Проблеми пітримки якості та конкурентоспроможності продукції в ринкових умовах

     Безвідмовність – властивість надійності товару зберігати роботоспроможність протягом деякого наробітку в годинник без змушених перерв.

     Ремонтопридатність  – властивість об'єкта, що полягає  в пристосуванні до попередження причин виникнення відмовлень, ушкоджень  і підтриманню і відновленню працездатного стану шляхом проведення технічного обслуговування і ремонтів.

     Зберігаємість – властивість об'єкта зберігати  значення показників безвідмовності, довговічності і ремонтопридатності протягом і після збереження чи транспортування.

     Довговічність – властивість об'єкта зберігати  працездатний стан до настання граничного стану при встановленій системі  технічного обслуговування і ремонту. Довговічність характеризує властивість  надійності з позиції граничної  тривалості збереження працездатності об'єкта з урахуванням перерв у роботі.

     Показники технологічності характеризують ефективність конструкторсько-технологічних рішень для забезпечення високої продуктивності праці при виготовленні і ремонті  продукції саме за допомогою технологічності забезпечується масовість випуску продукції, раціональний розподіл витрат матеріалів, засобів праці і часу при технологічній підготовці виробництва, виготовленні й експлуатації продукції.

     Показники стандартизації й уніфікації – це насиченість продукції стандартними, уніфікованими й оригінальними складеними час-тями, а також рівень уніфікації в порівнянні з іншими виробами. Усі деталі виробу поділяються на стандартні, уніфіковані й оригінальні. Чим вище відсоток стандартних і уніфікованих деталей, тим краще як для виготовлювача продукції, так і для споживача.

     Ергономічні показники відбивають взаємодія  людини з виробом, його відповідність  гігієнічним, фізіологічним, антропометричним, і психологічним властивостям людини, що виявляється при користуванні виробом.

     Ергономічні показники продукції включають  у себе:

     гігієнічні  – показники, використовувані при  визначенні відповідності виробу гігієнічним  умовам життєдіяльності і працездатності чола-століття при взаємодії його з виробом;

     антропометричні – показники, використовувані при визначенні відповідності виробу розмірам і формі людського тіла і його окремих частин;

     фізіологічні  і психофізіологічні – показники, використовувані при визначенні відповідності виробу фізіологічним  властивостям (вимогам) людини й особливостям функціонування його органів почуттів (швидкісні і силові можливості людини, а також пороги слуху, зору, тактильного відчуття і т.п.);

     психологічні  – показники, використовувані при  визначенні відповідності виробу психологічним  особливостям людини, що знаходить відображення в інженерно-психологічних вимогах, вимогах психології праці й загальній психології, пропонованих до промислових виробів.

     Показники транспортабельності характеризують пристосованість продукції до транспортування  без використання чи споживання її.

     До  показників транспортабельності відносяться:

     середня тривалість підготовки продукції до транспортування;

     середня трудомісткість підготовки продукції  до транспортування;

     середня тривалість установки продукції  на засіб транспортування визначеного виду;

     коефіцієнт  використання обсягу засобу транспортування;

     середня тривалість розвантаження партії продукції  з засобів транспортування визначеного  виду.

     Патентно-правові  показники характеризують патентний  захист і патентну чистоту продукції  і є істотним чинником при визначенні конкурентоспроможності.

     Показник  патентного захисту характеризує кількість  і вагомість нових вітчизняних  винаходів, реалізованих у даному виробі (у тому числі і створених при  його розробці), тобто характеризує ступінь захисту виробу приналежними вітчизняним фірмам авторськими посвідченнями в країні і патентами за рубежем з урахуванням значимості окремих технічних рішень.

     Показник  патентної чистоти характеризує можливість безперешкодної реалізації товару на внутрішньому і зовнішньому ринках.

     Екологічні  показники характеризують рівень шкідливих  впливів на навколишнє середовище, що виникають при експлуатації чи споживанні продукції.

     До  екологічних показників відносяться:

     зміст шкідливих домішок (елементи, окисли, метали і т.п.) у продуктах згоряння двигунів різних машин, устаткування, агрегатів, комплексів;

     імовірність викидів шкідливих часток, газів, випромінювань при збереженні, транспортуванні, чи експлуатації споживанні продукції;

     радіоактивність функціонування атомних електростанцій і інших об'єктів, зв'язаних з дослідженням, «прирученням» і використанням атомної енергії;

     рівень  шуму, вібрації й енергетичного впливу транспортних засобів різного призначення  й інших машин і агрегатів.

     Показники безпеки характеризують особливості продукції, що забезпечують безпеку людини (обслуговуючого персоналу) при експлуатації чи споживанні продукції, монтажі, обслуговуванні, ремонті, зберіганні, транспортуванні від механічних, електричних, теплових впливів, отрутних і вибухових пар, акустичних шумів, радіоактивних випромінювань і т.п.

     У практиці господарювання важливо знати  не тільки якість окремих виробів, а  і загальний рівень якості всієї  сукупності продукції, що виробляється підприємством. З цією метою застосовують визначену систему узагальнюючих показників якості, до яких відносять:

     частина принципово нових (прогресивних) виробів  у загальному обсязі їхнього випуску;

     коефіцієнт  відновлення асортименту продукції;

     частина сертифікованої продукції в загальному її обсязі;

     частина експортної продукції в загальному її обсязі;

     частина виробничого браку;

     відносний обсяг сезонних товарів, реалізованих по зниженим цінам.

     Також застосовуються експертні методи оцінки якості продукції.

     У випадках, коли частина відносних  показників чи більше дорівнює одиниці, а частина - менше одиниці, варто застосовувати комплексний, чи змішаний, метод оцінки рівня якості товару.

     Найбільше широко при комплексному методі оцінки рівня якості застосовується середній зважений показник якості.

     Методика  оцінки рівня якості товарів, заснована на використанні середнього зваженого показника якості товару.

Встановлення  рівня якості товарів складається  з наступних етапів:

     встановлення  номенклатури показників якості товару;

     визначення  чисельних значень показників якості товару;

     встановлення  значимості показника якості товару;

     розрахунок  комплексного узагальненого показника  якості товару;

     визначення  рівня якості оцінюваного товару.

     Органолептичний метод – заснований на використанні органів почуттів людини, що служать  приймачами відповідної інформації. Відповідно до органів почуттів розрізняють наступні різновиди методу: візуальний, дотикальний, нюховий, смаковий, аудіо-метод. 70-80% інформації про показники якості одержують за допомогою візуального методу. Точність висновків визначається ступенем розвитку органів почуттів, зокрема їх сенсорними (чуттєвими) можливостями, досвідом і кваліфікацією. Достоїнство органолептичного методу – його простота.

     Вимірювальний метод – заснований на інформації, одержуваної з використанням  засобів вимірів. Вимір показників якості, як правило, здійснюється в умовах лабораторій. Розрізняють наступні різновиди даного методу: фізичні, хімічні, фізико-хімічні, біохімічні, мікробіологічні, біологічні. У порівнянні з органолептичним методом вимірювальний забезпечує велику точність і відтворюваність результатів, але більш вартісний і трудомісткий, тому що вимагає значних витрат на устаткування лабораторій, підготовку персоналу, придбання й обслуговування засобів вимірів.

     Реєстраційний метод – заснований на використанні інформації, одержуваної шляхом фіксації наявності і підрахунку визначених подій, чи документів витрат. Об'єктом аналізу можуть бути, наприклад, наявність знака відповідності на тарі, документів на товар (висновків, сертифікатів відповідності), дати закінчення терміну придатності, числа відмовлень виробу при експлуатації, числа частин складного складеного виробу (стандартних, уніфікованих, оригінальних, захищених авторськими свідоцтвами і патентами і т.п.).

     Розрахунковий метод – заснований на використанні інформації, отриманої за допомогою теоретичних чи емпіричних залежностей споживчих показників якості від технічних характеристик. Як самостійний метод він широко використовується при визначенні ціни споживання, показників ресурсозбереження, розрахунку коефіцієнтів вагомості і комплексних показників якості.

     Експериментальний метод – полягає у використанні інформації, одержуваної в результаті експерименту – досвідченої експлуатації. Необхідність в експлуатаційних  іспитах викликається тим, що з-міряльні методи не завжди дозволяють повно відтворити реальні умови роботи виробів. Достоїнство цього методу складається у визначенні сукупності споживчих показників – відповідності товару призначенню, зручності користування, надійності

     Експертний  метод – заснований на використанні й узагальненні думок висококваліфікованих фахівців-експертів. За допомогою експертних методів визначаються такі показники якості, що не могуть бути встановлені іншими чи методами визначене досить об'єктивно (визначення смаку і запаху харчових продуктів, запаху парфумерних товарів, естетичних показників якості товарів). Як і при органолептичному методі, джерелом первинної інформації є відчуття людей, що сприймають своїми органами почуттів окремі характеристики товару. Неучасть в оцінці фахівців дозволяє отримати у порівнянні з органолептичним методом більш об'єктивні результати.

     Практикам відомо, що коли на підприємстві обговорюються  проблеми якості, приводиться багато різноманітних факторів, які перешкоджають  рішенню цих проблем: це і якість проектування, й рівень технології, й якість покупних виробів і матеріалів, зарплата й кваліфікація працівників, умови праці тощо. І якщо спробувати виявити та перелічити всі фактори, які впливають на якість, то виявиться, що практично вся виробнича діяльність підприємства й все те, що її забезпечує, прямо чи побічно, в більшому чи меншому ступені впливає на формування якості. Тому необхідно виділити основні фактори, що впливають на якість. Можна сказати, що для забезпечення якості необхідно:

     матеріальна база (покупні вироби і матеріали, технологічне й випробувальне обладнання, засоби вимірювання, будинки, споруди, транспорт тощо);

     кваліфікований  персонал, зацікавлений в гарній праці (людський фактор);

     глибоко продумана організаційна структура  та чітке керування підприємством у цілому й керування якістю зокрема.

     Два фактори – активний кваліфікований персонал і матеріальна база –  визначають необхідну основу для  випуску високоякісної продукції. Тому їх можна вважати фундаментом, базою якості.

     Третій  фактор – організація та керування підприємством – доповнює фундамент і дозволяє реалізувати можливості, які створюються матеріальною базою та людським фактором. Тому що неможна випускати продукцію, маючи тільки верстати, матеріали та людей, необхідно ще й організувати роботу, тобто створити необхідні структури та налагодити керування.

     Таким чином, можна затверджувати, що вказані  три фактори: необхідна матеріальна  база, активний і кваліфікований персонал та чітка організація робот у  сукупності складають необхідні й достатні умови для забезпечення якості продукції