Організація праці менеджерів підприємства

Інтегральний підхід до оцінки ефективності управління ґрунтується на побудові синтетичного (інтегрального) показника, який охоплює декілька часткових (безпосередньо не співставних) показників ефективності управління.

Інтегральний підхід з’явився як один із варіантів подолання головного недоліку переважної більшості показників ефективності управління – неспроможності відобразити багатогранну ефективність управління в цілому. Він є спробою оцінити ефективність управління за допомогою синтетичних (узагальнюючих) показників, що охоплюють декілька найважливіших аспектів управлінської діяльності конкретної організації

Необхідно зауважити, що в умовах ринкових відносин та конкуренції важливим узагальнюючим критерієм оцінки ефективності управління організацією є її конкурентноздатність.

Конкурентноздатність організації може визначатись рейтингом, тобто оцінкою, що характеризує її місце серед інших організацій, які постачають аналогічні продукти на ринок. Високий рейтинг (його зростання) відбиває високий рівень (зростання) ефективності управління організацією.

На сьогоднішній день опрацьовані та реалізуються численні методики визначення рейтингу конкурентоздатності організацій, результати яких використовуються в якості однієї із характеристик ефективності управління. Зокрема, великі західні компанії активно використовують в процесі оцінки ефективності власного менеджменту періодично поновлювані рейтинги, що оприлюднюються журналом «Forbs». З недавнього часу провадиться аналогічна робота і в Україні – публікуються списки 100 найкращих компаній країни, оголошуються конкурси і визначаються претенденти та переможці в тому числі і серед організацій у значній кількості номінацій.

Рівневий підхід до оцінки ефективності управління виокремлює в процесі оцінки три рівні ефективності:

1) індивідуальний;

2) груповий;

3) організаційний та відповідні  фактори, що на них впливають. Ефективність управління при  цьому формується як інтегрований  результат індивідуальної, групової  та організаційної ефективності  з урахуванням синергічного ефекту.

На базовому рівні знаходиться індивідуальна ефективність, яка відбиває рівень виконання завдань конкретними працівниками.

Як правило, співробітники організації працюють у групах, що викликає необхідність врахування ще одного поняття – групова ефективність. В деяких випадках групова ефективність являє собою просту суму внесків усіх членів групи (наприклад, група фахівців, що працює над непов’язаними проектами). В інших випадках внаслідок синергічного ефекту групова ефективність є дещо більше за суму окремих внесків (наприклад, складальна лінія, на якій виробляються готові вироби).

Третій вид – організаційна ефективність. Організації складаються із співробітників і груп; отже організаційна ефективність включає індивідуальну й групову ефективність. Однак за рахунок синергічного ефекту організаційна ефективність перевищує суму індивідуальної й групової ефективності[5].

Задача менеджменту полягає у виявленні можливостей підвищення організаційної, групової та індивідуальної ефективності. Кожний рівень (вид) ефективності, знаходиться під впливом певних факторів.

Часовий підхід до оцінки ефективності управління виокремлює в процесі оцінки коротко-, середньо- та довгострокові періоди, для кожного з яких можна визначити специфічні критерії оцінки ефективності управління.

Кінцевим критерієм організаційної ефективності є здатність організації зберігати своє становище в межах середовища. Отже, виживання організації являє собою довготермінове мірило організаційної ефективності.

Існує п’ять критеріїв короткотермінової ефективності:

продуктивність;

якість;

ефективність;

гнучкість;

задоволеність.

Критерії конкурентноздатності та розвитку відображають середньотермінову ефективність.

Продуктивність – це здатність організації забезпечувати кількість та якість продукту у відповідності до вимог зовнішнього середовища.

Якість – задоволення запитів споживачів стосовно функціонування виробів чи надання послуг. Фахівці, що досліджують питання якості, вважають її кінцевим критерієм індивідуальної, групової та організаційної ефективності, необхідною умовою виживання.

Ефективність організації – це співвідношення “виходів” до введених факторів. Показники ефективності обов’язково обчислюються у вигляді співвідношень (співвідношення прибутку до витрат, обсягу виробництва або часу – найбільш типові приклади таких показників).

Гнучкість означає здатність організації перерозподіляти ресурси з одного виду діяльності на інший з метою випуску нового продукту на запити споживачів. На організаційну ефективність впливають три аспекти гнучкості:

здатність реагувати на зміни зовнішнього середовища (споживачів, конкурентів, урядових настанов);

здатність індивідів та груп організації реагувати на зміни індивідів та груп у самій організації;

здатність організації адаптувати свої методи управління у відповідності до таких змін.

Задоволеність - рівень задоволення організацією потреб своїх працівників. Показниками задоволеності можуть бути: ставлення працівників до доручень, плинність кадрів, запізнення та скарги.

Середньострокові критерії ефективності охоплюють більш тривалий часовий горизонт у порівнянні із короткотерміновими критеріями. Організація здатна функціонувати певний час, ігноруючи середньострокові критерії, тоді як невідповідність короткотерміновим критеріям відразу може створити проблеми[11].

Конкурентоздатність характеризує становище організації в галузі, її здатність конкурувати у боротьбі за споживача. Конкурентоздатність організації знижується, коли погіршуються показники виробництва, якості та гнучкості, і вона не спроможна виробляти продукт, якого вимагає споживач.

Розвиток – спосіб забезпечення ефективності, що полягає в інвестуванні коштів у задоволення майбутнього попиту зовнішнього середовища. Не зважаючи на те, що таке використання ресурсів зменшує продуктивність та ефективність у короткостроковому періоді, розвиток, що управляється належним чином, є запорукою виживання.

Часовий підхід до оцінки ефективності дозволяє краще усвідомити обов’язки менеджерів в організації – виявляти фактори індивідуальної, групової та організаційної ефективності і впливати на них у коротко-, середньо- і довготерміновому плані[2].

Отже, підвищення ефективності управлінської праці не обмежується тільки вищесказаним. На неї впливають і наступні фактори:

удосконалення виробничої структури організації;

раціональна організація виробництва і праці, у тому числі управлінського персоналу;

оптимізація організаційної структури, форм і методів керування;

 

 удосконалення комунікаційних процесів тощо.

Далі, ми перейдемо до наступного розділу нашої курсової роботи під назвою «Аналітично-розрахункова частина на прикладі підприємства ТОВ «Обрій», зробимо організаційно-економічну характеристику діяльності підприємства ТОВ «Обрій», проаналізуємо внутрішнє середовище підприємства ТОВ «Обрій», зробимо SWOT – аналіз для підприємства ТОВ «Обрій», також зробимо аналіз ефективності праці менеджерів на підприємстві ТОВ «Обрій».

 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІТИЧНО-РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА НА ПРИКЛАДІ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ «ОБРІЙ»

 

1. Організаційно-економічна характеристика діяльності підприємства ТОВ «Обрій»

Об’єктом дослідження обрано Сільськогосподарське  товариство з обмеженою відповідальністю «Обрій», (надалі Товариство) є підприємством утвореним на засадах договору фізичних осіб шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності у сільському господарстві з метою одержання прибутку. Товариство створене відповідно до Законів України «про господарські товариства», «Про підприємництво», інших законодавчих актів України та Установчого договору. Місцезнаходження товариства : Україна, Полтавська область, Решетилівський район, с. Шевченково.

Офіційна назва Товариства

повна: - Сільськогосподарське товариство з обмеженою діяльністю «Обрій»

скорочена: - СТОВ «Обрій».

Товариство є самостійним господарюючим суб’єктом , має права юридичної особи, володіє відокремленим майном, від свого імені набуває майнові та особисті немайнові права, вступає в зобов’язання, орендує майно та землю, відчужує майно, здійснює будь-яку виробничу, комерційну, посередницьку та іншу господарську діяльність, що не суперечить чинному законодавству і Статуту, з метою одержання прибутку.

Товариство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки (в тому числі валютний) в установах банків, круглу печатку зі своїм найменуванням, штампи, бланки, а також інші реквізити.

Головною метою Товариства є отримання прибутку шляхом виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки і реалізації, а також здійснення інших видів господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреб населення при постійному нарощуванні виробництва.

Предметом діяльності є:

організація ведення товарного сільськогосподарського виробництва реалізації продукції та сировини;

переробка сільськогосподарської продукції, як власного виробництва, продукції придбаної у інших виробників;

оптова і роздрібна торгівля продукцією та товарами власного виробництва і придбаного; комерційна, (фірмова) та комісійна торгівля через власні і орендовані бази (склади), магазини, кафе, бари, ресторани;

заняття підсобними промислами та виробництво товарів широкого вжитку;

надання агротехнічних, зоотехнічних, ветеринарних та інших послуг жителям сільських населених пунктів, селянським (фермерським) господарствам, сільськогосподарським та іншим підприємствам та організаціям;

виготовлення та реалізація малогабаритної сільськогосподарської техніки та інструментів, дрібного інвентарю тощо;

експорт – імпорт продукції сільського господарства та інших товарів , а також сировини для їх виробництва;

постачальницька діяльність. В тому числі постачання;

виготовлення та реалізація тютюнових виробів;

інша господарська, комерційна та посередницька діяльність не заборонена чинним законодавством України.

Товариство може створювати самостійно або разом з іншими юридичними чи фізичними особами на території України і за кордоном дочірні та спільні підприємства (товариства, кооперативи) з правами юридичної особи, розміщувати кошти в облігаціях, сертифікатах банків та інших цінних паперах, що знаходяться в обігу, проводити операції на товарних та фондових біржах, проводити аукціони, виставки, ярмарки.

Товариство може створювати на території України і за кордоном філії, представництва та інші відокремлені структурні підрозділи, які не є юридичними особами і діють на підставі положень , затверджених Товариством.

Засновниками товариства виступають громадяни україни – власники майна, що об’єднали його для ведення сільськогосподарського виробництва з метою одержання прибутку. Склад засновників Товариства, розмір внесеного майна, порядок його зарахування до Статутного фонду Товариства та використання Товариством визначається Установчим договором.

Головною метою Товариства є отримання прибутку спрямованої на задоволення потреб населення.