої елемент управлінської діяльності.

Робота над підвищенням ефективності управління може починатися з будь-якої світової елемента, того, вдосконалення якого для організації найактуальнішим. Важливо тільки мати причому у виду взаємозв'язок елементів друг з одним.

Розглянемо найбільш загальні шляху підвищення ефективності управління:

1. Удосконалення структури  управління, максимальне її спрощення, децентралізація більшості функцій, визначення повноважень керівництва  з урахуванням кваліфікацій або  особистих рис.

2. Вироблення стратегію  розвитку організації з урахуванням  аналізу її сильних і слабких  сторін, розробка філософії та  політики організації, що охоплює  всі її функціональні області.

3. Розробка інформаційної  системи організації, які забезпечують  ефективну комунікаційну зв'язок  співробітників і підрозділами.

4. Розробка системи прийняття  рішень, правив і процедур управління, системи стимулювання.

5. Розробка системи добору, навчання, оцінки й переміщення  керівні кадри, застосування стилю  керівництва, адекватного внутрішнім і зовнішніх чинникам, яке впливає на організацію, перепідготовки, розвитку ініціативи, творчості.

6. Застосування найефективніших  методів добору персоналу, її  оцінювання, формування працездатного, сумісної складу працівників, створення  максимально сприятливого соціально-психологічного клімату.

7. Робота зі створення  культури організації, виробленні  спільних цінностей, визнаних і  схвалюванихсотрудниками.[13]

Розглянемо детальніше що з шляхів підвищення ефективності менеджменту.

У середовищі сучасних ринкових умов для ефективності управлінського процесу необхідно, для того щоб менеджер як мав глибокі й різнобічні знання, а й вирізнявся оперативністю і діловитістю, мав почуттям нового, постійно виявляв ініціативу.

На розвиток ефективності праці працівника, зокрема у сфері управління, можна впливати. Важливим стимулом кваліфікаційного зростання керівного працівника та розвитку його ініціативи є систематичне просування службовими щаблями.

Просування менеджерів може здійснюватися у формі:

1) переміщення у межах  тієї ж посадовий категорії  і збільшення розмірів зарплати, але з розширенням виконуваних функцій;

2) підвищення зарплати без підвищення на посаді;

3) просування його за  східцях посадовий драбини.

Зростанню ефективності менеджменту сприяє система підвищення кваліфікації з відривом і відриву з виробництва. Підвищення кваліфікації спрямоване на вдосконалення мережі та поглиблення знань, умінь і навиків працівника у конкретній вигляді діяльності.

Стимулирующая роль підвищення ефективності праці керівних працівників виконує їх періодична атестація. Основна мета атестації - виявити, потім здатний той чи інший працівник, що він заслуговує. Та заодно виявляється її друга. Відчуття відповідальності перед майбутньої атестацією спонукає менеджера до більш повного використанню своїх здібностей, до досягнення кращих успіхів у праці.

Однією з найважливіших шляхів підвищення ефективності управління вважається активна підтримка новаторства у створенні. Створення й підтримка атмосфери творчого пошуку - прямого завдання керівників компанії.

Чинниками, підтримують новаторство, вважають: надання необхідної свободи розробки нововведення, забезпечення новаторів необхідними ресурсами і професійним обладнанням, підтримку з боку вищого керівництва; ведення дискусій з обміну ідеями; підтримку ефективних комунікацій із колегами, іншими підрозділами, вузами зовнішніми науковими організаціями; поглиблення взаєморозуміння між працівниками.

Однією з найдійовіших шляхів підвищення ефективності управління мотивація.

Мотивація - стимулювання до діяльності, процес спонукання себе та інших на роботу, вплив на поведінка людини задля досягнення особистих, колективних і громадських організацій цілей.

Є певна система мотивів до праці. У неї входять мотиви: змістовності праці, її суспільному корисності; статусні, пов'язані із громадським визнанням плодотворності праці; отримання матеріальних благ; зорієнтовані певну інтенсивність роботи.

Важливу роль забезпеченні управління грає делегування повноважень, що означає доручення виконання зазначених завдань підлеглим. Перевагами делегування є:

вивільнення керівника до виконання найважливіших робіт;

розширення обсягу виконуваних організацією завдань;

розвиток у підлеглих ініціативності, вміння і навиків, професійної компетенції;

розширення рівня прийняттярешений.[14]

Існує велика кількість щодо забезпечення ефективності комунікацій для підприємства, наприклад:

утворення єдиної комп'ютерну мережу для підприємства;

можливість доступу співробітників до інформаційних баз даних, звітам й іншим матеріалам, що з діяльністю фірми у різноманітних галузях, зокрема й інноваційної;

регулярна організація спеціальних конференцій персоналу різних рівнів.

До сформування ефективної інформаційної системи для підприємства можна використовувати різні способи, але важливо усвідомлювати, що тільки системний підхід до інформаційного обміну дозволяє гнучко управляти роботою фірми.

Проте будь-якому керівнику важливо усвідомлювати, що найбільша ефективність управлінської діяльності буде досягнуто у разі, якщо використовувати різні методи комплексно, орієнтуючись у своїй на цілі й стратегію розвитку підприємства.

Отже, значної ролі у роботі менеджера грає планування робочого дня з допомогою методів «Альпи» і «Щоденника часу». Адже кожної людини потрібно серйозно і сумлінно підходитимемо організації свого робочого дня, розподілу часу, інакше людина ризикує потрапити у пастку, яку готують йому час і саме ж людина а то й серйозно належить до розподілу часу.Нормирования праці - встановлення об'єктивної величини витрат робочого дня за умов. Комплексне обгрунтування норм роботи з урахуванням взаємозв'язку технічних, психофізіологічних і соціальних, чинників слід розглядати, як пошук оптимального значення норми і визначають її характеристик для технологічного й трудовому процесів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Менеджмент - це область управлінської про діяльність, спрямованої для досягнення цілей організації шляхом раціонального використання матеріальних й трудових ресурсів.

Основним змістом діяльності менеджера є управління людьми. Метою діяльності менеджера є забезпечення максимально ефективної спільної прикладної діяльності людей.

Професія менеджера орієнтована на взаємодія «людина – людина», це професія переважно розумової праці, перетворююча соціальну дійсність, потребує кваліфікованої праці, високої активності та виховання відповідальності людини. На вищих рівнях управління потрібний абсолютна професійна придатність.

Менеджер може керувати групами людей, професія яких має різні мети, пов'язані з різними об'єктами, засобами, умовами і характером праці, ступенем кваліфікації.

Розглядаючи особливості структури роботи менеджера можна назвати що, він ділитися на горизонтальний і вертикальний.Горизонтальний принцип поділу праці – це розстановка керівників на чолі окремих підрозділів, відділів. А вертикальний принцип поділу праці – це створення ієрархії рівнів управління, щоб скоординувати горизонтальноразделенную управлінську роботу задля досягнення цілей організації.

Вивчивши поняття самоорганізації, моно виділити, що воно охоплює як усвідомлені, а й інстинктивні, а можливо, й інші початку, що потребує докладнішого визначення її сутності, забезпечення і форм реалізації. Разом про те найбільш контрастно самоорганізація менеджера проявляється у стилі керівництва, яке реалізуються менеджером.

Розглянувши активізацію менеджера з допомогою оплати її праці у залежність від ефективності роботи підприємства можна дійти невтішного висновку що, вона спричинить різноманітним якісним ефектів за певних поєднаннях кількісних параметрів ситуації. А серед найпоширеніших нематеріальних стимулів можна назвати:

- визнання професіоналізму  менеджера власниками бізнесу;

- довіру і делегування  повноважень;

- відомий бренд  компанії;

- стабільно що  розвивається бізнес;

- довгострокові  перспективи робити кар'єру;

- навчання;

- корпоративну культуру.

Інтенсивність праці як головний чинник інтенсифікації виробництва – це властивість конкретного праці, що б витрати людської сили у одиницю часу. Вона характеризує ступінь напруженості зусиль людини впродовж часу й. Інтенсифікація праці залежить від багатьох чинників об'єктивного і суб'єктивного характеру.

Існує дві методу планування робочого дня: Метод «Альпи», Метод з допомогою щоденника часу. Раціоналізація управлінської праці передбачає створення таких умов, у яких кінцевою метою управління досягається з найменшими витратами праці. Вона спрямовано використання у процесі роботи останніх досягнень науку й техніки менеджменту, і навіть передового управлінського досвіду.

Розглядаючи тенденції інтенсифікації праці та інформаційного забезпечення керівника можна назвати, що у інтенсифікації праці акцентувала в посадовому плануванні робиться на індивідуальною трудовою задоволеності, з допомогою зовнішніх і управління внутрішніх інформаційних забезпечень.

Нині є безліч способів підвищення ефективності менеджменту: вдосконалення структури управління; вироблення стратегію розвитку організації з урахуванням аналізу її сильних і слабких сторін; розробка системи прийняття рішень, правив і процедур управління, системи стимулювання; система постійного підвищення кваліфікації працівників з урахуванням навчання, перепідготовки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Антропов В.А., ПиличевА.В. Современные проблемы управления персоналом предприятий. – Екатеринбург: Інститут экономики УрО РАН, 2001. – 47с
2. Балабанов И.Т. «Основи фінансового менеджменту», М., - 1995,(с.284).
3. Виханский О.С. Наумов А.И. Менеджмент: Учебник для вузов по экон. спец. 3-е изд. – М.: Гардарики, 2000. – 525 с.
4. Віханський О. С., Наумов О. І. Менеджмент : Підручник. – М.: Гардарики,1999. – (528с.)
5. Веснін В.Р. «Основи менеджменту», М., - 1997, (с.412).
6. Галькевич Р.С. Набоков В.И. «Основи менеджменту», М., - 1998, (с.467).
7. Герчикова И.Н. «Менеджмент: підручник для вузів», - М.,ЮНІТІ «Банки і біржі», 1997, (с.375).
8. Кабанов А.Я. «Управління персоналом організації», - М.1997, (с.435).
9. Кохно П.А., Мікрюков В.А., Коморов С.Е. «Менеджмент»,-М., Фінанси і статистика, 1993, (с.411).
10. Кредісов А. І. Панченко Є. Г. , Кредісов В. А. Менеджмент для керівників. – К.: «Знання» КОО, 1999. – (556с.)
11. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту: Підручник. – К.: «Академвидав», 2003. – 416 с.
12. Ленд П.Е. «Менеджмент - мистецтво управляти», М., - 1995, (с.284).
13. Любінова Н.Г. «Менеджмент - шлях до успіху», - М.,Агропроміздат, 1992, (с.189).
14. Максимцов М.М. Ігнатьєва А.В. «Менеджмент», М., - 1998, (с.389).
15. Маршалл А. Принципи економічної науки./Пер. с англ.— М.:Видавнича група «Прогрес», 1993. Т.3.
16. Мескон А., Хедоури. Основи менеджменту. М.: Демо, 1992.
17. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: пер.с англ. – М.: «Дело ЛТД», 1994. – 702 с.
18. Основи підприємницької справи/Під ред. Осипова.— М.: Гуман. знання, 1992.
19. Румянцева З.П., Саломатин Н.А. Менеджмент організації.— М.: Инфра— М, 1995.
20. Рябинский Л.С. Абетка бізнесу.— М.: Освіта, 1993.
21. Сучасний менеджмент: теорія і практика . / під. Ред.
22. Телор Фредерік Уїнслоу, «Менеджмент», - М., 1992, (с.175).Туленков М.В. Вступ до теорії і практики менеджменту. – К.: МАУП, 1998. (136с.)
23. Уткин Є.А. «Управління фірмою», - М., 1996, (с.312).
24. Фатхутдінов Р.А. «Система менеджменту», - М., 1996, (с.274).
25. Ховард До., Коротков Є. «Принципи менеджменту», - М.,1996, (с.377).
26. Щекіна. – К.: МЗУУП,1994 (144с.)
27. www.rabota.ru.
28. www.nwlink.com
29. www.chelt.ru (электронная версия журнала «Человек и труд»)
30. www.hrm.ru (специализированный сайт для HR-менеджеров)
31. www.hro.ru/hrm (онлайновый журнал «Управление персоналом»)
32. www.kadrovik.ru (электронная версия журнала «Справочник кадровика»)
33. www.top-personal.ru (электронная версия журнала «Управление персоналом»)