Тенденції і перспективи іноземного інвестування в Україну

     Зміст 

Вступ............................................................................................................3 1. Інвестиції.................................................................................................5

     1.1. Поняття, види інвестицій та інвестиційний процес. .......................5

     1.2. Економічний зміст, мета та завдання інвестиційної діяльності......8

     1.3. Необхідність створення сприятливого інвестиційного клімату....13

     1.4. Іноземний інвестиційний капітал, як каталізатор економічної активності............................................................................................................17

     2. Політика держави щодо інвестиційної діяльності в Україні............20

     2.1. Пріоритетні сфери, зони та об'єкти іноземного інвестування в Україні. ................................................................................................................20

     2.2. Фактори, що перешкоджають притоку капіталу та іноземних інвестицій в економіку України. .......................................................................25

     2.3. Політика держави та основні напрямки по залученню іноземних інвестицій.............................................................................................................32

     2.4. Іноземні інвестиції, які можуть залучатися через холдингові системи………………………..………………………………………….……..38

     3. Тенденції і перспективи іноземного  інвестування в Україну.................................................................................................................43

     3.1. Стратегія підвищення інвестиційної привабливості економіки України для іноземного капіталу.......................................................................43

     3.2. Міжнародне кредитування. Тенденції та перспективи прямого іноземного інвестування......................................................................................47

     Висновки.....................................................................................................51

     Список  використаної літератури……………...………………...………52  
 
 
 
 

     Вступ 

     Зараз настав етап відродження української  економіки, але різкий ріст цін, низька інвестиційна активність не сприяють цьому відродженню. Почалось послаблення деструктивних процесів. Перш за все це виявилось у значному скороченні у порівнянні з попереднім періодом річного рівня інфляції і стабілізації місячних об'ємів виробництва. Став більш насичений споживацький ринок, підвищились доходи населення, підвищилась схильність до заощаджень. Суттєвою передумовою для підвищення ділової активності в економіці являється подальший розвиток процесу приватизації державної власності.

     Ці  і деякі інші позитивні тенденції  в господарській динаміці свідчать про рух економіки України  до стабілізаційної фази перехідного  періоду. Однак, стійкість даного руху, який забезпечується здебільшого засобами грошово-кредитної політики, залишається недостатньо міцною при відсутності необхідних структурних зрушень в реальному секторі економіки.

     Таким чином, у зв'язку з продовженням нестабільності в економічному стані України багато ведучих економістів пов'язують майбутнє нашої держави з залученням в широких масштабах в українську економіку іноземних інвестицій, що являє довгострокові цілі створення в Україні цивілізованого суспільства, яке характеризувалося б високим рівнем життя населення.

     Іноземний капітал може внести в країну досягнення науково-технічного прогресу та передовий  досвід управління. Крім того, залучення  іноземного капіталу в матеріальне  виробництво набагато вигідніше  отримання кредитів для закупок необхідних товарів, які лише помножують загальний державний борг.

     Приток  зарубіжних капіталовкладень життєво  важливий для досягнення середньострокових  цілей, таких як вихід з сучасного  кризового стану, початковий підйом економіки. При цьому, звичайно, українські громадянські інтереси не співпадають з інтересами іноземних інвесторів, отже, важливо залучити капітали так, щоб не лишити їх власників власних мотивацій, одночасно направляючи дії останніх на благо суспільних цілей. Ця задача має рішення, що підтверджується світовим досвідом (наприклад утворення нових індустріальних країн), але для знаходження яких-небудь визначальних дій по її здійсненню потрібно в першу чергу вивчити конкретний стан у сфері залучення іноземних інвестицій у справжніх українських умовах, розглянути економічну і законодавчу бази, які забезпечують інвестиційний клімат в країні. Адже зараз такий могутній інструмент по залученню іноземного капіталу як законодавство одночасно є основною причиною, утримуючою інвесторів від великих вкладів.

     Курсова робота розкриває проблеми залучення іноземного капіталу, як фактору розширення промислового ринку. У роботі розглядаються загальні теоретичні питання та основні види і поняття інвестицій. Також приділено певну увагу інвестиційному клімату держави, політичних та законодавчих проблем та суперечностей. В структурі іноземних інвестицій, які надходять до України розглядаються види інвестицій в залежності від галузевої направленості, їх кількісного виміру, та по країнам - інвесторам.. Також висвітлюються основні перешкоди, які не дають економіці України вільно розвиватися та стати більш привабливою для іноземного інвестора.

     Як  приклад у курсовій роботі надана структура інвестиційних взаємовідносин між Україною та Польщею, і показана можливість залучення інвестиційного капіталу через холдингові системи.

     Зараз Україна намагається перейти  від планової економіки, до ринкової. Ця стадія характеризується певними  труднощами. Ці труднощі можливо подолати при ефективному залученні і  використанні іноземного капіталу. Ось в чому полягає актуальність даної курсової роботи.  
 

     1. Інвестиції

     1.1. Поняття, види інвестицій та інвестиційного процессу 

     Терміни "інвестиції", "інвестування", "інвестиційний процес", "інвестиційна діяльність", "інвестиційна політика" стали вживатися в нашій країні порівняно нещодавно. Тому поняття та сутність цих термінів в нашій економіці трактується по-різному. Так, наприклад, поняття "інвестиції" ототожнюють з капітальними вкладеннями, "інвестиційна діяльність з інвестуванням. Хоча ці поняття за своєю суттю є неоднозначні .

     Економічна  діяльність окремих господарюючих  суб'єктів та країни в цілому значною  мірою характеризується обсягом  здійснюваних інвестицій.

     Термін "інвестиції" означає вкладення  коштів. У більш широкій трактовці  інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення. Інвестиції мають фінансове та економічне визначення.

     За  фінансовим визначенням, інвестиції - це всі види активів (коштів), що вкладаються в господарчу діяльність з метою отримання доходу. Економічне визначення інвестицій можна сформулювати таким чином:

     Інвестиції - це видатки на створення, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов'язані з цим зміни оборотного капіталу, оскільки зміни у товарно-матеріальних запасах здебільшого залежать від руху видатків на основний капітал.

     Термін "інвестиції" походить від латинського  слова "invest", що означає вкладення  коштів.

     Для того, щоб мати уявлення про інвестиції, спочатку звернемось до основних понять, розглянемо структуру інвестиційного процесу, його учасників, типи інвесторів а також інвестування.

     Цінні папери, або фондові цінності –  це інструменти вкладання грошей, які представляють собою боргові  зобов’язання або забезпечують право  участі в компанії в якості власника, право покупки або продажу долі в компанії. Майнові вкладення – це вкладення в реальні активи компанії або реальне власне майно. Реальні активи – це земля, будівлі та все те, що “прив’язане” до землі. Реальне власне майно – це золото, антикваріат, мистецькі твори та інші колекційні предмети.

     Інвестиції  в об`єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних формах, з  метою обліку, аналізу та планування інвестиції класифікуються за різними ознаками.

     1. За об`єктами вкладень виділяються реальні та фінансові інвестиції.

     Під реальними інвестиціями розуміють  вкладення коштів у реальні активи, як матеріальні, так нематеріальні (інноваційні інвестиції). Під фінансовими  інвестиціями розуміють вкладення  коштів у різні фінансові активи, серед яких найбільш значну частку посідають вкладення у цінні папери.

     2. За характером участі в інвестуванні  виділяються прямі і непрямі  інвестиції. Під прямими інвестиціями  розуміється безпосереднє вкладення  коштів інвестором в об`єкти  інвестування Або прямі інвестиції - це форма вкладень, яка дає інвестору безпосереднє право власності на цінні папери та майно. Під непрямими інвестиціями розуміється інвестування, опосередковане іншими особами (інвестиційними або фінансовими посередниками). Або також говорять, що непрямі інвестиції це вкладення ресурсів до портфеля, інакше кажучи, набір цінних паперів або майнових цінностей. Наприклад, інвестор може придбати акцію взаємного фонду, який представляє собою диверсифікований набір цінних паперів, що випускаються іншими фірмами. Зробивши цю покупку, інвестор не буде мати право управління активами окремо взятої компанії, але буде мати долю у портфелі.

     3. За періодом інвестування розрізняють  короткострокові та довгострокові  інвестиції. Під короткостроковими  інвестиціями розуміють звичайно вкладення капіталу на період, не більше одного року (наприклад, короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів тощо). Під довгостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період більше одного року.

     4. За формами власності інвесторів  розрізняють інвестиції приватні (акціонерні), державні, іноземні та  спільні. 

     5. За регіональною ознакою інвестиції  виділяють в середині країни  та за кордоном. Під внутрішніми  інвестиціями розуміють вкладення коштів у об`єкти інвестування, розміщені в межах даної країни. Під інвестиціями за кордоном (іноземні інвестиції) розуміють вкладення коштів у об`єкти інвестування, розміщені за межами даної країни.

     6. Інвестиції розрізняються також  за ступенями ризику. Так, ми знаємо високо-ризикові та мало ризикові інвестиції. Інвестиції з низьким рівнем ризику – це вкладення, які вважаються безпечним засобом для отримання прибутку. Інвестиції з високим рівнем ризику – це вкладення, які вважаються спекулятивними з точки зору гарантії отримання прибутку. Спекуляція – це операція придбання та продажу фінансових інструментів, вартість та прибутковість яких, у майбутньому, будуть невизначеними величинами.

     Таким чином, інвестиції – це будь-який інструмент, в який можна вкласти гроші, з розрахунком на збільшення їх вартості або забезпечити позитивну величину прибутку. Незалученні грошові кошти не є інвестицією, так як цінність готівкових грошей може бути “з’їдена” інфляцією, та вони не можуть забезпечити ніякого доходу. Якщо ту ж суму помістити на ощадний рахунок до банку, то їх можна назвати інвестицією, так як рахунок гарантує деякий дохід.

     В цілому інвестиційний процес – це механізм, що об'єднує попит та пропозицію, тобто тих, хто пропонує гроші, і  тих, хто пред’являє попит на інвестицію. Звичайно, обидві сторони зустрічаються в фінансових інститутах або на фінансовому ринку.. Фінансові інститути – це такі організації, які приймають вкладення та дають залученні гроші в борг або інвестують в інших формах. Фінансові ринки – це механізм, який служить для укладання угод зводить разом тих, хто має гроші, з тими, хто їх шукає. Ринкова ціна – це ціна, яка зрівнює інтереси продавців та покупців. Ринок капіталів – це довгострокових фінансовий ринок, на якому переважають різні форми угод з цінними паперами. Грошовий ринок – це сегмент фінансового ринку, де ресурси купують та продають на короткий строк. У моєму випадку, всі ці поняття ототожнюються з поняттями “міжнародний” або “світовий”.

     Головні учасники інвестиційного процесу –  це держава, її компанії та фізичні особи, при чому, кожний з них може брати участь в інвестиційному процесі як на стороні попиту, так і на стороні пропозиції. Більш того учасники часто взаємодіють на міжнародному рівні. Такі іноземні капіталовкладення також можуть існувати між іноземною державою та вітчизняним підприємством, між іноземним підприємством і підприємством даної країни.

     В цілому держава – це чистий споживач грошових ресурсів, це означає, що держава  більше використовує ресурси, ніж дає. Подібно державі, компанії, в цілому, являються чистими покупцями грошових ресурсів. Фізичні особи – це чисті постачальники грошей, інакше кажучи, вони дають інвестиційному процесу більше, ніж беруть. Оскільки, держава та компанії є чистими покупцями грошових ресурсів, роль індивідуальних інвесторів у наданні грошей для фінансування економічного росту та розвитку, дуже велика та значна, особливо у випадку інвестування іноземного капіталу.  
 
 

2. Економічний зміст, мета та завдання інвестиційної діяльності

 

     Україна потенційно може бути однією з провідних країн по залученню іноземних інвестицій як прямих так і портфельних. Цьому сприяє її величезний внутрішній ринок, порівняно кваліфікована і в водночас дешева робоча сила, значний науково-технічний потенціал, великі природні ресурси та наявність інфраструктури, хоч і не надто розвиненої.