Тенденції і перспективи іноземного інвестування в Україну

     Притік  портфельних інвестицій слід стимулювати  у всі галузі економіки. Вони забезпечують притік фінансових ресурсів без втрати контролю української сторони над  об'єктом інвестування. Це перевага для країни, насамперед, такої, що пов'язана з видобуванням ресурсів з надр. Проте сьогодні залученню портфельних інвестицій приділяється мало уваги, й їх в Україні практично нема. Тим часом акумулювати такі кошти можна було б через мережу регіональних та галузевих фінансово-промислових компаній, що мають статус інвестиційних. Ці компанії могли б створюватись з ініціативи державних та місцевих органів для фінансування регіональних та галузевих інвестиційних програм (проектів). Компанії повинні мати форму акціонерних товариств відкритого типу. При цьому обов'язкова участь у них регіональної влади або уряду, що буде свідчити про їх готовність проводити часткове бюджетне фінансування програми та послужить певним гарантом захисту інтересів акціонерів.

     Акціонерами таких компаній можуть бути українські та іноземні громадяни, підприємства, організації та фінансові інститути. Участь українських акціонерів у компанії не повинна обмежуватись, не слід обумовлювати й частку акціонерного капіталу, який може перебувати в іноземному володінні. Однак має бути обмежена частка акцій з правом голосу, яка може перебувати у власності іноземних осіб (юридичних та фізичних) та українських підприємств, що перебувають під іноземним контролем.

     Формування  фінансово-промислових компаній буде сприяти також здійсненню конкретних великих інвестиційних проектів. У цьому випадку пропозиція про створення компанії може бути зроблена тендерним комітетом підприємств, які виявили готовність брати участь у реалізації проекту, або з ініціативи самих підприємств. У випадку створення компанії для здійснення конкретного проекту вона може бути зареєстрована й як акціонерне товариство закритого типу.

     У даний час видано Указ Президента України "Про створення фінансово-промислових  груп в Україні". Указом Президента України затверджено й "Положення про фінансово промислову групу в Україні" (ФПГ). Учасниками ФПГ можуть бути українські та іноземні юридичні особи, що є суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, незалежно від їх відомчої або галузевої належності, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. До складу ФПГ можуть входити структурні підрозділи підприємств, організацій, об'єднань, інші суб'єкти підприємницької діяльності, а також комерційні банки. Прийняття Закону та Положення про ФПГ будуть сприяти розвитку економіки України, прискоренню науково - технічного прогресу, підвищенню конкурентноздатності товарів українського походження та залученню іноземних інвестицій в економіку України. Проте в цих законодавчих актах не передбачається можливість додаткового залучення капіталу шляхом випуску та продажу акцій.

     Серйозні  питання викликає стимулювання притоку  іноземних інвестицій шляхом надання  їм пільгового режиму в порівнянні з національними. Залучаючи іноземний  капітал, не можна допускати дискримінації  стосовно національних інвесторів. Не слід надавати підприємствам з іноземними інвестиціями податкові пільги, яких не мають українські, зайняті в тій самій сфері діяльності. Як показав досвід, такий захід практично не впливає на інвестиційну активність іноземного капіталу, але приводить до виникнення на місці колишніх вітчизняних виробництв підприємств із формальною іноземною участю, що претендують на пільгове оподаткування.

     Притоку іноземного підприємницького капіталу в Україну заважають і причини  здебільшого суб'єктивні. Це процвітаюче в Україні піратство в галузі інтелектуальної власності, бюрократизм та корупція. Це, зрештою, труднощі зі зв'язком, офісами, готелями, візами і т. ін.

     Ці  об'єктивні та суб'єктивні причини  впливають на інвестиційну ситуацію, яка оцінюється як не дуже сприятлива.

     Одночасно із ввезенням Україна вивозить капітал. Здебільшого це відбувається у межах  втечі капіталу. Нелегальна втеча  капіталу складається з непереведеної  з-за кордону експортної виручки, контрабандного вивозу, а також через формально втрачену вигоду по бартерних операціях. Таких грошей, що втекли за кордон, (за даними Інституту світової економіки та міжнародних відносин) на початок 1995 року було близько 15 млрд. дол. У той час як, за деякими оцінками, в готівковому обороті в Україні перебувало 10-12 млрд. дол.

     Вивіз підприємницького капіталу з України  невеликий, обсяг накопичених за кордоном прямих інвестицій становить  декілька мільйонів доларів. Переважно  ці інвестиції розміщені в Західній Європі з метою створення товарно- та послуга - провідної мережі й часто мають форму офшорних компаній. Передбачається, що в майбутньому найважливішим регіоном розміщення українського капіталу можуть стати такі країни, як Росія, Узбекистан, Туркменістан, що пов'язано з їх домінуванням у зовнішньоекономічних зв'язках країни (імпорт нафти, газу, лісу, бавовни; експорт - обладнання, металопрокат, цукор). Цьому може сприяти й капіталізація боргу колишніх радянських республік Україні, тобто обмін їх боргових зобов'язань на їх власність. 
 

     2.3. Політика держави по залученню іноземних інвестицій 

     Державна  політика у сфері іноземних інвестицій здійснюється Кабінетом міністрів  України разом з Національним Банком і регулюється Верховною  Радою України. Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації, а їх реквізиція може бути здійснена лише у випадках стихійного лиха. І навіть в цих випадках передбачені оскарження в судах і компенсації. До того ж всі витрати і збитки іноземних інвесторів відшкодовуються з державного бюджету або інших джерел, встановлених КМУ в поточних ринкових цінах на основі оцінок незалежних аудиторів, і в тій валюті, в якій здійснювались інвестиції або іншій валюті прийнятній для інвестора. З моменту виникнення права на компенсацію і до моменту її виплати на компенсовану суму інвестицій нараховуються відсотки, відповідні тим, по яким лондонські банки надають позики першокласним клієнтам на ринку євровалют.

     У випадку припинення інвестиційної  діяльності іноземний інвестор має  право на повернення на протязі 6 місяців  своїх інвестицій, а також доходів по ним в грошовій або речовій формі по реальним ринковим цінам, сформованим в момент припинення інвестиційної діяльності. Після виплати обов'язкових зборів, платежів і податків іноземним інвесторам гарантується безперешкодне переведення за кордон одержаних на законних підставах засобів в іноземній валюті. Порядок переведення встановлюється НБУ. При переведені або вивозі іноземних інвестицій податок складає 15%.Доход або прибуток від інвестиції іноземний інвестор має право реінвестувати в економіку України в будь-якій валюті, а також зберігати їх на поточних розрахункових рахунках або на депозитах. Іноземні інвестори мають право на придбання паїв і цінних паперів у відповідності з валютним законодавством і законами про цінні папери та фондову біржу, приймати участь в приватизації майна державних підприємств і незавершеного будівництва, в конкурсах і аукціонах. Надання майна в аренду іноземним інвесторам на суму більш як 10 млн. доларів здійснюється за рішенням Фонду держмайна України.

     Інвестиційний клімат для іноземного інвестора  в Україні переважно визначається впливом таких факторів, як політична, правова та економічна нестабільність. З цієї причини Україну розглядають  за кордоном як зону підвищеного ризику для крупних інвестицій. Нерішучість, обережність у прийнятті кінцевих рішень потенційними інвесторами в такій ситуації - з'ясоване явище. Закон України "Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні" скерований на заохочення и підсилення припливу іноземного капіталу в пріоритетні сфери економіки держави шляхом надання різного роду страхових гарантій, особливо по найбільш важливим інвестиційним програмам і проектам, покращення правового регулювання іноземного інвестування, розвитку інфраструктури міжнародного бізнесу.

     В завдання "Програми" входить залучення  додаткових джерел інвестування прогресивних структурних зрушень та інших  якісних перетворень в економіці  України за рахунок коштів іноземних  інвесторів, формування експортного  потенціалу, росту технічного рівня виробництва, скорочення енергоємності продукції. Неодмінною умовою формування сприятливих умов для притоку іноземних інвестицій буде розвиток ринкової інфраструктури міжнародного бізнесу, для чого передбачається:

     - значно покращити роботу таких  ділянок інвестиційної діяльності, як фондові біржі, комерційні банки, страхові компанії, інвестиційні компанії і інвестиційні фонди, трастові та консалтінгові, холдінгові та аудіторські фірми;

     - утворити державний реєстр іноземних  інвесторів і банк даних про  об'єкти іноземного інвестування в Україні, автоматизовану інформаційну систему, яка забезпечувала б оперативний пошук іноземних та вітчизняних інвесторів, та надання консультацій з питань техніко-економічного обґрунтування та реалізації інвестиційних проектів;

     - утворити Український банк реконструкції  та розвитку, на який покласти  функції по пільговому кредитуванню  та фінансуванню проектів та  національну страхову компанію  по страхуванню ризиків вітчизняних  та іноземних інвесторів;

     - здійснити організацію статистичної звітності про іноземних інвесторів, вдосконалити систему обліку відповідно до міжнародних стандартів, здійснити публікацію нормативних актів України та іншої інформації, яка цікавить іноземних інвесторів на іноземних мовах;

     -визначити  навчальний заклад в Україні та за кордоном для підготовки та підвищення кваліфікації кадрів, що працюють над проблемами залучення іноземних інвестицій в Україну.

     Важливу роль в розширенні іноземного інвестування повинно відіграти агентство  міжнародного співробітництва та інвестицій, головним завданням якого є з надання допомоги підприємцям України:

     - в пошуку іноземного партнера;

     - в правильному оформленні документів  інвестиційної заявки 

     - в складенні бізнес-плану; 

     - в розробці інвестиційного проекту  по методології, прийнятій в країнах з розвиненою економікою.

     Слід  зазначити важливість Закону України "Про правовий статус іноземців". В ньому підтверджується право  іноземних громадян як фізичних осіб займатися інвестиційною діяльністю. Законом України передбачена рівність прав і обов'язків всіх суб'єктів у сфері економічної діяльності.

     Світова практика свідчить про ефективність імпорту капіталу шляхом створення  вільних (офшорних) зон.

     Законодавство України виділяє спеціальні (вільні) економічні зони без обмеження характеру їх діяльності. З усієї сукупності можна виділити слідуючи ВЕЗ: комплексні виробничі, фінансово - банківські і страхові, технополіси, експортні, митні, транзитні, туристсько-рекреаційні та ін.

     При розгляді Закону "Про загальні умови  створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" і Декрета Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" розроблена Концепція створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні.

     Концепція передбачає створення сприятливого інвестиційного клімату в ВЕЗ, для чого необхідно:

     - забезпечити довгостроковий та  передбачуваний характер економічної  політики;

     - матеріалізувати умови переміщення  капіталів та товарів; 

     - сформувати ефективні форми взаємодії  місцевих органів державної влади, органів місцевого та регіонального самоврядування та органів управління зоною;

     - забезпечити умови виробництва,  торгівлі, які б відповідали світовим  стандартам, та тверді правові  гарантії захисту прав власності. 

     Для ВЕЗ характерні як цінові, так і  нецінові методи конкуренції. Вивчення конкурентоспроможності ВЕЗ передбачає використання біля трьохсот параметрів з залученням максимальної кількості експертів. Можна виділити приблизно 10 груп таких параметрів:

     -політична,  соціально-економічна, територіальна ситуація;

     - вплив держави на інвестиційний  клімат, податковий та правовий  режим; 

     - гнучкість фінансово-кредитної системи; 

     - об'єм внутрішнього ринку; 

     - забезпеченість природно-сировинними  ресурсами; 

     - наявність трудових ресурсів  та рівень їх кваліфікації;

     - економічний потенціал, його склад  та структура; 

     - рівень розвитку науки і техніки; 

     участь  в міжнародному розділі праці;

     - ефективність промислового виробництва. 

     Утворення ВЕЗ вимагає поглибленого аналізу  її меж, державних та етнічних. Розвиток ВЕЗ тягне за собою міграційні процеси, вимагає більших додаткових затрат, може стати джерелом конфліктів на етнічній підставі.

     В цих умовах прикордонні сторони  переслідують різні цілі. Менш розвинуті  країни прагнуть випустити трудові  ресурси для заробітку за кордоном валюти з послідуючим її притоком в країну. Більш розвинена країна намагається цього не допустити, щоб не загострювати безробіття. Тому створення ВЕЗ в трансетнічних прикордонних регіонах повинно буту спрямовано, у першу чергу, на рішення цієї проблеми.