Моделі реструктуризації підприємства

- порядок державної реєстрації (перереєстрації) та ліквідації суб’єктів  господарювання;

- вимоги антимонопольного  законодавства; 

- вимоги щодо захисту  інтересів кредиторів підприємства, його власників, персоналу тощо;

- порядок емісії акцій (у разі реорганізації АТ);

- можливі екологічні, демографічні  та інші наслідки.

Реорганізація підприємств, які мають кредиторську заборгованість, повинна здійснюватися з дотриманням вимог щодо переведення боргу, зокрема:

а) перевід боржником свого боргу на іншу особу допускається лише за згодою кредитора;

б) новий боржник вправі висувати проти вимоги кредитора всі заперечення, основані на відносинах між кредитором і первісним боржником;

в)порука і встановлена третьою особою застава припиняються з переводом боргу, якщо поручитель або заставодавець не виявив згоди відповідати за нового боржника;

г) уступка вимоги і перевід боргу, основані на угоді, укладеній у письмовій формі, повинні бути вчинені в простій письмовій формі.

Перед здійсненням санаційної реорганізації необхідно провести поглиблений аналіз фінансово-господарського стану підприємства, що знаходиться в кризі, який повинен базуватися на аналізі основних характеристик діяльності даної юридичної особи. На основі результатів аналізу робиться висновок про санаційну спроможність підприємства та про доцільність його реорганізації. Ефективність реструктуризації забезпечується тими заходами, які покладені в основу плану реструктуризації.

 

Висновки до розділу 1

 

Проаналізувавши зміст існуючих методів і моделей реструктуризації та стабілізації діяльності сучасних підприємств, можна зробити висновок, що потрібно проводити послідовний і детальний аналіз кожного окремого підприємства для визначення необхідної моделі його реструктуризації. Результативним може бути використання окремих етапів різних вищеперерахованих моделей, якщо вони будуть більш ефективними для підприємства.

Існує певна технологія реструктуризації, яка закономірно призвела до появи стандартів планування реструктуризації і яких необхідно дотримуватись так само, як і форми будь-якого бізнес-плану. Відсутність стандартів опису бажаного стану підприємства (плану ідеї реструктуризації) робить неможливим вирішення актуальних завдань ринку: швидко змінити структуру бізнесу і забезпечити технологічно можливим зворотній процес. Важко контролювати і сам процес змін, адже для порівняння планових параметрів з фактичними, необхідно, щоб вони були конкретними і піддавалися виміру. Тому сучасний підхід до реструктуризації будується на ідеях теорії управління технічними об'єктами і передбачає стандартну структуризацію процесу.

У разі реорганізації слід показати, які переваги одержить підприємство в результаті зміни організаційно-правової форми, відокремлення окремих структурних підрозділів чи приєднання інших підприємств

 

РОЗДІЛ 2

ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА ЦУКРОВОЇ  ПРОМИСЛОВОСТІ

 

2.1. Аналіз стану цукрової  промисловості в Україні

 

Цукрова промисловість України була і залишається на сучасному етапі розвитку економіки однією з найрозвинутіших галузей народного господарства, яка за кількістю підприємств, рівнем технічного оснащення, виробничою потужністю, забезпеченням кваліфікованими працівниками, а також за обсягом виробленої продукції посідає одне з провідних місць в економіці. Але останнім часом, як на ринку цукру, так і в буряковій галузі, почали виникати досить серйозні проблеми. Спеціалісти називають такий стан кризовим, i до деякої мiри, критичним.

Цукрова промисловість України, що процвітала і до революції і у радянський час, почала згасати відразу після 1991 року. Неухильно скорочувався збір цукрових буряків і вироблення цукру, закривалися, розбиралися на металобрухт цукрові заводи. Проаналізуємо виробництво цукрових буряків в Україні 2011-2015 [5], яке приведено у таблиці 2.1.

Бурякоцукрова промисловість є однією із стратегічно важливих галузей харчової промисловості України. Вона об’єднує в собі виробників елітного і фабричного насіння, цукрового буряку, насіннєві заводи, цукрові заводи і сервісні підприємства галузі. Кінцевим продуктом цього величезного агропромислового комплексу є цукор в асортименті, а також побічна продукція – меляса (патока), жом, вапно. Крім того, при Смілянському цукровому заводі працює завод із виробництва лимонної кислоти.

Цукровий сезон для України – з 1 вересня по 31 серпня.

 

 

 

Таблиця 2.1

Посівні площі і виробництво цукрових буряків за 2011-2015 роки

Роки/  Показники	2011	2012	2013	2014	2015	Відхилення (у %)
						2015 р. до 2011р.	2015 р. до 2012 р.	2015 р. до 2013 р.	2015 р. до 2014 р.
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Посівна площа цукрових буряків(фабричні), тис. га.	1607,0	1530,0	1359,0	897,0	322,0	20,0	21,0	23,7	35,9
Виробництво цукрових буряків(фабричні) тис. т.	4264,0	3717,0	3009,0	4452,0	1006,0	22,7	29,9	43,8	69,7

 

Отже, проаналізуємо дані табл. 2.1 по посівній площі і виробництву цукрових буряків. У 2015 році загальний обсяг виробництва цукрових буряків склав 10067,0 тис. т., якщо порівняти з 2012 роком то відхилення складає 35,9 % (тобто виробництво зменшилось на 4385,0 тис. т., або на 64,1 %). А якщо порівняти з 2011 роком відхилення становить 22,7 % (виробництво зменшилось на 34197,0 тис. т, або на 77,3 %). Отже за 19 років виробництво цукрових буряків скоротилось аж на 77,3 %, цифра вражаюча. Цьому є ряд об’єктивних і суб’єктивних причин. Скорочення виробництва на пряму пов’язане з скороченням посівних площ. Так у порівнянні з 2011 роком посівні площі скоротилися на 1285,0 тис. га, або на 80 %. Тобто як можна побачити спостерігається пряма залежність з обсягом виробництва. Хоча за останні три роки збільшується урожайність  з 1 га площі посіву у 2015 вона становила 315 ц з 1 га.

До складу цукрової промисловості України входить 149 промислових, сільськогосподарських, будівельних та інших підприємств плюс бурякогосподарства, а саме:

• цукропісочні заводи – 125 робітників;
• цукрорафінадні заводи – 2;
• насіннєві заводи – 6;
• заводи лимонної кислоти – 1;
• машинобудівні заводи з випуску технологічного обладнання – 7;
• пусконалагоджувальні організації – 2;
• кар’єроуправління з видобутку вапнякового каменю – 7;
• науково-дослідний інститут цукрової промисловості.
• Виробничі потужності галузі дозволяють щорічно виробляти:
• 3,5 млн т цукру-піску;
• 300 тис. т цукру-рафінаду;
• 4,7 тис. т лимонної кислоти;
• 1,5 млн т меляси.

Але внаслідок відмови українського уряду від держзамовлення на цукор у 2009 р. обсяги виробництва почали скорочуватися. Рекордним за рівнем зниження випуску сахарного піску став 2012 р., коли заводи виробили 1 млн 434 тис. т цукру. Це найнижчий показник з 1940 р. 

За останні роки в бурякоцукровому комплексі сформувалися основні гравці – цукрові компанії, які зараз інвестують понад 50 переробних підприємств. 

Із існуючих колись в Україні 192 цукрових заводів у 2014-2015 працювало 120 підприємств, що виробили 2,6 млн т цукру-піску.  

Обсяги виробництва цукрових буряків визначаються, головним чином, внутрішніми виробничими потужностями цукрових заводів. На початку 1990-х рр. цукрова галузь мала величезний виробничий потенціал. В Україні налічувалося 190 цукрових заводів, які виробляли 12,8% світового виробництва цукру з цукрових буряків, при цьому щорічно переробляючи понад 40 млн т цукрових буряків.  

У 2012-2015 рр. значно збільшилися обсяги виробництва цукрових буряків. Так, якщо в 2012 р. було вироблено 13,3 млн т, то вже в 2015 р. виробництво склало 22,4 млн т. У 2015 р. налічувалося близько 600 великих виробників цукрових буряків (10% від загальної кількості підприємств, зайнятих їхнім виробництвом). Водночас на ці 600 підприємств припало понад 60% всіх цукрових буряків, вироблених в сільськогосподарських підприємствах. При цьому середня врожайність по даних підприємствах склала 340 ц/га. 

Цукрова промисловість України практично не підтримується державою. У країні відсутні механізми дотацій і пільгового оподаткування для цукровиків. Зовнішня торгівля цукром в країні знаходиться на низькому рівні унаслідок низької конкурентоспроможності українського товару з одного боку і обмеженнями на імпорт з іншого.

Основною сировиною для виробництва цукру в Україні є цукровий буряк. Крім того, за необхідності ведеться переробка імпортного тростинного цукру-сирцю. 

Як згадувалося вище, імпорт сирцю до України не вигідний через високе мито. Останнім часом набрав обороти давальницький імпорт цукру-сирцю. До України завозиться цукор-сирець за давальницькою схемою і переробляється на білий цукор або цукровий сироп. До введення обмежень з боку РФ на імпорт цукровмісних сиропів досить вигідним був толлінг цукру-сирцю на українських цукрових заводах з подальшим реекспортом сиропу до РФ.

Україна є великим виробником бурякового цукру. Останніми роками виробництво даного продукту коливається в межах 1,8-2,6 млн т. Побічними продуктами виробництва бурякового цукру в Україні виступають меляса і жом, які використовуються у виробництві спирту і на корм худобі.

Щорічна потреба України в цукрі, за оцінками фахівців, складає понад 2,1 млн т. Розраховується вона, виходячи з біологічної норми споживання – понад 40 кг на душу населення. Але неоднозначність оцінки чисельності населення України і кількості приїжджих, що перебувають на її території, дає розбіжність в оцінці попиту.

В Україні немає практики інтервенційних цін на ринку цукру і цукрових буряків. Тільки в деяких випадках Державний комітет з матеріального резерву України (Держрезерв) купує або продає цукор на внутрішньому ринку. Такі дії тимчасово впливають на ціноутворення, оскільки обсяги таких операцій незначні.

Мінімальна ціна на цукрові буряки, які поставляються в рамках квоти «А» і «В», і мінімальна ціна на цукор квоти «А» визначаються щорічно КМУ за пропозиціями Міністерства аграрної політики України з урахуванням базової цукристості цукрових буряків (16%). Дані мінімальні ціни мають встановлюватися до 1 січня з урахуванням індексів інфляції.

Сьогодні цукрова промисловість вимагає значних капіталовкладень, велика частина яких має піти на перепрофілювання цукрових заводів. Лише скорочення кількості переробних підприємств дозволить цукровим АПК, що залишаться, збільшити тривалість сезону переробки, знизити собівартість і отримати оборотні кошти для проведення ремонту і підвищення технічного рівня виробництва цукрового піску.

Сезон вирощування цукрових буряків та виробництво цукру з них у 2015 році приніс серйозні випробування для працівників цукробурякової галузі України. Незважаючи на те, що темпи посіву цукрових буряків в оптимальні строки були вищими за попередні роки, складні погодні умови стали причиною зниження показників роботи цукробурякової галузі. У той же час, у 2014-2015 роках відбулось зростання цін на цукор на світових ринках більше, ніж у 2 рази. Це стало мотивуючим фактором для виробників цукрових буряків продовжити займатись їх вирощуванням і, навіть, збільшити площі їх посіву.

Збільшення обсягу виробництва цукрових буряків в Україні у 2015 р. забезпечило збільшення кількості функціонуючих переробних підприємств України (табл. 2.2). У 2015 р. цукровими заводами України було вироблено 1546 тис. т цукру, що на 22 % більше порівняно з 2014 р. Проте показник виходу цукру у 2015 р. становив 11,86 %, що на 1,86 % менше за рівень попереднього року.

 

Таблиця 2.2

Техніко-економічні показники роботи цукрових заводів України*, 2014-2015 рр.

Показник	Рік		2015 р. у % до 2014р.
	2014	2015
Кількість цукрових заводів, що працювали	56	73	130,4
Загальна потужність переробки цукрових буряків, тис. т/добу	180,5	224,6	124,4
Прийнято на цукрові заводи цукрових буряків, млн. т	9,44	13,37	141,6
Вироблено цукру з цукрових буряків, тис. т	1267	1546	122,0
Вихід цукру, %	13,72	11,86	86,5
Середньодобова переробка цукрових буряків на один цукровий завод, т/добу	3344	3035	90,8
Середня тривалість сезону переробки одного цукрового заводу, діб	54	64	118,5

Джерело: за даними НАЦУ «Укрцукор»

 

Оптимальне значення показника тривалості сезону переробки цукрових буряків на цукровому заводі становить 90 діб. Фактичне значення даного показника у 2015 р. склало 64 доби. Це свідчить про недостатнє забезпечення цукрових заводів України цукросировиною протягом сезону переробки як у 2014 р., так і у 2015 р.

Цукровими заводами України у 2015 р. було перероблено понад 13 млн. т цукрових буряків. Заготівля цукрових буряків переробними підприємствами здійснювалась як на давальницьких умовах (62 %), так і на умовах закупівлі за кошти (38 %). Середня ціна закупівлі 1 т цукрових буряків цукровими заводами становила 477 грн., що на 36 % вище за мінімальний рівень закупівельної ціни, встановленої Кабінетом Міністрів України на 2015 маркетинговий рік.