Моделі реструктуризації підприємства

 

4. Показники прибутковості

• Чиста рентабельність (збитковість) власного капіталу:

 

 

                                                                                         (3.27)

 

де ЧП(Зб) ‒ чистий прибуток (збиток)

 

 

Показник показує, що відбувається незначне зменшення чистої рентабельності власного капіталу підприємства на кінець періоду. Це свідчить про те, що обсяг чистого прибутку на одиницю власного капіталу зменшується. Негативна динаміка погано впливає на діяльність підприємства.

 

• Звичайна рентабельність власного капіталу до оподаткування:

 

 

                                                                                        (3.28)

 

де ФРЗД дооп ‒ фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування

 

 

Даний показник показує, що в підприємства дуже низька здатність до створення достатнього рівня прибутку, і на кінець звітного періоду вона зменшується.

 

• Рентабельність активів:

 

 

                                                                                                  (3.29)

 

де Аср ‒ середній обсяг активів

 

 

Розрахунок показав, що активи підприємства є нерентабельними. Тобто підприємство майже не отримує чистого прибутку в розрахунку на одиницю майна, яке знаходиться в розпорядженні підприємства.

 

• Рентабельність обороту:

 

 

                                                                                      (3.30)

 

де Прп ‒ прибуток від реалізації продукції

 

 

Рентабельність обороту показує, що протягом всього звітного періоду підприємство потерпає збитки і не отримує прибутку від продаж.

 

• Рентабельність операційних витрат:

 

                                                                                              (3.31)

 

де ФРод ‒ фінансовий результат від операційної діяльності;

ОВ ‒ операційні витрати

 

 

Даний показник показує, що підприємство отримує мізерний прибуток від операційних витрат протягом усього періоду. Крім того рентабельність зменшується на кінець періоду, що несе негативний вплив на підприємство.

 

• Рівень втрати власного капіталу:

 

 

                                                                                         (3.32)

 

де НЗ ‒ непокритий збиток;

НВК ‒ наявний власний капітал

 

 

                                   

 

Розрахунок вказує на відсутність втрати наявного власного капіталу протягом усього звітного періоду, що являється добрим показником для досліджуваного підприємства.

 

3.3. Діагностика ймовірності  банкрутства та фінансової стійкості  підприємства

 

Діагностика банкрутства – це своєчасне виявлення неплатоспроможності, збитковості, фінансової залежності від зовнішніх джерел фінансування, низької ділової активності. Питання визначення ймовірності банкрутства підприємства стоїть особливо гостро, адже достовірна і своєчасна ідентифікація негативних факторів впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства дозволяє сформувати відповідну фінансову політику та розробити заходи, направлені на підвищення ефективності використання фінансових ресурсів, підвищити платоспроможність, забезпечити конкурентоспроможність підприємства у довгостроковому періоді, а головне – попередити ризик банкрутства підприємства.

Доцільно виділити переваги та недоліки, які притаманні використовуваним моделям оцінки банкрутства (табл. 3.6).

Таблиця 3.6

Порівняльна характеристика моделей прогнозування

банкрутства підприємства

Переваги		Недоліки
1	2
Двофакторна модель Альтмана
Простота розрахунку, можливість застосування при проведенні зовнішнього аналізу на основі бухгалтерського балансу	Не розглядається вплив показників, що характеризують ефективність використання ресурсів, ділову та ринкову активність тощо. Немає обліку галузевої та регіональної специфіки функціонування суб’єктів економіки.
Модель Таффлера
Простота розрахунку, можливість застосування при проведенні зовнішнього діагностичного аналізу	Більшість обстежених боржників були визнані фінансово стійкими. Отримані прогнози неадекватні, оскільки досягти критичного(негативного) рівня практично неможливо.
Модель Іркутської державної економічної академії
Механізм розробки і всі основні етапи розрахунків докладно описані, що полегшує практичне застосування методики			Значення розрахунків практично не корелює з результатами, що одержуються за допомогою інших методів і моделей. Одержувані прогнози не відповідають реальному фінансовому стану підприємств. Немає галузевої диференціації інтегрального показника.
Модель Ж. Депляна (або модель Creditmen)
Можливе використання методик для проведення зовнішнього аналізу. Визначено нормативи змінних величин, які диференційовані за галузями.			Граничні значення коефіцієнтів завищені. Недоліком є різкі «переходи» від однієї оцінки фінансової заможності до іншої, тобто навіть якщо підприємство одержить 99 балів зі ста, його фінансове становище буде визнано нестійким
Модель Терещенка О.О.
Модель використовує в якості змінних величин шість фінансових показників, для яких визначені нормативні значення.			Значення розрахунку не враховують галузевих особливостей
Коефіцієнт Бівера
Модель включає 4 змінні, що характеризують різні аспекти діяльності підприємства.			Значення розрахунку не враховують галузевих особливостей

 

Однією з перших і найпростіших моделей прогнозування ймовірності банкрутства вважається двофакторна модель Е. Альтмана. Індекс Z побудований за допомогою апарату мультиплікативного дискримінантного аналізу і дозволяє в першому наближенні розділити господарюючі суб'єкти на потенційних банкрутів і фінансово стійкі компанії. У моделі враховуються фактором ризику є можливість незабезпечення позикових коштів власними в майбутньому періоді.

Дана модель грунтується на двох ключових показниках ‒ коефіцієнті покриття і коефіцієнті фінансової залежності (частки позикових коштів), від яких, на думку Е. Альтмана і досить великої кількості фахівців, залежить вірогідність банкрутства підприємства.

Двофакторна модель Альтмана має вигляд:

 

 

     Z = -0,3877 – 1,0736 X1 + 0,0579 X2,                                        (3.33)

де Х1 – коефіцієнт покриття;

Х2 – коефіцієнт фінансової залежності.

 

Якщо одержана величина Z < 0, імовірність банкрутства буде більша 50%, якщо Z > 0, вона становитиме менше 50% і в разі, коли Z = 0, імовірність банкрутства 50%.

Z = -0,3877-0,555*2,640+0,0579*0,0179 = -1,852

 

Отже, згідно з розрахунком за даною моделлю, імовірність настання банкрутства на підприємстві ВАТ «Борщівський цукровий завод» більша 50%.

Ще однією моделлю оцінки ймовірності банкрутства підприємства є модель Таффлера і Р.Тішоу. Британські вчені Р.Таффлер і Р.Тішоу апробували підхід Альтмана на даних 80 британських компаній, і побудували чотирефакторну прогнозовану модель з який вирізняється набором чинників.

Ця модель рекомендується для аналізу як, враховує сучасні тенденції бізнесу і вплив перспективних технологій на структуру фінансові показники.

Вона передбачає розрахунок коефіцієнту за наступною формулою:

 

 

                   Z = 0,53Х1  + 0,13Х2  + 0,18Х3  + 0,16Х4                             (3.34)

 

де Х1 – прибуток від реалізації по відношенню до короткострокових зобов’язань;

Х2 –  оборотні активи по відношенню до суми зобов’язань;

Х3 –  короткострокові зобов’язання по відношенню до суми активів;

Х4 –  виторг від реалізації по відношенню до суми активів.

Якщо величина Z більше, ніж 0,3, то це говорить про те, що підприємство має гарні довготривалі перспективи. Якщо Z<0,2, то це свідчить про високу ймовірність банкрутства.

 

Z = 0,53*0,1727+0,13*0,6076+0,18*1,0700+0,16*0 = 0,3631

 

Z декілька більше, ніж 0,3. Це говорить про те, що підприємство в майбутньому має перспективи.

Існує також комплексний індикатор фінансової стійкості, розрахований за моделлю Ж. Депляна (або модель Creditmen):

 

Z = 25 Х1  + 25 Х 2  + 20 Х 3  + 20 Х 4  + 10 Х 5,               (3.35)

 

де Х1 , Х 2 , Х 3 , Х 4 , Х 5  –  коефіцієнти обороту запасів, поточної ліквідності, лівериджу, рентабельності, ефективності відповідно.

При Z>100 ситуація вважається нормальною.

 

Z = 25*1,9775+25*0,9339+20*0,0182+20*0,1501+10*0,0739 = 76,89

 

Отже, Z <100, а це свідчить про те, що ситуація на підприємстві не є стабільною.

Необхідно також розглянути вітчизняні моделі прогнозування банкрутства підприємства.

Однією з таких є модель Іркутської державної економічної академії (або чотирьох факторна модель R-розрахунку), яка має наступний вигляд:

 

  U = 8,38Х1  + 1,0 Х 2  + 0,054 Х 3  + 0,63Х 4 ,             (3.36)

 

де X1 ‒ поточні активи / валюта балансу;

X2 ‒ чистий прибуток / власний капітал;

X3 ‒ чистий прибуток / валюта балансу;

X4 ‒ чистий прибуток / сумарні витрати.

 

Якщо значення Y=0, то імовірність банкрутства є максимальною (90-100 %); якщо Y в межах від 0 до 18, то ймовірність висока (60-80 %);

Якщо Y в межах від 18 до 32, то ймовірність середня (35-50 %);

Якщо Y в межах від 32 до 42, то ймовірність низька (15-20 %);

При показниках Y>42 ймовірність настання банкрутства є мінімальною (до 10 %).

 

Y = 8,38*0,596+1,0*0,139+0,054*0,002+0,63*0,003 = 5,135

 

Отриманий результат, а саме 5,135, знаходиться в інтервалі від 0 до 18. Отже, вірогідність настання банкрутства на підприємстві ВАТ «Борщівський цукровий завод» висока (60-80%).

 Наступною вітчизняною моделлю щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства є коефіцієнт Бівера, який розраховується за формулою:

 

КБ = (ЧП – НА) : (ДЗ + ПЗ),                                          (3.37)

 

де ЧП – чистий прибуток;

НА – нарахована амортизація;

ДЗ – довгострокові зобов’язання;

ПЗ – поточні зобов’язання.

Коли КБ вище 0,4 – підприємству банкрутство не загрожує.

 

Якщо протягом тривалого періоду коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2 – це означає формування незадовільної структури балансу.

 

КБ = (1427-21614) / (197638+366385) = 0,038

 

Згідно з результатами розрахунку КБ < 0,2, а отже структура балансу підприємства є незадовільною і йому загрожує банкрутство.

Проблему неможливості використання зарубіжних методик у практиці оцінювання фінансового стану українських підприємств, спробував вирішити вітчизняний економіст  О. Терещенко. Він розробив дискримінантну функцію з 6 змінними. Модель О.О. Терещенка має вигляд:

 

 

            ZТЕР = 1,5 · Х1 + 0,08 · Х2 + 10 · Х3 + 5 · Х4 + 0,3 · Х5 + 0,1 · Х6,        (3.38) 

     

де Х1 – відношення грошових надходжень до зобов’язань;

Х2 – відношення валюти балансу до зобов’язань;

Х3 – відношення чистого прибутку до середньорічної суми активів;

Х4 – відношення прибутку до виручки;

Х5 – відношення виробничих запасів до виручки;

Х6 – відношення виручки до основного капіталу.

Якщо ZТЕР > 2 – банкрутство не загрожує,

1 < ZТЕР < 2 – фінансова  стійкість порушена,

0 < ZТЕР < 1 – існує загроза  банкрутства.

 

ZТЕР = 1,5*0,760+0,08*1,018+10*0,005+5*0,003+0,3*0,417+0,1*0 = 1,412

 

1 < 1,412 < 2, а отже, фінансова  стійкість підприємства  порушена.

 

Проведені розрахунки показали, що фінансовий стан підприємства ВАТ «Борщівський цукровий завод» є нестабільним. Крім того, імовірність настання банкрутства для нього велика. Тому керівництву підприємства необхідно проводити антикризове управління. Для цього рекомендується використати одну із таких стратегій: активної оборони, останнього тайму, розпродажі частини активів, різкого збільшення доходів, зниження витрат, ліквідаціїї.

При виборі стратегії активної оборони підприємству доведеться вести важку боротьбу за утримання обсягу продажів, частки ринку і конкурентної позиції на поточному рівні.

Компанія може обрати стратегію останнього тайму, підтримуючи реінвестування коштів в бізнес на мінімальному рівні і домагаючись максимізації прибутку в короткостроковій перспективі, готуючись піти з ринку.

Успішно вивести компанію з кризи можна за допомогою наступних дій:

• розпродаж частини активів для отримання готівкових коштів і порятунку решти бізнесу;
• ухвалення комплексних заходів для різкого збільшення доходів;
• скорочення витрат;
• одночасне застосування декількох вище перелічених заходів.

Стратегія розпродажі частини активів приносить успіх в ситуації, коли компанії життєво необхідно отримати вільні грошові кошти; два найреальніших джерела цих коштів - продаж частини активів компанії (підприємств, обладнання, землі, патентів, товарно-матеріальних запасів тощо) і введення надзвичайних заходів по економії (припинення випуску малорентабельних видів товарів, закриття або продаж застарілих цехів, скорочення кількості послуг споживачам).

Мета стратегії різкого збільшення доходів ‒ максимальне підвищення обсягу продажів.  Для її реалізації можна використати цінові знижки, активізацію зусиль по просуванню, розширення обслуговування споживачів.

Стратегія виходу з кризи за допомогою скорочення витрат дає оптимальні результати, якщо можна радикально переглянути ланцюжок цінності і структуру витрат підприємств.

 Якщо криза стане  дуже глибокою або рятувати  компанію недоцільно через надмірну  затратність цього заходу або сумнівності стабільного прибутку в майбутньому, в такому випадку закриття підприємства та ліквідація його активів ‒ найкраща і наймудріша стратегія, хоча і найнеприємніша і хвороблива, оскільки пов'язана зі звільненням працівників і неминучими наслідками для регіону. Проте в безнадійних ситуаціях вчасно розпочата ліквідація краще відповідає інтересам власників, ніж неминуче банкрутство.