Інтенсифікація виробництва молока та шляхи підвищення її економічної ефективності

     Таблиця 3.2.

     Визначення  беззбиткового обсягу виробництва і  реалізації молока

     (2010 р.).

     Аналізуючи  таблицю 3.2. зробимо висновок, що ПСП «Бігунь» у 2010 році мало прибуток при виробництві продукції. Маржинальний дохід на 1 ц продукції становить 104,44 грн. Також підприємство має беззбиткой обсяг виробництва продукції 1676,2 ц.

     Визначимо виробничі витрати на 1 корову та рівень молочної продуктивності на перспективу. 
 
 
 
 
 
 

Таблиця 3.3.

Проектне  обґрунтування продуктивності корів для отримання  певного розміру  прибутку від реалізації молока у ПСП «Бігунь». 

     Аналізуючи  таблицю 3.3. ми бачимо, що у 2010 році ПСП «Бігунь» має прибуток від виробництва молока 704,3 тис.грн. Проте  якщо ми у 2015 році припустимо, що на ПСП «Бігунь» буде прибуток 950 тис. грн., то нам буде рентабельно виробляти молоко. Щоб покращити рівень рентабельності підприємства потрібно запроваджувати ряд заходів, наприклад таких:

      - збільшення продуктивності молочної худоби здійснюватиметься за рахунок якісного покращення поголів’я та умов вирощування молодняку;

      - інтенсифікації кормовиробництва, що забезпечить реалізацію генетичного потенціалу корів у товарних господарствах не нижче 4 тис. кг молока, в племрепродукторах – на рівні 5-5,5, в племзаводах –6-7 тис. кг молока від однієї корови за рік.

• істотно збільшити обсяги виробництва кормів, довівши річну норму їх згодовування у товарних господарствах не менше 45 ц кормових одиниць на корову;
• розробити механізм економічного стимулювання розвитку продуктивної кормової бази скотарства;
• впровадити раціональні системи виробництва молока при широкому використанні культурних пасовищ та однотипної годівлі худоби;
• запровадити бюджетну підтримку створення культурних пасовищ і сіножатей;
• відновити роботу комбікормових заводів;
• розширити використання кормових сівозмін з короткою ротацією, в яких багаторічні злаково-бобові трави складають 45-50% і використовуються  3-4 роки;
• збільшити обсяги використання у кормовиробництві насіння зернофуражних і кормових культур інтенсивних сортів, відновити систему насінництва кормових культур, особливо багаторічних злакових і бобових трав, озимої вики, сої та інших;
• максимально використовувати в годівлі худоби відходи рослинництва і переробної харчової промисловості;
• розширити мережу аналітичних лабораторій з визначення якості кормів.

      Можливо, у майбутньому, коли ми застосуємо заходи щодо підвищення продуктивності корів, наше підприємство матиме стабільний і значний прибуток від галузі молочного скотарства. 

3.2. Розвиток кормової  бази та підвищення  рівня годівлі  корів. 

      Ефективність  молочного скотарства значною мірою  залежить від структури кормів. Необхідна  кількість поживних речовин може бути забезпечена різною комбінацією  кормів, що дасть різні витрати  на 1 кг кормових одиниць. За науковими  розрахунками найефективнішими за виходом найбільш цінних поживних речовин з 1 га є багаторічні трави, кормові буряки, кукурудза, зернофуражні культури, тощо. Однак використання високоякісних кормів та концентратів в Україні порівняно з 1993 роком скоротилося більш як на 30%. Найсуттєвіших змін зазнало використання кормів у раціонах худоби. Науковцями, що займаються молочним скотарством, було зроблено висновок, що для вирішення проблем підвищення продуктивності молочного стада та росту ефективності виробництва молока необхідно докорінно змінити структуру заготівельних кормів.

         Під кормовою базою розуміють  обсяг і структуру кормів, систему  їхнього виробництва та використання  в тваринництві. Створення міцної  кормової бази в кожному господарстві  передбачає таку систему і  структуру виробництва кормів, яка повністю забезпечувалаб протягом року поголів’я худоби та птиці різноманітними, якісними і повноцінними за поживністю кормами. Організації кормової бази включає певну систему виробництва та використання кормів, що характеризується відповідною структурою посівних площ кормових культур, технологією їхнього виробництва, заготівлі, зберігання і приготування кормів до згодовування.

     Балансування  рацiонiв молочних корiв — запорука їх високої продуктивності. Кiлькiсть структурних вуглеводiв у рацiонi впливає на ефективнiсть використання поживних – речовин корму, i в тому числi протеїну: як недостатня кiлькiсть, так i надлишок — не бажані. Надлишок зумовлює зниження енергетичної цiнності рацiону, зменшення вживання корму й молочної продуктивності. Hедостатня ж кiлькiсть структурних вуглеводiв призводить до порушення процесiв травлення та обмiну речовин, сприяючи зниженню молочної продуктивностi i особливо жирностi молока.   

     Дослiдження показали, що в перiод стабiльної лактацiї рiвень клiтковини в сухiй речовинi рацiону повинен бути в межах 17—20%, при цьому бiльша частина — не менш як 14% — повинна бути представлена клiтковиною грубих кормiв. При визначеннi оптимального рiвня клiтковини в рацiонах слiд враховувати молочну продуктивнiсть i фазу лактацiї. При надої 3000—4000 кг рiвень клiтковини в рацiонi може становити близько 22%, при рiчному надої 4000—6000 кг — 18—20%, а у високопродуктивних корiв з надоєм бiльше 6000 кг допускається зниження кiлькостi клiтковини до 16—18%. Але в цьому разі використання грубих кормiв має компенсуватися за рахунок сiна високої якостi (бобових культур). До групи безазотистих екстрактивних речовин (БЕР) входять в основному неструктурнi вуглеводи. Це цукри (моно-, ди- та трицукри), легкорозчиннi у водi та легкоферментуючi в передшлунках, i полiцукри — крохмаль, декстрини, iнулiн тощо. Цi полiцукри нерозчиннi у водi, але легко розщеплюються в передшлунках. Тому їх вiдносять до легкоферментуючих вуглеводiв. Цукри в кормах представленi в основному глюкозою, фруктозою, мальтозою тощо. Багатi на цукор такi корми, як буряки, меляса, гiдролiзний цукор iз торфу та деревини. Близько 60 г цукру міститься в кiлограмi сiна високої якостi та трав’яному борошнi. Крохмалистими кормами є зерновi, картопля. Легкоферментуючi вуглеводи мають велике значення в годiвлi тварин. Вони є основним джерелом енергiї (за рахунок легкоферментуючих вуглеводiв покривають близько 70% потреби в енергiї) та регуляторами обмiну речовин в органiзмi, а також поживною речовиною для мiкроорганiзмiв рубця, складовою для синтезу мiкробного бiлка. Hедостатня кiлькiсть легкоферментуючих вуглеводiв у рацiонi призводить до зниження використання поживних речовин та порушення вуглеводно-жирового обмiну, пiдвищує яловiсть. Hебажаним є також надлишок їх у рацiонi: якщо кiлькiсть цукру в рацiонi буде перевищувати 7—10 г на кiлограм живої маси, то можуть розвинутися ацидоз i отруєння тварин. Потреба корiв у легкоферментуючих вуглеводах залежить вiд рiвня молочної продуктивностi.

     Вважається, що при середньодобовому надої 10—15 кг потреба корiв у глюкозi становить близько 1 кг, а при надої 25—30 кг — 2—2,5 кг. Потреба ж корiв у цукрi при надої 3000—4000 кг повинна становити 6—8% сухої речовини, при надої 4000—6000 кг — 9—10%, а при надої бiльше 6000 кг — 11—13%. Однак загальна кiлькiсть цукру в рацiонi не повинна перевищувати 2,5 кг. Hеобхiдно контролювати рацiони корiв щодо кiлькостi крохмалю. Оптимальним вважається вiдношення цукру до крохмалю в межах 1:1,5—2,0. Важливе значення для нормального травлення та використання поживних речовин корму має цукро-протеїнове спiввiдношення в рацiонi. Hа основi багатьох дослiджень встановлено, що найбiльш високе використання поживних речовин корму досягається в рацiонах, у яких на 1 г перетравного протеїну припадає близько 1 г цукру, тобто цукро-протеїнове співвiдношення становить 1:1. Для сухостiйних корiв цукро-протеїнове спiввiдношення може бути не нижчим 0,8:1. Для лактуючих високопродуктивних корiв рiвень цукру в рацiонi повинен бути вищим, i цукро-протеїнове співвiдношення може досягати 1,5:1. Пiдвищене цукро-протеїнове співвiдношення слiд створювати також у разі включення в рацiон великої кiлькостi силосованих кормiв.

       Жирове живлення. У рослинних  кормах є жири (лiпiди). Вони становлять 2—4% сухої речовини. Жир має високу  енергетичну цiннiсть. Вважається, що кiлькiсть жиру в рацiонах лактуючих корiв повинна становити 2—4% сухої речовини рацiону, або 60—65% загальної його кiлькостi в добовому надої молока. Оптимальна кiлькiсть жиру в рацiонi забезпечує краще використання протеїну i позитивно впливає на жирнiсть i надiй молока.

     Мiнеральне живлення. Вiдомо, що будь-яка функцiя  клiтинної дiяльностi органiзму зумовлена  мiнеральними речовинами. Hедостатня  кiлькiсть макро- та мiкроелементiв  у кормах призводить до погiршення використання поживних речовин, збiльшення витрат на виробництво продукцiї, порушення функцiональної дiяльностi органiзму, виникнення алiментарних захворювань, порушення вiдтворних функцiй та народження нежиттєдiяльного молодняку. Для нормального перебігу життєвих процесiв важливим є не тiльки надходження до органiзму оптимальної кiлькостi мiнеральних речовин, але й спiввiдношення рiзних елементiв мiж собою. При складаннi рацiонiв з урахуванням деталiзованих норм слід враховувати кiлькiсть кальцiю, фосфору, магнiю, сiрки, калiю та хлору i мiкроелементiв — залiза, мiдi, цинку, марганцю, кобальту та йоду. Потреба корiв у фосфорi залежить вiд живої маси, рiвня молочної продуктивностi та фiзiологiчного стану. Особливо чутливi до нестачi фосфору високопродуктивнi корови. За науковими даними, норма фосфору в рацiонi лактуючих коровів з живою масою 500 кг i надоєм молока 5000 кг повинна бути в межах 5,5—6,0 г на 1 кг сухої речовини. Приблизно така ж кiлькiсть фосфору повинна бути i в рацiонах тiльних сухостiйних корiв. Рiвень молочної продуктивностi, утворення i пiдтримання структури кiсткової тканини залежать також вiд спожитого кальцiю. Вважається, що рiвень спожитого кальцiю в рацiонi лактуючих корiв повинен становити 6,5—7,0 г на 1 кг сухої речовини, а в рацiонах сухостiйних корiв — 5,5—6,0 г/кг. Поряд з фосфором та кальцiєм структурним компонентом кiсткової тканини є магнiй. Оптимальний рiвень магнiю в рацiонi повинен становити 1,2—2,0 г на 1 кг сухої речовини. Слiд мати на увазi, що засвоєння магнiю з рiзних кормiв неоднакове. Iз зернових кормiв та мiнеральних добавок засвоюється до 30—35% магнiю, iз соковитих та високопротеїнових — близько 10%. Калiй та натрій вiдiграють важливу роль у процесах збудження нервової i м’язової тканин, беруть участь у вуглеводному обмiнi. Рослиннi корми, що використовуються в годiвлi жуйних, багатi на калiй, особливо зеленi бобовi. Потреба молочних корiв у калiї становить 1,5—2,3 г на 1 кг сухої речовини. Hедостатня кiлькiсть натрiю призводить до втрати апетиту, затримки послiду, порушення ритму статевих циклiв. Знижується молочна продуктивнiсть. Дефiцит натрiю в рацiонi сприяє збiльшенню кiлькостi калiю. Особливо часто така ситуацiя складається при згодовуваннi зелених кормiв. Hедостатня кiлькiсть натрiю лiквiдується за рахунок кухонної солi. Кiлькiсть хлору в кормах перевищує рiвень натрiю приблизно втричі, тому дефiцит його в рацiонах не спостерiгається. Велике значення для лактуючих корiв має забезпеченiсть рацiонiв сiркою. Потреба корiв у сiрцi задовольняється за її кiлькостi в 1,6—2,4 г на 1 кг сухої речовини рацiону. Для високопродуктивних корiв рiвень сiрки в рацiонах бажано збiльшити до 2,3—2,6 г на 1 кг сухої речовини. Складаючи рацiони, слiд контролювати вмiст у них мiкроелементiв.