Природно-ресурсний потенціал і його структура

  Придніпровський район займє території Запоріжської та Днепропетровської областей. Територія  района розташована в басейні  р. Дніпр, тому він получив назву Придніпровський. Природні умови сприяють розвитку хозяйства. В районі є природні ресурси, які мають значення в усьому світі. Особливо виділяються рудні ресурси: залізна руда, марганцева, нікілєва, титанова, боксити. Із нерудних ресурсів виділяться: магнезіт, асбест, берілл, аметист, яшма. Грунт представлений опідзеленими, звичайними, южними частково  соленцуватими черноземами. В басейні р. Дніпр зустрічаються алювіальний грунт, на півдні Запорізької облаті – темно-каштанові.

  Розслинність  представлена різнотравно – типчаково-ковильними і полинно-злаковими степами. В Дніпропетровській і Запорозький областях лісистость складає 2,5 – 3,5%.

  Серед водних ресурсів особливе значення мають  води рік басейна р. Дніпра і Азовського моря. Великі ресурси водосховищ, лиманів і каналів.

2. Види  оцінок ПРП

Кількісна і якісна оцінка природних  ресурсів та природних  умов. 

  Використання  в економічній системі природних  ресурсів вимагає їх адекватної оцінки. Існує два основних види оцінки: технологічна (виробнича) та економічна. При технологічній оцінці виявляється ступінь придатності ресурсів до того чи іншого виду людської діяльності з урахуванням сучасної або перспективної технології використання. Нерідко технологічна оцінка виражається в балах та категоріях. Вона здійснюється, як правило, перед економічною.

  Економічна  оцінка природних ресурсів – необхідний етап для забезпечення їх ефективного  використання. Визначилися дві групи  економічних оцінок: перша – характеризує економічні результати використання природних  ресурсів, друга – економічні наслідки дії на навколишнє природне середовище (переважно це економічні втрати від забруднення чи порушення природного середовища). Для економічної оцінки застосовують передусім методичні піпходи, засновані на категоріях ренти та ефективності.

  При рентному підході природний ресурс може оцінюватися двома способами: за відносним ефектом чи прибутком, що дає його використання в народному господарстві; за додатковими затратами на компенсацію втрат прибутку при вилученні певного ресурсу з природокористування. Розрізняють витрати на запобігання забрудненню й витрати на компенсацію збитків. Перші здійснюються задля зменшення шкідливих викидів (наприклад, будівництво очисних споруд, нейтралізація викидів тощо). Другі оцінюються через недотримання національного доходу, додаткові витрати з соціальних фондів тощо.

  Для розміщення галузей народного господарства велике значення мають кількісні  параметри певного виду ресурсу. За народногосподарським значеннямзапаси  корисних копалин поділяються на такі групи: балансові, використання яких економічно вигідне, тобто вони відповідають промисловим вимогам, за якістю сировини і гірнично-технічними умовами експлуатації; позабалансові, які при наявному рівні технології експлуатувати економічно не вигідно. В геології виділяють такі категорії запасів корисних копалин: А – доклодно розвідані та вивчені; В і С₁ – розвідані меншдокладно; С₂ – оцінені попередньо і приблизно. Запаси корисних копалин за категоріями А, В, С₁, С₂ разом з прогнозованими запасами становлять геологічні запаси. До власне промислових запасів відносять вивчені й розвідані запаси, експлуатація яких за данних умовзабезпечує достатню рентабельність виробництва.

3. Компонентна структура ПРП

  ПРП – багатокомпонентний; його компонентами виступають окремі ресурси – мінеральні, водні, земельні, лісові, природо-ререаційні, фауністичні тощо. Кожна з цих компонент складається, у свою чергу, з окремих видів ресурсів.  Тепер конкретно про кожний із них.

  Мінеральні  ресурси. Під мінеральними ресурсами розуміють сукупність різних видів корисних копалин, які можуть бути використані за сучасного рівня розвитку продуктивних сил. За характером використання мінеральні ресурси поділяються на групи: паливно-енергетичні, рудні й нерудні. На їх базі розвиваються важливі галузі промислового виробництва, як чорна і кольорова металургія, електроєнергетика, машинобудування, хімічна промисловість та ін.   

  Таблиця №1

  Перідо забезпеченості запасами.

  В структурі топливних ресурсів України  домінує кам’яне і буре вугілля, запаси якого за категоріями А+В+С станом на 1997р. складають 45,7 млрд.т і є цілком достатніми для забезпечення власних потреб. Основні запаси кам’яного вугілля зосередженні в Донецькому і Львівсько-Волинському басейнах; бурого вугілля-переважно в Дніпровському басейні.

  В Україні виявлено 307 родовищ нафти  і газу. Початкові розвідані запаси становили понад 3,4 млрд.т умовного палива. Ступінь виснаження розвідних  запасів становить понад 60%. Водночас значним резервом є майже 5 млрд.т  умовного палива ще не розвіданих запасів. За існуючими оцінками ресурси нафти і природного газу в Україні дозволяють збільшити їх видобуток майже вдвічі. Крім того, на Державному балансі запасів знаходиться 127 родовищ метану вугільних родовищ.

  На  території України розміщено  понад 1,5 тис родовищ торфу, що зосереджено переважно у Волинській, Рівенській, Житомирській, Київській, Чернігівській, Черкаській, Хмельницькій, Сумській та Львівській областях.

  Загальні  запаси залізних руд України за категоріями  А+В+С оцінюються в 27,4 млрд.т, а прогнозовані – у 20 млрд.т. Основні родовища зосереджені в Криворізькому та Кременчуцькому басейнах, Білозерському залізорудному районі та Керченському. Країна посідає одне з провідних місць у світі за запасами марганцю, які становлять 2,28 млрд т.

  Україна має певні запаси кольорових металів. Запаси нікелю невеликої потужності зосереджені у Вінницькій, Кіровоградській та Дніпропетровській областях; ртуті – у Донбасі і Закарпатті; титану – в Житомирській, Київській, Черкаській, Дніпропетровській областях, на узбережжі Чорного та Азовського морів; бокситів – Дніпропетровській області; алунітів - у Закарпатті; нефелінів – Приазов’ї. Унікальні родовищасировини для отримання ряду рідкісних і рідкісноземельних елементів розташовані у Житомирському Поліссі та в Приазов’ї. Розробку золоторудного родовища розпочато в Закарпатті. Україна багата на металичні корисні копалини, серед яких: кухонна сіль, самородна сірка, вогнетривкі глини, високоякіснийкаолін, облицювальний камінь тощо. Великі запаси калійно-магнієвих солей (близько 2,7 млрд.т) зосереджені в Івано-Франківській та Львівській областях.

  Картосхема  №1

  Мінеральні  ресурси україни. 
 

  Земельні  та агрокліматичні ресурси. Земельні ресурси виступають територіальною базою розміщення народногосподарських об’єктів, системи розселення населення, а також основним засобом виробництва (в першу чергу сільського й лісового господарства). Всі землі України незалежно від їх цільвого призначення, господарського використання і особливостей правового режиму відносяться до земельних ресурсів і складають єдиний земельний фонд держави.

  Земельний фонд України становить 60,4 млн.га і  складається із земель різного функціонального призначення, якісного стану та правового статусу. Власне земельна площа (суша) становила на початок 1998р. 57,9 млн га; її сільськогосподарська освоєність досягла майже 70%, розораність – 27,1%; частка ріллі в загальній площі сільськогосподарських угідь перевищила 79%.

  За  цільовим призначенням земель та функціональним використанням земельний фонд України  охоплює: сільськогосподарські угіддя (41,9 млн.га, або 69,4% земельного фонду); ліси та лісовкриті площі (10,4 млн.га, або 17,2%); забудовані землі під промисловими і транспортними об’єктами, житлом, вулицями тощо (2,3 млн.га, або 3,8%); землі, що покриті поверхневими водами,- (2,4 млн.га, або 4%); інші землі (3,4 млн.га, або 5,6%).

  Рівень  використання земельних ресурсів України  є досить диференційованим у територіальному  розрізі.. Найвища залученість земель у господарський обсяг склалася у Львівській, Донецькій, Тернопільській областях. В цілому земельні ресурси України характиризуються досить високим біопродуктивним потенціалом, а в його структурі висока питома вага грунтів чорноземельного типу, що створює сприятливі умови для продуктивного землеробства. Найвищу сільськогосподарську освоєність території мають землі Запорізької (83,3%), Миколаївської (86,6%), Кіровоградськоі (85,7%), Дніпрпетровської (82,8%), Одеської (83,2%) та Херсонської (81,4%) областей.

    Водні ресурси. Водні ресурси виступають джерелом промислового і побутового водопостачання, а тому відіграють вирішальну роль у розвитку всього народного господарства та у життєдіяльності населення.

  Рівень  забеспеченості України водними ресурсами є недостатнім і визначається формуванням річкового стоку, наявністю підземних і морських вод. Потенційні ресурси річкового стоку оцінюються у 209,8 куб км, з яких місцевий стік на території Украіни становить в середньому 52,4 куб км, приток – 157,4 куб км. Запаси підземних вод, не пов’язаних з поверхневим стоком, становлять 7 куб км. Крім того, в господарстві України використовується до 1,0куб км морської води. В розрахунку на одного жителя України поверхневий місцевий стік становить близько 1045 куб м. Найвищий рівень водозабеспечення жителів – у західних і північних областях України.

  Використання  водних ресурсів поділяється на: водоспоживання, тобто відведення води від джерела  з наступним застосуванням у  технологічних процесах ( промисловість, сільське господарствол зі зрошенням, комунальне господарство та ін.); водокористування, здійснюване беспосередньо в межах водного джерела без прямих витрат цього ресурса (гідроенергетика, водний транспорт, рибне господарство, туризм).

  Важливою  складовою водних ресурсів є їх гідроенергоресурси – запаси енергії річкових потоків і водоймищ, що лежать вище рівня моря. Загальні потенційні гідроенергоресурси становлять близько 60% всієї енергії поверхневого стоку. Розрізняють потенційні, технічно можливі ( за даним рівнем розвитку науки і техніки) та економічно доцільні для використування гідроенергоресурси. Потенційні гідроенергоресурси України становлять 44,7  млрд кВт /год; з них технічно можливі для використання – 21,5 млрд кВт/год; економічно доцільні для використання становлять 16 млрд кВт/год.

  Лісові  ресурси. Лісові ресурси відіграють важливу роль у збереженні навколишнього середовища та господарській діяльності людей, служать важливим сировинним фактором для розвитку галузей народного господарства.

  Україна належить до країн з невисокою забеспеченістю лісом. Площа її ліфсового фонду становить 10,8млн га, в тому числі вкрита лісом – 9,4 млн га. Лісистість території становить всього 15,6%, причому її рівень територіально досить диференційований; від 43,2% в Івано-Франковській до 1,8% в Запорізькій. Наближеним до оптимального вважається показник на рівні 21-22%, який дає змогу досягти збалансованості між лісосировиними запасами, обсягами лісоспоживання і екологічними вимогами.

  Загальні  запаси деревини в Україні становлять 1,74 млрд куб.м. Близько 51% лісів віднесено до захисних, водоохоронних та інших цінних в екологічному відношенні лісів, решту становлять експлуатаційні. Загальні обсяги заготівлі деревини зменшилися з 14,4 млн.куб.м до 10,2 млн.куб.м у 1997р., тобто майже на 30%.

  Вікова  структура лісів України характеризуеться такими співвідношеннями: молодняки  займають 45,4% площі, середньовікові- 37,7%, достигаючі та стинлі – відповідно 10,1% та 6,8%, що в 1,5-2 рази нижче оптимальних  величин.

  Фауністичні ресурси. Рослинний покрив земної кулі надзвичайно богатий і різноманітний. Поширення рослинності (фітоценозів, рослинних асоціацій, формацій, типів) залежить переважно від кліматичних умов і має зональний характер.

  На  південь розташована зона лісів  помірного поясу, яка поділяється на підзону хвойних лісів з такими деревними породами, як ялина, смерека, модрина, сосна, й підзону мішаних лісів, де поряд із хвойними ростуть листяні дерева (дуб, липа, клен, берест), й листяних лісів, основними породами яких є дуб, бук, граб, липа, клен, ясен та ін.

  На  південь від лісової зони лежить зона лісостепу, а ще південніше –  степу. Характерна для степу природна рослинність- багаторічні дернові  злаки (ковила, типчак, житняк, вівсюг тощо) – збереглася лише на невеликих  ділянках; здебільшого степи розорані й перетворені на сільськогосподарські угіддя.

  Людство використовує природну рослинність  для випасу худоби (луки, степи, ліси), як сіножаті (луки, степи), для технічних  потреб (ліси), для їжі (плоди, ягоди, гриби). Ще первісна людина навчилася вирощувати потрібні їй рослини, які називаються тепер культурними, або сільськогосподарськими культурами.