Организация обслуживающих производств на предприятии

       Належна організація виконання складських операцій — необхідна умова ощадливого використання матеріалів, забезпечення їх схоронності і якості, низьких витрат на збереження.

       Системи відпуску матеріалів. Залежно від  типу виробництва застосовують активну  або пасивну системи організації  відпуску матеріальних цінностей. Для  великосерійного і масового виробництв характерна активна система, що передбачає підготовку матеріалів на складі заздалегідь і доставку їх точно за графіком у цех до робочих місць складськими транспортними засобами.

       При пасивній системі споживачі одержують  на складах товарно-матеріальні цінності за матеріальними вимогами чи лімітними картами і доставляють їх у цех своїм транспортом. Така система застосовується в одиничному і дрібносерійному виробництвах.

       Розрахунок  технічних засобів зберігання вантажів. На складах виконується великий обсяг вантажно-розвантажувальних робіт, робіт з переміщення матеріалів. Тому основним напрямом у розвитку складського господарства є комплексна механізація й автоматизація робіт, поліпшення використання складських приміщень, а також організація матеріально-технічного постачання на основі оптової торгівлі, упровадження систем матеріально-технічного постачання типу «точно вчасно», що значно скорочують обсяг складських запасів.

       Для комплексної механізації й автоматизації  транспортно-складських операцій велике значення має укрупнення вантажних  одиниць шляхом застосування контейнерів і засобів пакетування (піддони всіх типів, стропи, касети, обв’язування, прокладки тощо).

       Парк  контейнерів і засобів пакетування  визначається за формулою:

де  — обсяг перевезень вантажів (вантажообіг) на розрахунковий період, т;

    — коефіцієнти, що враховують  потреби в контейнерах (засобах пакетування) у зв’язку з нерівномірністю перевезень, перебуванням у ремонті;

    — виробіток на один  контейнер (засіб пакетування)  за розрахунковий період, т;

де  — статичне навантаження контейнера, засобу пакетування, т;

    — кількість календарних  днів у розрахунковому періоді;

    — час перебування контейнерів  (засобів пакетування) у простої,  дн.;

    — середній час обороту  контейнера, засобу пакетування, діб.

       Для оцінки рівня оснащеності складів  вантажно-розвантажувальними засобами і механізмами застосовують показник насиченості засобами механізації:

де  — сумарна вантажопідйомність усіх засобів механізації, т;

    — вантажообіг складу за  розрахунковий період, т.

       Визначення  потреби у складських площах. Раціональна  організація складського господарства передбачає обладнання всіх складів під’їзними коліями; урахування вантажно-розвантажувальних фронтів; забезпечення пожежної безпеки, визначення маси різних матеріалів і місця їх збереження всередині складу, кількості стелажів, виходячи з припустимої норми навантаження на 1 м² площі підлоги.

       Складська площа поділяється на корисну  та оперативну. Корисна (вантажна) призначається для безпосереднього розміщення матеріальних цінностей. Оперативна охоплює простір для приймально-відпускних операцій, сортування, комплектування матеріальних цінностей, а також для проходів і проїздів між штабелями і стелажами, для розміщення вагової і вимірювальної техніки, службових приміщень; конструкційну, що зайнята під перегородки, колони, сходи, підйомники, тамбури і т. д.

       Співвідношення  між корисною площею складу і загальною площею називається коефіцієнтом використання площі складу, що визначається за формулою:

.

       Величина  цього коефіцієнта залежить від  способу зберігання матеріальних цінностей. Наприклад, при зберіганні в штабелях він дорівнює 0,7—0,75, а на стелажах — 0,3—0,4.

       Корисна площа складу може розраховуватися  за способами навантажень або  об’ємних вимірників.

       За  способом навантаження корисна площа ( м²) визначається за формулою

де  — максимальний складський запас матеріалу, що зберігається в штабелях і ємностях, т, кг;

    — припустиме навантаження  на 1 м² площі підлоги складу (згідно з довідковими даними), т/м², кг/м².

       За  способом об’ємних вимірників корисна  площа розраховується за формулою

де  — площа, зайнята одним стелажем, м²;

    — кількість стелажів, необхідних  для зберігання даного максимального  запасу матеріалу, обчислена за  формулою (розрахункова)

де  — обсяг стелажа в м³ (визначається за формулою = 
= А · В · h, де А — довжина, В — ширина, h — висота стелажа, м);

    — щільність (об’ємна вага) збереженого матеріалу, т/м³; кг/дцм³; г/см³;

    — коефіцієнт заповнення  обсягу стелажа.

       Після перевірки відповідності припустимого навантаження установлюється кількість  стелажів за формулою:

       Загальна  площа складу з урахуванням коефіцієнта використання площі розраховується за формулою:

       Розмір  площі під приймально-відправні  майданчики визначається за формулою:

де  — коефіцієнт, який показує, що висота укладання матеріалів на майданчиках має бути в 3 рази менше висоти укладання на транспортних засобах;

    — площа, зайнята одиницею транспортного засобу, м²;

    — кількість транспортних  засобів, що перебувають одночасно під навантаженням-розвантаженням.

       Службові  приміщення складів розраховуються виходячи з норми 2,5—6 м² на одного працівника. Ширина проходів між стелажами і штабелями встановлюється 0,8—0,9 м, а для проїзду віз- 
ків — 1,1—1,2 м. Через кожні 20—30 м мають бути наскрізні проїзди.

       Організаційні особливості автоматизованих складів. Останнім часом набули розвитку автоматизовані склади тарно-штучних вантажів, обладнані системами машин, що забезпечують транспортування, установлення і пошук матеріалів за спеціальними програмами з використанням роботів.

       Автоматизовані  склади є невід’ємною частиною гнучких  виробничих систем (виробництв) (ГВС). Вони створюються на різних етапах технологічного процесу, наприклад, на початку виробничої дільниці для складування вихідних матеріалів, на окремих дільницях — для складування заготовок (оборотних заділів) і наприкінці дільниці чи у визначеному приміщенні — для складування готової продукції.

       За  конструкційними особливостями  розрізняють такі типи автоматизованих складів: з чарунковими стелажами та автоматичним стелажним краном-штабелером, автоматичним мостовим краном-штабелером, з гравітаційними стелажами та автоматичними стелажними каретками-операторами, з автоматичними елеваторними стелажами, автоматичні підвісні склади.

       У складі ГВС автоматизовані склади виконують, в основному, оперативну і накопичувальну функції. Оперативна функція полягає в зберіганні та доставці на робочі місця заготовок і напівфабрикатів, що складають міжопераційні заділи, а також комплектів технологічного оснащення, яке після виконання операції повертається на склад у секцію підготовки оснащення й інструменту. Накопичувальна функція охоплює зберігання страхових заділів, а також готових деталей, призначених для комплектації і подачі на збирання.

       В автоматизованих складах матеріали, заготовки тощо зберігаються в чарунках на спеціальних стелажах. У цих складах широко використовуються різні засоби механізації й автоматизації складських операцій: підвісні, стрічкові та інші конвеєри, спеціальні штабелювальні крани. У таких складах для штучних заготовок і виробів застосовується спеціальна транспортно-складська тара, а також засоби для автоматизованого управління складом. Особливу групу складають механізми, що призначені для укладання вантажів у стелажах чи укладання одного вантажу на інший.

       Система керування автоматизованим складом  працює, як правило, у трьох режимах: 1) налагоджувальному — переміщення виконавчих органів складу здійснюється з налагоджувального пульта керування; 2) напівавтоматичному — кожен технологічний процес виконується з пульта управління складом; 3) автоматичному — технологічні процеси виконуються по команді від ЕОМ ГВС.

       На  складах (при складах) доцільно організувати заготівельні відділення з розкрою, правлення та розфасування матеріалів для їх централізованої підготовки та передання їх у виробництво. Такий підхід сприяє значному скороченню витрат на транспортування, збереженню та кращому використанню відходів і товарно-матеріальних цінностей.

       Організація тарного господарства. Значна частина  матері- 
альних цінностей має потребу зберігання і перевезення в тарі. Тара — це виріб, у якому поміщають сировину, матеріали, напівфабрикати, готову продукцію, що забезпечує збереження їхньої якості та кількості при транспортуванні з місця заготівлі чи виробництва до місця зберігання або споживання.

       Призначення тари полягає в тім, щоб запобігати псуванню вантажу через механічні впливи (удари, струси), забруднення і впливи зовнішнього середовища (температура, тиск, світло, атмосферні опади і т. д.), утратам у процесі зберігання і транспортування; скорочувати час навантаження-розвантаження, підвищувати загальну культуру виробництва і створювати зручності при роботі з вантажем. Тара і засоби упакування необхідні в основному для продукції, що відвантажується. Значення їх зростає у зв’язку з розвитком нових форм торгівлі, підвищеними вимогами покупців до товару й ін.

       Склад і організація тарного господарства залежать від виду продукції підприємства, вимог споживача до її фасування, упакування і тари, а також від кооперування з підприємствами — постачальниками тари і пакувальних матеріалів.

       Частину тари і засобів упакування підприємства зазвичай роблять власними силами, для чого створюються спеціальні цехи і ділянки з їх виробництва; основну частину тари підприємство одержує зі сторони (шухляди, металеві кошики, бочки, піддони, скляні банки і пляшки, контейнери тощо).

       Використання  тари й пакування у виробництві  передбачає таку обов’язкову операцію, як їх маркування, коли вказуються вид вантажу, його кількість, вимоги до перевезення, відправник вантажу і вантажоодержувач, спеціальні вимоги щодо схоронності вантажу і т. д.

       Як  показують дослідження, вітчизняний  і зарубіжний досвід, раціоналізація транспортних робіт, особливо вантажно-розвантажувальних, підвищення ефективності використання рухомого складу, зниження транспортних витрат і витрат на тару досягається завдяки широкому розвитку контейнерних і пакетних перевезень вантажів. Це один з найважливіших напрямів технічного прогресу на транспорті. Їх застосування в одних випадках дає можливість відмовитися від використання тари, в інших — скорочує потребу в ній.

       Основні напрями вдосконалення роботи транспортного  і складського господарств. Техніко-економічними показниками роботи транспортного  і складського господарств є: частка транспортно-складських витрат у собівартості продукції, собівартість перевезення вантажів; витрати на машино-годину роботи транспортного засобу або підйомно-транспортної машини, собівартість складського зберігання 1 т вантажу та ін.

       На  сучасному етапі розвиток і підвищення ефективності транспортно-складського господарства пов’язані з такими загальними напрямами, як: централізація та спеціалізація; поліпшення структури парку підйомно-транспортних і транспортних машин; організація контейнерних перевезень; використання універсальної тари; комплексна механізація вантажно-розвантажувальних робіт; упровадження транспортних і складських систем з автоматичним адресуванням вантажів, автоматизованих складів, автоматизованих контейнерних майданчиків; удосконалювання організації переміщень і складських процесів та ін.