Организация обслуживающих производств на предприятии

       За  даними шахових таблиць, планувань  цехів і генеральних планів підприємств  складають схеми (діаграми) вантажопотоків, а за вантажообігом і вантажними потоками встановлюють тип і структуру парку транспортних і підйомно-транспортних машин, кількість вантажно-розвантажувальних постів, вид маршрутів транспортних засобів перервної (циклічної) дії.

       У зв’язку з часовим інтервалом обсяг перевезень та вантажооборот поділяється на змінний, добовий, місячний, квартальний, річний.

       Перевезення вантажів мають разовий (за окремим  замовленням) або постійний маршрутний (за твердим розкладом) характер.

       Маршрути  перевезень. Для скорочення порожніх пробігів і простоїв устаткування необхідно розробити внутрішньозаводські маршрути руху транспорту. При побудові маршрутів транспортних засобів застосовують маятникову, кільцеву, збірну (розвізну) та радіальні схеми.

       Маятниковий вид перевезень застосовується для  транспортування вантажів між двома постійними пунктами обслуговування (рис 1.3.1—1.3.3). За організацією руху він може бути простим (зі зворотним порожнім пробігом), повним (зі зворотним навантаженим пробігом) та змішаним (зі зворотним неповним навантаженим пробігом). 

Рис. 1.3.1. Простий (однобічний) маятниковий маршрут

Рис. 1.3.2. Повний (двобічний) маятниковий маршрут

Рис. 1.3.3. Змішаний маятниковий маршрут

       Він може бути променевий — при русі транспорту з вантажем з одного пункту віялоподібно в кілька пунктів; зворотним — з низки пунктів в один. Двостороння маятникова система на підприємствах застосовується рідко. Кільцева (збірна) система використовується для обслуговування низки пунктів, що пов’язані послідовною передачею вантажів від одного до іншого (рис. 1.3.4).

Рис. 1.3.4. Кільцевий маршрут

       Розвізний маршрут являє собою вид кільцевого маршруту (рис. 1.3.5). 

Рис. 1.3.5. Розвізний маршрут

       Радіальний  маршрут — це комбінування різних маятникових маршрутів (рис. 1.3.6). 

Рис. 1.3.6. Радіальний маршрут

       Їздкою  називається закінчений цикл транспортного  процесу, який складається з навантаження у відправника вантажу, його перевезення, розвантаження в отримувача і подання рухомого складу під наступне навантаження. Рейсом називається процес руху транспортного засобу від початкового пункту до кінця даного маршруту. З усього різноманіття перевезень у цехах особлива увага приділяється міжопераційному переміщенню об’єктів виробництва, що має точно відповідати послідовності протікання і ритму виробничого процесу.

       Транспортні засоби та їх вибір. У масовому і  серійному виробництвах при міжопераційних переміщеннях значного поширення набули засоби безупинного транспорту, різноманітних транспортерів. На підприємствах цього типу засоби безупинного транспорту впроваджуються і для зв’язку цехових складів з робітниками, місцями, між окремими дільницями. При високій стабільності виробництва створюються передумови для організації перевезень підлоговим колісним транспортом за постійними маршрутами і стабільними розкладами (доставка оснащення, заготовок, вивіз готової продукції, відходів і т. п.). У цехах одиничного і дрібносерійного виробництва переважно використовуються транспортні засоби циклічної дії.

       У гнучких автоматизованих виробництвах застосовуються автоматизовані й автоматичні транспортно-накопичувальні системи (АТНС). АТНС можуть бути різних рівнів: міжцеховими, цеховими і локальними, що обслуговують окремі виробничі модулі. До основного устаткування, що використовується для комплектації цих систем, належать автоматичні стелажі та мостові крани — штабелери, транспортні і перевантажувальні роботи, конвеєрні пристрої, перевантажувальні та пристрої, що орієнтують, живильники, накопичувачі, автоматичні склади, транспортно-складська тара.

       Під час вибору виду транспортних засобів  і встановлення їх типажу враховуються основні параметри вантажного потоку, вимоги до організації перевезень, організації та технології виробничого процесу, що обслуговується, можливості забезпечити високу продуктивність і сприятливі умови праці обслуговуючих робітників.

       Параметри транспортних засобів на суміжних дільницях  мають бути узгоджені між собою з метою комплексної механізації й автоматизації вантажно-розвантажувальних робіт під час перевантаження продукції з одного транспортного пристрою на інший (наприклад, з підвісного транспортера, що штовхає, на робочий конвеєр або з електронавантажувача на робоче місце). Для цього на підприємствах розробляють єдині транспортно-технологічні схеми, що забезпечують стикування окремих ланок транспортної мережі підприємства і технологічного устаткування.

       Виходячи  зі схеми вантажопотоків і обсягу перевезень у кожній групі вантажів, вибирають транспортні засоби і розраховують потребу в них.

       Кількість транспортних засобів (ТЗ), необхідних для зовнішніх і міжцехових перевезень, може бути визначена за однією з формул:

• при однобічному маятниковому маршруті руху

де  — кількість виробів j-го типорозміру (найменування), перевезених протягом планового (розрахункового) періоду, шт.;

  j — номенклатура виробів, що  підлягають перевезенню (j = 1, 2, ..., п);

    — маса одиниці виробу  j-го типорозміру виробу, кг;

  q — вантажопідйомність одиниці  транспортного засобу;

    — коефіцієнт використання  вантажопідйомності транспортного засобу (завантаження);

    — ефективний фонд часу роботи одиниці транспортного засобу для однозмінного режиму, год;

    — кількість робочих змін  на добу;

  L — відстань між двома пунктами  маршруту, м;

    — середня швидкість руху  транспортного засобу, м/хв;

    і  — час на одну навантажувальну й одну розвантажувальну операції за кожен рейс, хв;

• при двосторонньому маятниковому маршруті руху

       Для кільцевих перевезень кількість  транспортних засобів розраховується за формулами:

• з наростаючим вантажопотоком

;

• з загасаючим вантажопотоком

;

• з рівномірним вантажопотоком

,

де  — кількість вантажно-розвантажувальних пунктів;

  L — довжина всього кільцевого маршруту, м.

       Ваговий обсяг вантажу, перевезеного за одну зміну, визначається за формулою:

,

де  — річний вантажообіг на даному маршруті, кг, т;

    — кількість робочих днів  у році;

    — кількість змін на  добу;

    — коефіцієнт нерівномірності  перевезень (придатний  = 
= 0,85).

       Час пробігу транспортного засобу заданим  маршрутом розраховується за формулою:

.

       Час, затрачуваний транспортним засобом на проходження одного рейсу, становить:

 або 

       Кількість рейсів, здійснених одиницею транспортного  засобу за добу, розраховується за формулою:

де  — коефіцієнт використання фонду часу роботи транспортного засобу.

       Продуктивність  одного рейсу визначається за формулою:

       Для внутрішньоцехових перевезень кількість  транспортних засобів визначається за однією з наведених нижче формул.

       Кількість конвеєрів для перевезення штучних вантажів (деталей, складальних одиниць і т. д.):

де  — сумарна маса вантажу, що транспортується, протягом доби, кг;

    — крок конвеєра, м; 3,6 —  постійний коефіцієнт;

    — швидкість руху конвеєра, м/с;

   – маса одного виробу, що транспортується, кг;

    — тривалість зміни.

       Кількість вантажних гаків на підвісному конвеєрі:

,

де  — кількість виробів, що транспортуються протягом доби, шт.;

    — довжина робочої частини  конвеєра;

    — кількість виробів, що навішуються на один гак, шт.

       Кількість електрокар для внутрішньоцехових  перевезень:

,

де  — середня кількість передач партії деталей між операціями, на склад і зі складу за зміну.

       Годинна продуктивність конвеєра визначається за формулами:

• у разі переміщення вантажу на підвісному гаковому конвеєрі

;

• при переміщенні штучних вантажів у спеціальній тарі по р штук на потоковій лінії

,

де р  — величина транспортної партії, шт.

     Залежно від ролі в загальному процесі  виготовлення готової продукції розрізняють основні, допоміжні та обслуговуючі виробничі процеси (рис. 1.3.7).

     

     Рис. 1.3.7. Структура обслуговуючих процесів у складі виробничих

       Основні процеси спрямовані на зміну основних предметів праці і надання їм властивостей готових продуктів. У цьому випадку частковий виробничий процес пов'язаний або з реалізацією якоїсь стадії обробки предмета праці, або з виготовленням деталі готового виробу. Залежно від стадії (фази) виготовлення готового виробу основні виробничі процеси поділяють на:

• заготівельні, які здійснюються на стадії створення поковок, відливок, заготовок (наприклад, на машинобудівному заводі вони охоплюють розкрій та порізку матеріалу, ливарні, ковальські і пресові операції; на швейній фабриці — декатирування і розкрій тканини; на хімічному комбінаті — очищення сировини, доведення її до потрібної концентрації). Продукція заготівельних процесів використовується в різних обробних підрозділах;
• обробні, що відбуваються на стадії перетворення заготовки або матеріалу в готові деталі шляхом механічної, термічної обробки, а також обробки з застосуванням електричних, фізико-хімічних та інших методів (наприклад, у машинобудуванні обробка здійснюється металообробними дільницями і цехами; у швейній промисловості — пошивними; у металургії — доменними, прокатними цехами; у хімічному виробництві — за допомогою крекінгу, електролізу та ін.);
• складальні, які характеризують стадію отримання складальних одиниць або готових виробів та процесів регулювання, доведення, обкатки (наприклад, у машинобудуванні — це складання і фарбування; у текстильній промисловості — фарбувально-оздоблювальні роботи; у швейній — оздоблення і т. д.).

       Допоміжні процеси створюють умови для нормального перебігу основного процесу виробництва. Допоміжні процеси спрямовані на виготовлення або відтворення виробів, що використовуються в основному процесі, але не входять до складу готового продукту (наприклад, виробництво і передавання енергії, пари, стиснутого повітря для свого виробництва; виготовлення і ремонт інструменту, оснащення для власних потреб; виробництво запасних частин для власного устаткування і його ремонт тощо).