Проблеми пітримки якості та конкурентоспроможності продукції в ринкових умовах

     Конкурентоспроможність  характеризує здатність продукції  протистояти іншої продукції  того ж призначення на визначеному  сегменті ринку. Ця здатність визначається сукупністю споживчих властивостей продукції, необхідних і достатніх для того, щоб вона у визначений час могла бути реалізована за порівнянними цінами на конкретному ринку поряд із продукцією, що задовольняє однакову з даною визначену потребу.

     Як  показують дослідження і досвід, що переважає роль в оцінці конкурентоспроможності серед численних факторів грають корисність продукції для потенційного покупця і її ціна.

     Корисність  продукції – це її споживча вартість чи здатність задовольнити вимоги, пропоновані до даного типу і виду продукції з боку споживача. Економічна наука поки не виробила строгих (аналітичних чи статистичних) методів кількісної оцінки споживчої вартості, що утрудняє і кількісну оцінку конкурентоспроможності продукції.

     Значний вплив на конкурентоспроможність продукції  робить і її ціна. Очевидно, що при  рівній корисності покупець віддасть перевагу продукції з більш низькою  ціною, але може придбати і більш  дорогу, якщо вона виявиться для  нього більш корисної.

     З урахуванням зазначених факторів для порівняно простої продукції, використання якої не супроводжується скільки-небудь значними витратами по експлуатації (наприклад, одяг, взуття, меблі, харчові продукти і т.п.), тобто продукції, головним чином, побутового призначення конкурентоспроможність можна оцінити по формулі 

,    (1.7) 

     де  КС_р/к – показник конкурентоспроможності розглянутої продукції стосовно конкуруючої продукції;

     УПС_р, УПС_к – відповідно рівні споживчої вартості розглянутої і конкуруючої з нею продукції;

     Ц_р, Ц_к – відповідно ціни розглянутої і конкуруючої з нею продукції;

     α, β – коефіцієнти еластичності. 

     Рівні споживчої вартості (УПС) визначаються набором і кількісними характеристиками споживчих властивостей продукції, тобто показниками якості продукції, що характеризують ступінь задоволення вимог споживача з урахуванням умов її чи експлуатації використання. Наприклад, до меблів пред'являються такі вимоги як дизайн, відповідність моді, матеріали, обробка, міцність, габарити, можливість зборки і розбирання, транспортабельність. Різні види меблів мають різні рівні перерахованих властивостей і в різному ступені відповідають смакам споживачів, габаритам і плануванню приміщення.

     Визначальну роль у формуванні й оцінці конкурентоспроможності продукції грає її якість, але з урахуванням умов її споживання. Високоякісна продукція може не знайти покупця, виявитися неконкурентоспроможною, якщо вона не відповідає умовам споживання. Наприклад, дуже висока шафа не потрібний власнику малогабаритної квартири, високоякісні лижі – марна річ у районах, де не буває снігу, якість матеріалу і пошиття костюма не має значення, якщо він вийшов з моди.

     Якість  продукції визначеного призначення  не залежить і не змінюється від  умов його використання по основному  призначенню. Корисність же продукції при тій же якості в одних умовах може виявитися високою, в інших – відносно низкою, у третіх – просто марною. У цьому полягає основна відмінність якості і споживчої вартості продукції. Покупець здобуває товар не тому, що він високої якості, хоча за інших рівних умов це має першорядне значення, а тому, що даний товар здатний задовольняти визначені потреби покупця.

     З огляду на складність природи споживчої  вартості, рівень споживчих властивостей може бути оцінений в умовних одиницях за допомогою експертних методів. При виконанні всіх умов формування експертної групи і застосування експертних методів їхнього використання він дозволяє:

     визначити набір найбільш значимих для користувачів продукції її споживчих властивостей, кількісно оцінюваних показниками якості (призначення, надійності й ін.);

     дати  оцінку рівням споживчих властивостей продукції в умовних одиницях (у чи балах відносних коефіцієнтах);

     визначити ступінь відносної значимості кожної з споживчих властивостей;

     розрахувати середньозважений бал рівня споживчої  вартості порівнюваних варіантів продукції (оцінюючої і конкуруючий);

     по  формулі визначити показник конкурентоспроможності продукції.

         Серед різноманіття факторів, що впливають на конкурентоспроможність продукції, як показали опитування, споживачі на перше місце ставлять якість продукції, потім йде ціна і потім – сервіс.

     Отже, розглянемо якість продукції як основу підвищення конкурентоспроможності товару. 

     1.3 Якість як основний  показник конкурентоспроможності продукції 

     Якість  виступає як головний фактор конкурентоспроможності продукції, складаючи його «стрижень». У принципі низько якісний товар  володіє і низькою конкурентоспроможністю, так само як і товар високої  якості – це конкурентний чи високого конкурентний товар.

     Існує багато визначень поняття «якість». Найбільш розповсюджене на практиці розуміння якості продукту як його властивість (здатність) задовольнити потреби та очікування конкретного  споживача.

     Міжнародний Стандарт ISO 8420 (Управління якістю та забезпечення якості. Словник) дає наступне визначення якості:

     Якість  – це сукупність властивостей і  характеристик виробу чи послуги, що відносяться до його здатності задовольняти встановлені і передбачувані  потреби.

     Якість  як економічна категорія відбиває сукупність властивостей продукції, що визначають міру її придатності задовольняти потреби людини у відповідності зі своїм призначенням.

     Поняття «якість» можна розглядати як дворівневе. Якість першого рівня – так  називана технічна якість формується на стадіях досліджень, розробок і виробництва. Керування якістю на цій стадії включає заходу щодо дотриманню необхідного мінімуму якісних і кількісних вимог до продукту. Якість другого рівня – комунікативна якість формується на стадіях до- і післяпродажного обслуговування. Для забезпечення якості на цих стадіях здійснюються заходи, спрямовані на всебічне задоволення запитів клієнтів .

     Якість  прирівнюється до задоволеності  споживача, що щонайкраще представлена поняттям «цінність за гроші» у вигляді 

      ,       (1.8) 

     деQ – якість,

     C_s – задоволеність споживача,

     V – цінність продукції з погляду  споживача,

     C – вартість чи витрати, що  поніс споживач.

          Споживач купує продукцію (послугу) для того, щоб задовольнити свої специфічні потреби, вирішити свої проблеми. Перед тим як купити продукцію, споживач робить глобальну оцінку, ґрунтуючись на наступних складових:

     цінність, яку призначає споживач продукції  виходячи з її здатності задовольнити свої потреби і вирішити його проблеми;

     вартість, яку повинен заплатити споживач, купуючи і використовуючи продукцію (ціна, експлуатаційні витрати і витрати внаслідок несправностей).

     Споживач  порівнює альтернативні пропозиції, вимірюючи в кожному з них  співвідношення цінності (V) до вартості (С)– еквівалент його задоволеності, і отже, компанії, що конкурують на ринку, повинні працювати над тим, щоб по можливості збільшити це співвідношення.

     Показники якості продукції є основою для  оцінки і планування якості продукції. Показник якості продукції – це кількісна характеристика одного чи декількох властивостей продукції, що складають її якість. Кількість показників, що підлягають включенню в плани і науково-технічну документацію (стандарти раз-особистого рівня, технічні умови, технічна завдання й ін.), може бути різним у залежності від цілей і рівня документа. Для узагальненої оцінки якості продукції в стандартах число показників якості продукції повинне бути обмеженим; у документах, призначених для докладного опису якості продукції, і в документах на її виготовлення і приймання число цих показників може бути велико, – наприклад, для складних технічних пристроїв число показників якості може досягати декількох сотень.

     Показники якості продукції класифікуються по ряду ознак, що наведено в табл. 1.1.

Таблиця 1.1 - Класифікація показників якості продукції

 

     Таким чином, приведена в табл. 1.1 класифікація показників якості продукції дає  досить повне представлення про склад і зміст розглянутих показників по восьми ознаках класифікації. Ця класифікація, як і будь-яка інша, є відкритою і може бути доповнена й іншими ознаками і показниками.

     Об'єктивна  необхідність забезпечення належної якості в процесі проектування, виготовлення і використання нових виробів ініціює застосування у виробничо-господарській діяльності підприємств спеціальної системи показників, що дозволяють визначати і контролювати рівень якості усіх видів продукції.

     Усі показники якості виробів поділяють на дві групи: перша – диференційовані (одиничні) показники, кількість яких найбільша; друга – загальні й узагальнені показники якості всього обсягу виготовленої підприємством продукції.

     До  диференційованих показників якості продукції  можна віднести наступні:

     показники призначення товару;

     показники надійності;

     показники технологічності;

     показники стандартизації й уніфікації;

     ергономічні показники;

     естетичні показники;

     показники транспортабельності;

     патентно-правові  показники;

     екологічні  показники;

     показники безпеки.

     Показники призначення характеризують корисний ефект від використання продукції  по призначенню й обумовлюють  область застосування продукції. Даний  показник дозволяє визначити, який обсяг  продукції може бути випущений за допомогою оцінюваної продукції чи який обсяг виробничих послуг може бути зроблений за визначений проміжок часу.

     Показники надійності. Надійність – це властивість  об'єкта зберігати в часі в установлених межах значення всіх параметрів, що характеризують здатність виконувати необхідні функції в заданих режимах і умовах застосування, технічного обслуговування, ремонтів, збереження і транспортування.

     Надійність  товару залежить від безвідмовності, ремонтопридатності, зберігаємості, властивостей і довговічності товару.