Тенденції і перспективи іноземного інвестування в Україну

     Проте притоку в інвестиційну сферу  іноземного та приватного національного  капіталу перешкоджають політична  нестабільність, недосконалість законодавства, нерозвиненість виробничої та соціальної інфраструктури, недостатнє інформаційне забезпечення, та ще однієї дуже важливої причини корупції. Саме через корупцію і бюрократію у світі склався негативна думка про нашу державу, додамо до цього нашу систему оподаткування і ось ми маємо результат - Україну віднесли до групи країн з найбільшим інвестиційним ризиком.

     Сьогодні  ще остаточно не вирішено, якою буде податкова політика держави, на що можуть розраховувати інвестори, які бажають  увійти до українського ринку. Вони повинні  мати впевненість, що нові підходи не погіршать економічного стану об`єкту їх інвестицій. Тому, зараз важливо надати їм відповідні гарантії. Не обов`язково нові закони ввести в дію вже сьогодні, проте ключові позиції вже повинні бути офіційно задекларовані. Потрібно зауважити, що процес внесення інвестицій повинен мати певний пільговий режим. Непоодинокі випадки, коли грошові кошти, які перераховуються інвесторами на розвиток підприємств, оподатковуються за звичайною ставкою податку на прибуток. Гроші, які надходять за цільовим призначенням не повинні розглядатися, як “дар”, це гроші націлені на розвиток української економіки в цілому. Відомо, що кожен долар інвестицій може збільшувати національний продукт на декілька доларів. Тому, не можна різати курку, що несе золоті яйця державі.

     Інвестиційна  діяльність являє собою сукупність практичних дій юридичних осіб, держави  та громадян щодо реалізації інвестицій. Нинішня правова система України  складається з більше ніж 100 законів  та інших нормативних актів, що регулюють  інвестиційну діяльність.

     Серед них слід насамперед відзначити Закон  України "Про інвестиційну діяльність", Закон України "Про іноземні інвестиції", Закон України "Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в  Україні", Закон України "Про  цінні папери та фондову біржу", які створюють правову основу інвестиційної діяльності.

     Законодавство визначає, що всі суб'єкти інвестиційної  діяльності незалежно від форм власності  та господарювання мають рівні права  в частині здійснення цієї діяльності; самостійно визначають цілі, напрямки, види та обсяги інвестицій; залучають для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів та торгів.

     Об'єктами інвестиційної діяльності в Україні  є:

     - новостворювані та ті, що реконструюються, основні фонди, а також обігові кошти в усіх галузях народного господарства;

     - цінні папери (акції, облігації та ін.);

     - цільові грошові внески;

     - науково-технічна продукція та інші об'єкти власності; майнові права та права на інтелектуальну власність.

     Аналогічні  об'єкти має і діяльність зарубіжних інвесторів, якщо вона не суперечить законодавству  України. Іноземні інвестори мають  право здійснювати інвестування на території України шляхом:

     - пайової участі спільно з юридичними та фізичними особами України у створенні підприємств;

     - створення підприємств, цілком належних іноземним інвесторам, а також філіалів підприємств іноземних юридичних осіб;

     - придбання підприємств, будівель, споруд, паїв, акцій, облігацій та інших цінних паперів, а також іншого майна, яке за законодавством України може належати іноземним інвесторам;

     - придбання прав користування землею та іншими природними ресурсами;

     - надання позик, кредитів, майна та майнових прав.

     Суб'єктами інвестиційної діяльності є:

     - інвестори (замовники);

     - виконавці робіт (підрядники);

     - користувачі об'єктів інвестиційної діяльності;

     - постачальники товарно-матеріальних цінностей, обладнання та проектної продукції;

     - юридичні особи (банківські, страхові та посередницькі організації, інвестиційні фонди та компанії та ін.);

     - громадяни України;

     - іноземні юридичні та фізичні  особи, держави та міжнародні  організації. 

     Інвесторові надане право володіти, користуватись  та розпоряджатись об'єктами та результатами інвестиційної діяльності, у тому числі здійснювати торговельні операції та реінвестування. Інвестор може придбати необхідне йому майно за цінами та на умовах, що визначаються за домовленістю, без обмежень щодо обсягу та номенклатури, якщо такі угоди не суперечать законодавству України. Інвестор може передати за угодою (контрак­том) свої права щодо інвестицій, їх результатів юридичним та фізичним особам, державним та муніципальним органам.

     Учасники  інвестиційної діяльності повинні  мати у своєму розпорядженні ліцензію або сертифікат на право її здійснення.

     Інвестиційна  діяльність є найважливішою складовою  частиною підприємницької діяльності компанії (фірми), підприємства.

     Основною  метою інвестиційної діяльності є забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії компанії (фірми), підприємства на окремих етапах їх розвитку.

     У процесі реалізації цієї основної мети інвестиційна діяльність спрямована на вирішення таких найважливіших  завдань розвитку економіки:

     1. Визначення шляхів прискорення реалізації інвестиційних програм та проектів. Вирішальна роль у реалізації інвестицій належить галузям інвестиційного комплексу, передусім будівництву. Тому основним завданням інвестиційної діяльності є визначення шляхів розвитку цих галузей. Розвинений інвестиційний комплекс дозволяє забезпечувати стійкі темпи зростання народного господарства, запроваджувати найновітніші досягнення технічного прогресу, реалізовувати великі соціально-економічні завдання.

     2. Забезпечення високих темпів  економічного розвитку підприємства. Стратегія розвитку будь-якого підприємства від моменту їх створення передбачає постійне економічне зростання за рахунок збільшення обсягів результатів підприємницької діяльності, а також галузевої, асортиментної та регіональної диверсифікації цієї діяльності. Це економічне зростання забезпечується насамперед за рахунок інвестиційної діяльності, у процесі якої реалізуються довгострокові стратегічні цілі підприємства.

     3. Забезпечення максимізації доходів  від інвестиційної діяльності, Прибуток є основним показником, що характеризує результати не тільки інвестиційної, але й усієї підприємницької діяльності підприємства.

     4. Забезпечення мінімізації інвестиційних  ризиків. Сучасне ринкове середовище  немислиме без ризику. За певних  несприятливих умов ці ризики можуть викликати втрату не тільки прибутку та додаткового доходу від інвестицій, але й частини інвестованого капіталу. Ці об­ставини зумовлюють необхідність пошуку шляхів та способів зниження ризику при реалізації інвестиційних проектів.

     5. Забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства у процесі здійснення інвестиційної діяльності.

     Усі перелічені завдання інвестиційної  діяльності тісно взаємопов'язані  та взаємозумовлені. Забезпечення високих  темпів розвитку підприємства може бути досягнуте за рахунок добору високоприбуткових інвестиційних проектів, та за рахунок прискорення реалізації інвестиційних програм, передбачених на тому чи іншому етапі її розвитку. У свою чергу максимізації прибутку.

     Мінімізація інвестиційних ризиків є одночасно найважливішою умовою забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності компанії у процесі здійснення інвестиційної діяльності.

     Виходячи  з цього, серед розглянутих завдань  інвестиційної діяльності пріоритетною є не максимізація доходу (прибутку) від інвестиційної діяльності, а забезпечення високих темпів економічного розвитку компаній (фірм) та підприємств при достатній їхній фінансовій стійкості.  
 
 

     1.3. Необхідність створення сприятливого інвестиційного клімату 

     Інвестиційний клімат держави — це сукупність політичних, правових, економічних та соціальних умов, що забезпечують та сприяють інвестиційній діяльності вітчизняних та закордонних інвесторів. Сприятливий інвестиційний клімат має забезпечити захист інвестора від інвестиційних ризиків.

     Іноземні  інвестори відчувають деяку невпевненість  і з причини постійних змін підходу держави до процесу залучення  інвестицій. Прийняття Верховною  Радою України рішення щодо скасування пільг для спільних підприємств, які могли користуватися ними ще щонайменше декілька років, такої впевненості не додало. Зрозуміло, що бажано залучити до державного бюджету України додаткові кошти від оподаткування таких підприємств, що такі пільги ставлять у дещо нерівні умови хазяйнування іноземних і вітчизняних підприємців. Проте, про це потрібно розмірковувати під час створення законодавчих актів, а не після їх введення в дію. Фірми, які прийняли рішення про вхід в Україну, базуючись на розрахунках, які були зроблені на основі діючого законодавства, сподіваються, що вже нічого не буде заважати розвитку їх бізнесу. До того ж вони отримали і державні гарантії. Зараз, прийняття законів, які суттєво погіршують стан інвесторів, підтверджує сумну репутацію України, як країни з одним з найвищих рівнів ризику для інвесторів.

     Але для нашої країни, яка знаходиться  в стані переходу до ринкових відносин дуже важливі інвестиції, внесені  іноземними суб’єктами, тому що ми зараз  не маємо можливостей в повному  обсязі здійснювати внутрішнє інвестування. Ось чому велику увагу треба приділяти вдосконаленню клімату, який відповідає за залучення іноземного капіталу.

     Та  незважаючи на помилки та перешкоди, українська держава намагається  створити сприятливі рамкові умови  для розвитку інвестиційної сфери. Здійснено перехід до управління інвестиціями на базі ринкових відносин. Формується багато секторна система капітального будівництва. Ліквідовані будівельні міністерства. Розукрупнені та приватизуються будівельні організації. У макроекономічній політиці наголос робиться на створенні передумов зростання інвестицій — послаблення інфляції, забезпечення оптимальних процентів за депозитами і вкладеннями, зниження відсоткових ставок за кредитами, скорочення заборгованості та зростання споживчого попиту населення. Все це поліпшує не тільки вітчизняне. А й іноземне інвестування.

     Чинники, що формують інвестиційний клімат держави.

     До  чинників, що забезпечують подолання  або зниження ризиків для інвесторів в Україні, належать:

     1) рівень розвитку продуктивних  сил та стан ринку інвестицій;

     2) правове поле держави (законодавча база);

     3) політична воля усіх гілок  влади; 

     4) стан фінансово-кредитної системи; 

     5) статус іноземного інвестора; 

     6) інвестиційна активність населення. 

     За  умов економічної кризи важливе  значення має державна підтримка  реалізації інвестиційних проектів розвитку пріоритетних виробництв, а також впровадження економічних регуляторів активізації внутрішньої інвестиційної активності.

     Рівень  розвитку продуктивних сил держави  — один з найважливіших чинників, що впливає на покращення інвестиційного клімату. Тому що ВВП являє собою один з головних показників економічного стану країни. Постійно зростаюче багатство країни є сигналом її розвитку. А це є привабливим для іноземного інвестування. Крім того інвестування з-за кордону стає менш ризиковим. На жаль, до 1997 р. ми маємо стійке падіння цих показників. Ретроспективна картина погіршується тим, що наша методика визначення ВВП суттєво відрізняється від світової, на що вказує шерег вітчизняних і зарубіжних вчених. Зараз ми маємо ліпшу картину, але все ще дуже далеку від сприятливої стабільному економічному зростанню.

     Важливим  чинником, що впливає на інвестиційний  клімат, є рівень розвитку інвестиційної  сфери, особливо активних її елементів  — підприємств і організацій  будівельного комплексу.