ЄС: мета, склад, структура та механізм наднаціонального регулювання

   - у загальній концепції, стратегії  та інституційній моделі Європейського  Союзу; 

   - в конкретних напрямках його  практичної політики;

   - в діяльності фірм, банків та  інших об'єктів господарювання  в умовах єдиного ринку ЄС  з елементами наднаціонального  регулювання економіки. 

   З точки зору далекої перспективи  найбільший ефект могло б дати переосмислення (відповідно до умов СНД) і використання концепції, стратегії  та інституційної моделі ЄС. При  цьому Європейський Союз викликає практичний інтерес не стільки як інтеграційне об'єднання, а швидше як зразок нового типу міждержавного співробітництва. Такий підхід дозволяє виокремити універсальність і в принципах, на яких базується ЄС, і в стратегії його розвитку, і в його організаційному устрої.

   Щодо  стратегії ЄС, то деякі її найважливіші елементи прийнятні для будь-якого  об'єднання держав. До них треба  віднести:

   - пріоритет загальних довгострокових  інтересів над розходженнями  і протиріччями національних  інтересів; 

   - погляд на конфлікти і кризи  в ЄС як на одну з фаз  розвитку, яка має спонукати учасників  до переоцінки накопиченого досвіду  і пошуку нових рішень;

   - прихильність принципу поступовості  і поетапності просування вперед  з чітким визначенням пріоритетних  завдань, які належить вирішити  на черговому етапі розвитку;

   - яскраво виражений прагматизм  у визначенні першочергових завдань,  у виборі пріоритетних напрямків  і засобів розвитку, що дозволяють  гнучко реагувати на нову ситуацію, змінюючи курс, відкладаючи вирішення  одних питань і висуваючи на  перший план інші. [16]

   Застосування  цих принципів у СНД наштовхується, з одного боку, на вкрай нестабільну  загальну ситуацію, а звідси і невизначеність перспектив Співдружності, а з другого  — на гострий дефіцит політичної культури в посттоталітарному суспільстві. Подолання їх потребує тривалого  часу.

   Що  стосується конкретної інституційної  структури ЄС, то для СНД при  створенні його власних інститутів придатні лише окремі її частини.

   Це  передусім Рада глав держав (президентів) Співдружності, аналогічна Європейській Раді ЄС, незамінна роль якої особливо наочно виявлялась в кризові чи перехідні  періоди історії західноєвропейської  інтеграції. В умовах конфліктів, що не припиняються, і загальної нестабільності на території колишнього Союзу функціонування в Співдружності подібної Ради “на  вищому рівні” є доцільним і необхідним. Проте її діяльність поки що не упорядкована і переповнена суттєвими вадами. Поглиблене вивчення 20-річного досвіду  роботи Європейської Ради ЄС може принести для СНД безперечну користь, що засвідчив приклад останніх, березневого та жовтневого , самітів 1997 р.

   Інша  аналогічна пара інститутів — Рада Міністрів ЄС та наради міністрів  країн Співдружності. Загальним  є те, що зустрічаються і приймають  рішення міністри, які відповідають за певну галузь політики урядів (промисловість, фінанси, зовнішня торгівля, освіта і  т. ін.). Створення такого інституту  в ЄС було передбачено основоположними  договорами, його діяльність суворо регламентована і має регулярний характер. У СНД, навпаки, наради галузевих міністрів  ще менше упорядковані, ніж робота Ради глав держав. [16]

   Ще  одним інститутом, що викликає інтерес  для СНД, є Європейський суд. Далеко не всі його функції і форми  діяльності можуть знайти практичне  застосування у СНД, оскільки йому надані риси, з одного боку, наднаціонального органу, а з другого — конституційного  суду. Для СНД ні те ні інше поки що неприйнятне. Але деякі елементи організації і практичного досвіду  Європейського суду можуть бути використані  в системі арбітражу — Економічного суду, що створюється Співдружністю, у функції якого входило б  регулювання суперечок як між  державами, так і між їхніми підприємствами і громадянами. Необхідний також  орган, наділений правом давати юридичну оцінку рішенням чи діям держав-членів, а також рішенням Ради глав держав чи наради міністрів з точки зору їх відповідності договорам та іншим  актам Співдружності.

   Проте треба тверезо оцінювати і  перешкоди. Основна складність полягає  не в тому, щоб усвідомити досвід ЄС, а у тому, як з найбільшою ефективністю скористатися ним на практиці. При  цьому належить враховувати ряд  обставин.

   По-перше, усі країни, які нині входять у  СНД, перебувають у стані економічної, соціальної та політичної нестабільності. Така ситуація робить малоперспективною  орієнтацію на довгостроковий та всеосяжний договір, який підписано в Маастрихті. Тим паче, що досвід ЄС свідчить про  недоцільність інтеграційних процесів у кризових ситуаціях. Так, економічна криза 1974-1975 років була глибшою й  затяжнішою саме у інтеграційній  зоні.

   По-друге, вже зараз досить помітна і, мабуть, буде посилюватися тенденція до диференціації  політичного і соціально-економічного укладів нових держав. Тому становлення  СНД у будь-якій формі, що нагадує  ЄС, буде ускладнене не стільки можливостями збільшення розриву в рівнях економічного розвитку, скільки зростаючими розходженнями  у напрямах та темпах суспільних перетворень  — переходу до ринкової економіки, демократизації політичної системи, дотримування прав людини на шляху до громадянського суспільства тощо. Це ще більше ускладнює  розробку погодженої стратегії розвитку СНД, яку не прийнято на березневому (1997 р.) саміті, та створення на її основі відповідної договірно-правової бази.

   По-третє, виявилася і така специфічна перешкода, як імперський синдром в Росії  та пов'язаний з цим “антиросійський  синдром” в інших країнах СНД. Майже в усіх нових державах помітна  певна стриманість щодо Росії, яка  підігрівається місцевими націоналістичними  колами, які вбачають у ній спадкоємицю  імперії та посилаються на те, що за своїми розмірами і своєю потужністю Російська Федерація перевершує всі інші держави, разом узяті. Оптимальним  же може бути тільки шлях будівництва  СНД на основі урівноваження (консенсусу) інтересів держав Співдружності. [4, стр185]

   Беручи  до уваги перелічені фактори, слід визнати: песимістичні або принаймні скептичні  оцінки перспектив СНД та можливостей  використання західноєвропейського досвіду  спираються на переконливі аргументи. Проте було б помилкою абсолютизувати їх. Більш вагомою уявляється позиція  застережливого оптимізму. При усіх особливостях кожного з партнерів  по СНД важко уявити інший варіант  формування нової культури взаємовідносин, крім того, котрий перевірила на практиці Західна Європа, одним із найважливіших  аспектів якої є пошук оптимального співвідношення між державним суверенітетом  та договірними зобов'язаннями.  
 
 
 

3.3. Перспективи України до вступу в ЕС

     В умовах реформування ключових сфер суспільного  життя в Україні, наближення Європейського  Союзу до кордонів України та проголошення курсу європейської інтеграції тематика інтеграції України до Європейського Союзу в цьому контексті набуває неабиякої важливості. 

Перспективи вступу країни до Європейського Союзу визначається тим, наскільки успішно вона виконує критерії членства Європейського Союзу. Ці критерії отримали назву Копенгагенських критеріїв, оскільки вони були прийняті на засіданні Європейської Ради ЄС у Копенгагені 1993 року і включають три наступних складових.[2.стр 115]

• перший критерій (політичний критерій) – "стабільність інститутів, що є

гарантами демократії, верховенства права, прав людини і поваги та захисту прав меншин";

• другий критерій (економічний критерій) – "існування діючої ринкової

економіки, а  також спроможність впоратися з  конкурентним тиском та ринковими силами в межах Європейського Союзу";

• третій критерій (критерій членства) – "здатність взяти на себе обов'язки

членства, включно  з дотриманням цілей політичного, економічного та валютного союзу";

Для повноправного вступу в ЄС необхідно здійснити наступні заходи:

1. мають бути вжиті належні заходи щодо захисту свободи слова, зокрема,

завершено судові розслідування у справі вбивства журналістів, припинено практику численних  перевірок засобів масової інформації різними контрольними органами, відмови  розповсюджувати опозиційні друковані  видання, відмови видавати ліцензії опозиційним теле- та радіокомпаніям;

2. необхідно здійснити адміністративно-територіальну реформу з метою

удосконалення адміністративно-територіального поділу України та надання більшої самостійності місцевим органам влади;

3. необхідно остаточно завершити проведення судової реформи в Україні;
4. має бути здійснено роботу щодо належного облаштування північного та

східного кордонів України;

5. має бути підписано угоди про реадмісію між Україною та ЄС;
6. необхідно прийняти Податковий кодекс України та внести зміни до Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997р. (з метою скасування норми щодо відстрочення сплати ПДВ по операціях з ввезення (пересилання) товарів на митну територію України; введення в дію спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства);
7. необхідно внести зміни до ряду законів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11 січня 2001р. (з метою визначення заходів, спрямованих на захист економічної конкуренції та встановлення ролі Антимонопольного комітету у цьому процесі);
8. необхідно внести зміни до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 1 червня 2000р. (з метою удосконалити правове регулювання існуючої в Україні системи ліцензування деяких видів господарської діяльності);
9. необхідно прийняти Закон України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва";
10. необхідно внести зміни до Декрету Кабінету Міністрів України "Про

державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їхнє порушення" від 8 квітня 1993р. (з метою зменшити втручання контролюючих органів до підприємницької діяльності суб'єктів господарювання та посилення державного нагляду за контрабандною, фальсифікованою та небезпечною продукцією);

11. необхідно внести зміни до статті 14 Закону України "Про захист прав

споживачів" від 12 травня 1991р. (з метою ввести механізм врегулювання взаємовідносин між продавцями та споживачами);

12. необхідно внести зміни до деяких законодавчих актів України з питань

інтелектуальної власності (з метою внесення комплексних  змін до національного законодавства у сфері захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності);

13. необхідно внести зміни до Закону України "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм" від 23 березня 2000р. (з метою визначити правові основи розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних з тим, щоб захистити інтереси суб'єктів авторського права і суміжних прав та права споживачів);
14. необхідно законодавчо відрегулювати ступінь втручання держави до

корпоративного  управління (в бік його зменшення);

15. має бути завершено процес приватизації (насамперед, підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, як, наприклад, "Укртелеком", "Укрзалізниця" тощо);
16. бути проведене комплексне реформування банківського сектору України.[6, стр 123]

На період 2009 року було здійснено такі заходи:

Таблиця 1. Реалізація Плану Дій Україна-ЄС у 2009 році [19]