Тенденції і перспективи іноземного інвестування в Україну

     Динаміку  процесів злиття (поглинання) підприємств  в Україні можна проаналізувати за даними річних звітів Антимонопольного Комітету України. Адже існує механізм, що зобов’язує суб’єктів господарювання отримувати дозвіл даного Комітету, щодо заключення угод такого типу щодо здійснення реорганізації.  
 
 

     3. Тенденції і перспективи іноземного інвестування в Україну

     3.1. Стратегія підвищення інвестиційної привабливості економіки України для іноземного капіталу 

     Інвестори охоче вкладають кошти у не капіталомісткі галузі, які можуть забезпечити за певних обставин швидку окупність капіталу. Рівень інвестування у капіталомісткі галузі (машинобудування, металообробка) щорічно падає. Таким чином, роль вкладень іноземного походження у структурному оновленні українського виробництва ще недостатня.

     Станом  на початок 2000 р. іноземні інвестиції вкладено у діяльність 7362 підприємств (1890 із них – виробничі). За повідомленням державного Комітету промислової політики, в галузях промисловості зареєстровано 1480 підприємств із іноземними інвестиціями, з них 855 випускали продукцію. Обсяг вкладених іноземних інвестицій у сектор промисловості становив 1103,6 млн. дол.

     Середній  обсяг прямих іноземних інвестицій, накопичених на одному підприємстві з іноземними інвестиціями становив 441 тис. дол., у тому числі в промисловості – 1,3 млн. дол. (у паливній промисловості – 4,1, харчовій – 1,9, у машинобудівній та металообробці – 1,8, легкій промисловості – 0,2 млн. дол.)

     Серед країн лідерами прямого інвестування в українську економіку є США(509 млн. дол., або 18% від загального обсягу), Нідерланди (264 млн. дол., 10%), Німеччина (232 млн. дол., 8%). Наведені дані свідчать, що кілька років лідерами прямого інвестування в українську економіку залишаються промислово розвинуті країни. За даними статистики, більшість вкладень здійснено суб’єктами з Європи – це наслідок полюсного розміщення міжнародних інвестицій. Порівняно значні вклади зроблено інвесторами з невеликих країн (Нідерланди, Кіпр, Ліхтенштейн, Швейцарія).

     Аналіз  даних таблиці дає змогу зробити  висновок, що прямі інвестиції не відіграють значної ролі у відтворювальних  процесах. Відношення прямих іноземних  інвестицій до ВВП коливається на рівні 1,12 – 1,69%(у розвинутих країнах – 5 – 7% і навіть більше) Незначна частка прямих іноземних інвестицій у обсязі валових інвестицій. Проте у цьому треба винити не іноземного інвестора, а мало привабливий інвестиційний клімат української економіки.      

     Окремо  слід зупинитися на регіональній структурі  іноземного інвестування в Україні. Річ у тім, що, як свідчить практика, іноземні ділові кола враховують регіональний фактор під час прийняття рішення  про інвестування. Значні прямі інвестиції у конкретну галузь у регіоні найчастіше пов’язані з упровадженням великого проекту. Київська область – “Кока – Кола Аматі” (харчова промисловість), Запорізька область – ДЕУ (машинобудування), на Тернопільщині канадським інвестором реалізується великий проект щодо виробництва будівельних матеріалів, а на Чернігівщині – проект англійського інвестора у харчовій промисловості.

     На  надходження прямих іноземних інвестицій у конкретний регіон впливає також  його розташування. Так, у західних областях України велику питому вагу мають прикордонні або близько розташовані держави – Угорщина, Чехія, Польща, Словаччина.

     Інвестори з таких країн, як США, Великобританія, Німеччина віддають перевагу Дніпропетровській, Донецькій, Одеській і Черкаській областям.

     Інвестори з інших країн ще вимогливіші до вибору регіону інвестування. Так російські інвестори основну частину своїх капіталів спрямували у Крим (і зокрема у Севастополь), у галузі: охорона здоров'я (будівництво санаторіїв і будинків відпочинку), будівництво житла.

     Нідерландські інвестори охоче вкладають капітали у Київську і Львівську області, де їх цікавить харчова промисловість. Вибірково вкладають кошти бізнесмени з Кіпру. Основна частина інвестицій припадає на Одеську, Дніпропетровську, Львівську, Миколаївську і полтавську області. Обсяг інвестування з цієї країни такий великий, що має у кожному українському регіоні найпитомішу вагу. Наприклад, 36% іноземних інвестицій, вкладених у Миколаївську область, надійшли з Кіпру. Для порівняння: частка США-2%, Німеччини – 3%.

     Можна припустити, що у вигляді іноземних інвестицій з Кіпру сюди повертається український капітал. Капітали з Кіпру надходять у такі галузі, як машинобудування і металообробка, внутрішня торгівля, хімічна і паливна промисловість, харчова промисловість, фінанси, сільське господарство.

     Усі заходи, які пропонуються для підвищення інвестиційної привабливості української  економіки для капіталу нерезидентів, можуть поділятися на дві великі групи: заходи, що впливають на усіх інвесторів, і заходи, що впливають тільки на іноземних інвесторів. Найгостріші проблеми підвищення інвестиційної привабливості української економіки виникають у макроекономічній сфері. Розв’язувати їх слід з урахуванням інтересів і внутрішніх, і іноземних інвесторів.

     Економіка України мало приваблива для іноземного капіталу. В попередніх главах курсової роботи розглядалися чинники, що перешкоджають розвитку інвестування. Органи державної влади в Україні, особливо на місцевому рівні, ще недооцінюють ролі іноземного інвестування у зростанні економіки.

     Збільшення  обсягів залучених іноземних  інвестицій і удосконалення їх структури  буде неможливим без активізації  інвестиційної сфери та поліпшення стану інвестиційного клімату вітчизняної  промисловості. Шлях до залучення іноземного капіталу лежить, хоч як це парадоксально звучить, через вітчизняного товаровиробника. У країні має бути сформований платоспроможній внутрішній попит, у тому числі на продукцію промислового призначення. Залучення іноземних інвестицій допоможе розв’язати внутрішні проблеми, у тому числі соціальні та науково – технічні.

     З метою подолання бюрократичних  перепон, які мають місце під  час реалізації інвестиційних проектів, необхідно забезпечити постійні робочі контакти між українською  та відповідною іноземною стороною. На ставлення до України потенційного інвестора відчутно впливає взаєморозуміння між українським урядом та міжнародними фінансовими організаціями. Відсутність довгострокової стратегії співробітництва з МВФ та перерва у співпраці насторожують потенційних інвесторів.

     Було б доцільно створити державне агентство, яке б виконувало роль інвестора при недостатності коштів у нерезидента для реалізації інвестиційного проекту. Наприклад, таке агентство могло б фінансувати частину (але не більш як половину) окремого проекту на засадах партнерства. Ризик і результати інвестування розподіляються відповідно до вкладених у проект коштів.

     Крім  того, від практики адміністрування  органам державної влади слід переходити до ефективних методів регулювання. Необхідно прийняти нагальні заходи з метою подальшої оптимізації та спрощення процедур отримання ліцензій, дозволів, свідоцтв тощо. Також потрібно розробити чіткий та прозорий механізм пільг іноземним інвесторам.

     Необхідно реформувати і земельні відносини. І хоча на сьогоднішній день ми маємо новий земельний кодекс, в ньому ще досить недоліків з цього питання.

     Державі варто заохочувати портфельні інвестиції. Проте це викликає потребу у розвитку фондового ринку.

       
 

     3.2 Міжнародне кредитування. Тенденції та перспективи прямого іноземного інвестування 

     Світовий  досвід доводить, що країни з перехідною економікою не в змозі вийти з  економічної кризи без залучення  та ефективного використання іноземних  інвестицій. Акумулюючи підприємницький, державний та змішаний капітал, забезпечуючи доступ до сучасних технологій і менеджменту, іноземні інвестиції не тільки сприяють формування національних інвестиційних ринків, а й активізують інші факторні ринки та ринки товарів та послуг.

     Зрозуміло, що активізація міжнародного інвестування має стати одним із головних пріоритетів економіки України.

     Розвиток  спільної із закордоном інвестиційної  діяльності у цілому характеризується певною динамікою, розширенням масштабів, видів і сфер діяльності, географічною диверсифікацією.

     В український економіці працює близько 2,7 млрд. дол. США прямих іноземних інвестицій. Це не багато, однак динаміка іноземного інвестування в економіку України досить велика. Так, чистий приріст прямих іноземних інвестицій становив (млн. дол.)

     1992 – 80,56

     1993 – 102,7

     1994 – 129.13

     1995 – 237,13

     1996 – 258,5

     1997 – 326,3

     1998 – 352,6

     1999 – 388,4

     2000 – 501,3

     Отже, досить очевидною є тенденція  до стійкого збільшення обсягів прямих іноземних інвестицій в Україну. Однак обсяги іноземного інвестування не задовольняють навіть невеликої частини наявного попиту.

     Основні форми інвестицій – це внески у  формі рухомого і нерухомого майна (70%) і грошові внески (27%). Іноземні інвестори представлені в Україні:

     1)    транснаціональними корпораціями;

     2)    аутсайдерами, що не витримали конкуренції в своїх країнах;

     3) фірмами з обмеженими фінансовими  можливостями, які розраховують  на швидку віддачу. 

     Географічна структура іноземного інвестування в Україні формується під впливом  двох взаємопов’язаних груп факторів. З одного боку, її розвиток визначається глибиною зовнішньоекономічних зв’язків із традиційними партнерами, а з другого – потребою диверсифікації перш за все міжнародної інвестиційної діяльності. Для географічної структури прямого іноземного інвестування характерним є збереження провідної ролі США, Німеччини, Великобританії, Кіпру, Швейцарії, РФ тощо.

     Протягом  останніх років, на відміну від географічної та регіональної структур, відбулися  зміни в галузевій структурі  надходження прямих іноземних інвестицій. Знизилися обсяги надходження іноземних інвестицій у виробництво і, зокрема, в промисловість. Причинами такого зменшення обсягів надходження є низька інвестиційна привабливість промислових підприємств через значну застарілість основних фондів, обмежені можливості для іноземних інвесторів щодо приватизації цілісних майнових комплексів, ненадійність правового базису.

     Галузева  структура іноземних інвестицій формується переважно за рахунок  внутрішньої торгівлі, харчової промисловості, машинобудування і металообробки, фінансових послуг.

     Швидкі  темпи розвитку іноземної інвестиційної діяльності в Україні значно ускладнюють проведення її повноцінного економічного аналізу. Однак сьогодні вже можна говорити про наявність певних рис іноземного інвестування в економіку України. Це:

     1) переваження партнерів з країн, що розвиваються, - за кількістю іноземних інвестицій і партнерів з промислово розвинутих країн – з огляду на розмір інвестицій; поступове збільшення частки інвестицій із країн СНД у загальному обсязі інвестицій;

     2) нерівномірність розподілу інвестицій за галузями та регіонами України, їх зосередження у промислових центрах;

     3) реалізація спільних інвестиційних проектів, як правило, на двосторонній основі;

     4) велика частка майнових внесків іноземних інвесторів у загальний обсяг інвестицій, слабке використання механізмів фінансового ринку для інвестування;

     5) орієнтація підприємств з іноземними інвестиціями на виробництво товарів, якими світові ринки практично насичені

     6) небажання західних інвесторів здійснювати значні за обсягами інвестиції, яке зумовлено політичною та економічною нестабільністю, відсутністю надійних гарантій захисту інвестицій, втручання часто неправомірного втручання місцевих органів влади у діяльність інвесторів тощо;

     7) орієнтація більшості іноземних фірм на проведення разових, часто суто посередницьких або відверто спекулятивних операцій з високим рівнем віддачі при досить незначних обсягах інвестування.

     Знову ж таки ключовим моментом активізації  іноземного інвестування в економіку  України залишається питання  формування елементів сприятливого інвестиційного клімату. Важливим його елементом є активізація співпраці з міжнародними економічними інституціями, вплив яких на фінансові потоки в системі світового господарства досить значний.